13 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/10459/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Сапіги В.П.,
суддів: Обрізка І.М., Яворського І.О.,
за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок призначеної пенсії,
ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова (далі - ОСОБА_3) про визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку пенсії, зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії державного службовця включивши у суму середньомісячної плати для обчислення пенсії фактично нараховані та сплачені суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, інших виплат, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відповідно до норм ч.2 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) в розмірі 84% середньомісячної заробітної плати з 21.10.2009 року, з врахуванням стажу державної служби.
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 23.06.2017 позовні вимоги задоволено частково з 09.09.2016, так як суд прийшов до переконання, що на момент призначення пенсії позивач мала право на врахування таких складових заробітної плати, як виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексацію зарплати, а відмова відповідача в проведенні перерахунку пенсії є порушенням прав позивача.
Не погоджуючись з прийнятим рішення суду першої інстанції, його оскаржив відповідач. Вважає, що при ухваленні оскаржуваної постанови судом неповністю з'ясовано обставини справи, висновок суду не відповідає обставинам справи та порушено норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга аргументована аналогічними доводами, що і в запереченнях на адміністративний позов.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що їй з 21.10.2009 призначено пенсію державного службовця за Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII). 09.03.2017 вона звернулася із заявою до відповідача про проведення перерахунку пенсії за віком з врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових потреб та індексації заробітної плати на які нараховано та сплачено страховий внесок відповідно до довідки № 163 від 06.03.2017. На що 14.03.2017 отримала лист № 2189/03-31 від 10.03.2017 відповідно до якого відповідач відмовив у перерахунку, посилаючись на відсутність підстав. Вважаючи таку відмову протиправною, звернулася з позовом до суду.
У справі встановлено, і такі обставини не заперечуються сторонами, що позивачу з 21.10.2009 призначена пенсія як державному службовцю відповідно до ст. 37 Закону № 3723- у розмірі 84% суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
09.03.2017 позивач звернувся до ОСОБА_3 з заявою про перерахунок і виплату пенсії з врахуванням поданої довідки № 163 від 06.03.2017, виданої територіальним ОСОБА_3 юстиції у Львівській області, яка містила відомості щодо заробітної плати для призначення пенсії, зокрема, відомості про нараховані надбавки, премії, які позивач отримувала на час роботи, а також матеріальну допомогу та індексацію.
ОСОБА_3 № 2189/03-31 від 10.03.2017 відмовлено позивачу в перерахунку пенсії державного службовця з посиланням на те, що з 01.06.2015 скасовано норму щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону № 3723- XII (розділ 3 “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.032015 № 213). У зв'язку з набранням чинності Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 № 889-VІІІ скасовано, зокрема, статтю 37 Закону №3723-ХІІ (п.2 Прикінцеві та перехідні Положення Закону України № 889). Крім того, постановою КМУ від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів скасовано п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865, яким визначався механізм перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону №3723-ХІІ.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку та виплаті позивачу пенсії є неправомірними, оскільки виплати, які просить врахувати позивач, є складовими заробітної плати та повинні враховуватися при обчисленні розміру пенсії, а відмова відповідача в таку проведенні перерахунку пенсії є порушенням прав позивача закріплених Конституцією
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній на момент призначення спірної пенсії) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
У ч. 1 ст. 1 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95 ВР «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, суми індексації заробітної плати входили до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, ст. 66 Закону України від 5.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права в справах подібної категорії міститься у постановах Верховного Суду України від 3 червня 2014 року (№ 21-134а14), від 20 лютого 2012 року, 14, 28 травня та 6 листопада 2013 року (№№ 21-430а11, 21-97а13, 21-125а13, 21-350а13 відповідно).
Відповідно до ст. 244-2 КАС України суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно зобов'язав відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» із заробітної плати з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, сум індексації заробітної плати та інших виплат, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки на момент призначення пенсії позивач мала право на врахування таких складових заробітної плати, як виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексацію зарплати, відмова відповідача в проведенні перерахунку пенсії є порушенням прав позивача, закріплених Конституцією України, виходячи із приписів частини першої статті 58, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, та статті 22, згідно з якою закріплені Конституцією України права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані, тому позивач має право на перерахунок пенсії з врахуванням спірних складових заробітної плати та застосовування норм, які визначали умови та порядок перерахунку пенсії, що діяли на момент призначення її позивачу.
Задовольняючи частково позовні вимоги в часовому просторі - тобто з 09.09.2016, місцевий суд обґрунтовано виходив з положень ч.2 ст. 99 КАС України, за якими для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, оскільки згідно матеріалів справи позивач звернулася до ОСОБА_3 з заявою про проведення спірного перерахунку пенсії 09.03.2017.
Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 195, 196, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова залишити без задоволення.
Постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 червня 2017 року у справі № 450/945/17 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя ОСОБА_4
судді ОСОБА_5
ОСОБА_6
Повний текст виготовлено 16.11.2017.