Справа: № 810/2398/17 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
09 листопада 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_2 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.03.2017 №46-13-02, №47-13-02, №48-13-02 про визначення грошового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною постановою позивач звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу № 10 ОСОБА_2 09.04.2003 придбано майно, в т.ч. будівлі та споруди загальною площею 1263,2 м2, 73,4м2, 33,77м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Згідно з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації станом на 15.04.2003 ОСОБА_2 є власником комплексу, нежитлові будівлі «А» - 1263,2 м2, «В» - 73,4м2, «Д» - 33,77м2 за адресою: АДРЕСА_1 В графі «підстава виникнення права власності» зазначено договір купівлі-продажу №1697 від 09.04.2003.
31 березня 2017 року податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення № 46-13-02 на суму 4615,73 грн., № 47-13-02 на суму 268,20 грн., № 48-13-02 на суму 123,14 грн. По даними податковими повідомленнями-рішеннями визначено грошове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Позивач не погодившись з даними рішенням звернулась зі скаргою до ДФС України та рішенням ДФС України від 23.06.2017 №8041/К/99-99-11-02-01-14 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скаргу без задоволення.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі та на виконання норм податкового законодавства.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.
Так, з 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIІI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 266 Податкового кодексу України, було введено повий вид податку для громадян України, яким передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України).
З наведеного вбачається, що нежитлові будівлі «А» - 1263,2 м2, «В» - 73,4м2, «Д» - 33,77м2 за адресою: АДРЕСА_1 є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому ОСОБА_2, як його власник, зобов'язана сплачувати вказаний податок відповідно до вимог ст. 266 Податкового кодексу України.
Відповідно до пп. 266.5.1. п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Відповідно до положень ст. 102 Податкового кодексу України, податковий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань.
Як свідчать матеріали справи, податковим органом не було порушено строку визначення суми грошових зобов'язань платника податків.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст.86 КАС України.
Відповідно до ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст.200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 14.11.2017.