Головуючий у 1 інстанції - Свергун І.О.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
15 листопада 2017 року справа №812/1180/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Блохіна А.А.
ОСОБА_2
при секретарі судового засідання Борисова А.А.,
за участю сторін по справі:
позивач: ОСОБА_3 (за довіреністю)
відповідач: ОСОБА_4 (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту регіонального розвитку, промисловості, інфраструктури та енергозбереження Луганської обласної державної адміністрації на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року у справі № 812/1180/17 (головуючий І інстанції Свергун І.О.) за позовом Приватного підприємства «Автолайн компані» до Департаменту регіонального розвитку, промисловості, інфраструктури та енергозбереження Луганської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту регіонального розвитку, промисловості, інфраструктури та енергозбереження Луганської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення про одностороннє розірвання договору.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення про розірвання договору на перевезення пасажирів оформлене листом від 14.07.2017 року №6/Д-2011.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що неодноразова кількість порушень позивачем під час здійснення перевезення пасажирів підтверджується актом ВВ №0121206 від 10.07.2017р. проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів автомобільним транспортом, яким встановлено порушення п. 147 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою КМУ від 18.02.1997 № 176, протоколом про адміністративне правопорушення № 0007037від 10.07.2017р. про відхилення від схеми маршруту при здійсненні перевезень пасажирів за приміським маршрутом «Сєвєродонецьк АС - Борівське», відповідальність за яке передбачена ст. 133-1 КУпАП. Відповідно до п. 55 Порядку №1081 організатор має право на дострокове розірвання договору з автомобільним перевізником у разі порушення ним умов договору, що не було прийнято до уваги судом.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За приписами п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
За приписами п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Тобто, Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду публічно-правових спорів, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Відповідно до ст.43, ст..44 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III) визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах. Організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно з частиною першою статті 42 Закону 2344-III договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року за № 1081 затверджено Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який визначає процедуру підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування (далі - конкурс) і є обов'язковим для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами (організаціями), залученими на договірних умовах для організації забезпечення проведення конкурсів, конкурсними комітетами та автомобільними перевізниками.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Департаментом регіонального розвитку, промисловості, інфраструктури та енергозбереження Луганської обласної державної адміністрації, за наслідками проведеного конкурсу на перевезення пасажирів автомобільним транспортом у Луганській області від 05.10.2016р. №142, був укладений договір від 25.10.2016 року № 72/2016 на регулярні перевезення пасажирів на постійному приміському та міжміському (внутрішньообласному) автобусному маршруті загального користування.
Між сторонами відсутній спір щодо організації та порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів. Предметом позову по цій справі є дострокове розірвання спірного договору, внаслідок неналежного виконання позивачем умов цього договору.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що на спірні правовідносини не поширюється юрисдикція адміністративних судів. Даний спір підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу.
Верховний суд України у постанові від 10 травня 2016 року по справі №21-713а16 дійшов висновку про те, що орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів є суб'єктом владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та перевізником-претендентом відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Спори щодо позовних вимог про визнання недійсними укладених договорів на виконання пасажирських перевезень згідно зі статтею 12 ГПК підвідомчі господарським судам.
Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятий за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки спір по цій справі виникає з договірних правовідносин, то у відповідності до вимог ст.. 12 ГПК підлягає вирішенню господарським судом.
Пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Суд першої інстанції не звернув уваги на зазначене, що привело до невірного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.157 КАС України колегія суддів роз'яснює право позивача на звернення до суду з цим позовом за правилами Господарського процесуального кодексу.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 13 Конвенції визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблений невірний висновок про те, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст. 157 п.1 ч.1, ч.2, ст. 195, ч.1 п.2, ст. 199 ч.1 п.4, ст.202 ч.1 п.4, ст. 203 ч.1, ст. 205 ч.1 п.4, ст. 206, ст. 212, ст.244-2, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту регіонального розвитку, промисловості, інфраструктури та енергозбереження Луганської обласної державної адміністрації на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року у справі №812/1180/17 - задовольнити частково.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року у справі № 812/1180/17 - скасувати.
Провадження у справі № 812/1180/17 за позовом Приватного підприємства «Автолайн компані» до Департаменту регіонального розвитку, промисловості, інфраструктури та енергозбереження Луганської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення про одностороннє розірвання договору - закрити.
Вступна та резолютивна частина ухвали прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 15 листопада 2017 року.
Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 16 листопада 2017 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Гаврищук Т.Г.
Судді: Блохін А.А.
ОСОБА_2