29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"15" листопада 2017 р.Справа № 924/848/17
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга - Нова" приватного підприємства "Універсам" с. Мишів Іваничівського району Волинської області
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Полонне Хмельницької області
про визнання недійсним договору № 1 підряду на навантаження - очищення врожаю цукрових буряків від 02.09.2016р., укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ДП "Агрофірма "Луга - Нова" ПП "Універсам"
Представники сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: ОСОБА_2 - довіреність від 04.01.17р.
Повне рішення складено 15.11.2017 року.
Суть спору: позивач - ДП "Агрофірма Луга - Нова" приватного підприємства "Універсам" с. Мишів, Іваничівського району, Волинської області звернувся до господарського суду про визнання недійсним договору № 1 підряду на навантаження - очищення врожаю цукрових буряків від 02.09.2016р., укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ДП "Агрофірма "Луга - Нова" ПП "Універсам".
В обґрунтування позову посилається на те, що директором ДП "Агрофірма Луга - Нова" ПП "Універсам" (замовник) було підписано договір № 1 від 02.09.2016р. підряду на вантаження - очищення врожаю цукрових буряків з ФОП ОСОБА_1 (виконавець), предметом якого є надання виконавцем робіт по навантаженню - очищенню цукрових буряків врожаю 2016р. замовнику. Спірний договір завідомо не міг бути виконаний виконавцем послу з ФОП ОСОБА_1 в зв'язку із відсутністю в підприємця будь - яких засобів (техніки, персоналу, та ін.) для виконання подібного виду робіт. Позивач звертає увагу суду на те, що вищезазначений договір сторонами має ознаки фіктивності, та має на меті отримати (стягнути) значні кошти із замовника на користь виконавця за роботи, які відповідач фізично не мав можливості виконати та не планував цього робити. Роботи за договором не виконувалися, однак директором ДП "Агрофірма Луга - Нова" ПП "Універсам" ОСОБА_3 договір № 1 підписаний, що передбачає безпідставну виплату коштів виконавцю та свідчить про домовленість між сторонами договору.
Крім того, позивач зауважує, що про існування оспорюваного договору позивач дізнався після звільнення директора. Тому вважає, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення, тобто діяли умисно.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 15-16, 203, 215-216, 232 ЦК України, ст.ст. 1, 2 ГК України, позивач просить суд визнати недійсним договір № 1 підряду на навантаження - очищення врожаю цукрових буряків від 02.09.2016р., укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ДП "Агрофірма "Луга - Нова" ПП "Універсам".
Позивач жодного разу в судове засідання не з'явився, причин суду не повідомив, хоча ухвали суду були вручені позивачу, про що свідчать судові повістки від 03.10.2017р., 17.10.2017р., 24.10.2017р.
Представник відповідача під час судового розгляду спору проти позовних вимог заперечує, в письмову відзиві наголошує, що позиція відповідача не відповідає дійсності. Так, фактичним прийняттям договору є виконання послуг по навантаженню цукрового буряку та прийняття позивачем наданих відповідачем послуг, про що свідчить акт здачі-прийомки виконаних робіт. На думку відповідача, про існування даного договору позивачу було відомо задовго до звільнення директора підприємства. У відзиві на позов відповідач наводить міркування стовно укладення спірного правочину директором позивача з посилання на статут та довідку з ЄРДПУ.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
02 вересня 2016 року між дочірнім підприємством "Агрофірма Луга-Нова" приватного підприємства "Універсам" (замовник) в особі директора ОСОБА_3, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір № 1 підряду на навантаження-очищення врожаю цукрових буряків (далі - договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботу по навантаженню-очищенню цукрових буряків (сільськогосподарських робіт) врожаю 2016 року технікою та силами екіпажів виконавця на пальному замовника (п. 1.1. договору).
Згідно п. 1.2. договору буряконавантажувальний комплекс виконавця складається із наступної техніки: навантажувач-очищувач.
У розділі 2 договору сторонами погоджено порядок виконання сільськогосподарських робіт, зокрема, за 5 календарних днів до планованого початку робіт замовник шляхом надсилання виконавцю листа уточнює терміни початку робіт із зазначенням дати та адреси подачі техніки виконавця (п. 2.1. договору); забезпечує виконавця пальним в об'ємах, що необхідні для виконання обов'язків, покладених на них цим договором (п. 2.2. договору).
Відповідно до п. 3.1.1. договору виконавець зобов'язується провести якісну роботу по навантаженню-очищенню цукрових буряків згідно з технічними можливостями буряконавантажувального комплексу; почати навантажувальні роботи з 05.09.2016 року (п. 3.1.6. договору); після закінчення навантаження-очищення цукрових буряків належним чином (з підписами уповноважених представників виконавця, замовника та відбитком печатки) оформити акти про кількість навантажених цукрових буряків (п. 3.1.12. договору).
В свою чергу, замовник зобов'язується, зокрема, забезпечити зберігання та охорону сільськогосподарської техніки (ROPA Euro Maus - 1 шт.) виконавця, що використовується для виконання сільськогосподарських робіт, передбачених цим договором, протягом терміну виконання робіт (п. 3.2.3. договору); підписати акт прийомки-передачі виконаних робіт на протязі двох днів з моменту надання його виконавцем, або в цей же строк направити виконавцю мотивовану відмову від підписання акту (п. 3.2.8. договору).
У п. 4.6. договору передбачено, що замовник перераховує кошти на розрахунковий рахунок виконавця, згідно підписаного акту виконаних робіт по навантаженню-очищенню цукрових буряків навантажувачем-очищувачем на протязі двох банківських днів після отримання замовником актів виконаних робіт, підписаних представником замовника.
Договір складено у двох примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу і набуває чинності з моменту його підписання і діє до закінчення виконаних робіт (п. 7.1. договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.
Позивач, вважаючи, що оскаржуваний договір є фіктивним, оскільки не спрямований на реальне настання наслідків через відсутність у відповідача необхідної техніки, та укладений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною, просить суд визнати його недійсним.
Аналізуючи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне.
За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст. 179 Господарського кодексу України майново - господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Матеріалами справи стверджується, що 02.09.2016р. між сторонами у справі укладено договір № 1 підряду на навантаження-очищення врожаю цукрових буряків, за умовами якого відповідач за замовленням позивача зобов'язався виконати роботи власними засобами з навантаження-очищення цукрових буряків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: - зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
У ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України вказано на те, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
У пункті 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013р. роз'яснено, що фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише не вчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Крім цього, згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Отже, для визнання правочину таким, що вчинений фіктивно, вимагається наявність наступних умов: вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору; відсутність у сторін правочину наміру досягти правового результату на момент укладення договору; в результаті укладення такого договору відсутні будь-які правові наслідки, обумовлені договором. Відсутність хоча б однієї із зазначених умов не дає підстав стверджувати, що правочин вчинено фіктивно.
У рішенні господарського суду Хмельницької області від 27.03.2017р. у справі № 924/71/17 за позовом дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" приватного підприємства "Універсам" до ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору № 1 підряду на навантаження-очищення врожаю цукрових буряків від 02.09.2016 року встановлено, що 13.10.2016р. між представниками сторін складено акт № 2 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг), відповідно до якого виконавець - ФОП ОСОБА_1 здав, а замовник - ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" прийняв виконані роботи - погрузка цукрового буряка кількістю 20000,00 т., ціна робіт склала 460000,00 грн. У акті зазначено, що сторони не мають ніяких претензій одна до одної. Вказаний акт підписаний представниками сторін, скріплений відтисками їх печаток.
У п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. роз'яснено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).
Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.
Рішення суду у справі № 924/71/17 набрало законної сили, а обставина, встановлена на підставі акту № 2 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 13.10.2016р. є саме фактом, встановленим судовим рішенням, тому суд приходить до висновку, що сторонами вчинено дії на виконання договору підряду № 1 від 02.09.2016р.
Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 21.01.2015р. у справі 6-197цс14, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.
Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.
Оскільки на виконання оспорюваного правочину сторонами було вчинено передбачені договором дії, підстави вважати даний правочин фіктивним відсутні (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 02.04.2013 року у справі № 5013/574/12).
Ствердження позивача про те, що відповідачем неналежним чином виконано або не виконано в повному обсязі передбачені договором роботи, жодним чином не може впливати на питання дійсності правочину, а має значення в частині виконання такого правочину (неоплата ненаданих послуг, стягнення збитків та ін).
Щодо зловмисної домовленості підписантів правочину, суд зазначає, що згідно п. 3.10. Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.
Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Наслідком такого визнання, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 названого Кодексу.
З наведеного, навіть зловмисна домовленість директора позивача (про яку зазначає позивач у позовній заяві) не може бути підставою для визнання договору недійсним на підставі статті 232 ЦК України.
Окрім того, жодних доказів на обґрунтування (підтвердження) такої домовленості учасниками судового розгляду не надано.
Так само не надано доказів і на підтвердження понесення будь-яких витрат зі сторони позивача у вигляді оплати виконаних/невиконаних відповідачем робіт.
Щодо доводів позивача про безпідставну виплату відповідачу коштів, судом зауважується, що заявником не доведено жодними доказами даного факту. При цьому, позивач не зобов'язаний сплачувати кошти підприємцю в разі неналежного виконання відповідачем умов спірного правочину, в т.ч. невиконання робіт.
Зважаючи на те, що недійсним визнається правочин з моменту його вчинення (ст. 236 ЦК України), подальше виконання умов договору не впливає на встановлення обставин недійсності правочину. Отже даний спір не впливає на можливість позивача доводити факти неналежного виконання відповідачем умов договору.
Наведене виключає можливість визнання оскаржуваного договору недійсним з мотивів фіктивності та зловмисної домовленості сторін правочину, оскільки позивачем не доведено жодними доказами факту як фіктивності, так і зловмисної домовленості саме на момент вчинення спірного правочину.
Частина 1 статті 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог та відмову в позові в повному обсязі з підстав заявлених у позові.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 44, 49, 82, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга - Нова" приватного підприємства "Універсам" с. Мишів Іваничівського району Волинської області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Полонне Хмельницької області про визнання недійсним договору №1 підряду на навантаження - очищення врожаю цукрових буряків від 02.09.2016р., укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ДП "Агрофірма "Луга - Нова" ПП "Універсам" відмовити.
Повне рішення складено 15.11.2017 року.
Суддя С.В. Заверуха
Віддрук. 3 прим. :
1 - до справи;
2 - позивачу (45326, с. Мишів, Іваничівського р-ну, Волочиської обл.)., рекоменд.
3 - відповідачу (30500, АДРЕСА_1).