Заставнівський районний суд Чернівецької області
Справа № 716/1171/17
13.11.2017 року Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді - Сірик І.С.,
при секретарі - Барабащук О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», третя особа ОСОБА_7 про визнання договору іпотеки недійсним, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житловий будинок, зняти заборону відчуження житлового будинку,-
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, звернулись до Заставнівського районного суду із позовом про визнання недійсним договору іпотеки. В обґрунтування позовних вимог вказують, що 13 листопада 2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банк ПриватБанк та ОСОБА_4 укладений договір іпотеки, в забезпечення виконання зобов'язання кредитним договором між Банком та ОСОБА_7 Відповідно до іпотечного договору відповідач передав банку в іпотеку житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1. Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 14.02.2017 року визнано за кожним з позивачем по 1/5 частки вказаного житлового будинку. Оскільки вказаний житловий будинок, що належить їм на праві спільної часткової власності був переданий в іпотеку без письмової та нотаріально завіреної згоди позивачів, та відповідно до ст. 203 ЦК України є підставою для визнання договору іпотеки недійсним.
В ході розгляду даної справи позивачі збільшили позовні вимоги, просили суд визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок від 24.07.1989 року виданого виконкомом Товтрівської сільської ради Заставнівського району Чернівецької області, згідно рішення Заставнівської районної ради № 83/5 від 05.05.1989 року на ім'я ОСОБА_4 та зняти заборону відчуження житлового будинку з господарськими спорудами, який розташований за вищевказаною адресою. Оскільки відповідно рішення суду за позивачами визнано по 1/5 частки вказаного житлового будинку, однак в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості щодо наявності у відповідача ОСОБА_4 права приватної власності на 1/1 житлового будинку.
В судовому засіданні представники позивачів ОСОБА_8, ОСОБА_9 позовні вимоги підтримали, обґрунтувавши обставинами викладеними в позовній заяві та доданими до неї письмовими доказами.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився подав суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заперечив проти задоволення позовних вимог. Суду надав письмові заперечення згідно яких вказав, що предметом іпотеки є житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1. На момент укладення договору належав ОСОБА_4 на підставі свідоцтва приватної власності. Право спільної часткової власності позивачів на предмет іпотеки виникло з моменту набрання рішенням суду законної сили, тобто в 2017 році. При укладенні вказаного договору банк діяв добросовісно, як сторона правочину, не знав та не міг знати про те, що предмет іпотеки належить позивачам на праві спільної часткової власності. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.
Третя особа ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилася в судове засідання, подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності.
Суд, заслухавши пояснення представників позивачів, врахувавши письмові пояснення представника відповідача, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, прийшов до висновку про часткове задоволення позивних вимог.
Судом встановлено, що 13 листопада 2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банк ПриватБанк та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_4, як іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно, житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1, яке належить останньому на підставі свідоцтва про право приватної власності від 24.07.1989 року.
Вказане свідоцтво про право приватної власності видано на підставі рішення Заставнівської районної ради народних депутатів №83/5 від 05.05.1989 року виконавчим комітетом Товтрівської сільської ради Заставнівського району відповідачу ОСОБА_4 Згідно вказаного свідоцтва за ОСОБА_4, Чернівецьким обласним БТІ, в цілому, зареєстрований на праві особистої приватної власності колгоспний двір, головою якого він являється, розташований по АДРЕСА_1. Згадане свідоцтво записане в реєстрову книгу №1 стор. №209 за реєстровим №206 від 24.07.1989 року. Дана обставина підтверджена рішенням Заставнівського районного суду від 14.02.2017 року, що відповідно до ст. 61 ч 3 ЦПК України доказуванню не підлягають.
Згідно положень нормативно правових актів, які були чинні на момент видачі свідоцтва про право приватної власності, саме Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.66 року затвердженої міністерством Комунального господарства Української РСР, відповідно до частини ІІІ Про порядок оформлення права власності на будинок або домоволодіння при відсутності правовстановлюючих документів пунктом 18 передбачено, що у разі будівництва будинку на колгоспній землі, розташованій у смузі міста або селища міського типу, виконком місцевої Ради депутатів трудящих, на підставі витягу з рішення загальних зборів колгоспників або довідки правління колгоспу про надання земельної ділянки для будівництва, дозволу виконкому на будівництво та акту про закінчення будівництва і введення в експлуатацію будинку, разом з затвердженням цього акту вирішує питання про оформлення права власності і видачу свідоцтва про це. В свідоцтві на право власності, яке видано колгоспному двору, вказується, що будинок належить колгоспному двору і зазначається голова цього двору.
Вказане свідоцтво видано на підставі та в межах законодавства, яке діяло на момент його видачі та ході розгляду даної цивільної справи не порушень вимог законодавства не встановлено. Також відповідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 зареєстровано по 1/5 частки кожному з них право власності на житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1, тобто порушення права власності позивачів не встановлено.
Враховуючи викладене в частині позовних вимог про скасування свідоцтва про право власності слід відмовити.
За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.
Згідно п. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.
Вирішуючи спір про визнання іпотечного договору недійсним, суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.
Так, відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину, що в даному випадку судом встановлено не було, стороною позивача в розумінні ст. ст. 58-58, 60 ЦПК України доведено не було.
Згідно ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Вищевказане положення деталізується в ст. 317 ЦК України, де вказано, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
В ст. 321 ЦК України зазначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Судом встановлено, що рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 14.02.2017 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 право власності за кожним на 1/5 частку у майні колгоспного двору, а саме житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1. Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1. Дане рішення ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 22.06.2017 року залишено без змін.
З урахуванням вказаного, суд вважає, що в даному випадку порушене право позивачів підлягає захисту шляхом визнання частково недійсним договору іпотеки саме в частині яка належить позивачам.
У зв'язку з вищевикладеним, на підставі повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10.11,60,61,88, 209-215, 217, 224, 292, 293 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати недійсним договір іпотеки від 13 листопада 2007 року № CVZWGA00000087, укладений між Закритим акціонерним товариством Комерційним банк ПриватБанк та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині щодо надання 1/5 частки, яка належить ОСОБА_1, 1/5 частки яка належить ОСОБА_2 та 1/5 частки, яка належить ОСОБА_3, відповідно до рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 14.02.2017 року в іпотеку майнових прав на житловий будинок та господарські споруди, який знаходиться по вул. АДРЕСА_1.
Зняти заборону відчуження житлового будинку та господарські споруди, який знаходиться по вул. АДРЕСА_1 частині 1/5 частки, яка належить ОСОБА_1, 1/5 частки, яка належить ОСОБА_2 та 1/5 частки, яка належить ОСОБА_3, відповідно до рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 14.02.2017 року
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя І.С.Сірик