"14" листопада 2017 р. Справа № 920/245/17
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Лакіза В.В.
при секретарі Євтушенку Є.В.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 747 від 12 грудня 2016 року,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради (вх. №2734 С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 31 липня 2017 року у справі №920/245/17
за позовом Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Суми
до Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради, м.Шостка
про стягнення коштів
Рішенням господарського суду Сумської області від 31 липня 2017 року у справі №920/245/17 (суддя Коваленко О.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Сумської філії ПАТ “Укртелеком” 370157,96 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, витрати по сплаті судового збору у розмірі 5652,11 грн. Припинено провадження в частині стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Сумської філії ПАТ “Укртелеком” заборгованості у розмірі 7185,53 грн. на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач з вказаним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 31 липня 2017 року у справі №920/245/17.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що між Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради та Публічним акціонерним товариством “Укртелеком” в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” відстуній договір на відшкодування вартості встановлення телефону та знижки на абонентську плату за користування телефоном окремим категоріям громадян, у зв'язку з чим, на думку апелянта, відсутні правові підстави на відшкодування відповідачем витрат за надання пільг з послуг зв'язку. При цьому, вказує на те, що відшкодування вартості телекомунікаційних послуг пільговій категорії населення потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, проте Законом України «Про Державний бюджет на 2016 рік» не передбачені бюджетні призначення на надання пільг з послуг зв'язку. Крім того, зазначає, що акти звіряння розрахунків за надання пільг з оплати телекомунікаційних послуг за 2016 рік до відшкодування відповідачем не приймались у зв'язку з відсутністю бюджетних призначень, а тому вважає, що дії Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради не можуть бути визнані протиправними.
У запереченнях на апеляційну скаргу (вх. № 10272 від 09.10.2017р.) позивач вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими, а рішення господарського суду Сумської області від 31 липня 2017 року у справі №920/245/17 таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням усіх обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради на рішення господарського суду Сумської області від 31 липня 2017 року у справі №920/245/17 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається, зокрема, на те, що в порушення Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. N117, відповідач не провів звіряння інформації, що міститься в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, не взяв до уваги форми звіту « 2-пільги», внаслідок чого у головного розпорядника коштів утворилась заборгованість за надані позивачем телекомунікаційні послуги на пільгових умовах в період з 01.01.2016р. 01.01.2017р. в сумі 370157,96 грн.
Крім того, вважає необґрунтованим посилання апелянта на відсутність між сторонами договору на відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговій категорії громадян, оскільки чинне законодавство не передбачає обов'язковості договірних відносин сторін на відшкодування таких витрат та зобов'язання сторін виникають безпосередньо із Законів України.
Також вказує на те, що законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з Державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.
У додаткових поясненнях (вх. № 11099 від 02.11.2017р.) позивач вказує на те, що при виготовленні повного тексту оскаржуваного рішення місцевим господарським судом було допущено описку та помилково зазначено про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 7185,53 грн. замість вірної суми « 6687,03 грн», що стало підставою для звернення Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” до суду першої інстанції із заявою про виправлення описки.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2017 року прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 23 жовтня 2017 року.
10 жовтня 2017 року від Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради до Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, в якому відповідач зазначив, що вимоги апеляційної скарги підтримує в повному обсязі (вх. № 10335 від 10.10.2017р.).
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 жовтня 2017 року, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Фоміної В.О., перебуванням у відпустці судді Шевель О.В., для розгляду цієї справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Крестьянінов О.О.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2017 року відкладено розгляд справи на 14 листопада.
Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 13 листопада 2017 року, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Бородіної Л.І., для розгляду цієї справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Крестьянінов О.В., суддя Лакіза В.В.
Відповідно до п. 9-2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. N7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги.
У призначене судове засідання представник апелянта не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить відтиск штампу на останньому аркуші ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2017р., а також наявне в матеріалах справи зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення.
Окрім того, враховуючи невідкладне розміщення ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2017 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень, колегія суддів зазначає, що всіх учасників процесу належним чином повідомлено про час та місце судового засідання.
Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду апеляційної скарги, зважаючи на належне повідомлення учасників процесу про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів дійшла висновку, що учасникам судового процесу створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.
У призначеному судовому засіданні представник позивача, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради з підстав, викладених у запереченнях (вх. № 10272 від 09.10.2017р.), просив апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Сумської області від 31 липня 2017 року у справі №920/245/17 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Позивач - Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, звернувся до господарського суду Сумської області із позовною заявою, в якій, посилаючись на положення ст.ст. 525, 610, 617 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 218 Господарського кодексу України, просив стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради заборгованість по витратах, понесених позивачем у зв'язку з наданням у період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2016 року телекомунікаційних послуг на пільгових умовах громадянам у сумі 370157,96 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 31.07.2017р. № 2254к).
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікацій і включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації та надає телекомунікаційні послуги фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.
Відповідно до положення про Сумську філію Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (нова редакція), предметом діяльності філії є, зокрема, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі послуг зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі, послуг рухомого (мобільного) зв'язку, послуг цифрового телебачення, інших послуг мультисервісних мереж та інших телекомунікаційних додаткових (супутніх) послуг (а.с. 30-34).
За твердженням позивача, Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" у грудні 2015 року та з січня по грудень 2016 року надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам міста Шостка Сумської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. № 117 (надалі - Положення) та на яких поширюється дія пункту 19 частини першої статті 12, пункту 10 частини першої статті 13, пункту 18 частини першої статті 14, пункту 20 частини першої статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", пункту 16 статті 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", пункту 11 статті 20, статті 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пункту 6 частини першої статті 6, частини третьої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", частини п'ятої статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 4 частини третьої статті 13 Закону України "Про охорону дитинства" на загальну суму 376 844,99 грн.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, позивачем на виконання пункту 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. № 117, на електронних носіях (info22@dszn.sm.gov.ua) направлялись відповідачу розрахунки видатків на відшкодування витрат (за формою 2-пільга), пов'язаних з наданням пільг за грудень 2015 року та січень-грудень 2016 року з поіменним списком абонентів за формою "2-пільга", що підтверджується витягами з електронної пошти позивача (а.с.19-21).
Крім того, ПАТ «Укртелеком» в особі Сумської філії ПАТ «Укртелеком» направляло на адресу Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради звіти за формою « 2-пільги» разом із супровідними листами від 05.09.2016р., 05.10.2016р., 05.11.2016р., 05.12.2016р., 06.01.2017р. та 06.03.2017р. (а.с.13, 16-18).
У листі від 05.02.2016р. Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради зазначило, що механізм щодо відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян у 2016 році на державному рівні не визначений, а тому відшкодування цих витрат до вирішення даного питання здійснюватися не буде (а.с. 14).
Листом від 27.01.2017р. № 591200/292-21 позивач повідомив відповідача про наявність заборгованості по витратах, понесених відповідачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у розмірі 376 844,99 грн. (а.с.12).
У зв'язку з невиконання відповідачем зобовязань щодо відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання послуг на пільгових умовах визначеним категоріям громадян на загальну суму 376 844,99 грн., позивач звернувся до місцевого господарського суду з даним позовом (а.с.3-5).
28.04.2017р. Управлінням праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради перераховано ПАТ «Укртелеком» в особі Сумської філії ПАТ «Укртелеком» 1816,30 грн. в рахунок погашення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії населення у 2015 році, що підтверджується наданою позивачем до матеріалів справи довідкою про сплату заборгованості та не заперечується відповідачем (а.с. 85).
26.07.2017р. відповідач звернувся до ПАТ «Укртелеком» в особі Сумської філії ПАТ «Укртелеком» з листом, в якому зазначив, зокрема, про те, що при перевірці правильності надання пільг за січень-грудень 2016 року були виявлені розбіжності на загальну суму 5369,28 грн. (а.с. 111).
До прийняття рішення у справі сторонами було здійснено перерахунок витрат, понесених позивачем внаслідок надання послуг на пільгових умовах визначеним категоріям громадян, що підтверджується інформацією щодо зняття нарахування за січень-грудень 2016 року (а.с. 112-125) та наданим розрахунком (а.с. 143-145), у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду із заявою (вх. № 2254к від 31.07.2017р.), в якій, керуючись приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України, просив з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог від 26.04.2017р. №59с000/17-161 та від 11.05.2017р. №59с000/17-174 зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 370157,96 грн.
При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції, керуючись приписами статей 11, 509, 525, 526, 617 Цивільного кодексу України, статей 193, 218 Господарського кодексу України, статей 87, 97, 102 Бюджетного кодексу України, положеннями пунктів 2, 3, 8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з Державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004р. N256, посилаючись на доведеність факту надання позивачем протягом січня-грудня 2016 року телекомунікаційних послуг на пільгових умовах громадянам м. Шостки Сумської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, та відсутність доказів компенсації витрат, понесених позивачем внаслідок надання зазначених послуг, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 370 157,96 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 31.07.2017р. № 2254к).
Крім того, посилаючись на те, що відповідачем після порушення провадження у справі було сплачено 1816,30 грн. в рахунок погашення заборгованості та позивачем було здійснено перерахунок на суму 5369,23 грн., дійшов висновку про припинення провадження в частині стягнення заборгованості у розмірі 7185,53 грн. на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради заборгованості за надані послуги зв"язку пільговим категоріям населення у розмірі 370 157,96 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 31.07.2017р. № 2254к).
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
В статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" закріплено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Частиною 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" встановлено, що телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
За приписами пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. №295, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Як вже було зазначено у цій постанові, Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” надає телекомунікаційні послуги категоріям споживачів з урахуванням встановленим їм пільг у відповідності до наступних законодавчих актів: Закон України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закон України "Про жертви нацистських переслідувань", Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закон України „Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закон України "Про охорону дитинства".
Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв'язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення.
Зі змісту підпункту «б» пункту 4 частини 1 статті 89 Бюджетного кодексу України вбачається, що до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям громадян.
Статтею 102 Бюджетного кодексу України встановлено, що видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256 затверджено "Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (надалі - порядок) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Пунктом 3 порядку визначено, що головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питань праці та соціального захисту населення.
Колегія суддів зазначає, що фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад на підставі актів звіряння, зазначених у п. 5 Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів, фінансовим органами обласних держадміністрацій, управління Державної казначейської служби області до 25 числа місяця, що настає за звітним щодо пільг з послуг зв'язку.
Управління державної казначейської служби області щомісяця подають Державній казначейській службі відповідні дані щодо фактично нарахованих сум пільг згідно з зазначеними реєстрами (пункт 6 Порядку).
Міністерство фінансів, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст обласного значення пропорційно фактичним зобов'язанням з пільг громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати.
Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів (пункт 7 Порядку).
Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.
Головні розпорядників коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату пільг з послуг зв'язку (пункт 8 Порядку).
З огляду на викладене, відшкодування понесених витрат на надання послуг на пільгових умовах повинно здійснюватися розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з Державного бюджету, якими фінансуються відповідні видатки місцевого бюджету. Таким чином, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян при цьому, зобов'язання сторін по даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.
Як вже зазначалось вище, за період з 01.12.2015р. по 31.12.2016р. позивачем було надано пільговим категоріям споживачів послуги, при цьому жодні кошти на компенсацію витрат за надані пільги за послуги зв'язку на його рахунок від відповідача не надійшли.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що між сторонами виникли правовідносини щодо надання позивачем послуг зв'язку пільговим категоріям громадян, а у відповідача щодо відшкодування позивачу розміру наданої позивачем пільги.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
В силу статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно - правового акта, що регулює господарську діяльність.
З огляду на те, що чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян при цьому, зобов'язання сторін по даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від неможливості їх оплати, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо відсутності у нього зобов'язань перед позивачем за 2016 році у зв'язку з тим, що між сторонами жодний договір не укладався, а відповідачем жодні акти звірки рахунків не підписувались.
Відповідно до пункту 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. № 117 (далі - Положення) підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".
Згідно пункту 11 Положення, на відповідача як на розпорядника коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг покладено обов'язок щомісяця звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не проводити розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.
Як свідчать матеріали справи, позивачем на виконання пункту 10 Положення на електронних носіях (info22@dszn.sm.gov.ua) направлялись відповідачу розрахунки видатків на відшкодування витрат (за формою 2-пільга), пов'язаних з наданням пільг за грудень 2015 року та січень-грудень 2016 року з поіменним списком абонентів за формою "2-пільга", що підтверджується витягами з електронної пошти позивача (а.с.19-21). Крім того, ПАТ «Укртелеком» в особі Сумської філії ПАТ «Укртелеком» направляло на адресу Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради звіти за формою « 2-пільги» разом із супровідними листами від 05.09.2016р., 05.10.2016р., 05.11.2016р., 05.12.2016р., 06.01.2017р. та 06.03.2017р. (а.с.13, 16-18).
26.07.2017р. відповідач звернувся до ПАТ «Укртелеком» в особі Сумської філії ПАТ «Укртелеком» з листом, в якому зазначив, зокрема, про те, що при перевірці правильності надання пільг за січень-грудень 2016 року були виявлені розбіжності на загальну суму 5369,28 грн. (а.с. 111).
Окрім того, відповідачем у відзиві на позов було зазначено про необґрунтованість розміру заявленої суми відшкодування з огляду на наявність осіб, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003р. не мають право на пільги так, як змінили місце реєстрації або померли.
Під час розгляду справи сторонами було здійснено перерахунок витрат, понесених позивачем внаслідок надання послуг на пільгових умовах визначеним категоріям громадян, що підтверджується інформацією щодо зняття нарахування за січень-грудень 2016 року (а.с. 112-125) та наданим розрахунком (а.с. 143-145), у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду із заявою (вх. № 2254к від 31.07.2017р.), в якій, керуючись приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України, просив з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог від 26.04.2017р. №59с000/17-161 та від 11.05.2017р. №59с000/17-174 зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 370157,96 грн.
Натомість, відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань не сплачено позивачу компенсаційні витрати за надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії населення.
При цьому, відповідач як у суді першої інстанції, так і в апеляційному господарському суді посилається на те, що компенсаційні виплати за надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії населення потребує фінансування за рахунок коштів державного бюджету України, проте Законом України «Про Державний бюджет на 2016 рік» не передбачені бюджетні призначення на надання пільг з послуг зв'язку.
Згідно зі статтею 193 ГК України та статтею 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
За змістом частини першої статті 530 ЦК якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Разом з тим, частиною 2 статті 617 ЦК України встановлено, що відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 ГК України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15 травня 2012 року у справі № 11/446 та від 22 березня 2017 року №905/2358/16.
Також, згідно з пунктом 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Крім того, Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішеннях по справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року та у справі "Бакалов проти України" від 30 листопада 2004 року зазначив, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Отже, судова колегія відхиляє посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування, оскільки відсутність асигнувань не є підставою для звільнення відповідача від виконання грошового зобов'язання по компенсації наданих позивачем додаткових соціальних гарантій окремим категоріям громадян.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог ПАТ "Укртелеком" в особі Сумської філії ПАТ "Укртелеком" з компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям громадян за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. у сумі 370157,96 грн.
Водночас, судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 7185,53 грн., виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У пункті 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» судами першої інстанції вказано, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28.04.2017р. Управлінням праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради перераховано ПАТ «Укртелеком» в особі Сумської філії ПАТ «Укртелеком» 1816,30 грн. в рахунок погашення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії населення у 2015 році, що підтверджується наданою позивачем до матеріалів справи довідкою про сплату заборгованості та не заперечується відповідачем (а.с. 85).
Крім того, ПАТ «Укртелеком» в особі Сумської філії ПАТ «Укртелеком» було здійснено перерахунок витрат, понесених позивачем внаслідок надання послуг на пільгових умовах визначеним категоріям громадян, на суму 4822,73 грн., що підтверджується наданим розрахунком (а.с. 143-145),
Посилаючись на вказані обставини, позивач звернувся до господарського суду із заявою (вх. № 2254к від 31.07.2017р.), в якій, керуючись приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України, просив з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог від 26.04.2017р. №59с000/17-161 та від 11.05.2017р. №59с000/17-174 зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 370157,96 грн.
Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п. 3.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Відповідно до пункту 4.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору стає вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.
Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.
Зі змісту оскаржуваного рішення свідчить, що місцевим господарським судом прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог (вх. № 2254к від 31.07.2017р.) та з урахуванням вказаної заяви дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 370 157,96 грн.
Враховуючи, що предметом спору стала вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі, тобто має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про припинення провадження в частині стягнення заборгованості, заявленої у первісній позовній заяві. Крім того, витрати по сплаті судового збору також мають бути відшкодовані позивачу за рахунок відповідача, виходячи з ціни позову у зменшеному розмірі.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у зв'язку з чим апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради не підлягає до задоволення.
Разом з тим, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (частина друга статті 101 ГПК).
Враховуючи, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення дійшов помилкового висновку про припинення провадження в частині стягнення заборгованості на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за необхідне усунути допущену помилку судом першої інстанції, а отже, рішення господарського суду Сумської області від 31 липня 2017 року у справі №920/245/17 підлягає зміні та викладенню в наведеній в резолютивній частині постанови редакції.
Судовий збір, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України за подання позовної заяви покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 1 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 31 липня 2017 року у справі №920/245/17 змінити та викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:
«Позов задовольнити.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Свободи, 43 А, код 03198103) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Сумської філії ПАТ “Укртелеком” (40030, м. Суми, вул. Іллінська, 2, код 23825401) заборгованість по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, у розмірі 370157,96 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 5552,37 грн.»
Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.
Головуючий суддя Камишева Л.М.
Суддя Крестьянінов О.О.
Суддя Лакіза В.В.