Справа № 182/2193/17
Провадження № 2/0182/2954/2017
Іменем УКРАЇНИ
13.11.2017 м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Кобеляцької-Шаховал І.О.
секретар Скоробогатова А.О.
за участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, посилаючись на наступне.
12 березня 2015 року між нею - громадянкою ОСОБА_4 Республіки Німеччина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та громадянином України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 було укладено шлюб в ОСОБА_5, вул.Конгевай, 57, 6270, Данія. У зв'язку з тим, що ще до укладення шлюбу вони в основному з відповідачем спілкувались за допомогою соціальних мереж чи телекомунікаційних засобів спілкування, не відповідач, ні вона не розуміли дійсних цінностей інституту шлюбу: не усвідомлювали ні прав, ні обов'язків, які повинні мати чоловік та дружина в законному шлюбі, а ні тієї відповідальності, яка покладена на чоловіка та жінку після законної реєстрації їх відносин та набуття статусу «чоловік» та «дружина». Після укладання шлюбу їх відносини поступово стали погіршуватись, а згодом і зовсім припинись. Кожен з них має протилежні та взаємовиключні погляди на шлюб та сім'ю. Відповідач не розуміє та не хоче розуміти сутності проблем, які виникали та виникають у неї та в їх родині, і не здатний підтримувати нормальну моральну атмосферу в сім'ї, піклуватись про побудову сімейних відносин, заснованих на почуттях взаємної поваги, дружби та взаємодопомоги. Від неї ОСОБА_3 необхідна була виключна матеріальна підтримка на задоволення власних потреб та забаганок. Протягом майже 2 (двох) років з моменту реєстрації шлюбу вони не проживають єдиною сім'єю, не ведуть спільне господарство. Спільних дітей від шлюбу не мають. На даний момент спілкування як чоловіка та дружини, а тому, відповідно і почуття поваги та взаєморозуміння між ними, взагалі відсутнє. Відновлення нормальних сімейних відносин є неможливим. Оскільки від самого початку з боку відповідача був виключно матеріальний розрахунок та «цікавість» до неї як жінки «із-за кордону». Так як вона є громадянкою іншої держави - ОСОБА_4 Республіки Німеччина, а відповідач - громадянин України, питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право». На момент подання позовної заяви, спільних дітей та майна, набутого під час шлюбу позивачем та відповідачем немає, шлюбний договір сторонами спору також укладено не було і на даний момент відсутні будь-які претензії майнового характеру між сторонами. На даний момент сам шлюбу між нею та відповідачем носить формальний характер. Почуття любові і пошани, взаємодопомоги і підтримки, тобто морально - правові підстави шлюбу було втрачено. Причини, які спонукають її на розірвання шлюбу, є обґрунтованими, подальше збереження сім'ї є неможливим та недоцільним, оскільки подальше спільне
життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити її інтересам через відсутність спільних поглядів в напрямку побудови родини та сімейного тепла і затишку. Строку на примирення просить не надавати.
В судове засідання позивач не прибула, надала до суду заяву, в якій просить справу розглянути в її відсутність, на розлученні наполягає.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги своєї довірительки підтримала в повному обсязі. Суду пояснила, що сторони по справі познайомились по інтернету і їх знайомство носило більш заочний характер. Коли позивачка вийшла заміж за відповідача, розуміла помилковість свого рішення, бо відповідач виявився зовсім не таким, яким уявлявся. Зараз нічого, крім образ та залякувань, вона від відповідача не чує. Через нього зневірилась в чоловіках з України і нічого не хоче чути про Україну взагалі. Тому примирення неможливе в принципі. Тим більше, що з дня подання позову до суду та розгляду справи по суті пройшло більш, ніж достатньо часу, але позивач бачить і чує від відповідача лише образи та приниження. Тому просять шлюб розірвати.
Відповідач в судове засідання не прибув. Про розгляд справи був повідомлений належним чином судовою повісткою з поштовим повідомленням, яку отримав особисто (а.с.74). Заперечень на позов не надав, будь-яких заяв стосовно розгляду справи чи надання йому часу на примирення також.
Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого ви рішення справи.
Справа слухалась в порядку ст.169, 224 ЦПК України у відсутність відповідача.
Вислухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов”язків цивільного характеру.
Згідно з ч.1 ст.8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно з п.11 ОСОБА_6 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із сімейних відносин, враховуючи, що сімейні правовідносини з іноземним елементом пов'язані одразу з двома, а іноді й більше державами, і, відповідно, з двома або кількома правовими системами, які часто по-різному врегульовують питання шлюбу і сім'ї Розглядаючи справи про розірвання шлюбу, суд бере до уваги наступне. Право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу (стаття 55 Закону України «Про міжнародне приватне право»). Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої він є (стаття 16 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Частина 1 статті 73 ЗУ «Про міжнародне приватне право» надає іноземцям, особі без громадянства право на звернення до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.56 ЗУ «Про міжнародне приватне право», форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України.
Згідно з ч.1 ст.58 ЗУ «Про міжнародне приватне право», шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України, відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.
Відповідно до ч.2 ст.58 ЗУ «Про міжнародне приватне право», шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні.
Згідно зі ст.24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ст.55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Згідно з ч.3, 4 ст.56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження … є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до п.12 Постанови ПВСУ № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рішення про розірвання шлюбу суд приймає, якщо його подальше збереження є неможливим, суперечить інтересам одного з подружжя чи їхніх дітей.
Припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу (стаття 63 ЗУ «Про міжнародне приватне право»).
Згідно з ч.2 ст.2 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право».
Відповідно до ст.279 СК України, розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, а також шлюбу іноземців між собою в Україні здійснюється за законом України.
Згідно зі ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя суперечить інтересам одного з них.
Відповідно до ч.2 ст.410 ЦПК України, іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, за винятками, встановленими Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Як встановлено в судовому засіданні, сторони зареєстрували шлюб 12.03.2015 року в ОСОБА_5, вул.Конгевай, 57, 6270, Данія (а.с.15-17). Від шлюбу дітей не мають. Шлюбні відносини припинені протягом двох років з моменту реєстрації шлюбу, позивачка не бажає продовжувати сімейне життя з відповідачем. Вважає, що вона та її чоловік - відповідач по справі - має протилежні та взаємовиключні погляди на шлюб та сім'ю. Відповідач не розуміє та не хоче розуміти проблем, які виникали та виникають у неї та в їх родині, і не здатний підтримувати нормальну моральну атмосферу в сім'ї, піклуватись про побудову сімейних відносин. Переконана, що від неї відповідачу необхідна була виключна матеріальна підтримка на задоволення власних потреб та забаганок. Відповідач, будучи повідомлений про розгляд справи належним чином, проігнорував виклик до суду, що, на думку суду, свідчить про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2.
За таких обставин суд вважає, що сім”я розпалась остаточно і шлюб необхідно розірвати.
Керуючись ст. 3-10, 30, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Шлюб між громадянкою ОСОБА_4 Республіки Німеччина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та громадянином України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований 12.03.2015 року в ОСОБА_5, вул.Конгевай, 57, 6270, Данія, - розірвати.
Після розірвання шлюбу присвоїти: громадянці ОСОБА_4 Республіки Німеччина ОСОБА_2 прізвище - „Гепперле”, ОСОБА_3 - прізвище -„Калепка”.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів після отримання рішення суду через Нікопольський міськрайонний суд.
Суддя: ОСОБА_7