Номер провадження: 2-а/537/193/2017
Справа № 537/4311/17
16.11.2017 року Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_1,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Крюківського районного суду м. Кременчука адміністративну справу за позовом Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області до Козельщинського РВДВС ГТУЮ в Полтавській області про визнання дій старшого державного виконавця Козельщинського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області Нестеренка О.В. неправомірними та прийняття вимоги про сплату боргу до виконання,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Козельщинського РВДВС ГТУЮ в Полтавській області про визнання дій старшого державного виконавця Козельщинського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області Нестеренка О.В. неправомірними та прийняття вимоги про сплату боргу до виконання.
В обґрунтування позову зазначено, що ФОП ОСОБА_4 не сплачено страхові внески, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка не була погашена. Управлінням Пенсійного фонду України в Козельщинському районі Полтавської області винесено вимогу про сплату боргу №Ф-126у від 02.02.2011 року ФОП ОСОБА_4 на користь управління в розмірі 681 грн. 54 коп. Вимога пред'явлена до виконання до Козельщанського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області, за місцем проживання боржника. Виконавчий документ неодноразово був повернутий стягувану без виконання. 18.08.2017 року управлінням в черговий раз направлено на примусове виконання виконавчий документ разом із заявою про відкриття виконавчого провадження. Проте 19.09.2017 року на адресу управління надійшло повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання, на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4, п 2, ч.3 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження». Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області, вважає дії державного виконавця неправомірними та такими, що не відповідають нормам законодавства, а вимогу про сплату боргу № Ф-126у від 02.02.2011 року ФОП ОСОБА_4 на користь управління в розмірі 681 грн. 54 коп., що підлягає виконанню. А тому просили визнати дії старшого державного виконавця Козельщинського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області щодо повернення виконавчого документа стягувачу неправомірними. Зобов'язати прийняти вимогу про сплату боргу №Ф-126у від 02.02.2011 року з ФОП ОСОБА_4 на користь управління в розмірі 681 грн. 54 коп. до виконання.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Заперечень проти позову не подав.
Суд вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
02.02.2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в Козельщинському районі Полтавської області винесено вимогу про сплату боргу №Ф-126у, з вимогою сплатити ФОП ОСОБА_4 недоїмки зі страхових внесків на користь управління в розмірі 681 грн. 54 коп. та яка була направлена до Козельщанського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області - для примусового виконання.
15.09.2017 року старшим державним виконавцем Козельщинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_5, було розглянуто заяву Кременчуцького об'єднаного УПФУ від 18.08.2017 року №19730/1318 щодо примусового виконання вимоги №126у виданої 02.02.2011 року УПФУ у Козельщинському районі та винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання, на підставі п. 2 ч. 3 ст. 5, п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
В обґрунтування повернення виконавчого документа без виконання старшим державним виконавцем зазначено, що згідно п. 7.11 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління ПФУ 27.09.2010 року №21-5, рішення про нарахування пені та застосування штрафів передається для виконання органу державної виконавчої служби у разі якщо платник єдиного внеску отримав рішення про нарахування або застосування штрафів і не сплатив зазначені суми протягом 10 робочих днів, а також не оскаржив це рішення чи не повідомив у цей строк відповідний орган Пенсійного фонду про його оскарження. Відповідно до п. 7.7 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління ПФУ 27.09.2010 року №21-5, рішення про нарахування пені та застосування штрафів вважається надісланим фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцеперебування з повідомленням про вручення. Якщо платник на день надсилання йому органом Пенсійного фонду рішення про нарахування пені та застосування штрафів не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження, рішення вважається належним чином врученим у разі його повернення як такого, що не знайшло адресата. Таким чином, пред'явлення рішення про нарахування пені та застосування штрафів до органу ДВС можливе лише після закінчення 10 денного строку з дня одержання боржником зазначеного рішення, або за умови повернення рішення, як такого, що не знайшло адресата. Однак УПФУ в Козельщинському районі подано на примусове виконання рішення про нарахування пені та застосування штрафів, яке не було отримано боржником, при цьому у поштовому повідомленні не зазначено причин його невручення безпосередньо платнику та не вказано, що поштове відправлення не знайшло адресата. Визначені Інструкцією умови пред'явлення рішення про нарахування пені та застосування штрафів до органу ДВС не виконані. Крім того виконавчий документ не відповідає вимогам, а саме відсутня дата народження боржника, яка є обов'язковою і буз внесення якої до АСВП неможливо винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
19.09.2017 року Кременчуцьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України було отримано постанову від 15.09.2017 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження №1404-VІІІ від 02.06.2016 р. (далі - Закон №1404-VІІІ) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень інших державних органів.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Частинами першою та другою статті 15 Закону № 1404-VIII передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
За приписами п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провдження» Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
Так, з матеріалів справи вбачається, що у повідомленні про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання відповідач зазначив пункт 6 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження". Разом з тим, як встановлено судом, на момент винесення вимоги про сплату боргу 02.02.2011 року, діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року. На час дії зазначеного закону виконавчий документ відповідав вимогам зазначеного Закону.
Таким чином, суд вважає що вимога про сплату боргу № Ф-126у від 02.02.2011 року про стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь управління в розмірі 681 грн. 54 коп. видана з дотриманням вимог законодавства, яке діяло на той час та підлягає примусовому виконанню.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку щодо не правомірності відмови старшого державного виконавця у прийнятті виконавчого документа до виконання.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо визнання дій старшого державного виконавця Козельщинського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області щодо повернення виконавчого документа стягувачу неправомірними та зобов'язання прийняти вимогу про сплату боргу до виконання таким що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.9, 11, 12, 71, 86, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області до Козельщинського РВДВС ГТУЮ в Полтавській області про визнання дій старшого державного виконавця Козельщинського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області Нестеренка О.В. неправомірними та прийняття вимоги про сплату боргу до виконання - задовольнити.
Визнати дії старшого державного виконавця Козельщинського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області щодо повернення виконавчого документа стягувачу неправомірними.
Зобов'язати старшого державного виконавця Козельщинського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області прийняти вимогу про сплату боргу №Ф-126у від 02.02.2011 року з ФОП ОСОБА_4 на користь управління в розмірі 681 грн. 54 коп. - до виконання.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя: Маханьков О.В.