вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" жовтня 2017 р. Справа № 911/336/14
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Белишевій А. В.
за участю представників учасників процесу:
від прокурора: не з'явились;
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
від органів Державної виконавчої служби: не з'явились;
розглянувши матеріали справи
за скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України „Білоцерківський військовий торг”, м. Біла Церква
на дії Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, смт Рокитне
у справі № 911/336/14
за позовом Заступника Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м. Біла Церква
в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України „Білоцерківський військовий торг”, м. Біла Церква
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Ольшаниця, Рокитнянський район
про стягнення 54 149, 03 грн
01.09.2017 р. до канцелярії суду від позивача надійшла скарга № 262 від 29.08.2017 р. на дії головного державного виконавця Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2, у якій просить суд визнати неправомірними та незаконними дії головного державного виконавця Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 19.06.2017 р. у зв'язку із невідповідністю виконавчого документа вимогам ст. 4 Закону України „Про виконавче провадження”.
В обґрунтування своєї скарги позивач зазначає, що дії Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу від 19.06.2017 р. без прийняття до виконання є неправомірними та незаконними, так як державним виконавцем було винесено вищевказане повідомлення всупереч положенням Закону України „Про виконавче провадження”, Наказу Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. „Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень”, інших нормативно-правових актів, - без відповідних правових підстав.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.09.2017 р. прийнято до розгляду скаргу ДП МОУ „Білоцерківський військовий торг” на дії Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у справі № 911/336/14 за позовом Заступника Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі ДП МОУ „Білоцерківський військовий торг” до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 54 149, 03 грн і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 27.09.2017 р.
27.09.2017 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 11.10.2017 р.
04.10.2017 р. на електронну пошту суду від позивача надійшла заява № 287 від 03.10.2017 р., у якій він скаргу підтримує у повному обсязі, та пояснення № 285 від 03.10.2017 р., що долучені судом до матеріалів справи.
10.10.2017 р. на електронну пошту суду від Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області надійшов лист б/н від 10.10.2017 р., у якому він просить здійснити розгляд скарги у даній справі без його участі.
11.10.2017 р. представники учасників процесу у судове засідання не з'явились, хоча про судове засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд повідомили.
Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги
Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що вимоги скаржника є неправомірними та визнаються такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду Київської області від 05.03.2014 р. у справі № 911/336/14 за позовом Заступника Білоцерківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі ДП МОУ „Білоцерківський військовий торг” до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 54 149, 03 грн позов задоволено повністю і присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ДП МОУ „Білоцерківський військовий торг” 30 250, 00 грн основної заборгованості по орендній платі, 5 471, 17 грн основної заборгованості по відшкодуванню вартості комунальних послуг, 18 427, 86 грн основної заборгованості за поставлений товар, а також присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_1 в доход Державного бюджету України судові витрати 1 827, 00 грн судового збору.
24.04.2014 р. на виконання вказаного рішення судом було видано відповідні накази.
Повідомленням Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області б/н від 19.06.2017 р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання повернуто позивачу наказ № 911/336/14 від 24.04.2014 р. без прийняття до виконання, поданий за відповідною заявою ДП МОУ „Білоцерківський військовий торг” про відкриття виконавчого провадження, у зв'язку із тим, що виконавчий документ не відповідачє вимогам ст. 4 Закону України „Про виконавче провадження”, а саме відсутня дата народження боржника.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із виконанням судових рішень здійснюється Господарським процесуальним кодексом України, Законом України „Про виконавче провадження”, Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. „Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень”, іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 17 Закону України „Про виконавче провадження” від 21.04.1999 р. (в редакції чинній на момент видачі наказу) передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:
1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;
2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
3) судові накази;
4) виконавчі написи нотаріусів;
5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;
8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;
9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.
Згідно з ч. 1 ст. 19 цього ж закону (в редакції чинній на момент видачі наказу) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:
1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;
4) в інших передбачених законом випадках.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 25 цього ж закону (в редакції чинній на момент видачі наказу) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Статтею 18 цього ж закону (в редакції чинній на момент видачі наказу) передбачено, що у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.
Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.
Як вбачається із матеріалів справи, наказ господарського суду Київської області № 911/336/14 від 24.04.2014 р. про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ДП МОУ „Білоцерківський військовий торг” 30 250, 00 грн основної заборгованості по орендній платі, 5 471, 17 грн основної заборгованості по відшкодуванню вартості комунальних послуг, 18 427, 86 грн основної заборгованості за поставлений товар, станом на момент його видачі містив усі необхідні відомості та реквізити, що визначені ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження” (в редакції чинній на момент видачі наказу), та є виконавчим документом у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.
Статтею 3 Закону України „Про виконавче провадження” (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:
1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
3) виконавчих написів нотаріусів;
4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 26 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:
1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;
4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;
5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Відповідно до ч. 5-7 ст. 26 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.
У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Статтею 4 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
У разі пред'явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.
У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.
Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.
Як вбачається із матеріалів справи, наказ господарського суду Київської області № 911/336/14 від 24.04.2014 р. про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ДП МОУ „Білоцерківський військовий торг” 30 250, 00 грн основної заборгованості по орендній платі, 5 471, 17 грн основної заборгованості по відшкодуванню вартості комунальних послуг, 18 427, 86 грн основної заборгованості за поставлений товар, станом на момент повторного пред'явлення стягувачем його до виконання у червні 2017 р. до Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області не містив усі необхідні відомості та реквізити, що визначені ст. 4 Закону України „Про виконавче провадження” (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), а саме дати народження боржника - фізичної особи - відповідача у даній справі - ФОП ОСОБА_1
Отже, як вбачається із матеріалів виконавчого провадження, державним виконавцем Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області правомірно та із дотриманням вимог положень Закону України „Про виконавче провадження” та за наявності відповідних підстав і необхідних повноважень було повернуто стягувачу наказ господарського суду Київської області № 911/336/14 від 24.04.2014 р. без прийняття до виконання згідно з повідомленням б/н від 19.06.2017 р.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обставини щодо неправомірних дій державного виконавця Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області при поверненні стягувачу наказу господарського суду Київської області № 911/336/14 від 24.04.2014 р. без прийняття до виконання згідно з повідомленням б/н від 19.06.2017 р., викладені у скарзі № 262 від 29.08.2017 р. позивача - ДП МОУ „Білоцерківський військовий торг”, не знайшли свого підтвердження в ході її розгляду, а тому вимоги позивача про визнання їх неправомірними є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення зазначеної скарги.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити стягувачу - позивачу у справі положення частини 4 ст. 4 Закону України „Про виконавче провадження”, згідно з якими у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні скарги № 262 від 29.08.2017 р. (вх. № 192/17 від 01.09.2017 р.) Державного підприємства Міністерства оборони України „Білоцерківський військовий торг” на дії Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання згідно з повідомленням б/н від 19.06.2017 р.
Суддя В.М.Бацуца