У Х В А Л А Справа № 200/12152/17
Провадження № 1-кс/200/7192/17
01 серпня 2017 року м. Дніпро
Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю представника ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «АСТА» про скасування арешту майна, -
21 липня 2017 року до суду надійшло клопотання керівника ТОВ «АСТА» ОСОБА_5 , у якому вона прохає скасувати арешт майна, що накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2017 року по справі № 200/8407/17 (провадження № 1кс/200/4983/17).
Підстави для задоволення клопотання навела наступні. Так, ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2017 року накладено арешт на майно ТОВ «АСТА» - на кв. АДРЕСА_1 . Арешт накладено необґрунтовано, так як товариство є добросовісним набувачем майна - кв. АДРЕСА_1 . Це майно набуто на підставі договору купівлі-продажу, який укладено 18 травня 2017 року між її колишнім власником ОСОБА_6 та товариством, посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_7 , зареєстровано у реєстрі за № 1279. На момент накладення арешту та на даний час цей договір ніким не оспорюється, недійсним не визнаний. Тому слідча ОСОБА_8 безпідставно звернулася до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно, а слідчий суддя, задовольнивши клопотання, наклав арешт необґрунтовано. Через це, а також тому, що при накладенні арешту на майно ТОВ «АСТА», як власник майна, у судове засідання для розгляду клопотання про накладення арешту на квартиру, не викликалося, вважає, що арешт накладено необґрунтовано. Кримінальне провадження № 12017040030001272 відкрито за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, покарання по якій взагалі не передбачає конфіскацію майна, тобто квартира товариства не може бути конфіскована, що є ще одним доказом незаконного звернення слідчої з клопотанням про накладення арешту та доказом необґрунтованості такого накладення. Спираючись на норми ст. 174 КПК України, вважає, що має право на задоволення клопотання.
У судовому засіданні представник клопотання підтримав, прохав задовольнити з наведених у ньому підстав. Пояснення надав аналогічні його тексту. Додатково пояснив, що необґрунтованість накладення слідчим суддею арешту на майно полягає у тому, що товариство є добросовісним набувачем, а також тому, що конфіскації майна, як виду покарання, санкція ч. 3 ст. 190 КК України, по якій ведеться досудове слідство, взагалі не передбачає. До цього часу особи, які вчинили злочин, не встановлені, підозру нікому не пред'явлено. Товариство не є стороною кримінального провадження, а квартира не має ознак речового доказу. Тому клопотання підлягає задоволенню, а накладений слідчим суддею арешт на майно - скасуванню.
Прокурор належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, але у судове засідання не з'явився, письмових заяв та клопотань суду не надав. Представник та слідчий не заперечували проти розгляду справи за відсутності прокурора. З цих підстав клопотання розглянуто за відсутності прокурора та винесено ухвалу.
Слідчий заперечував проти задоволення клопотання з тих підстав, що ухвала про накладення арешту на майно прийнята слідчим суддею у відповідності до вимог чинного кримінально-процесуального законодавства України. Пояснив, що при подачі клопотання про накладення арешту на цю квартиру, яка вже була визнана речовим доказом, слідча діяла у відповідності до вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. Через те, що підстав вважати, що клопотання слідчої та ухвала слідчого судді винесені з порушенням норм КПК України, немає, у задоволенні клопотання прохав відмовити. На даний час слідство триває, і необхідність арешту не зникла, так як її перший власник позбулася її протиправним шляхом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб . Нормою ч. 2 цієї статті встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Відповідно до норми ч. 3 цієї статті, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Нормами ч.ч. 4-6 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України ; арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України; у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна; у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково; арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що у подальшому застосування цього запобіжного заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Розглянувши клопотання і надані до нього додатки, заслухавши пояснення представника власника майна та слідчого, з'ясувавши думку прокурора, вважаю, що клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що постановою слідчої ОСОБА_8 від 12 травня 2017 року кв. АДРЕСА_1 визнана речовим доказом по кримінальному провадженню № 12017040030001272. Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2017 року задоволено клопотання слідчої та накладено арешт на кв. АДРЕСА_1 , як на речовий доказ по цьому кримінальному провадженню. В ухвалі слідчий суддя вказав, що з підстав, передбачених ч. 2 ст. 172 КПК України, справу розглянуто без виклику власника майна.
В зв'язку із тим, що досудове слідство по кримінальному провадженню № 12017040030001272 триває, з метою забезпечення можливого відчуження цього майна, яке є речовим доказом по цій кримінальній справі, виходячи з того, що ті підстави, які існували на момент накладення арешту на зазначене нерухоме майно не зникли, потреба у застосуванні цього запобіжного заходу кримінального провадження не відпала, та ухвала про накладення арешту не винесена необґрунтовано, приходжу до висновку про відмову у задоволенні клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 167-174, 309, 369, 371, 372 КПК України, -
У задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «АСТА» про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційного скарги протягом п'яти днів зо дня її проголошення.
Слідчій суддя ОСОБА_1