79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.11.2017р. Справа № 914/1382/17
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
За позовом: до відповідача: Державної організації «Українське агентство з авторських та суміжних прав», м.Київ Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ОСОБА_1», м.Львів
про: стягнення заборгованості. Ціна позову: 73687,59 грн.
Головуючий суддя Кітаєва С.Б.
Суддя Мазовіта А.Б.
Суддя Гоменюк З.П.
Секретар судового засідання Зарицька О.Р.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність в матеріалах справи);
від відповідача: ОСОБА_3 - представник (довіреність в матеріалах справи).
Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив представникам сторін. Заяви про відвід судді не надходили. Клопотань про технічну фіксацію від сторін не надходило.
Суть спору: Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (позивач) звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія «ОСОБА_1» (відповідач) про стягнення 73 687,59 грн .заборгованості на підставі Ліцензійного договору № ТЕ-22/14 від 30 травня 2014 року, з яких: 27 908,42 грн. заборгованості з оплати авторської винагороди, 4 052,75 грн. інфляційні втрати; 957,67 грн. 3% річних; 36 000,00 грн. штраф; 4 768,75 грн. пеня.
Ухвалою суду від 13.07.2017р. за даним позовом порушено провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 26.07.2017р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.
25.07.2017р. за вх. №26073/17 в суді зареєстровано подане відповідачем клопотання, про відкладення розгляду справи, яке суд прийняв та приєднав до матеріалів справи.
Позивач явку повноважного представника в судове засідання 26.07.2017р. забезпечив, в судовому засіданні надав довідку-повідомлення про те, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору (довідка-повідомлення зареєстрована в суду за вх. №26235/17 від 26.07.2017р.) та надав довідку про стан заборгованості відповідача (яка зареєстрована в канцелярії суду за вх. №26234/17 від 26.07.2017р.). Також, представник позивача в судовому засідання подав письмові пояснення до позовної заяви, які зареєстровані в канцелярії суду за вх. №26236/17 від 26.07.2017р..
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 26.07.2017р. забезпечив, повідомив суд про те, що на адресу відповідача 01.07.2017 надійшов цінний лист від Державної організації «Українське агентство з авторських та суміжних прав» з позовною заявою до ТОВ «Реал Естейт ТВ» про стягнення заборгованості з додатками до неї. Представник також заявив, що на адресу відповідача від позивача інша кореспонденція не надходила та підтримав подане клопотання (вх. №26073/17 від 25.07.2017р.) про зобов'язання позивача скерувати відповідачу копії позовних матеріалів та, відповідно, про відкладення розгляду справи.
Відповідно до п.3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , якщо передбачені у пунктах 2, 3, 4, 5 і 6 частини першої статті 63 ГПК України підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті. У разі необхідності розгляд справи може бути відкладено (стаття 77 ГПК України), зокрема, з метою: одержання необхідних доказів чи обґрунтованого розрахунку стягуваної (оспорюваної) суми; надіслання відповідачеві чи іншим особам, які беруть участь у справі, копій позовних матеріалів.
Також, представник позивача подав в судовому засіданні клопотання про проведення судових засідань у режимі відеоконференції (клопотання зареєстроване в канцелярії суду за вх. №26233/17 від 26.07.2017р.); клопотання про продовження строку розгляду спору, у відповідності до вимог ст. 69 ГПК України, з метою подачі додаткових доказів (клопотання зареєстровано в канцелярії суду за вх. №3232/17 від 26.07.2017р.).
Ухвалою від 26.07.2017 року суд, задоволивши клопотання позивача (вх.№3232/17 від 26.07.2017р.), продовжив строк розгляду справи на 15-ть днів з 07.09.2017 року; відклав розгляд справи на 14.09.2017 року та зобов»язав позивача скерувати відповідачу копії позовної заяви №04.02/1831 від 23.06.2017 року та доданих до неї документів; відхилив клопотання позивача (вх. №26233/17 від 26.07.2017р.) про проведення судових засідань у режимі відеоконференції.
В додаток до клопотання, яке поступило 07.08.2017р . (вх.№27041/17), позивач долучив до матеріалів справи належні докази скерування відповідачу копій позовної заяви та доданих до неї документів.
Суд, задоволив клопотання представника відповідача (вх.№30866/17 від 12.09.2017 року) і 13.09.2017 року представник відповідача ознайомився із матеріалами справи, що підтверджується письмовим записом представника на поданому клопотанні.
Відзив на позовну заяву поступив від ТзОВ «Телерадіокомпанія «ОСОБА_1» 14.09.2017 року та зареєстрований в документообігу господарського суду за вх.№31267/17.
Заява про застосування строків позовної давності поступила від відповідача 14.09.2017 року та зареєстрована за вх.№31269/17. З підстав, наведених у заяві, відповідач просить (п.2 прохальної частини позовної заяви):» «Відмовити Державній організації «Українське агентство з авторських та суміжних прав» в стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ОСОБА_1» штрафу за I, II, III, IV квартали 2015 року, I, II квартали 2016 року та пені за період з 27.04.2015р. по 26.06.2016 року».
В судовому засіданні 14.09.2017 року оголошувалась перерва до 21.09.2017 року, про що до відома представників сторін було доведено у письмовій формі (під розписку).
Письмові пояснення №2 по справі поступили до господарського суду від позивача 19.09.2017 року та зареєстровані за вх.№31873/17.
Клопотання відповідача вх.№32161/17 від 21.09.2017 року судом задоволено і 21.09.2017 року представник відповідача ознайомився із матеріалами справи, що засвідчив письмовим записом на поданому клопотанні.
Суд призначив колегіальний розгляд справи №914/1382,17 у складі трьох суддів, прийнявши відповідну ухвалу 21.09.2017 року у справі №914/1382/1.
Внаслідок автоматизованого розподілу, проведеного у відповідності до ст.2-1 ГПК України, згідно Протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 21.09.2017р. у склад колегії увійшли: головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Гоменюк З.П. та Мазовіта А.Б.
Ухвалою від 21.09.2017 року прийнято справу №914/1382/17 до розгляду у колегіальному складі суддів : головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Гоменюк З.П., Мазовіта А.Б. та призначено справу до розгляду на 18.10.2017 року.
Письмові пояснення (в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України) поступили від відповідача 18.10.2017 року (зареєстровані за вх.№35303/17).
В судовому засіданні 18.10.2017 року оголошувалась перерва до 08.11.2017 року, про що до відома представників сторін доводилось у письмовій формі (під розписку).
Ухвалою від 19.10.2017 року суд відхилив клопотання позивача (вх.№35304/17 від 18.10.2017 року) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
В судове засідання 08.11.2017 року сторони забезпечили явку повноважних представників.
З підстав, наведених у позовній заяві та наданих поясненнях позивач заявлені позовні вимоги підтримує та просить задоволити. Позивач вважає, що позовна давність до вимог про стягнення штрафу за невиконання умов ліцензійного договору за II квартал 2016 року застосована бути не може, оскільки прострочення виконання зобов'язання за II квартал 2016 року у відповідача виникло з 26 липня 2016 року, тобто після 25-ти днів після закінчення календарного кварталу, згідно п.2.5 ліцензійного договору, а позивач звернувся до суду з позовом раніше 26 липня 2017 року, тобто, в межах строку позовної давності.
Відповідач, з підстав наведених у відзиві проти позовних вимог заперечує; підтримує заяву про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення штрафу та пені, вважає, що позивач пропустив строк позовної давності щодо стягнення неустойки, а саме штрафу за I, II, II, IV квартали 2015 року, I,II квартал 2016 року та пені за період з 27.04.2015 року по 26.06.2016 року; просить в позові відмовити позивачу повністю.
В судовому засіданні 08.11.2017 року оголошено вступні та резолютивну частини прийнятого у справі рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд Львівської області,-
Позивач у справі - Державна організація "Українське агентство авторських та суміжних прав" є організацією колективного управління в розумінні Закону України "Про авторське право і суміжні права", тобто, організацією, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і не має на меті одержання прибутку, що заснована на державній власності, належить до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та є державною неприбутковою, некомерційною організацією, яка створена згідно з наказом Державної служби інтелектуальної власності України від 25.07.2013 № 392-н на базі Державного підприємства "Українське агентство авторських та суміжних прав".
В Статуті позивача передбачені функції, права і обов'язки Агентства, вказано, що Агентство є юридичною особою, має право укладати угоди, набувати, в межах чинного законодавства, майнові та немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у судах всіх юрисдикцій та третейському суді.
Відповідно до наявних у позивача повноважень, відповідно до приписів статей 47-49 Закону України "Про авторське право та суміжні права" позивач на території України здійснює управління виключними майновими авторськими правами, на підставі чого укладає з юридичними та фізичними особами угоди (надає дозволи) на використання торів авторів (в тому числі шляхом публічного сповіщення шляхом передачі в ефір творів з репертуару ДО УААСП), проводить збір, розподіл і виплату авторської винагороди, вчиняє дії, повязані з захистом порушених авторських прав.
30 травня 2014 року між Державною організацією "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (далі - ДО УААСП), що здійснює колективне управління майновими правами суб»єктів авторського права відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права (далі -Закон) та на підставі Свідоцтва №3/2003 від 22.08.2003 р. Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, в особі директора з питань зборів авторської винагороди ОСОБА_4, який діє на підставі Наказу, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ОСОБА_1» (далі- користувач) в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, надалі - сторони, укладено Ліцензійний договір «ТЕ-22/14 (далі - Договір).
Згідно пункту 2.1 Договору ДО УААСП (позивач) від імені авторів та їх правонаступників, включаючи іноземних, надає користувачеві (відповідачеві) на умовах, визначених Договором право (невиключну ліцензію) на публічне сповіщення шляхом передачі в ефір творів з репертуару ДО УААСП, на території України , логотип - Dobro, частота: по ліцензії серії НР №0133-м:супутниковий ретранслятор «ASTRA 4A», оператор супутникового ретранслятора-SES ASTRA AB, орбітальна позиція - 5 градусів Сх.д., частота прийому -12072МГц, символьна швидкість -27500 Ксимв./сек., коефіцієнт корекції помилок ( FEC)-3/4, поляризація -горизонтальна, умови розповсюдження програм - у відкритому вигляді; по ліцензії серія НР №1352-м: багатоканальна мережа МХ-3, у стандарті DVB-T2 (MREG-4) ТОВ «ЗЕОНБУД», м.Київ, місцезнаходження головної станції - вул.Дорогожицька,10, м.Київ, ресурс багатоканальної мережі МХ-3-1 канал, а користувач зобов'язується виплачувати ДО УААСП авторську винагороду (роялті) відповідно до Договору та Закону.
При цьому згідно розділу 1 Договору термін "репертуар ДО УААСП" вживається у значенні: "твори, повноваження на колективне управління якими на території України передано ДО УААСП аналогічними іноземними авторсько-правовими організаціями на підставі договорів про взаємне представництво інтересів, українськими суб'єктами авторського права та (або) їх представників на підставі письмових договорів, а також інші твори, повноваження по управлінню якими ДО УААСП здійснює на підставі Закону"; термін "твори" вживається у значенні: "оприлюднені літературні, музичні твори з текстом або без тексту, що охороняються авторським правом".
Всі інші терміни в даному Договорі використовуються згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до п. 2.4 Договору сторони домовились, що сума авторської винагороди (роялті), яка сплачується користувачем (відповідачем) за надання невиключного права на публічне сповіщення шляхом передачі в ефір творів з репертуару ДО УААСП становить: 2 (два) відсотки від доходів користувача, але не менше ніж 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. (далі - мінімальний платіж) за кожен календарний квартал. Визначена сторонами в п.2.4 Договору сума авторської винагороди не залежить від тривалості та кількості використання творів.
Згідно п. 2.5 Договору, використовуючи твори з репертуару ДО УААСП, користувач (відповідач) зобов'язується вести точний облік творів та їх авторів і не пізніше 25- ти днів після закінчення кожного кварталу (25 квітня, 25 жовтня, 25 січня):
- перерахувати на поточний рахунок ДО УААСП суму авторської винагороди, відповідно до п. 2.4 Договору (п.п. 2.5.1 п. 2.5 Договору);
- надати ДО УААСП безпосередньо або через представника Звіт про публічно сповіщені твори за формою, наведеною у Додатку 1 до Договору, та в електронному вигляді за адресами irуna.bugaenko@uacrr.org та uacrr_2309357@ukr.net (звіт подається в файлі формату Excel) (п.п. 2.5.2 п. 2.5 Договору);
- надати ДO УААСП звіт про використані музичні твори в рекламі, що публічно сповідувались в ефір, за формою, наведеною у Додатку 4 до даного Договору та в електронному вигляді за адресами irуna.bugaenko@uacrr.org таuacrr_2309357@ukr.net (звіт подається в файлі формату Excel) (п.п. 2.5.3 п. 2.5 Договору);
-надати ДO УААСП для підписання заповнений акт із зазначенням інформації про доходи, одержані з того виду діяльності користувача, у процесі якого відбувається публічне сповіщення творів за формою, наведеною у Додатку 2 до даного Договору (п.п.2.5.4 п.2.5 Договору);
- надати ДO УААСП належним чином завірені копії документів бухгалтерської звітності з відміткою державного органу статистики, державної податкової служби про прийняття за відповідний звітний період згідно з Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженими наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.03.2013р. (п.п. 2.5.5 п. 2.5 Договору).
Пунктом 2.6 Договору сторони узгодили, що у разі невиконання користувачем (відповідачем) п. 2.5.2., 2.5.3., 2.5.4, 2.5.5. Договору, користувач зобов'язаний сплатити ДО УААСП (позивачу) штраф у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. за кожне порушення кожного пункту. Сплата штрафу не звільняє користувача від обов'язку сплати авторської винагороди (роялті) і (або) надання Звіту чи інших документів.
У разі затримки платежів, передбачених п.2.4, п.2.5.1 даного договору, користувач зобов'язаний за кожен день затримки виплатити ДО УААСП пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожен день затримки (п. 2.7 Договору).
У разі невиконання умов Договору ДО УААСП залишає за собою право звернутися до суду з позовом про примусове стягнення авторської винагороди, пені, сплати штрафу, надання звіту та іншої документації, зазначеної в даному Договорі ( п.2.8 Договору).
Відповідно до п. 5.1 Договору встановлено, що останній набирає чинності з 01 червня 2014 року і діє по 31 грудня 2014 року. Відповідно до п.5.2 дія даного Договору автоматично продовжується строком на 1 рік з одночасним підвищенням розміру мінімального платежу авторської винагороди, зазначеної в п.2.4 даного Договору, на 2 (два)% щороку,- і так із року в рік.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що відповідач лише частково сплатив авторську винагороду за публічне сповіщення шляхом передачі в ефір творів з репертуару ДО УААСП на підставі Договору , а саме за такі періоди: за частину ІІ кварталу 2014 року у розмірі 10000,00 грн. платіжним дорученням від 27.11.2014 р.; за ІІІ квартал 2014 року у розмірі 3 000,00 грн. платіжним дорученням від 27.11.2014 р.; за IV квартал 2014 року в розмірі 3 000,00 грн. платіжним дорученням від 27.11.2014 р., що не заперечує відповідач.
Враховуючи здійснену відповідачем часткову оплату, позивач визначив заборгованість відповідача з оплати авторської винагороди в загальній сумі 27 908,42 грн. за період з 01.01.2015 по 31.03.2017 (за I -IV квартали 2015 року; за I - IV квартали 2016 року,за І квартал 2017 року, а всього за 9 кварталів). Як стверджує позивач, відповідач не виконує прийняті на себе за ліцензійним договором обов'язки щодо звітування, подання копій документів та перерахування авторської винагороди з 01.01.2015 року.
Доказів належної оплати та подання звітів і передбачених договором копій документів станом на 20.06.2017 року суду подано не було.
Позивач також зазначив, що звертався до відповідача з претензією від 11.04.2017 № 04.03/1148, яка містила вимогу до останнього про сплату заборгованості з оплати авторської винагороди інфляційних втрат,3% річних, пені, штрафу та надання документів на підставі Договору. Однак, станом на 20 червня 2017 року відповідачем не виплачено авторську винагороду за період з 01.01.2015р. по 31.03.2017р. , не надано позивачу звітів та копій документів згідно договору, претензія залишена відповідачем без розгляду.
Крім того позивач зазначив, що відповідач не виконав обов'язки, покладені на нього пунктами 2.5.2, 2.5.3, 2.5.4, 2.5.5 Договору ( не надав передбачених в цих пунктах Договору звітів та документів), що відповідно до п. 2.6 Договору є підставою для стягнення з останнього на користь позивача штрафу в загальній сумі 36 000,00 грн. (по 1 000,00 грн. за порушення кожного з пунктів 2.5.2, 2.5.3, 2.5.4, 2.5.2 Договору за кожний з наведених 9 кварталів, в яких допущено порушення: 1 000,00 грн. х 4 х 9 = 36 000,00 грн.).
Також, з огляду на невиконання відповідачем умов Договору, позивач вказав на наявність підстав для нарахування відповідачу 4 768,75 грн. пені відповідно до п. 2.6 Договору та 957,67 грн. 3% річних, 4 052,75 грн. інфляційних нарахувань відповідно до ст. 625 ЦК України.
Враховуючи наведене, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 27 908,42 грн. основного боргу, 36 000,00 грн. штрафу, 4 768,75 грн. пені, 957,67 грн. 3% річних, та 4 052,75 грн. інфляційних втрат.
Відповідач проти позову заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та наданих до справи поясненнях, а також просив суд застосувати позовну давність до вимог позивача про стягнення пені за період з 27.04.2015р. по 26.06.2016 р. і штрафу за I,II,III,IV квартали 2015 року, I, II квартали 2016 року , про що подав заяву про застосування строків позовної давності (вх.№31269/17 від 14.09.2017 р. ).
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зі змісту укладеного між сторонами договору № БВ - 18/13 від 30 травня 2014 року вбачається, що за своєю правовою природою він є ліцензійним договором, який є одним з видів договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.
Відповідно до частини першої статті 1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір (ч. 3 ст. 1109 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази та зміст п. 5.2 Договору, суд дійшов висновку, що наведений договір був пролонгований та діяв у період, за який заявлено до стягнення суму заборгованості. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.
Згідно із ст. 14 Цивільного Кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
По матеріалах справи судом встановлено, що відповідно до умов п. 2.4. Договору сума авторської винагороди (роялті), яка сплачується відповідачем за надання невиключного права на публічне сповіщення творів з репертуару ДО УААСП становить 2 (два) відсоток від доходів користувача , але не менше, ніж 3 000,00 (три тисячі) грн. 00 коп. (мінімальний платіж) за кожен календарний квартал.
Водночас, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про перегляд (зміну) сторонами умов Договору щодо розміру авторської винагороди. Так, відповідно до п. 8.2 Договору всі зміни та додатки до даного Договору укладаються у письмовій формі та є чинними за умови підписання їх уповноваженими представниками обох сторін. Всі додатки до даного Договору є його невід»ємною частиною. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні укладені сторонами в порядку п. 8.2 Договору зміни або додатки до Договору щодо перегляду розміру авторської винагороди, що свідчить про непогодження сторонами таких змін до Договору.
Зважаючи на зміст пунктів 2.4, 2.5 Договору та надані позивачем пояснення, суд дійшов висновку, що відповідач мав сплачувати суму авторської винагороди (роялті) не пізніше 25-ти днів після закінчення кожного кварталу (25 квітня, 25 липня, 25 жовтня,25 січня), що слідує за кожним календарним кварталом, у якому виникає зобов'язання з оплати авторської винагороди (роялті). Відповідно, у разі нездійснення відповідачем оплати авторської винагороди (роялті) за Договором, її прострочення виникає з 26-го числа місяця, що слідує за кожним календарним кварталом, у якому виникає таке зобов'язання.
Як підтверджується матеріалами справи, відповідачем було порушено зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати авторської винагороди за публічне сповіщення творів на підставі Договору.
Розрахунок суми авторської винагороди, належної до виплати відповідачем на підставі Договору, позивачем здійснено виходячи з мінімальної суми авторської винагороди, передбаченої п. 2.4 Договору (3000,00 грн.), з урахуванням підвищення розміру мінімального платежу авторської винагороди, зазначеної в п.2.4 Договору, на 2 (два)% щороку,- і так із року в рік, а саме :
- мінімальна сума авторської винагороди (роялті) за один календарний квартал у 2015 році становить 3 000,00 грн.х2%=3 060 (три тисячі шістдесят) грн. 00 коп.
Відтак, заборгованість відповідача за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року становить : за I квартал 2015р. - 3 060 (три тисячі шістдесят) грн.00 коп.; за II квартал 2015 р. - 3 060 (три тисячі шістдесят) грн.00 коп.; за III квартал 2015 р. - 3 060 (три тисячі шістдесят) грн.00 коп.; за IV квартал 2015р. - 3060 (три тисячі шістдесят) грн.00 коп., що в загальній сумі за 2015 рік становить 12 240 (дванадцять тисяч двісті сорок) грн. 00 коп.
- мінімальна сума авторської винагороди (роялті) за один календарний квартал у 2016 році становить 3 060,00 грн.х2%=3 121 (три тисячі сто двадцять одна) грн.20 коп.
Відтак, заборгованість відповідача за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року становить : за I квартал 2016р. - 3 121 (три тисячі сто двадцять одна) грн.20 коп.; за II квартал 2016 р. - 3 121 (три тисячі сто двадцять одна ) грн.20 коп.; за III квартал 2016 р. - 3 121 (три тисячі сто двадцять одна ) грн.20 коп.; за IV квартал 2016р. - 3 121 (три тисячі сто двадцять одна) грн.20 коп., що в загальній сумі за 2016 рік становить 12 484 (дванадцять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.;
- мінімальна сума авторської винагороди (роялті) за один календарний квартал у 2017 році становить 3 121,20 грн.х2%=3 183 (три тисячі сто вісімдесят три) грн.62 коп.
Відтак, заборгованість відповідача за період з 01 січня 2017 року по 31 березня 2017 року становить: за 1 квартал 2017 року - 3 183,62 грн.
Зважаючи на наведене, а також, що відповідач провів розрахунок з позивачем по виплаті авторської винагороди за частину 11 кварталу 2014 року та за 111, 1У квартали 2014 року, суд дійшов висновку, що позивач вірно визначив період заборгованості (з 01.01.2015р. по 31.03.2017р.) та суму авторської винагороди в розмірі 27 908,42 грн., яка належала до виплати відповідачем за цей період, проте в порушення умов Договору не була сплачена відповідачем (12 240,00 грн. за 1,11,111,1У квартали 2015 року + 12 484,80 грн. за І, II, III, IV квартали 2016 року + 3 183,62 грн. за І квартал 2017 року = 27 908,42 грн.). Розрахунок суми заборгованості з оплати авторської винагороди наведений позивачем у позовній заяві.
При цьому суд відхиляє доводи відповідача, який вважає необґрунтованим нарахування позивачем до сплати авторської винагороди за Договором у період з 01.01.2015 р по 31.03.2017 року з наступних підстав.
Використання відповідачем творів з репертуару ДО УААСП, відповідно до умов Договору, було саме правом (невиключною ліцензією) відповідача, а не обов'язком, за яке відповідач зобов'язався сплачувати авторську винагороду. Відповідно до п.2.4 Договору, визначена сторонами сума авторської винагороди не залежить від тривалості та кількості використання творів. Крім того, умовами Договору не передбачено обов'язку позивача встановлювати факт використання відповідачем творів, натомість, Договором чітко визначені обов'язки відповідача вести точний облік творів та їх авторів і не пізніше 25-ти днів після закінчення кожного кварталу, надати звіти про публічно виконані твори ( п.2.5.2 Договору).Відтак, оскільки право на публічне виконання творів відповідачем отримане від позивача, то, відповідно, зобов'язання зі сплати авторської винагороди (роялті) у відповідача виникло і станом на 20.06.2017р. не виконано. Крім того, відповідно до п.6.2 Договору, сторона, для якої виникла неможливість виконання зобов'язання за цим Договором, зобов'язана своєчасно, не пізніше 5 днів, повідомити іншу сторону про виникнення і закінчення обставин, які перешкоджають виконанню зобов'язань. Відсутність повідомлення або несвоєчасне повідомлення про початок або кінець таких обставин позбавляє сторону права посилатись на них. Відповідно до п.8.3 Договору, сторони повинні у 5-ти денний строк письмово повідомляти одна одну про зміни організаційно-правової форми, характеру і (або) виду діяльності, місцезнаходження, обставин непереборної сили та наявність інших обставин, що перешкоджають належному виконанню умов Договору, а також надавати документи та іншу інформацію, пов'язану з виконанням сторонами зобов'язань за цим договором. Як встановлено судом, матеріали справи не містять жодних належних доказів, які б підтверджували, що відповідач повідомляв позивача в порядку п. 8.3 Договору про наявність вищевказаних обставин, які перешкоджають належному виконанню умов Договору. Відповідно до п.8.4, несвоєчасне повідомлення і (або) неповідомлення іншої сторони про дію таких обставин позбавляє відповідну сторону права посилатися на такі обставини у майбутньому як на підставу для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим Договором. Відповідно до п.2.8 Договору, у разі невиконання умов Договору ДО УААСП залишає за собою право звернутися до суду з позовом про примусове стягнення авторської винагороди, пені, сплати штрафу, надання звіту та іншої документації, зазначеної в даному Договорі.
Крім того, укладений між позивачем і відповідачем ліцензійний договір не є договором про передання (відчуження) майнових прав суб»єктів авторського права, що спростовує доводи відповідача про те, що позивачем не надано належних первинних документів -двосторонніх актів приймання-передачі прав на публічне сповіщення шляхом передачі в ефір творів з репертуару ДО УААСП за Договором.
Договір не визнаний недійсним, не розірваний. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи із наведених норм ГПК України, обов'язок доказування наявності підстав для відхилення вимог позивача та докази, що обґрунтовують відхилення позовної вимоги, лежить на відповідачеві.
Відповідачем не надано доказів в розумінні ст.ст.33,34 ГПК України, які б спростовували заявлені позовні вимоги.
Таким чином, за встановлених судом обставин, відповідач є таким, що порушив зобов'язання з оплати авторської винагороди за Договором у період з 01.01.2015 року по 31.03.2017 року (за 1,11,111,1У квартали 2015 року, за 1,11,111,1У квартали 2016 року та за 1 квартал 2017 року, всього за 9 кварталів).
Водночас, згідно поданої заяви про застосування строків позовної давності, відповідач просить суд застосувати позовну давність до вимог позивача, а саме: спеціальну позовну давність - до вимог про стягнення штрафу за I,II,III,IV квартали 2015 року, I,II квартали 2016 року та пені за період з 27.04.2015 року по 26.06.2016 року.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
За загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).
За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі права чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 року).
Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.
Як встановлено судом за змістом пунктів 2.4, 2.5 Договору та з урахуванням наданих позивачем пояснень, відповідач мав сплачувати суму авторської винагороди (роялті) не пізніше 25-ти днів після закінчення кожного кварталу (25 квітня, 25 липня, 25 жовтня, 25 січня). Відповідно, у разі нездійснення відповідачем оплати авторської винагороди (роялті) за Договором, її прострочення виникає з 26-го числа місяця, що слідує за кожним календарним кварталом, у якому виникає таке зобов'язання.
Визначена сторонами в п.2.4 Договору сума авторської винагороди не залежить від тривалості та кількості використання творів.
Отже, здійснивши аналіз умов укладеного сторонами Договору та зміст наведених правових норм, суд дійшов висновку про те, що в спірному випадку неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором, позовна давність до вимог про сплату винагороди (роялті), повинна обчислюватися з урахуванням моменту настання строку оплати за кожний календарний квартал.
Тобто,
за стягненням заборгованості за I квартал 2015 року (оплата мала бути здійснена по 25 квітня 2015 року включно, а відповідно прострочення такої оплати виникло з 26.04.2015) позивач міг звернутися до суду із позовом протягом 3 років, а саме по 26.04.2018 року;
за стягненням заборгованості за II квартал 2015 року (оплата мала бути здійснена по 25 липня 2015 року включно, а відповідно прострочення такої оплати виникло з 26.07.2015 року) позивач міг звернутися до суду із позовом протягом 3 років, а саме по 26.07.2018 року;
за стягненням заборгованості за III квартал 2015 року (оплата мала бути здійснена по 25 жовтня 2015 року включно, а відповідно прострочення такої оплати виникло з 26.10.2015 року) позивач міг звернутися до суду із позовом протягом 3 років, а саме по 26.10.2018 року;
за стягненням заборгованості за IV квартал 2015 року (оплата мала бути здійснена по 25 січня 2016 року включно, а відповідно прострочення такої оплати виникло з 26.01.2016 року) позивач міг звернутися до суду із позовом протягом 3 років, а саме по 26.01.2019 року;
за стягненням заборгованості за I квартал 2016 року (оплата мала бути здійснена по 25 квітня 2016 року включно, а відповідно прострочення такої оплати виникло з 26.04.2016) позивач міг звернутися до суду із позовом протягом 3 років, а саме по 26.04.2019 року;
за стягненням заборгованості за II квартал 2016 року (оплата мала бути здійснена по 25 липня 2016 року включно, а відповідно прострочення такої оплати виникло з 26.07.2016 року) позивач міг звернутися до суду із позовом протягом 3 років, а саме по 26.07.2019 року;
за стягнення заборгованості за III квартал 2016 року (оплата мала бути здійснена по 25 жовтня 2016 року включно, а відповідно прострочення такої оплати виникло з 26.10.2016 року) позивач міг звернутися до суду із позовом протягом 3 років, а саме по 26.10.2019 року;
за стягнення заборгованості за IV квартал 2016 року (оплата мала бути здійснена по 25 січня 2017 року включно, а відповідно прострочення такої оплати виникло з 26.01.2017 року) позивач міг звернутися до суду із позовом протягом 3 років, а саме по 26.01.2020 року;
за стягненням заборгованості за I квартал 2017 року (оплата мала бути здійснена по 25 квітня 2017 року включно, а відповідно прострочення такої оплати виникло з 26.04.2017) позивач міг звернутися до суду із позовом протягом 3 років, а саме по 26.04.2020 року.
У пункті 4.4.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз»яснено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).
Як вбачається з матеріалів справи, з даним позовом до суду позивач звернувся 04.07.2017, що підтверджується датою поштового штемпеля підприємства зв'язку (Київ-30), через яке надіслана до Господарського суду Львівської області позовна заява від 23.06.2017р. №04.02/1831. Дата 04.07.2017 р. вбачається з відбитку поштового штемпеля на конверті, у якому поступили до господарського суду позовні матеріали а також на описі вкладення у цінний лист на ім'я Господарського суду Львівської області, що ,в свою чергу, свідчить, що позивачем не пропущено строк позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості з авторської винагороди, як, відповідно, за вимогами про стягнення з відповідача 957,67 грн. 3 % річних та 4 052,75 грн. інфляційних нарахувань. Із заявою про застосування строку позовної давності та про відмову в позові в частині вимог про стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат відповідач до суду не звертався.
Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013 № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, здійснених позивачем, за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА»:ЗАКОН», 2017» , виходячи при цьому з встановленого періоду, в який відповідач є таким, що прострочив, дати до якої здійснено позивачем розрахунки (20.06.2017р.), суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають вимоги про стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 4 052,75 грн. та 3% річних в розмірі 957,67 грн. за прострочення відповідачем оплати авторської винагороди за 1, ІІ, III, IV квартали 2015 року, за І, II, III, IV квартали 2016 року, за І квартал 2017 року.
Суд зазначає, що в результаті перерахунку інфляційних втрат судом встановлено, що сума інфляційних втрат, яка підлягає до стягнення є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак, оскільки в порядку ч.4 ст.22 ГПК України позивач із заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат не звертався, то суд прийшов до висновку, що до стягнення підлягають інфляційні втрати, як зазначено вище, в розмірі 4 052,75 грн.
Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою. Про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У відповідності до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України , позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу,пені).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання.
Відповідно до п. 2.6 Договору у разі невиконання користувачем п. 2.5.2., 2.5.3., 2.5.4, 2.5.5 даного Договору, користувач зобов'язаний сплатити ДО УААС штраф у розмірі 1 000,00 грн. за кожне порушення кожного пункту. Сплата штрафу не звільняє користувача від обов»язку сплати авторської винагороди (роялті) і (або) надання звіту чи інших документів.
У разі затримки платежів, передбачених п.2.4, п.2.5.1 даного Договору, користувач зобов'язаний сплатити ДО УААСП пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день затримки( п.2.7 Договору).
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 зазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Фактично позивачем заявлена до стягнення з відповідача пеня в розмірі 4 768,75 грн., яка розрахована позивачем шляхом складання сум пені за кожний з 9-ти календарних кварталів, в яких позивач обраховував прострочення відповідачем сплати авторської винагороди за Договором.
Як було встановлено судом при розгляді справи, обов'язок з оплати авторської винагороди був наявним у відповідача в період з 01.01.2015 по 01.01.2017 (9 кварталів).
Водночас, як зазначалось, відповідач заявив про застосування позовної давності до вимог про стягнення штрафу за I,II,III,IV квартали 2015 року, I,II квартали 2016 року та пені за період з 27.04.2015р. по 26.06.2016 р.
Враховуючи наведене, умови укладеного сторонами Договору та зміст наведених правових норм щодо позовної давності (зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України), суд дійшов висновку про те, що в спірному випадку позовна давність до вимог про стягнення пені повинна обчислюватися з урахуванням моменту настання прострочення строку оплати винагороди за відповідний календарний квартал.
Тобто:
- за стягненням пені за прострочення оплати авторської винагороди за I квартал 2017 року (останній квартал, за який відповідач був зобов'язаний сплатити авторську винагороду) позивач міг звернутися до суду із позовом протягом одного року, починаючи з 26.04.2017р., а отже по 26.04.2018;
- за стягненням пені за прострочення оплати авторської винагороди за IV квартал 2016 року позивач міг звернутися до суду із позовом протягом одного року, починаючи з 26.01.2017р., а отже по 26.01.2018р.;
- за стягненням пені за прострочення оплати авторської винагороди за III квартал 2016 року позивач міг звернутися до суду із позовом протягом одного року, починаючи з 26.10.2016, а отже по 26.10.2017;
- за стягненням пені за прострочення оплати авторської винагороди за II квартал 2016 року позивач міг звернутися до суду із позовом протягом одного року, починаючи з 26.07.2016р., а отже по 26.07.2017р.;
- за стягненням пені за прострочення оплати авторської винагороди за I квартал 2016 року позивач міг звернутися до суду із позовом протягом одного року, починаючи з 26.04.2016р., а отже по 26.04.2017 р.;
- за стягненням пені за прострочення оплати авторської винагороди за IV квартал 2015 року позивач міг звернутися до суду із позовом протягом одного року, починаючи з 26.01.2016 р., а отже по 26.01.2017р.;
- за стягненням пені за прострочення оплати авторської винагороди за III квартал 2015 року позивач міг звернутися до суду із позовом протягом одного року, починаючи з 26.10.2015 року, а отже по 26.10.2016 р.;
- за стягненням пені за прострочення оплати авторської винагороди за II квартал 2015 року позивач міг звернутися до суду з позовом протягом одного року, починаючи з 26.07.2015 року, а отже по 26.07.2016р.;
- за стягненням пені за прострочення оплати авторської винагороди за I квартал 2015 року позивач міг звернутися до суду із позовом протягом одного року, починаючи з 26.04.2015р., а отже по 26.04.2016 р.
Як встановлено судом, з даним позовом до суду відповідач звернувся 04.07.2017, що, в свою чергу, свідчить про пропуск позивачем строку позовної давності за вимогами про стягнення пені за прострочення відповідачем оплати авторської винагороди за I,II,III,IV квартали 2015 року, за I квартал 2016 року.
Наслідки спливу позовної давності визначені в статті 267 ЦК України. Так, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).
Про наявність поважних причин пропущення позовної давності на звернення до суду з вимогою про стягнення пені за прострочення оплати авторської винагороди за I,II,III,IV квартали 2015 року, за 1 квартал 2016 року, позивач суд не повідомив, відповідні докази в матеріалах справи відсутні.
Здійснивши за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА»:ЗАКОН», 2017» перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми пені, виходячи при цьому з встановленого періоду, в який відповідач є таким, що прострочив, та з урахуванням строку спливу позовної давності, суд дійшов висновку, що є обгрунтованими та підлягають задоволенню вимоги про стягнення пені у розмірі 1356,39 грн. за прострочення відповідачем оплати авторської винагороди за II,III, IV квартали 2016 року та за I квартал 2017 року.
Разом з тим, в іншій частині вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 3 412,36 грн. позивачу належить відмовити, з огляду на пропуск ним строку позовної давності щодо вимог в цій частині.
Стосовно вимог позивача про стягнення штрафу в розмірі 36 000,00 грн. суд зазначає наступне.
Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору, зокрема, пунктів 2.5.2., 2.5.3., 2.5.4 ,2.5.5 Договору, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи порушення відповідачем пунктів 2.5.2., 2.5.3., 2.5.4, 2.5.5 Договору, беручи до уваги положення пункту п. 2.6 Договору, позивач заявив до стягнення з відповідача 36 000,00 грн. штрафу (по 1 000,00 грн. за порушення кожного з пунктів 2.5.2, 2.5.3, 2.5.4, 2.5.5 Договору за кожний з 9-ти кварталів, в яких відповідачем допущено порушення).
Оскільки відповідач заявив про застосування позовної давності, в т.ч. і до вимог про стягнення штрафу, а з даним позовом до суду відповідач звернувся 04.07.2017, суд дійшов висновку про пропуск позивачем строку позовної давності за вимогами про стягнення штрафу за порушення відповідачем кожного з пунктів 2.5.2, 2.5.3, 2.5.4,2.5.5 Договору за I,II,III,IV квартали 2015 року, за 1 квартал 2016 року (всього за 5 кварталів).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 16 000,00 грн. (по 1 000,00 грн. за порушення кожного з пунктів 2.5.2, 2.5.3, 2.5.4,2.5.5 Договору за II, III, IV квартали 2016 року і за I квартал 2017 року (4 квартали), тоді як в іншій частині вимог про стягнення штрафу у розмірі 20000,00 грн. позивачу належить відмовити, з огляду на пропуск ним строку позовної давності щодо вимог в цій частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на часткове задоволення позовних вимог, на відповідача покладається судовий збір в розмірі 1 091,64 грн.
Керуючись ст.ст.1, 2, 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1.Позов задоволити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія “ОСОБА_1” (79000, м.Львів, вул.Вороного, 3, ідентифікаційний код 34047881) на користь Державної організації “Українське агентство з авторських та суміжних прав” (01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 41-А, офісне приміщення 4-3, ідентифікаційний код 31025266) 27908,42 грн. авторської винагороди, 1356,39 грн. пені, 4052,75 грн. інфляційних втрат, 957,67 грн. 3% річних, 16000,00 грн. штрафу та 1091,64 грн. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено 13.11.2017 року.
Головуючий суддя Кітаєва С.Б.
Суддя Мазовіта А.Б.
Суддя Гоменюк З.П.