"13" листопада 2017 р.Справа № 923/333/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів секретар судового засідання за участю представників учасників процесу: Ліквідатор Від ДП «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто» Від кредитора ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3, Філінюка І.Г. ОСОБА_5 Дудкін Р.А., посвідчення № 865, дата видачі: 24.04.13 ОСОБА_7, довіреність № б/н, дата видачі: 12.03.17 ОСОБА_8, довіреність № б/н, дата видачі: 09.11.16
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто»
на ухвалу господарського суду Херсонської області
від13.09.2017р. (про визнання недійсним правочину з продажу транспортних засобів боржника)
у справі№ 923/333/16
за заявою до боржника ЛіквідаторОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Мед-СИТИ» Дудкін Роман Анатолійович
пробанкрутство
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 12.04.2016р. порушено справу про банкрутство, визнано безспірні вимоги ініціюючого кредитора громадянина ОСОБА_1
Провадження у справі знаходиться в процедурі ліквідації, введеній постановою господарського суду Херсонської області від 09.06.2016 року, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Дудкін Роман Анатолійович.
Ухвалою від 08.12.2016 господарським судом прийнято до розгляду заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Мед-СИТИ» арбітражного керуючого Дудкіна Р.А., відповідно до якої ліквідатор просив визнати недійсним з моменту вчинення правочину від 22.08.2014р. щодо відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Мед-СИТИ» на користь Дочірнього підприємства «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто» наступних транспортних засобів:
- автомобілю FIAT NUOVO DOBLO, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузова) НОМЕР_5, колір білий;
- автомобілю SCODA FABIA COMBI, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2, номер шасі (кузова) НОМЕР_6, колір сірий;
- автомобілю ЗАЗ 110557-42 ЗНГ, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_3, номер шасі (кузова) НОМЕР_7, колір білий;
- автомобілю ЗАЗ 110307-42 ЗНГ, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_4, номер шасі (кузова) НОМЕР_8, колір білий,
Окрім того, ліквідатор заявляв вимогу про витребування (зобов'язання повернути) з незаконного володіння Приватного підприємства «Медичний центр «Мед-СИТИ», який є наступним набувачем прав на спірні автотранспортні засоби, та повернути їх боржнику до ліквідаційної маси.
21.08.2017 року ліквідатором подано до господарського суду окремо заяву про витребування майна з чужого незаконного володіння та подано до суду клопотання частково залишити без розгляду заяви про визнання недійсним правочину боржника в частині зобов'язання повернути з незаконного володіння Приватного підприємства «Медичний центр «Мед-СИТИ» спірних автомобілів.
Ухвалами господарського суду залучено до участі у справі засновника і керівника боржника гр. ОСОБА_10 як заінтересовану особу стосовно боржника; витребувано від гр. ОСОБА_10 докази щодо отримання грошових коштів від Дочірнього підприємства «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто» на виконання правочину від 22.08.2014р. щодо відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Мед-СИТИ» Дочірньому підприємству «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто» вказаних у заяві автомобілів: FIAT NUOVO DOBLO, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1; SCODA FABIA COMBI, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2; ЗАЗ 110557-42 ЗНГ, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_3; НОМЕР_9, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_4.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 13.09.2017р.:
1.Заяву ліквідатора арбітражного керуючого Дудкіна Романа Анатолійовича, - задоволено повністю.
2.Визнано недійсним правочин від 22.08.2014 щодо відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Мед-СИТИ», ідентифікаційний код 34395918, на користь Дочірнього підприємства «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто», ідентифікаційний код 32976255, автомобіля FIАТ NUOVO DOBLO, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузова) НОМЕР_5, колір білий.
3.Визнано недійсним правочин від 22.08.2014 щодо відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Мед-СИТИ», ідентифікаційний код 34395918, на користь Дочірнього підприємства «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто», ідентифікаційний код 32976255, автомобіля SKODA FABIA СОМВІ, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2, номер шасі (кузова) НОМЕР_6, колір сірий.
4.Визнано недійсним правочин від 22.08.2014 щодо відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Мед-СИТИ», ідентифікаційний код 34395918, на користь Дочірнього підприємства «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто», ідентифікаційний код 32976255, автомобіля ЗАЗ 110557-42 ЗНГ, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_3, номер шасі (кузова) НОМЕР_7, колір білій.
5.Визнано недійсним правочин від 22.08.2014 щодо відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Мед-СИТИ», ідентифікаційний код 34395918, на користь Дочірнього підприємства «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто», ідентифікаційний код 32976255, автомобіля ЗАЗ 110307-42 ЗНГ, 2007 року випуску, держаний номер НОМЕР_4, номер шасі (кузова) НОМЕР_8, колір білий.
6.Стягнуто з Дочірнього підприємства «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто», ідентифікаційний код 32976255, вул. Комсомольська, 11, м. Олешки Херсонської області, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Мед-СИТИ», ідентифікаційний код 34395918, вул. Комсомольська, 11, м. Олешки Херсонської області, відшкодування витрат із сплати судового збору в сумі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень 00 копійок).
Наказ видати після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даною ухвалою господарського суду Херсонської області від 13.09.2017р. Дочірнє підприємство «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто» подало апеляційну скаргу, відповідно до якої скаржник просить ухвалу господарського суду Херсонської області від 13.09.2017р. по справі № 923/333/16 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні заяви ліквідатора арбітражного керуючого Дудкіна Романа Анатолійовича - про визнання недійсним договору купівлі-продажу автотранспорту від 22.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Мед-СИТИ» та Дочірнім підприємством «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів авто» - відмовити повністю.
28.09.2017р. ДП «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто» до Одеського апеляційного господарського суду надано доповнення до апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Херсонської області від 13.09.2017р. по справі № 923/333/16.
Як на підставу викладених у скарзі вимог апелянт посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, а саме:
- надані для дослідження квитанції містять конкретно від якого підприємства були отримані грошові кошти - Дочірнє підприємство «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів авто»;
- необхідність зазначення у вказаній квитанції через якого саме представника відбулась передача грошових коштів законом не передбачена;
- під час судового засідання судом були дослідженні і інші документи, які свідчать про дійсність та призначення переданих грошових коштів - це звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, витяги, зроблені з програми 1С Бухгалтерія про відображення вказаних операцій поряд з іншими операціями за відповідний день;
- за відсутності на ТОВ «Медичний центр «Мед-СИТИ» в якості працівників бухгалтера та касира та взагалі будь-яких працівників, крім директора, прибутковий касовий ордер було підписано директором ОСОБА_10, що цілком відповідає вимогам діючого законодавства;
- питання щодо визнання квитанцій фіктивними у заяві ліквідатора не ставились, судових рішень які б встановлювали б цей факт матеріали справи не містять;
- висновки суду про невідповідність закону квитанцій до прибуткових касових ордерів є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи;
- ТОВ «Медичний центр «Мед-СИТИ» як продавцем автомобілів було передано та, відповідно, зареєстровано право власності на автомобілі за набувачем права Дочірнім підприємством «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів авто» 22 серпня 2014року, останнім проведено розрахунки з продавцем автомобілів, тобто обома сторонами було вчинено фактичні дії, спрямовані на виконання укладеного правочину;
- застосувати спеціальні підстави щодо визнання недійсним правочину або спростування майнової дії згідно до ст. 20 Закону про банкрутство можливе лише до тих договорів або майнових дій боржника, які були вчиненні боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2017р. (у складі колегії суддів: головуючого - Богатиря К.В., суддів - Жекова В.І., Лашина В.В.) прийнято апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто» до провадження та призначено до розгляду на 11.10.2017р. о 15:30.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2017р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів та розгляд справи відкладено на 30.10.2017р. о 14:00.
Розпорядженням керівника апарату суду № 1223 від 27.10.2017р. призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку із перебуванням судді Жекова В.І. у відрядженні.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.10.2017р., сформовано новий склад колегії: головуючий суддя Богатир К.В., судді: Лашин В.В., Філінюк І.Г.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.2017р. (у складі колегії суддів: головуючого - Богатиря К.В., суддів - Лашина В.В., Філінюка І.Г.) прийнято апеляційну скаргу до провадження з призначеним розглядом на 30.10.2017р. о 14:00.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.10.2017р. розгляд апеляційної скарги по справі № 923/333/16 відкладено на 13.11.2017р. о 16:00.
У судове засідання 13.11.2017р. з'явився ініціюючий кредитор, ліквідатор та представник ДП «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто», інші сторони та учасники процесу не з'явились без повідомлення про причини неявки. Доказом фактичного направлення ухвали ОАГС від 30.10.2017р. на адресу сторін та інших учасників процесу є відбиток штампу канцелярії Одеського апеляційного господарського суду на зворотньому боці останнього аркушу вказаної ухвали та завірена копія реєстру поштового відправлення суду, яка додана до матеріалів справи.
Як вбачається із роз'яснень, викладених у пункті 3.9.1 пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. (з наступними змінами та доповненнями), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Пункт 3.9.2 пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. передбачає, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 13.11.2017р., не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу по суті, до суду не повідомлялося.
Таким чином, на думку колегії суддів, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги по суті, не дивлячись на відсутність представників сторін, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність сторін у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинна заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін та учасників провадження, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
05.12.2016р. до господарського суду Херсонської області надійшла заява ліквідатора Дудкіна Романа Анатолійовича про визнання недійсним правочину боржника, в якій ліквідатор просить:
- визнати недійсним з моменту вчинення правочин від 22.08.2014р. щодо відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Мед-СИТИ», (ідентифікаційний код 34395918) Дочірньому підприємству «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто» (ідентифікаційний код 32976255) автомобілю FIАТ NUOVO DOBLO, 2011 року випуску, держ. номер НОМЕР_1, номер шасі (кузова) НОМЕР_5, колір білий;
- зобов'язати Приватне підприємство «Медичний центр «Мед-СИТИ» (ідентифікаційний код 39398604; Житлоселище, буд. 5-а, м. Олешки, Олешківського району, Херсонської області) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Мед-СИТИ» (ідентифікаційний код 34395918) автомобіль FIАТ NUOVO DOBLO, 2011 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_5, колір білий;
- визнати недійсним з моменту вчинення правочин від 22.08.2014р. щодо відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Мед-СИТИ» (ідентифікаційний код 34395918) Дочірньому підприємству «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто» (ідентифікаційний код 32976255) автомобілю SKODA FABIA СОМВІ, 2007 року випуску, держ. номер НОМЕР_2, номер шасі (кузова) НОМЕР_6, колір сірий;
- зобов'язати Приватне підприємство «Медичний центр «Мед-СИТИ» (ідентифікаційний код 39398604; Житлоселище, буд. 5-а, м. Олешки, Олешківського району, Херсонської області) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Мед-СИТИ» (ідентифікаційний код 34395918) автомобіль SKODA FABIA СОМВІ, 2007 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_6, колір сірий;
- визнати недійсним з моменту вчинення правочин від 22.08.2014р. щодо відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Мед-СИТИ» (ідентифікаційний код 34395918) Дочірньому підприємству «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто» (ідентифікаційний код 32976255) автомобілю ЗАЗ 110557-42 ЗНГ, 2007 року випуску, держ. номер НОМЕР_3, номер шасі (кузова) НОМЕР_7, колір білій;
- зобов'язати Приватне підприємство «Медичний центр «Мед-СИТИ» (ідентифікаційний код 39398604; Житлоселище, буд. 5-а, м. Олешки, Олешківського району, Херсонської області) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Мед-СИТИ» (ідентифікаційний код 34395918) автомобіль ЗАЗ 110557-42 ЗНГ, 2007 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_7, колір білій;
- визнати недійсним з моменту вчинення правочин від 22.08.2014р. щодо відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Мед-СИТИ» (ідентифікаційний код 34395918) Дочірньому підприємству «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто» (ідентифікаційний код 32976255) автомобілю ЗАЗ 110307-42 ЗНГ, 2007 року випуску, держ. номер НОМЕР_4, номер шасі (кузова) НОМЕР_8, колір білий;
- зобов'язати Приватне підприємство «Медичний центр «Мед-СИТИ» (ідентифікаційний код 39398604; Житлоселище, буд. 5-а, м. Олешки, Олешківського району, Херсонської області) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Мед-СИТИ» (ідентифікаційний код 34395918) автомобіль ЗАЗ 110307-42 ЗНГ, 2007 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_8, колір білий.
В заяві про визнання недійсним правочину ліквідатор зазначає, що при виконанні повноважень, визначених статтею 41 Закону про банкрутство та дослідженні документів господарської діяльності банкрута - ТОВ «Медичний центр «Мед-СИТИ» ним виявлено ознаки недійсності майнових дій боржника, що були проведені з Дочірнім підприємством «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто» (далі по тексту - ДП «СІПІ Авто»). Ліквідатором при виконанні своїх обов'язків встановлено, що боржником в один день, а саме 22.08.2014 року були відчужені усі майнові активи, а саме нерухоме майно та автотранспортні засоби, після чого власниками та керівниками боржника припинена господарська та підприємницька діяльність боржника.
Ліквідатором стверджується, що ним отримано інформацію з Регіонального сервісного центру в Херсонській області, що за боржником ТОВ «Медичний центр «Мед-СИТИ» до 22.08.2014р. обліковувались чотири одиниці автотранспорту, які вибули з володіння боржника, а саме:
- FIAT NUOVO DOBLO, 2011 року випуску, держ.номер НОМЕР_1;
- SKODA FABIA СОМВІ, 2007 року випуску, держ.номер НОМЕР_2;
- ЗАЗ 110557-42, 2007 року випуску, держ.номер НОМЕР_3;
- ЗАЗ 110307, 2007 року випуску, держ.номер НОМЕР_4.
Відчуження автомобілів здійснено на підставі протоколу зборів засновників № 2 від 22.08.2014р., про що йдеться в наказі ТОВ «Медичний центр «Мед-СИТИ» від 22.08.2014р. № 91-ОД «Про продаж автотранспортних засобів». Згідно змісту вказаного наказу, відчуження транспортних засобів мало бути здійснено за ціною:
- SKODA FABIA СОМВІ, 2007 року випуску - 1 000 гривень, з ПДВ;
- ЗАЗ 110307, 2007 року випуску - 1 000 гривень, з ПДВ;
- ЗАЗ 110557-42, 2007 року випуску - 1 000 гривень, з ПДВ;
- FIAT NUOVO DOBLO, 2011 року випуску - 25 000 гривень, з ПДВ.
Згідно довідці-рахунку серії ВІА № 581018, виданою ТОВ РОБ «Південь-Експерт» 22.08.2014р., ДП «СІПІ Авто» було продано та видано автомобіль SKODA FABIA СОМВІ.
Згідно довідці-рахунку серії ВІА № 581017, виданою ТОВ РОБ «Південь-Експерт» 22.08.2014р., ДП «СІПІ Авто» було продано та видано автомобіль ЗАЗ 110307-42 ЗНГ.
Згідно довідці-рахунку серії ВІА № 581590, виданою ТОВ «Нік-Тренд» 22.08.2014 ДП «СІПІ Авто» було продано та видано автомобіль ЗАЗ 110557-42 ЗНГ.
Згідно довідці-рахунку серії ВІА № 581591, виданою ТОВ «Нік-Тренд» 22.08.2014 ДП «СІПІ Авто» було продано та видано автомобіль FIAT NUOVO DOBLO, 2011 року випуску, держ.номер НОМЕР_1, вартістю 20833,33грн.
Відповідно до видаткової накладної від 22.08.2014 № РН-0000078 транспортні засоби ТОВ «Медичний центр «Мед-СИТИ» було передано Дочірньому підприємству «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто».
Також в заяві ліквідатор зазначає, що відчуження транспортних засобів відбулося безоплатно, квитанції, які надано представником ДП «СІПІ Авто» до справи у якості доказів не є достовірними, оскільки як ОСОБА_10 так і ОСОБА_7 як представник ОСОБА_10 та представник ДП «СІПІ Авто», не надали доказів, що підтвердили би достовірність вказаних квитанцій.
Також, ліквідатор стверджує, що усі вищезазначені транспортні засоби, які раніше були зареєстровані за ТОВ «Медичний центр «Мед-СИТИ», 29.04.2015р., було перереєстровано з ДП «СІПІ Авто» на Приватне підприємство «Медичний центр «Мед-СИТИ», учасниками та засновниками яких є ті ж самі особи, яких він вважає пов'язаними особами, що заінтересовані стосовно боржника, і ними свідомо здійснено відчуження транспортних засобів без мети здійснення розрахунків за них, а лише для створення видимості продажу-купівлі, якої насправді не було, але відбулося безоплатне вилучення майна боржника з метою уникнути звернення стягнення на майно за судовими рішеннями, що були винесені на користь кредиторів і набрали законної сили.
Відсутність розрахунків ліквідатор пояснює відомостями про рух грошових коштів на банківських рахунках боржника, що додані до справи, відповідно до яких відсутні будь-які безготівкові видатки на оцінку та підготовку до продажу автомобілів та відсутні надходження коштів від покупця за придбані ним автотранспортні засоби, що на думку ліквідатора підтверджує фіктивність угоди та недостовірність наданих доказів стосовно ніби то здійсненої готівкової оплати за продане-куплене майно.
Окрім того, ліквідатор звертає увагу суду на те, що на час відчуження активів боржника майно боржника перебувало у спорі, а тому вважає, що відчуження активів пов'язане не з виробничою необхідністю такої господарської операції, а з виведенням активів для унеможливлення звернення на них стягнення. Так, ліквідатор вказує, що рішенням господарського суду Херсонської області від 29.04.2014р. у справі № 923/1097/13, провадження у якій порушене ухвалою від 20.08.2013, було задоволено право вимоги кредитора ОСОБА_1 до боржника - ТОВ «Медичний центр «Мед-Сити», та рішенням від 29.04.2014року стягнуто з боржника 1 103 120грн.
Оскільки спірні активи вибули від боржника 22.08.2014, ця обставина, на думку ліквідатора, вказує на умисне та свідоме ухилення посадовими особами ТОВ «Медичний центр «Мед-СИТИ» від фактичного виконання наявних на той час боргових зобов'язань та приховування активів.
Ліквідатор, посилаючись на норми ст.ст. 202, 203, 234 Цивільного кодексу України просить визнати недійсними правочини з відчуження автотранспортних засобів боржника.
Відповідно до положень статті 4-1 ГПК господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно з пунктами 2, 7 частини першої статті 12 ГПК господарським судам підвідомчі справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Частиною дев'ятою статті 16 ГПК (виключна підсудність справ) передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями частини четвертої статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, тощо.
Системний аналіз положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (частина перша статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»); за позовом розпорядника майна (частина дев'ята статті 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»); за заявою комітету кредиторів (частина восьма статті 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»); за заявою керуючого санацією (частина п'ята статті 28 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»); за заявою ліквідатора (частина друга статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
З огляду на сферу регулювання Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» загалом і за змістом зазначеної норми статті 20, вона є спеціальною по відношенню до загальних, установлених ЦК підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.
Згідно з частиною другою статті 4 ЦК основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Відповідно до положень частини третьої статті 104 ЦК порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.
Таким чином і з огляду на положення статей 4, 104, 110- 112 ЦК, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є частиною цивільного законодавства, що не виключає можливості застосування до правовідносин, які регулює цей спеціальний Закон, також норм ЦК, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.
Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК і загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК.
Отже, ЦК імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку, при цьому, визнання такого правочину недійсним відбувається судом, по-перше, за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, а по-друге, якщо в результаті судового розгляду такого звернення буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.
Справа № 923/333/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Мед-СИТИ» порушена ухвалою господарського суду Херсонської області від 12.04.2016р. за заявою ОСОБА_1, на підставі ст.ст. 1, 10, 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Як зазначено вище та встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду ліквідатор Дудкін Роман Анатолійович просить визнати недійсними правочини боржника від 22.08.2014р., тобто правочини, які були укладені боржником за один рік та вісім місяців до порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Мед-СИТИ».
Статтею 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що правочини (договори) або майнові дії боржника, можуть бути визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з підстав визначених даною статтею лише якщо вони були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство.
Таким чином підстави, передбачені статтею 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» для визнання оспорюваних правочинів (договорів) недійсними, в даному конкретному випадку не можуть бути застосовані судом, оскільки відчуження майна боржника відбулось більше ніж за рік до порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Мед-СИТИ».
Щодо права господарського суду на застосування в даному випадку загальних вимог щодо недійсності правочину, встановлених статтею 215 ЦК України, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне:
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України:
1.Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
2.Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
3.Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що:
1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6.Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Ліквідатор Дудкін Р.А., звертаючись із заявою про визнання недійсними правочинів боржника, посилається на приписи ст. 234 Цивільного кодексу України, а саме фіктивність оспорюваних правочинів.
Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
Основними ознаками фіктивного правочину є:
1. введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників;
2. свідомий намір невиконання зобов'язань договору;
3. приховування справжніх намірів учасників правочину.
Більше того, ознака вчинення фіктивного правочину лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.
Отже, фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише не вчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. При цьому ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не є фіктивним. Сторона, яка вимагає визнання правочину недійсним, повинна довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
13.11.2017р. представником Дочірнього підприємства «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто» до Одеського апеляційного господарського суду надано завірені копії наступних документів:
- договору купівлі-продажу № 22/08/14 від 22.08.2014р.;
- додаткової угоди № 1 від 27.08.2014р. до договору купівлі-продажу № 22/08/14;
- звітів про використання коштів, виданих на відрядження;
- квитанцій до прибуткового касового ордеру та інші.
Оригінали цих же документів були оглянуті колегією суддів у судовому засіданні та повернуті представнику апелянта, копії документів долучені до справи.
Відповідно до наданих документів, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне:
22.08.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Мед-СИТИ» та Дочірнім підприємством «Співдружність ініціативних інвалідів авто» було укладено договір купівлі-продажу № 22/08/14 (далі по тексту - Договір).
Згідно п. 1.1. Договору, у відповідності з цим договором ТОВ «Медичний центр «Мед-СИТИ» зобов'язується передати транспортні засоби у власність ДП «Співдружність ініціативних інвалідів авто», а ДП «Співдружність ініціативних інвалідів авто» зобов'язується прийняти транспортні засоби і сплатити за нього певну грошову суму, визначену умовами даного Договору.
Пунктом 1.2. Договору визначено найменування, кількість і вартість транспортних засобів:
- SKODA FABIA СОМВІ, легковий універсал, номер шасі (кузова) НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2007 року випуску, колір сірий, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_10 від 20.01.2009року;
- ЗАЗ 110307-42 ЗНГ легковий ліфт бек, номер шасі (кузова) НОМЕР_8, реєстраційний номер НОМЕР_4, 2007 року випуску, колір білий, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11 від 13.06.2007року;
- ЗАЗ 110557-42 ЗНГ вантажний малотоннажний пікап, номер шасі (кузова) НОМЕР_7, реєстраційний номер НОМЕР_3, 2007 року випуску, колір білій, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_12 від 13.06.2007року;
- FIАТ NUOVO DOBLO вантажний фургон малотоннажний-В, номер шасі (кузова) НОМЕР_5, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску, колір білий, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_13 від 16.04.2013року.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що загальна вартість транспортних засобів становить 28 000 гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ - 4 666гривень 67 копійок.
Відповідно до додаткової угоди № 1 від 27.08.2014р. до договору купівлі-продажу № 22/08/14, сторони виклали п. 6.1. та 6.2. Договору в наступній редакції:
«Розрахунки за транспортні засоби здійснюється Покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця, або у інший спосіб передбачений чинним законодавством України. Оплата покупцем проводиться на наступних умовах: відстрочки платежу до 01 листопада 2014року з моменту підписання даного Договору.»
Як доказ проведених розрахунків з продавцем автомобілів до матеріалів справи додано - квитанції до прибуткових касових ордерів № 539 від 03.10.2014 на суму 10000,00 грн.; № 540 від 06.10.2014 на суму 10000,00 грн.; № 541 від 07.10.2014 на суму 8000,00 грн. Відповідно до змісту вказаних квитанцій зазначено підставу платежу - «рах. № 9 від 22.08.2014 р.».
Ну думку суду першої інстанції дані квитанції до прибуткових касових ордерів не є належними доказами того, що гр. ОСОБА_10 як бухгалтер чи касир боржника фактично отримав грошові кошти, оскільки квитанції до прибуткових касових ордерів не відповідають вимогам закону; достовірність господарської операції не підтверджена належними і допустимими доказами, оскільки відповідно до наданих ліквідатором до справи виписок з банківських рахунків, боржник ТОВ «Медичний центр «Мед-СИТИ» не отримував безготівкових грошових коштів на рахунки в сумі 28000,00грн. від покупця ДП «СІПІ Авто». Окрім того, підставою платежу визначено «рах. № 9 від 22.08.2014 р.», а не конкретний договір або правочин щодо продажу транспортних засобів.
Як визначено ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Статтею 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на власника (власників) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів, покладено відповідальність за організацію бухгалтерського обліку і забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій.
Касові операції - це операції підприємств (підприємців) між собою і з фізичними особами, пов'язані з прийманням і видачею готівки при проведенні розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку. Тобто касові операції - це практично всі операції з готівкою: видача грошей працівникові під звіт, на відрядження, видача зарплати, закупівля за готівку, прийом готівки від клієнтів, покупців і т.д.
Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами по операціях із застосуванням платіжних карток і т.д., що, відповідно до законодавства України, підтверджували б факт одержання (видачі) наявних засобів, продажу товарів, надання послуг.
Стан і рух наявних засобів підприємства відбивається в касовій книзі, записи в якій здійснюються касиром підприємства на підставі прибуткових і видаткових касових ордерів.
Вищевказані дії при розрахунках готівкою унормовані Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Національного банку України від 15.12.2004 року № 637.
У відповідності до п. 2.2. Положення, підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.
Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. (п. 2.6. Положення).
Відповідно до Положення № 637 (п. 2.7) у касі підприємства на кінець дня грошові кошти можуть зберігатися тільки в межах ліміту.
Терміни здачі підприємствами наявного виторгу (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємствами і встановлюються за узгодженням з відповідним банком (у якому відкритий рахунок підприємства).
Кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і витрат), встановлених термінів здачі готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію та інше.
Встановлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства.
Згідно п. 2.8. Положення № 637, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вказаний перелік обов'язкових реквізитів передбачено також і в п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підпунктом 2.5. пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Зі змісту квитанцій до прибуткового касового ордеру за № 539 від 03.10.2014р., за № 540 від 06.10.2014р., за № 541 від 07.10.2017р. вбачається, що сплачені Дочірнім підприємством «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто» грошові кошти у загальному розмірі 28 000,00грн. були прийняті боржником Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Мед-СИТИ», про що свідчать підписи на квитанціях та печатка підприємства боржника.
Будь-які інші бухгалтерські документи боржника відсутні, у зв'язку з їх викраденням, що підтверджується витягом з кримінального провадження № 12016230030001439, який міститься в матеріалах справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордеру за № 539 від 03.10.2014р., за № 540 від 06.10.2014р., за № 541 від 07.10.2017р. боржником від ДП «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто» фактично отримано грошові кошти у розмірі 28 000,00грн., доказів спростування даного факту матеріали справи не містять. Що стосується подальших дій посадових осіб боржника із отриманими від покупця коштами, в тому числі правильність їх оприбуткування по касі, здачі до банку та подальшого використання тощо, ніяким чином не впливає на оцінку дій сторін договору купівлі-продажу транспортних засобів щодо виконання умов договору з питань оплати за товар.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій на підприємстві продавця в даному випадку покладається на керівника боржника, покупець товару за договором до цього не має ніякого відношення, тому колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги вищевказаних квитанцій як належних доказів оплати за куплені транспортні засоби на умовах договору купівлі-продажу № 22/08/14 від 22.08.2014.
Також колегія суддів апеляційного господарського суду зауважує, що ст. 366 Кримінального кодексу України передбачено настання кримінальної відповідальності за підробку документів. Матеріали справи не містять відомостей щодо наявності вироку суду по кримінальному провадженню де було б встановлено обставини, що квитанції до прибуткового касового ордеру за № 539 від 03.10.2014р., за № 540 від 06.10.2014р., за № 541 від 07.10.2017р. є підробленими.
Виписки з банківських рахунків боржника, надані ліквідатором, не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки ліквідатором не встановлений ліміт каси підприємства боржника, а відповідно обов'язок здачі грошових коштів (у разі перевищення ліміту каси) на рахунок підприємства в установі банку.
Згідно листа Регіонального сервісного центру в Херсонській області від 06.07.2016 року № 31/21/8-1836 встановлено, що за боржником ТОВ «Медичний центр «Мед-СИТИ» до 22.08.2014 обліковувались чотири одиниці автотранспорту, які з 22.08.2014 перереєстровано на нового власника - ДП «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто», а саме:
- FIAT NUOVO DOBLO, 2011 року випуску, держ.номер НОМЕР_1;
- SKODA FABIA СОМВІ, 2007 року випуску, держ.номер НОМЕР_2;
- ЗАЗ 110557-42, 2007 року випуску, держ.номер НОМЕР_3;
- ЗАЗ 110307, 2007 року випуску, держ.номер НОМЕР_4.
Також, листом Регіонального сервісного центру в Херсонській області від 09.08.2016 року № 31/21/8-2215 повідомлено, що вищевказані транспортні засоби 29.04.2015р. перереєстровано з ДП «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто» на нового власника ПП «Медичний Центр «Мед-СИТИ», ідентифікаційний код 39398604.
Боржником ТОВ «Медичний центр «Мед-СИТИ» вказаний продаж вчинено на підставі наказу від 22.08.2014 № 91-ОД «Про продаж автотранспортних засобів». Підставою для винесення вказаного наказу зазначається протокол зборів засновників № 2 від 22.08.2014 року. Згідно змісту вказаного наказу, наказано головному бухгалтеру зняти з реєстрації та продати автотранспортні засоби, а саме:
- SKODA FABIA СОМВІ, 2007 року випуску - 1 000 гривень, з ПДВ;
- ЗАЗ 110307, 2007 року випуску - 1 000 гривень, з ПДВ;
- ЗАЗ 110557-42, 2007 року випуску - 1 000 гривень, з ПДВ;
- FIAT NUOVO DOBLO, 2011 року випуску - 25 000 гривень, з ПДВ.
Згідно довідки-рахунку серії ВІА № 581018, виданою ТОВ РОБ «Південь-Експерт» 22.08.2014, покупцем є ДП «СІПІ Авто», якому було продано та видано автомобіль SKODA FABIA СОМВІ.
Згідно довідки-рахунку серії ВІА № 581017, виданою ТОВ РОБ «Південь-Експерт» 22.08.2014, покупцем є ДП «СІПІ Авто», якому було продано та видано автомобіль ЗАЗ 110307-42 ЗНГ.
Згідно довідки-рахунку серії ВІА № 581590, виданою ТОВ «Нік-Тренд» 22.08.2014, покупцем є ДП «СІПІ Авто», якому було продано та видано автомобіль ЗАЗ 110557-42 ЗНГ.
Згідно довідки-рахунку серії ВІА № 581591, виданою ТОВ «Нік-Тренд» 22.08.2014, покупцем є ДП «СІПІ Авто», якому було продано та видано автомобіль FIAT NUOVO DOBLO, 2011 року випуску, держ.номер НОМЕР_1.
Відповідно до видаткової накладної від 22.08.2014 № РН-0000078 транспортні засоби ТОВ «Медичний центр «Мед-СИТИ» було передано Дочірньому підприємству «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто» на загальну вартість 28000,00грн.
Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
В частині 7 статті 179 Господарського кодексу України зазначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до матеріалів справи предметом спору в даній справі є визнання недійсним правочину боржника - договору купівлі-продажу № 22/08/14 від 22.08.2014р., укладеного між ТОВ «Медичний центр «Мед-СИТИ» та ДП «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто».
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Подаючи заяву про визнання недійсним правочину боржника, ліквідатор має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Підставою визнання недійсним правочину боржника ліквідатор вважає те, що даний договір укладено з порушенням вимог ст.ст. 203, 234 ЦК України, оскільки на момент вчинення правочину жодна із сторін не мала наміру на настання правових наслідків, обумовлених ним. Разом з тим, вказує на фіктивність спірного договору.
В пункті 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» розяснено, що фіктивний правочин (стаття 234 Цивільного кодексу України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Матеріалами даної справи підтверджується, що на підставі спірного договору купівлі- продажу продавець передав, а покупець прийняв предмет купівлі-продажу, за ДП «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто» було зареєстровано право власності на придбані автотранспортні засоби, та які було оплачено, виходячи з квитанцій до прибуткового касового ордеру. Факт передачі спірного майна від продавця до покупця підтверджено належними доказами та не заперечується ліквідатором боржника.
Але ліквідатор боржника ставить під сумнів намір сторін договору на здійснення відчуження майна з метою отримання від цього прибутку, оскільки вважає дійсною метою укладення спірного правочину для виведення майна боржника від звернення на нього стягнення для задоволення існуючих на момент продажу кредиторських вимог. Також ліквідатор вказує на пов'язаність між собою сторін спірного договору в особі продавця та покупця, та ніби саме це підтверджує відсутність реального наміру продажу товару.
З цього приводу чинне цивільне законодавство, яке діяло на момент укладення спірного договору, не містить заборони на укладення договорів купівлі-продажу між юридичними особами, які є пов'язаними між собою щодо суб'єктного складу органів управління цих осіб. Також наявність зобов'язань перед кредиторами не забороняє боржнику здійснювати в загальному порядку відчуження власних майнових активів, якщо такі активи не знаходяться під арештом або не існує встановлена законом або судом конкретна заборона на таке відчуження. Тобто за відсутності інших законних підстав визнання договору недійсним, тільки пов'язаність керівних органів продавця та покупця, а також наявність непогашеної заборгованості перед кредиторами, не є підставами вважати спірний правочин фіктивним. При цьому колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку неправомірно застосовувати до спірного правочину норми законодавства про банкрутство, оскільки порушення справи про банкрутство боржника відбулося тільки через 1 рік та 8 місяців після укладення договору купівлі-продажу.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає необгрунтованими та безпідставними висновки місцевого господарського суду про те, що правочин про відчуження автотранспортних засобів є фіктивним, оскільки ліквідатор не довів належними та допустимими доказами факту укладення сторонами договору купівлі-продажу № 22/08/14 від 22.08.2014р. як фіктивного правочину.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин без наміру виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети.
Оскільки, ліквідатор не довів наявності необхідних ознак, які б свідчили про те, що в діях сторін був умисел на укладення фіктивного правочину, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для визнання спірного договору недійсним, а тому оскаржувана ухвала господарського суду Херсонської області від 13.09.2017 (про визнання недійсним правочину з продажу транспортних засобів боржника) підлягає скасуванню з прийняттям іншого рішення про відмову у задоволенні заяви ліквідатора.
Керуючись статтями 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів Авто» задовольнити.
Ухвалу господарського суду Херсонської області від 13.09.2017 (про визнання недійсним правочину з продажу транспортних засобів боржника) по справі № 923/333/16 скасувати.
Відмовити у задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Мед-СИТИ» арбітражного керуючого Дудкіна Р.А. про визнання недійсним правочину боржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційні скарги на постанови (ухвали) апеляційного господарського суду подаються в порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених ч. 3 ст. 8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Головуючий К.В. Богатир
Судді: В.В. Лашин
І.Г. Філінюк