Справа № 201/14687/17
Провадження №2-з/201/336/2017
03 листопада 2017р. суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська - Ткаченко Н.В., розглянувши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,
03.10.2017р. в провадження Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.
Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 30.10.2017р. було відкрито провадження по справі.
01.11.2017р. до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_2 (діє на підставі договору про надання правової допомоги від 15.09.2017р.) про вжиття заходів забезпечення позову, в обґрунтування якої представник позивача посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Просив накласти арешт на ? частину квартири №13, яка знаходиться в будинку №137 по вулиці Мандриківській в м.Дніпрі, яка належить ОСОБА_3
Ознайомившись із заявою представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову, вважаю за можливе в її задоволені відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз'яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, а п. 4 вказаної Постанови, передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ч. 2 ст. 151ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 317ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Арешт майна передбачає фактичну заборону власникові володіти, користуватися або розпоряджатися належним на праві власності майном, що по суті є порушенням права власності відповідача.
Зі змісту позову вбачається, що предметом спору є правовідносини з повернення суми боргу за договором позики в розмірі 299 098грн. 49коп.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на належну відповідачу частину квартири, представник позивача посилається на те, що існує ймовірність невиконання судового рішення з боку відповідача, через те, що він має намір виїхати до КНДР, оскільки отримав робочу візу та може безперешкод продати належне йому майно.
Разом з тим, представник позивача зазначає, що правовстановлюючі документи на квартиру, частка в якій належить відповідачу, останній передав саме позивачу до моменту виконання своїх зобов'язань за договором позики. А тому, відчуження відповідачем своєї частки нерухомого майна без наявності оригіналів правовстановлюючих документів не можливе.
Доказів відкритої у позивача візи для виїзду закордон представником позивача також суду не надано.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, що представником позивача не наведено в заяві про забезпечення позову обґрунтування того, чому саме він обрав в якості заходу забезпечення позову такий вид як арешт майна, то в задоволені заяви про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.
Крім того, відмовляючи в задоволені даної заяви, мною враховане й те, що предметом спору є грошові кошти, а не майно, на яке представник позивача просить накласти арешт.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 151, 152, 210, 293 ЦПК України, суд,
В задоволені заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя: Н.В.Ткаченко