Ухвала від 14.12.2011 по справі 22-ц/0690/2147/11

Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44

РІШЕННЯ

Іменем України

„14" грудня 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апе- яційного суду Житомирської області в складі:

головуючого : судці Товянської О.В. судців : Микитюк О.Ю., Гансецької І.А. при секретарі : Ковач Р.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 11 липня 2011 року у сnpaвi за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, -

встановила:

У серпні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив визнати недійсним договір дарування від 01 березня 2006 року житлового бу­динку №3 в м. Баранівка по 2мї пров. Шевченка внаслідок допущеної помилки щодо його прав на нього, застосувати наслідки недійсності вказаного правочину, поновивши строки позовної давності, пропущені з поважних причин.

Зазначав, що згідно договору дарування серії ВСО № 314385 від 01 березня 2006 року від подарував своїй дочці - відповідачці ОСОБА_1 приватний будинок №3 в м. Ба­ранівка по пров. Шевченка. Вважає, що договір дарування був вчинений ним під впли­вом помилки, що має істотне значення, а тому є недійсним. При підписанні договору він на­дав нотаріусу свідоцтво про право власності на житловий будинок від 28 липня 2005р. за яким він був одноосібним власником цього будинку. Рішенням Баранівського районного суду від 09 червня 2010 року вказане свідоцтво визнане недійсним. При цьому судом встановле­но, що будинок перейшов йому та його брату ОСОБА_3 у спадщину після матері - ОСОБА_4, яка померла 09.09.1997р. Укладаючи договір дарування, він помилився щодо своїх одноосібних прав власності на будинок та його права на відчуження цього будинку, чим було порушено право власності на будинок його брата ОСОБА_3

Ухвалою Баранівського районного суду від 11 липня 2011 року позовну вимогу ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності договору даруван­ня від 01 березня 2006 року залишено без розгляду.

Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 11 липня 2011 року позовні вимоги задоволено. Визнано договір дарування від 01 березня 2006 року укладений між ОСОБА_2 та законним представником малолітньої дочки ОСОБА_6 - ОСОБА_7 недійсним внаслі­док допущеної помилки ОСОБА_2 при його укладені щодо одноосібно- сті його права власності на подарований будинок.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить суд скасувати рішення суду першої ін­станції та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 залишити без задоволення. Зазначає, що рішення суду є незаконним, необ'єктивним, необгрунотованим, упередженим та таким, що не відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 згідно договору дарування серії ВСО № 314385 від 01 березня 2006 року подарував своїй дочці - ОСОБА_1 приват- ний будинок №3 в м. Баранівка по 2му пров. Шевченка.

Статтею 229 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, поми­лилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний су­дом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного

Справа № 22ц/0б90/2147/11 Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_8

Категорія 21 Суддя-доповідач ОСОБА_9

значення, крім випадків, встановлених законом.

Під помилкою в даному випадку слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на Гі волевиявлення, за відсу­тності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

Відповідно до от. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення уча­сника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиня­тися у формі, встановленій законом.

Судом встановлено, що після смерті матері у 1997р., її сини - ОСОБА_3 і ОСОБА_10 звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. Оскільки належний матері будинок не був прийнятий в експлуатацію і на нього не було правовстанов- люючих документів, її діти в рівних частках - по 1/2 отримали свідоцтво про право на спад- ш^іну лише на належний матері майновий пай (а.с.39).

Тобто, безспірно встановлено і ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції підтвер- див, то саме з цього часхі знав про те, що його брат також є спадкоємцем, після смерті матері. Проте ОСОБА_2 до 2010р. не виявляв з цього приводу ніяких намірів, не претендував на це спадкове майно, не звертався до органів влади з приводу оформлення своїх прав на спірний будинок.

За таких обставин у 2005р. позивач, не надававши нікому у встановленому законом порядку ніяких доручень на вчинення певних дій для оформлення спірного будинку, особис­то отримав свідоцтво про право власності на вказане будинковолодіння і в березні 2006р. розпорядився ним, подарувавши його своїй дочці.

Апеляційний суд вважає, що під час укладання договору дарування квартири ОСОБА_11 правильно розумів характер і наслідки вчинюваних ним дій. Він не міг пояснити, яку саме істотну умову такої угоди неправильно сприймав, яким чином таке неправильне сприйняття вплинуло на його волевиявлення з огляду на те, що договір дарування рідній до- чиі є безвідплатним договором і мотиви укладання угоди не мають правового значення для вирішення спору про визнання недійсним договору з підстав його укладення внаслідок по­милки. Він є освіченою дієздатною людиною, угоду вчинив у віці 39 років, не вказував, що хворіє на якісь захворювання, що могли вплинути на його стан, не є інвалідом. Жодних дока­зів того, що ОСОБА_2, підписуючи договір дарування діяв внаслідок помилки, позива­чем надано не було.

Пояснення про те, що він до 2010р. не знав, що його брат також мав право на спірний будинок протирічить наведеному та матеріалам справи.

Апеляційний суд враховує, що ознаками судових доказів є їх достовірність і достат­ність. Достовірність доказів - це їх якість, точність і правильність відображення обставин, що входять в предмет доказування. А достатність - це сукупність доказів, яка дозволяє ви­рішити справу.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що позов є безпідставним.

Крім того, відсутні дані про те, що третя особа - ОСОБА_3 заявляв позовні вимо­ги про визнання права ва власності на спірний будинок.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню із ухваленням нового про відмову у позові.

Керуючись CT.CT.209,218,303,304,307,309,314,316,324,325 ЦПК України, колегія суд­дів -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 11 липня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення. Відмовити ОСОБА_2 у позові до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування житлового бу- динку за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримі- нальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

V

Головуючий (підпис)

Судді: (підписи) Згідно: суддя апеляційного суду

Житомирської області ОСОБА_9