13 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/10562/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Ільчишин Н.В., Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 Вакарюса Антанасовича на постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 Вакарюса Антанасовича до інспектора взводу 1 роти управління патрульної поліції у м. Львові департаменту патрульної поліції лейтенант поліції ОСОБА_2, управління патрульної поліції у м. Львові департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 Вакарюс Антанасович звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до інспектора взводу 1 роти управління патрульної поліції у м. Львові департаменту патрульної поліції лейтенант поліції ОСОБА_2, управління патрульної поліції у м. Львові департаменту патрульної поліції в якому просив скасувати постанову серії АР № 382759 від 02.07.2017 року, а провадження у справі закрити.
Постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 Вакарюс Антанасович оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, 02 липня 2017р. інспектор Мартин Тетяна Олександрівна, винесла постанову по справі про адміністративне правопорушення, серії АР, за №382759, відповідно до якої, на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі - 255 гривень. Апелянт зазначає, що в даній постанові, інспектором не правильно вказане місце, де, як за його твердженнями, він вчинив зазначене адміністративне правопорушення, а саме: перехрестя вулиць Двірцева-Чернівецька в м.Львові, а не привокзальна площа і парковка для автомобілів на ній, де саме вказані вище події і мали місце та де є відсутній дорожній знак «Зупинка заборонено», на який посилається працівник поліції. Не надано йому працівником поліції і копії протоколу про адміністративне правопорушення (якого взагалі у його присутності вказаний працівник поліції не складав), хоча, згідно ст.254 КУпАП працівник поліції зобов'язаний був надати йому один із примірників даного протоколу.
Таким чином, складаючи вище зазначену постанову, інспектор поліції-Мартин Т.О. допустила ряд порушень КУпАП, а саму постанову сфальсифікував, оскільки жодного адміністративного правопорушення чи порушення вимог ПДР України апелянт не допускав, а отже і не може нести відповідальність за ч. 1 ст.122КУпАП, оскільки постановивши дану постанову даний інспектор не надав жодних доказів того, що ним порушено ч. 1 ст.122КУпАП.
На підставі наведеного просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання осіб, які беруть учать у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії постанови серії АР №382759 02.07.2017 року ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом Mitsubishi outlander, д.н.з. AT 3644 BA, у м Львові, на перехресті вулиць Чернівецька - пл. Двірцева здійснив зупинку на перехресті без надання переваги в русі, чим порушив пункт 15.9 Ґ Правил дорожнього руху України. Інспектор притягнув його до адміністративної відповідальності, керуючись ст. ст. 33, 284 КУпАП та застосував адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. Також судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до копії тимчасової посвідки на проживання серії ІФ № 012154, громадянин ОСОБА_3 Федерації та зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1.
Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до норми статті 23 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року, а також норми статті 16 Кодексу України про адміністративне правопорушення, іноземці та особи без громадянства, які вчинили адміністративні правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону в загальному порядку, тобто на рівні з громадянами України.
Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками,- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до п. 15.9 Ґ ПДР України здійснювати зупинку забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання перевагу в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи і його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно фотосвітлин дорожньої обстановки Залізничного вокзалу, що знаходиться по пл. Двірцева, 1 в м. Львові, вбачається, що там встановлені дорожні знаки 4.10 «Круговий рух»; 2.1 «Дати дорогу», а також табличка 7.8 до дорожнього знаку, яка показує напрямок головної дороги, отже суд вірно вважав, що позивач, здійснивши зупинку в зоні дії вказаних дорожніх знаків, на нерегульованому перехресті пл. Двірцева-Чернівецька у м. Львові, де така зупинка заборонена, порушив пункт 15.9.Ґ Правил дорожнього руху України, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення.
Також суд вірно зазначив, що не заслуговують на увагу твердження позивача, про порушення ст. 254 КУпАП, які, на думку позивача, здійснено інспектором, не склавши попередньо протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11. 2015 року за №1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
При цьому колегія суддів зазначає, що відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, щодо закриття провадження у справі, суд першої інстанції поза увагою залишив ту обставину, що згідно п. 3 ч. 3 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень. А отже суд першої інстанції, з урахуванням вище викладеного, помилково відмовив у задоволенні позовних вимог чим по суті перебрав на себе повноваження органу, що розглядає справу про адміністративне правопорушення. Суд апеляційної інстанції вважає, що у цій частині позовних вимог провадження у справі підлягає закриттю.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 4 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ч. 1 ст. 203, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 Вакарюса Антанасовича - задовольнити частково, постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2017 року по справі № 343/1193/17 - в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення скасувати і провадження у справі у цій частині закрити.
В решті постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2017 року по справі № 343/1193/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Н.В. Ільчишин
ОСОБА_4
Повний текст виготовлений 15.11.2017 року