Справа № 209/1958/15-ц
Провадження № 4-с/209/32/17
14 листопада 2017 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська
Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Замкової Я.В.
при секретарі - Швець О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2, -
30.10.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2, в якій просить суд: визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Курило Володимира Володимировича Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 20.10.2017 року про повернення виконавчого документу стягувачу по виконавчому листу №209/1985 від 17.11.2015р., а виконавчий лист повернути у Дніпровський відділ державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області для подальшого виконання; зобов'язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби поновити виконавче провадження по виконавчому листу №209/1985 від 17.11.2015р., а виконавчий лист повернути у Дніпровський відділ державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в повному обсязі; зобов'язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області накласти арешт на майно та подати подання до суду про виділення частки майна боржника ОСОБА_3 із спільної сумісної власності подружжя.
В обґрунтування скарги заявник вказує, що 20.10.2017 року державним виконавцем Курило В.В. вручено йому постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, та повідомлено про те, що державною виконавчою службою зроблені всі виконавчі дії для виконання виконавчого провадження по стягненню боргу зі ОСОБА_3 Скаржник з діями державного виконавця не згоден, вважає дії державного виконавця по поверненню виконавчого листа протиправними та такими, що проведені з грубим порушенням норм діючого законодавства України.
В судове засідання державний виконавець Курило В.В. не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду свої письмові заперечення проти скарги, згідно яких просив у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі. На обгрунтування своїх заперечень, зазначив, що 22.12.2015 року державним виконавцем в рамках виконавчого провадження було внесено обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру обтяжень рухомого майна відносно ОСОБА_3 З'ясовано, що ОСОБА_3 офіційно не працевлаштована. Оскільки боржник не володіє майном разом з іншими особами, державний виконавець не має право звернути стягнення на його частку. Вказує, що повернення виконавчого документу стягувачу, не позбавляє стягувача права повторно пред'явити виконавчий документ для виконання до відділу державної виконавчої служби.
Боржник в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений, причини своєї неявки суду не повідомляв.
Представник заявника ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву з проханням розглядати справу за її відсутності, підтримала заявлені вимоги згідно скарги заперечувала проти заперечень державного виконавця.
Вивчивши скаргу та матеріали справи, суд встановив наступні обставини та виниклі відповідно до них спірні правовідносини.
11 серпня 2015 року заочним рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська по цивільній справі № 209/1958/15-ц, задоволено цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором купівлі- продажу. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором купівлі - продажу в розмірі 110 940,00 гривень. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору в розмірі 1109,40 гривень (а.с. 21).
На виконання вищезазначеного рішення суду Дніпровським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області були видані виконавчі листи по справі № 209/1958/15-ц від 17.11.2015 року по стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми по договору купівлі-продажу в розмірі 110940,00 грн. та судового збору в розмірі 1109,40 грн., які були вчасно подані заявником до державної виконавчої служби Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. По даним виконавчим листам були відкриті виконавчі провадження № 49573240 та № 49573789.
20.10.2017 року постановою державного виконавця Курило Володимира Володимировича Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 20.10.2017 року було повернуто стягувачу виконавчий документ по стягненню 110940,00 грн. у виконавчому провадженні № № 49573240.
У зазначеній постанові державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачеві зазначено, що підставою для повернення виконавчого документу є відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення в рахунок погашення боргу за виконавчим документом.
Відповідно до ч. 5 ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Обов'язковість виконання судових рішень закріплена також у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року. Отже, її положення є обов'язковими для виконання Україною.
Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України.
Рішення суду, яке набрало законної сили, повинно бути виконано, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не приймаються. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини. Судове рішення підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. При цьому державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ст.383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ч. 2 ст.384 ЦПК України, скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
Згідно ст. 385 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися по порушення її прав чи свобод.
Відповідно до ч. 1-3 ст.387 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах", при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).
Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України встановлено, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суду не надано доказів вжиття всіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішення суду.
Принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду, а у ст. 14 ЦПК України визначені ознаки обов'язковості судових рішень. Виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Встановивши при розгляді скарги її обґрунтованість, суд повинен визначити, яким шляхом необхідно задовольнити вимоги заявника та усунути порушення або поновити його права і свободи. В такому випадку, суд повинен зобов'язати державного виконавця вчинити дії передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
За змістом ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Отже, приймаючи оскаржувану постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, державний виконавець не дотримався в повному обсязі вимог Закону України «Про виконавче провадження», не провів усіх передбачених законом дій по виконанню виконавчого листа, а відтак постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві, винесена в межах виконавчого провадження № 49573240, є передчасною та такою, що порушує права та законні інтереси стягувача, а тому така постанова підлягає скасуванню.
Що стосується вимоги зобов'язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби поновити виконавче провадження по виконавчому листу №209/1985-15-ц від 17.11.2015 року, то ця вимога задоволенню не підлягає, оскільки вона є похідною від вимоги про скасування постанови про повернення виконавчого документу. При скасуванні постанови про повернення виконавчого документу, виконавче провадження не вважається закінченим, виконавчий документ підлягає виконанню.
Що стосується вимоги зобов'язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області накласти арешт на майно та подати подання до суду про виділення частки майна боржника ОСОБА_3 із спільної сумісної власності подружжя, то ця вимога задоволенню не підлягає, оскільки суд не вправі зобов'язувати відділ ДВС до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися виключно державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Як роз'яснено у пункті 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6, у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 64, 208-210, 383-387 ЦПК України, суд -
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2, задовольнити частково.
Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Курило Володимира Володимировича Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 20.10.2017 року про повернення виконавчого документу стягувачу по виконавчому листу № 209/1985/15-ц від 17.11.2015 року, а виконавчий лист повернути у Дніпровський відділ державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області для подальшого виконання.
В іншій частині скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя Я.В. Замкова