Єдиний унікальний номер 725/860/15-к
Номер провадження 1-кс/725/229/15
23.02.2015 року Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:
слідчого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
слідчого ОСОБА_4
та представника скаржників ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці скаргу ОСОБА_5 , який на підставі договору про надання правової допомоги діє в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на дії та бездіяльність слідчого СУ УМВС України в Чернівецькій області ОСОБА_4 у рамках досудового розслідування кримінального провадження внесеного в ЄРДР №1201426000000976 від 04.11.2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України, -
ОСОБА_5 в інтересах заявників звернувся до суду з вище вказаною скаргою, в обґрунтування якої вказував на те, що на підставі ухвали слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04.12.2014 року про надання дозволу на проведення обшуку в рамках досудового розслідування кримінального провадження внесеного в ЄРДР №1201426000000976 від 04.11.2014 року, 10.12.2014 року проведено обшук в будинку АДРЕСА_1 за результатами проведення якого слідчим СУ УМВС України в Чернівецькій області ОСОБА_4 виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 1950 канадських доларів, 6500 доларів США, 21405 Євро, 289633 гривні, 260011 румунських лей, 200 фунтів-стерлингів, 1000000 турецьких динарів, 20 казахстанських тенге, 1300 рублів СРСР, 50 білоруських рублів, 3160 польських злотих, 36200 російських рублів.
В подальшому 11.12.2014 року слідчим ОСОБА_4 винесено постанову про визнання вищевказаних грошових коштів речовими доказами у зазначеному кримінальному провадженні та про передачу їх на зберігання в філію ПАТ КБ «ПриватБанк» в м. Чернівці та з цього часу слідчим жодного разу не було допитано ОСОБА_7 та не повідомлено про долю вилучених речей.
Вважає, що така бездіяльність слідчого є неправомірною, оскільки вилучене майно не належить підозрюваним, обвинуваченим або іншим особам, які за законом несуть відповідальність за їх дії, на які може бути звернене стягнення з метою відшкодування шкоди або забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна, не отримані в порядку ст.ст. 160-166, 170-174 КПК України, а тому постанова слідчого про визнання та прилучення речових доказів підлягає скасуванню, а вилучені грошові кошти - поверненню.
У зв'язку з наведеним, посилаючись на норми процесуального права, просив скасувати постанову слідчого СУ УМВС України в Чернівецькій області ОСОБА_4 про визнання та прилучення речових доказів від 11.12.2014 року та зобов'язати слідчого в порядку ч. 1 ст. 100 КПК України повернути ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вилучені під час обшуку грошові кошти.
В судовому засіданні представник скаржників скаргу підтримав та просив про її задоволення з підстав викладених у її змісті.
Прокурор та слідчий заперечували проти задоволення скарги, вважаючи її доводи безпідставними, а дії слідчого правомірними та такими, що відповідають нормам КПК України.
Суд, в складі слідчого судді, заслухавши думку всіх присутніх в судовому засіданні учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що в задоволенні скарги слід відмовити, виходячи з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що у провадженні СУ УМВС України в Чернівецькій області перебуває кримінальне провадження внесене в ЄРДР №1201426000000976 від 04.11.2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України по факту протиправної діяльності пов'язаної з обміном іноземних валют у великих розмірах. В рамках досудового розслідування вказаного кримінального провадження проведено обшук житла та іншого володіння ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Згідно п. 6 ч. 2 ст. 235 КПК України ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених цим Кодексом, а також містити відомості, зокрема про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.
При цьому, ч.2 ст. 167 КПК України передбачено, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Таким чином, згідно вимог КПК України тимчасовому вилученню підлягає майно у вигляді речей, документів, грошей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони : підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фіксування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом; набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
При цьому, під достатніми даними для проведення тимчасового вилучення майна розуміються відомості, що містяться в показах свідків, потерпілих, підозрюваних, у протоколах слідчих дій , а також одержані в ході проведення негласних слідчих дій.
Отже, відповідно до положень ст.ст. 167, 237 КПК України, тимчасово вилучатися можуть лише документи та гроші, які відповідають критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України. Інші речі під час обшуку не можуть бути тимчасово вилучені. А отже у випадку тимчасового вилучення під час огляду речей, слідчий повинен при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна навести переконливі мотиви, що зазначені речі відповідають критеріям ч. 2 ст. 167 КПК України, а слідчий суддя - перевірити їх обґрунтованість.
Крім того, згідно ч.1 ст 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
Зокрема, згідно ч.5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Отже, у разі вилучення майна, на відшукання якого не було надано дозвіл, КПК передбачає гарантію реалізації права власності, а саме оскарження бездіяльності, яка полягає в неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст.169 КПК України.
Як вбачається зі змісту ухвали Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04.12.2014 року про надання дозволу на проведення обшуку, слідчим суддею надано дозвіл на проведення обшуку за вище вказаною адресою з метою відшукання та вилучення грошових коштів, документів, чорнових записів та комп'ютерної техніки на яких можуть міститись відомості щодо дати, часу, місця та сум здійснення обміну іноземних валют, осіб, яким проводився вказаний обмін, лічильних машин для перерахунку коштів.
Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном та на які може бути накладено арешт за клопотанням слідчого.
Таким чином, вилучені за результатами вказаного вище обшуку грошові кошти не можуть вважатись тимчасово вилученими речами, оскільки з досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що вони входять до переліку майна щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, а також не відповідають критеріям визначеним ст.ст. 168-169 КПК України, які характерні для тимчасово вилученого майна, крім того визнані грошові кошти визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Враховуючи вище наведене, суд приходить до переконливого висновку про відмову в задоволенні скарги в частині повернення вилучених речей.
Щодо вимог скарги про скасування постанови слідчого про визнання та прилучення речових доказів від 11.12.2014 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, відповідно до вимог ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається зі змісту ч. 1,2 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 21 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 р. № 1104, речові докази у вигляді готівки у національній валюті України або іноземній валюті передаються для зберігання уповноваженому банку, що обслуговує орган, у складі якого функціонує слідчий підрозділ (далі - уповноважений банк). У разі коли готівка у національній валюті України чи іноземній валюті не містить слідів кримінального правопорушення, валютні кошти зараховуються на спеціально визначені для цієї мети депозитні рахунки (далі - депозитний рахунок) уповноваженого банку.
Крім того, у відповідності до вимог ч. 12 ст. 100 КПК України спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства. У такому випадку річ зберігається до набрання рішенням суду законної сили.
При цьому,главою 26 КПК України визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування.
Зокрема, відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні, серед іншого, може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також нездійснення інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Встановлений ч.1 ст.303 КПК України перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування є вичерпним.
Разом з тим, із скаргою на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу заявник до суду не звертався.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування вищевказаної постанови слідчого в рамках судового розгляду даної скарги, крім того отримавши оскаржувану постанову 29 січня 2015 року та звернувшись до суду із скаргою 17 лютого 2015 року заявником порушено строк визначений положеннями КПК на оскарження рішення слідчого, яке оформлено постановою.
Відповідно до ч.2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Згідно ч. 3 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
Враховуючи вище наведене, суд приходить до переконливого, мотивованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.3,303-309,368,372 КПК України, -
В задоволенні скарги ОСОБА_5 , який на підставі договору про надання правової допомоги діє в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на дії та бездіяльність слідчого СУ УМВС України в Чернівецькій області ОСОБА_4 у рамках досудового розслідування кримінального провадження внесеного в ЄРДР №1201426000000976 від 04.11.2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України - відмовити.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці ОСОБА_1