Провадження апел.суду №11-кп/790/2258/17 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Справа суду 1-ї інстанції № 629/5265/16-к
Категорія: ч.3 ст.185 КК України
7 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12015220380003254 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24 березня 2017 року ухвалений стосовно ОСОБА_7 , -
Цим вироком,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працює, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 06.08.2007 року вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України з випробуванням строком на 2 роки; 21.02.2008 року вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області за ч.1 ст.162 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.; 24.12.2009 року вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України з випробуванням строком на 3 роки; 20.09.2010 року вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області за ч. 3 ст. 185, 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 07.10.2013 року на підставі постанови Жовтневого районного суду міста Харкова умовно-достроково на не відбутий строк: 1 рік 4 місяці 13 днів; 22.06.2016 року вироком Лозівського міськрайонного судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України з випробуванням строком на 2 роки,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково у вигляді 1 місяця позбавлення волі приєднано покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22.06.2016 року і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.
Згідно вироку, 13 грудня 2016 року близько 22 годин ОСОБА_7 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, повторно, за допомогою металевої кувалди розбив задню стіну в гаражі № НОМЕР_1 в м. Лозова Харківської області та проник всередину приміщення вказаного гаражу, де, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на крадіжку майна, розбив стіну та проник в приміщення гаражу № НОМЕР_2 ГСК № 17 в м. Лозова Харківської області, який належить ОСОБА_8 , звідки таємно викрав: акустику ТМ «Boshmann» модель «PR-6013 TURBO» вартістю 996 грн. 33 коп., акустику ТМ «Boshmann» модель «PR-6988 N GR LINE» вартістю 618 грн. 75 коп., радіостанцію ТМ «ICOM» модель «IC-F 320-6» вартістю 3920 грн. 73 коп., лампу ТМ «MICHI» BixeonY4-Hi/Low, вартістю 1085 грн. 91 коп., датчик удару ТМ «РІТ» модель «PI-90D» вартістю 192 грн. 50 коп., навушники ТМ «Gemix» модель «HP100MV» вартістю 70 грн. 52 коп., автомобільну магнітолу марки «PIONEER», блок керування сигналізацією на автомобіль «CHALLENGER», гучномовець для автомобільної сигналізації «SIREN HORN DC 12 V 15 W I TONE», ручні ваги «ООО АКРОС», пристрій для економії витрат палива на автомобіль фірми «FUELSHARK», два сайлентблокі.
ОСОБА_7 з місця скоєння злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_8 матеріальні збитки на суму 6884 грн. 74 коп.
В апеляційній скарзі, не оспорюючи кваліфікацію своїх дій та фактичні обставини кримінального провадження, що встановлені вироком, обвинувачений просить вирок районного суду в частині призначеного покарання змінити у зв'язку з його суворістю та пом'якшити призначене покарання. Своє апеляційне прохання апелянт обґрунтовує тим, що він щиро розкаявся у вчиненому, визнав вину, обіцяє в майбутньому виправитися. Всі вказані обставини, на думку апелянта, є підставою для пом'якшення призначеного покарання
Заслухавши доповідь головуючого судді, думку обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та вважав за можливе пом'якшити покарання, а також заперечення прокурора, що вважав оскаржуваний вирок законним та обґрунтованим, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу обвинуваченого належить залишити без задоволення, з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції розглянув провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України. Учасники кримінального провадження не заперечували проти такого розгляду, їм було з достатньою повнотою роз'яснено суть та наслідки розгляду кримінального провадження у скороченому порядку, тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім показань обвинуваченого та дослідження даних про його особу.
Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення злочину, що зазначені у вироку, та кваліфікація дій обвинуваченого за ст. ч.3 ст. 185 КК України у апеляційній скарзі обвинуваченого не оспорюються, а тому, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, ці обставини в апеляційному порядку не перевіряються.
Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Як убачається з оскаржуваного вироку, ОСОБА_7 призначено покарання за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане із проникненням в приміщення, вчинене повторно, у виді позбавлення волі на строк 4 роки, що передбачено санкцією ст. 185 ч. 3 КК України, та на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутого покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 червня 2016 року остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць. При цьому належить взяти до уваги те, що суд мотивував таке рішення не лише ступенем тяжкості вчиненого злочину, але при цьому визнав та врахував обставину, що пом'якшує покарання за вчинення злочину який відноситься до категорії тяжких злочинів, а саме щире каяття, обставин що обтяжують покарання - суд не встановив, а також об'єктивно врахував дані про особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_7 раніше судимий, за місцемпроживання характеризується задовільно, не перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра, не працює, не одружений, вчинив злочин в період випробувального терміну, призначеного згідно положень ст. 75 КК України за попереднім вироком. Вказані обставини чітко, логічно та мотивовано вказані у мотивувальній частині вироку при обґрунтуванні судом певного виду та міри покарання, а також застосування положень ст. 71 КК України, що належить призначити обвинуваченому, і об'єктивно вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення ( арк. 84-85).
Апеляційні доводи обвинуваченого, про зайву суворість призначеного, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України - за сукупністю вироків, остаточного покарання - у виді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць, за вчинення умисного злочину проти власності громадян, та пов'язане з цим апеляційне прохання щодо зміни вироку, шляхом призначення більш м'якого покарання , на думку колегії суддів - є безпідставними. Згідно даних кримінального провадження та поданої апеляційної скарги об'єктивно відсутні інші обставини ніж ті, що встановлені судом першої інстанції, які пом'якшують та обтяжують покарання, а твердження обвинуваченого щодо неналежного їх врахування повністю спростовуються висновками суду, зазначеними у оскаржуваному вироку, якими належним чином обґрунтовані вид та міра покарання ( арк. 84-86), як за злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, так і стосовно остаточного покарання за сукупністю вироків, що призначено шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, де до ОСОБА_7 застосовувалося випробування, під час якого він вчинив новий умисний злочин.
На думку колегії суддів, апеляційні доводи обвинуваченого з приводу того, що він зробив висновки для себе і не збирається вчиняти злочини в майбутньому - не можуть вважатися додатковими обставинами що пом'якшують покарання чи істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а також належними підставами для призначення більш м'якого покарання, а так само і сукупність даних про особу винного та обставин, що пом'якшують покарання, які були досліджені та встановлені судом першої інстанції. Разом з цим, судом правильно застосовано норми ст. 71 КК України, оскільки враховано вимоги ч. 3 ст. 78 КК України щодо призначення покарання при вчиненні нових злочинів під час випробування з іспитовим строком за попереднім вироком.
Отже, апеляційне прохання обвинуваченого про пом'якшення призначеного покарання та зміни вироку в цій частині, з урахуванням наведених ним доводів, належить вважати безпідставним, оскільки воно має суто суб'єктивний характер, тобто наведені ним доводи не можуть вважатися достатніми підставами для будь-якого пом'якшення покарання за злочин, вчинений ОСОБА_7 .
Колегія суддів дійшла висновку про те, що при призначені такого покарання ОСОБА_7 , суд у повній мірі дотримався вимог кримінального закону, що містяться у нормах ст.ст. 65, 66, 67, 71, 78 ч. 3 КК України, призначивши покарання в межах санкції ст.ст. 185 ч.3 КК України, а також за сукупністю вироків - у виді позбавлення волі, дотримуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також дослідивши дані про особу обвинуваченого та об'єктивно встановивши, що ОСОБА_7 раніше судимий за вчинення злочину проти власності громадян, знову вчинив аналогічний злочин під час випробування за попереднім вироком, на будь-яких обліках не перебуває, за місцем мешкання характеризується задовільно, при цьому було враховано наявність обставин, що пом'якшують покарання.
Таким чином, призначене судом першої інстанції покарання у той спосіб, як це зазначено у вироку, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому відповідає вимогам ст.ст. 50 та 65 КК України, оскільки за своїм видом і розміром є справедливим, через що підстав для зміни вироку за доводами обвинуваченого - про зайву суворість покарання, колегія суддів не вбачає.
З огляду на викладене, при апеляційному перегляді кримінального провадження не встановлено підстав для застосування норм ст.ст.75, 69, 69-1 КК України.
Поряд з цим, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування ухваленого обвинувального вироку, не вбачається.
Разом з цим, на підставі ч.5 ст.72 КК України, ОСОБА_7 , належить зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення, тобто тримання під вартою в умовах Харківської установи виконання покарань № 27, з 24 березня 2017 року по 20 червня 2017 року включно, із співвідношення один день тримання під вартою відповідає двом дням позбавлення волі.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 ч. 1 п. 1, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24 березня 2017 року ухвалений стосовно ОСОБА_7 - залишити без змін.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зарахувати у строк відбуття покарання термін попереднього ув'язнення з 24 березня 2017 року по 20 червня 2017 року включно, із співвідношення одному дню тримання під вартою відповідають два дні позбавлення волі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_7 - в той самий строк з дня отримання ним копії повного тексту судового рішення.
Судді
________________ ______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_9 ОСОБА_4