Справа №538/27/17
Провадження по справі №2/538/252/17
15 листопада 2017 року Лохвицький районний суд Полтавської області
У складі: головуючого-судді Бондарь В.А.
при секретарі Дробот О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лохвиця цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, -
Позивач звернувся до суду з дійсним позовом і в обґрунтування позовних вимог пояснив, що між Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» та ПАТ «Київське автотранспортне підприємство 13061» 06.10.2015 року укладений договір №АІ8578065 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. До страхової компанії «Галицька 30.06.2016 року від Фермерського господарства «Лемар» надійшла заява про виплату страхового відшкодування по вищезазначеному договору. В заяві зазначалося про те, що з забезпеченим транспортним засобом “VOLVO FM 4X2” держномер АІ8542АО під керуванням ОСОБА_1 сталося ДТП. В результаті якого автомобілем НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, який належить Фермерському господарстві «Лемар» та наніс останньому механічні пошкодження. Відповідно до довідки №84838724 від 02.02.2016 року виданої ВБДР УПДГУНП в Одеській області 01.02.2016 року о 23.00 годині на автодорозі м-05 Київ-Одеса 276 км 600 м ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом “VOLVO FM 4X2” держномер АІ8542АО з причепом держномер АІ7304ХТ порушив вимоги п.12.1,13.1 Правил дорожнього руху України, а саме не вибрав безпечну швидкість руху та не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення, рухаючись в попутному напрямку в крайній правій смузі з автомобілем НОМЕР_1, чим наніс останньому механічні пошкодження задньої центральної частини. Окрім того, будучи причетним до ДТП ОСОБА_1 керував автомобілем в стані наркотичного чи іншого сп'яніння. Згідно постанови Лохвицького районного суду Полтавської області від 03.03.2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Згідно ст.22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховою компанією «Галицька» відшкодувало у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна майну третіх осіб під час ДТП, та здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 41166,67 грн. Таким чином, СК «Галицька» виконало покладений на нього обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. У зв'язку з чим позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_1. кошти в розмірі понесених витрат у сумі 41166,67 грн., а також понесені судові витрати у розмірі 1378,00 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явився, але надав суду письмову заяву про те, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд розглядати справу без їхньої участі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Від відповідача ОСОБА_1 26.10.2017 року надійшло письмове заперечення проти позову, в якому він позовні вимоги не визнає, вважає позовні вимоги ПАТ СК «Галицька» необґрунтованими і не підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне. Обставини, за яких склалося ДТП за його участю встановлені постановою Лохвицького районного суду Полтавської області у справі про адміністративне правопорушення, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. Позивач стверджує, що відповідач керував автомобілем в стані наркотичного чи іншого сп'яніння, проте жодних належних та допустимих доказів своїх тверджень не наводить, а Довідка №84838724 від 02.02.2016 року видана ВБДР УПД ГУНП в Одеській області не може бути допустимим доказом перебування водія в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, адже обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Так, відповідно до ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Під час оформлення ДТП, огляд на стан сп'яніння жодного із учасників ДТП не проводився через відсутність у поліцейських підстав вважати, що учасники ДТП перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Відтак, про перебування відповідача у стані наркотичного чи іншого сп'яніння не зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, не складено акт медичного огляду, не надано висновку щодо результатів медичного огляду, окрім цього відносно відповідача не складався протокол за ст.130 КУпАП. Одночасно немає жодного судового рішення, за яким би відповідача визнано винним у керуванні транспортним засобом у стані наркотичного чи іншого сп'яніння. П.38.1.1 ст. 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» містить вичерпний перелік умов, за яких страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду. Таким чином, у позивача немає жодних підстав та прав на регрес до водія, у зв'язку з ненаданням позивачем як належних та і допустимих доказів. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, та вирішити питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката.
За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Ознайомившись із матеріалами цивільної справи, дослідивши та давши оцінку доказам по справі суд прийшов до наступного.
Так, судом встановлено, що згідно копії довідки №84838724 ВБДР УПД ГУНП в Одеській області про дорожньо-транспортну пригоду 01.02.2016 року об 23.00 на трасі М-05 Київ-Одеса, 276 км 600 м сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом "VOLVO FM 4X2” держномер АІ8542АО з причепом держномер АІ7304ХТ порушив вимоги п.12.1,13.1 Правил дорожнього руху України, а саме не вибрав безпечну швидкість руху та не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення, рухаючись в попутному напрямку в крайній правій смузі з автомобілем НОМЕР_1, чим наніс останньому механічні пошкодження задньої центральної частині. За фактом правопорушення, які призвели до скоєння ДТП складений адміністративний протокол серії АП2 159554 відносно ОСОБА_1Д за ст.124 КУпАП (а.с.15).
До страхової компанії «Галицька 30.06.2016 року від Фермерського господарства «Лемар» надійшла заява про виплату страхового відшкодування по вищезазначеному договору. В заяві зазначалося про те, що з небезпечним транспортним засобом “VOLVO FM 4X2” держномер АІ8542АО під керуванням ОСОБА_1 сталося ДТП. В результаті якого автомобілем НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, який належить Фермерському господарстві «Лемар» та наніс останньому механічні пошкодження.
Розмір завданих збитків згідно розрахунку від 08.07.2016 року, завданої власнику причепом SCHMITZ AWF 18 держномер ВЕ8289ХТ, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 01.02.2016 року становить 41166,67 грн. за пошкоджений транспортний засіб (а.с.8, 9).
У зв'язку із настанням події, передбаченої п.п. «а» п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач здійснив регламенту виплату потерпілому в розмірі 41166,67 (без урахування ПДВ), що підтверджується платіжним дорученням №4539 від 08.07.2016 року (а.с.1).
У п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За правилами ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено чіткий перелік випадків, в яких може звернутися страховик після виплати страхового відшкодування з позовом в порядку регресу до страхувальника або водія, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до п. а ст.38.1.1. «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Позивач посилається у позові на те, що відповідач ОСОБА_1 керував автомобілем в стані наркотичного чи іншого сп'яніння, тому він об'єктивно набув права звернення з відповідним регресним позовом.
Відповідно до ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статті 10,60 ЦПК України передбачають, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частина 4 ст. 60 ЦПК України передбачає, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Судом встановлено, що постановою Лохвицького районного суду Полтавської області від 03.03.2016 року відповідача ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 340 грн. (а.с.20).
У відповідності з ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Одночасно немає жодного судового рішення, за яким би відповідача визнано винним у керування транспортним засобом у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, також суд зазначає що відносно відповідача не складався адміністративний протокол про скоєння адміністративного правопорушення за ст.130 КУпАП під час скоєння вищезазначеного ДТП.
Таким чином, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, зокрема, щодо знаходження відповідача ОСОБА_1 в стані наркотичного чи іншого сп'яніння.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.
Відповідно ч.1 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Так, право на правову допомогу гарантовано ст. ст. 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» затверджено граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, пов'язаних з розглядом справ. Так, граничний розмір витрат на правову допомогу не може перевищувати 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи фахівця у галузі права, тобто 649 грн. за одну годину роботи.
Як убачається з письмових матеріалів справи суду були надані договір про надання правової допомоги від 27.09.2017 року, укладений між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_1, на підтвердження оплати витрат на правову допомогу в розмірі 3240,00 гривень наданий акт прийому-передачі виконаних робіт від 30.10.2017 року та платіжне доручення.
Таким чином, суд вважає за можливим стягнути з Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» на користь ОСОБА_1 витрати пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката у розмірі 3240,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,61, 79, 81,84, 88, 130, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.1187,1191 ЦК України, ст.22,38,41 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд -
У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Галицька» код ЄДРПОУ 22186790, МФО336688, р/р 2650400018793 в АТ «Укрсімбанк» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2, витрати пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката у розмірі 3240,00 грн.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: В.А. Бондарь