Апеляційний суд Житомирської області
Справа №278/399/17 Головуючий у 1-й інст. Грубіян Є. О.
Категорія 2 Доповідач Павицька Т. М.
14 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Миніч Т.І., Трояновської Г.С.,
секретаря Ковальської Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2017 року,
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном.
У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа- Бондарчук С.М. про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності.
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2017 року зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі п.3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Залишаючи без розгляду зустрічний позов ОСОБА_2 на підставі п. 3 ч. 1 ст.207 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 повторно не з'явився в судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.
Колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. Стаття 6 Європейської конвенції про захист прав людини (далі -Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд. Вона закріплює принцип верховенства закону, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід'ємними частинами «права на суд» слід розглядати, зокрема, наступні вимоги : вимога «змагальності» процесу відповідно до статті 6 Конвенції передбачає наявність можливості бути поінформованим і коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною, в ході розгляду; право на «публічне слухання», що передбачає право на усне слухання і особисту присутність сторони в цивільному судовому процесі перед судом (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden, 26 травня 1988 р., номер заяви 10563/83, пп. 24- 33); право на ефективну участь (T. та V. проти Сполученого Королівства,16 грудня 1999 р., номер заяв 24724/94; 24888/94, пп. 83-89).
Стаття 6 Конвенції головним чином служить для визначення того, чи були надані заявнику достатні можливості викласти свою позицію і оскаржити докази, які він вважав недостовірними, а не для того, щоб оцінювати правильність або неправильність рішення, прийнятого національними судами (Каралевічус проти Литви (Karalevicius v. Lithuania), 6 червня 2002 р., номер заяви 53254/99).
Враховуючи вищезазначене, під «повідомленням про процес» слід розуміти саме сповіщення судом Сторін про місце та час розгляду справи, що свідчитиме про ефективне забезпечення Сторін «правом на суд».
Статтею 169 ЦПК України визначено наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Системне тлумачення ч. 3 ст. 169 та п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що застосування інституту залишення заяви без розгляду у випадку повторної неявки позивача в судове засідання можливе лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Як вбачається з матеріалів справи, в судове засідання, яке було призначене на 02 жовтня 2017 року ОСОБА_2 не з'явився. Від його представника ОСОБА_4 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки ОСОБА_2 перебуває у відрядженні в іншій області. Про наступне судове засідання, яке було призначено на 23 жовтня 2017 року, ні ОСОБА_2, ні його представник ОСОБА_5 не були належно повідомлені про час та місце розгляду справи, оскільки судова повістка повернулася до суду першої інстанції без вручення ОСОБА_2
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу із порушенням норм ст.207 ЦПК України, у зв'язку із чим вона підлягає скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 311, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2017 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді