ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.11.2017Справа №910/1610/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Август Пром"
до Міністерства оборони України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Південний"
про зобов'язання вчинити дії.
Суддя Грєхова О.А.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: Молічева Ю.К., за довіреністю;
від відповідача: Ніколова В.М., за довіреністю;
від третьої особи: не з'явився.
31.01.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Август Пром" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Міністерства оборони України про зобов'язання повернути гарантію виконання зобов'язань від 31.10.2016 № 16-58940, видану Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Південний" на суму 2768370,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2017 у справі № 910/1610/17 у позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 у справі № 910/1610/17 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2017 у справі № 910/1610/17. Зобов'язано Міністерство оборони України повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Август Пром" гарантію виконання зобов'язань від 31.10.2016 № 16-58940, видану Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Південний" на суму 2768370,00 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 06 вересня 2017 року касаційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 у справі № 910/1610/17, справу № 910/1610/17 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
За результатами автоматичного розподілу справ між суддями, справу № 910/1610/17 передано для розгляду судді Грєховій О.А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 справа № 910/1160/17 була прийнята до розгляду суддею Грєховою О.А., розгляд справи призначено на 02.10.2017.
29.09.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Представники позивача та третьої особи у судове засідання 02.10.2017 не з'явились, представник відповідача з'явився та подав письмові пояснення.
За результатами розгляду клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, суд задовольнив його.
Враховуючи неявку представника позивача та третьої особи в судове засідання, а також у зв'язку з невиконанням позивачем та третьою особою вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 та задоволенням клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 30.10.2017.
27.10.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано письмові пояснення.
У судове засідання 30.10.2017 представники сторін з'явились, представник третьої особи не з'явився.
Враховуючи неявку представника третьої особи в судове засідання, а також у зв'язку з невиконанням третьою особою вимог ухвал Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 та від 02.10.2017, розгляд справи було відкладено на 06.11.2017.
Представник позивача у судове засідання 06.11.2017 з'явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, проти позову заперечив.
Представник третьої особи у судове засідання 06.11.2017 не з'явився.
Приймаючи до уваги п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце проведення наступного судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом. Зважаючи, що неявка повноважних представників третіх осіб не перешкоджає розгляду спору по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 06.11.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
31.10.2016 Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Південний" (далі - банк, гарант третя особа) видало на користь Міністерства оборони України (далі - бенефіціар, відповідач) банківську гарантію № 16-58940 на суму 2 768 370,00 грн. з терміном дії по 02.02.2017 для гарантування належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Август Пром" (далі - принципал, позивач) своїх зобов'язань щодо постачання товару на підставі договору, що буде укладено в майбутньому, у зв'язку з тим, що постачальника визнано переможцем постачання товару: "Паливо рідинне та газ; олива мастильна (паливо), (код за ДК-016:2010:19.20.2 - паливо та газ; оливи мастильні; код за ДК 021:2015: 09100000-0 - паливо); лот № 2 - бензин автомобільний А-80 або еквівалент" за результатами оголошеного Міністерством оборони України конкурсу про проведення відбору учасників на закупівлю палива рідинного та газу; олив мастильних (паливо) у переговорній процедурі для потреб оборони.
Згідно з умовами гарантії Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Південний" безвідклично та безумовно зобов'язалось виплатити бенефіціару будь-яку суму, що не перевищує 2 768 370,00 грн., після одержання письмової вимоги бенефіціара про те, що принципал не виконав (неналежним чином виконав) свої зобов'язання щодо якості, кількості, строків постачання товару відповідно умов договору, при тому, що вимога бенефіціара має містити сутність невиконаного (неналежним чином виконаного) принципалом зобов'язання.
За умовами банківської гарантії погоджено, що гарантія повинна бути повернута гаранту у випадку непотрібності або коли термін її дії закінчився - у залежності від того, яка з цих подій відбудеться раніше.
04.11.2016 між Міністерством оборони України (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Август Пром" (далі - постачальник) укладено Договір про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету) № 286/1/16/23 (далі - Договір), за умовами якого, постачальник зобов'язався постачати у 2016 році паливо рідинне та газ; оливи мастильні (паливо) (лот 2 - бензин автомобільний А-80 або еквівалент, а саме еквівалент паливо моторне альтернативне А-80А-ДЗ) для потреб Міністерства оборони України згідно Специфікації, а замовник - забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості у строки і за цінами згідно з специфікацією.
Найменування продукції: бензин автомобільний А-80, а саме паливо моторне альтернативне А-80А-ДЗ; строк постачання - до 20.12.2016р. включно, в загальній кількості 2 500,00 тонн; загальна вартість продукції з ПДВ - 55 367 400,00 грн.
Сторонами було узгоджено рознарядку до Договору, яка є Додатком № 12.2 до Договору, і в якій передбачено, що постачальник зобов'язаний поставити 2 500,00 тонн продукції до 20.12.2016р. включно. Рознарядка підписана та скріплена печатками сторін.
Ціна договору, що підлягає оплаті становить 55 367 400,00 грн., у тому числі податок на додану вартість, вартість вантажних робіт в місцях завантаження та транспортні витрати (пункт 3.1 договору).
Пунктом 5.5 Договору передбачено, що договір вважається виконаним, при умові постачання продукції не менше 99% від загального обсягу.
За Договором у разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та Договором (п. 7.1 Договору).
Згідно з пунктом 11.1 Договору виконання постачальником зобов'язань за Договором забезпечено банківською гарантією у розмірі 5% від ціни Договору, виданою АБ "Південний" на суму 2 768 370,00 грн.
Сторони Договору поставки передбачили, що покупець зобов'язаний повернути позивачу забезпечення виконання Договору не пізніше 3 банківських днів після документального підтвердження виконання останнім не менше 99% від загального обсягу поставки, а підставою такого повернення є виконання позивачем усіх умов Договору у визначені строки (терміни) (п. 11.1.1 та п. 11.1.2 Договору).
Відповідно до п. 11.1.3 Договору, якщо будуть мати місце порушення щодо виконання умов цього Договору, або поставлено продукції менше 99% від загального обсягу, забезпечення виконання договору не повертається.
Додатковою угодою №1 від 29.12.2016 сторони погодили, що Договір №286/1/16/23 від 04.11.2016 набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.03.2017, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1 Договору).
Додатком № 12.1 до Договору сторонами погоджено порядок приймання продукції.
Згідно з п. 1 Додатку № 12.1 до Договору прийняття продукції за кількістю та якістю (за встановленими документами) здійснюється одержувачем замовника в присутності представника постачальника та оформлюється актом, який складає одержувач замовника у термін до 3 діб після прибуття продукції до місця поставки. Належним чином оформлені документи, зазначені у п. 4.2 Договору є підтвердженням прийняття продукції.
Відповідно до п. 4 Додатку № 12.1 до Договору прийняття продукції за кількістю та якістю оформлюється актом, який повинен бути складений в останній день приймання продукції. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання продукції.
Надалі, постачальником передано, а покупцем прийнято товар, що підтверджується видатковими накладними № 406 від 12.12.2016р. на суму 6 128 927,57 грн., № 423 від 17.12.2016р. на суму 6 428 797,40 грн., № 420 від 18.12.2016р. на суму 5 233 658,85 грн., № 428 від 18.12.2016р. на суму 2 490 137,74 грн., № 424 від 19.12.2016р. на суму 1 587 626,97 грн., № 429 від 19.12.2016р. на суму 3 211 087,73 грн., № 427 від 20.12.2016р. на суму 3 163 959,00 грн., № 431 від 20.12.2016р. на суму 4 933 235,34 грн., № 432 від 20.12.2016р. на суму 1 080 328,70 грн., № 433 від 20.12.2016р. на суму 5 064 677,54 грн., № 449 від 22.12.2016р. на суму 7 450 503,11 грн., № 462 від 22.12.2016р. на суму 8 297 004,21 грн. та актами прийому-передачі продукції № 616 від 26.12.2016 на суму 8 297 004,21 грн., № 619 від 26.12.2016 на суму 7 450 503,11 грн., № 625 від 26.12.2016 на суму 1 080 328,70 грн., № 624 від 26.12.2016 на суму 4 933 235,34 грн., № 607 від 26.12.2016 на суму 5 064 677,54 грн., № 606 від 26.12.2016 на суму 3 163 959 грн., № 600 від 26.12.2016 на суму 2 490 137,74 грн., № 599 від 26.12.2016 на суму 6 428 797,40 грн., № 598 від 26.12.2016 на суму 1 587 626,97 грн., № 601 від 26.12.2016 на суму 3 211 087,73 грн., № 588 від 23.12.2016 на суму 5 233 658,85 грн., № 589 від 23.12.2016 на суму 6 128 927,57 грн.
12.01.2017 бенефіціар звернувся до банку-гаранта з вимогою №286/8/164 виплатити суму забезпечення у розмірі 2 768 370,00 грн., вказуючи, що частину продукції у кількості 711,046 тон на суму 15 747 507,32 грн. принципал поставив з порушенням терміну (після 20.12.2016)
Натомість у письмовій відповіді №14-5499БТ від 31.01.2017 банк відмовляючи у виплаті, повідомив, що бенефіціаром при пред'явлені вимоги не надано документів на підтвердження порушення принципалом строків поставки товару, адже, як відомо банку-гаранту, принципал повністю виконав зобов'язання з поставки обумовленої кількості товару.
Обґрунтовуючи підстави позову Товариство з обмеженою відповідальністю "Август Пром" послалося на те, що воно виконало належним чином свої зобов'язання за договором № 286/1/16/23 про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) щодо якості, кількості та строків поставки товару, однак відповідач в порушення умов п. 11.1.1 договору не повернув йому гарантію виконання зобов'язань від 31.10.2016 № 16-58940, видану Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Південний".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2017 у справі № 910/1610/17 у позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 у справі № 910/1610/17 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2017 у справі № 910/1610/17. Зобов'язано Міністерство оборони України повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Август Пром" гарантію виконання зобов'язань від 31.10.2016 № 16-58940, видану Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Південний" на суму 2768370,00 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 06 вересня 2017 року касаційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 у справі № 910/1610/17, справу № 910/1610/17 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Вищий господарський суд України, скасовуючи судові акти попередніх судових інстанцій та скеровуючи справу на новий розгляд, у своїй постанові зазначив, що для правильного вирішення даного спору попереднім судовим інстанціям належало дослідити питання виконання/не виконання постачальником всіх умов договору у визначені/встановлені договором строки (терміни), а не їх виконання у межах дії договору поставки як це зазначено судом апеляційної інстанції.
В силу ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом, 04.11.2016 між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Август Пром" укладено Договір про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету) № 286/1/16/23, за умовами якого, постачальник зобов'язався постачати у 2016 році паливо рідинне та газ; оливи мастильні (паливо) (лот 2 - бензин автомобільний А-80 або еквівалент, а саме еквівалент паливо моторне альтернативне А-80А-ДЗ) для потреб Міністерства оборони України згідно Специфікації, а замовник - забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості у строки і за цінами згідно з специфікацією.
Згідно з п. 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема гарантією.
Як встановлено судом, 31.10.2016 Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Південний" видало на користь Міністерства оборони України банківську гарантію № 16-58940 на суму 2 768 370,00 грн. з терміном дії по 02.02.2017 для гарантування належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Август Пром" своїх зобов'язань щодо постачання товару на підставі договору, що буде укладено в майбутньому, у зв'язку з тим, що постачальника визнано переможцем постачання товару: "Паливо рідинне та газ; олива мастильна (паливо), (код за ДК-016:2010:19.20.2 - паливо та газ; оливи мастильні; код за ДК 021:2015: 09100000-0 - паливо); лот № 2 - бензин автомобільний А-80 або еквівалент" за результатами оголошеного Міністерством оборони України конкурсу про проведення відбору учасників на закупівлю палива рідинного та газу; олив мастильних (паливо) у переговорній процедурі для потреб оборони.
Згідно з положеннями ст. 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Відповідно до ч. 1 статті 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.
У статті 561 Цивільного кодексу України врегульовано, що гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
Зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання (ст.562 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 563 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно Специфікації, викладеної сторонами у п. 1.1 Договору, строк постачання - до 20.12.2016 включно.
В узгодженій сторонами рознарядці до Договору, яка є Додатком № 12.2, також передбачено, що постачальник зобов'язаний поставити 2 500,00 тонн продукції до 20.12.2016 включно.
Таким чином, обов'язок з постачання товару мав бути виконаний позивачем у строк до 20.12.2016 включно.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було поставлено на виконання умов Договору товар на загальну суму 55 069 944,16 грн., що підтверджується видатковими накладними № 406 від 12.12.2016р. на суму 6 128 927,57 грн., № 423 від 17.12.2016р. на суму 6 428 797,40 грн., № 420 від 18.12.2016р. на суму 5 233 658,85 грн., № 428 від 18.12.2016р. на суму 2 490 137,74 грн., № 424 від 19.12.2016р. на суму 1 587 626,97 грн., № 429 від 19.12.2016р. на суму 3 211 087,73 грн., № 427 від 20.12.2016р. на суму 3 163 959,00 грн., № 431 від 20.12.2016р. на суму 4 933 235,34 грн., № 432 від 20.12.2016р. на суму 1 080 328,70 грн., № 433 від 20.12.2016р. на суму 5 064 677,54 грн., № 449 від 22.12.2016р. на суму 7 450 503,11 грн., № 462 від 22.12.2016р. на суму 8 297 004,21 грн. та актами прийому-передачі продукції № 616 від 26.12.2016 на суму 8 297 004,21 грн., № 619 від 26.12.2016 на суму 7 450 503,11 грн., № 625 від 26.12.2016 на суму 1 080 328,70 грн., № 624 від 26.12.2016 на суму 4 933 235,34 грн., № 607 від 26.12.2016 на суму 5 064 677,54 грн., № 606 від 26.12.2016 на суму 3 163 959 грн., № 600 від 26.12.2016 на суму 2 490 137,74 грн., № 599 від 26.12.2016 на суму 6 428 797,40 грн., № 598 від 26.12.2016 на суму 1 587 626,97 грн., № 601 від 26.12.2016 на суму 3 211 087,73 грн., № 588 від 23.12.2016 на суму 5 233 658,85 грн., № 589 від 23.12.2016 на суму 6 128 927,57 грн.
При цьому, згідно з п. 1 Додатку № 12.1 до Договору прийняття продукції за кількістю та якістю (за встановленими документами) здійснюється одержувачем замовника в присутності представника постачальника та оформлюється актом, який складає одержувач замовника у термін до 3 діб після прибуття продукції до місця поставки. Належним чином оформлені документи, зазначені у п. 4.2 Договору є підтвердженням прийняття продукції.
Відповідно до п. 4 Додатку № 12.1 до Договору прийняття продукції за кількістю та якістю оформлюється актом, який повинен бути складений в останній день приймання продукції. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання продукції.
Відтак, враховуючи погоджені сторонами умови Договору, суд дійшов висновку, що належним доказом на підтвердження дат здійснення поставки позивачем продукції є саме Акти прийому-передачі продукції.
Судом встановлено, що товар поставлено позивачем з простроченням строку, погодженого сторонами у Договорі.
При цьому, з видатковим накладних також вбачається, що позивачем не було поставлено товар у строк встановлений умовами Договору.
Таким чином, позивачем умови договору щодо постачання 99% від загального обсягу продукції на кінцеву дату 20.12.2016 виконано частково, що підтверджується актами прийому-передачі, що є наслідком порушення позивачем строку виконання Договору.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому, доводи позивача щодо того, що Сертифікат № 7431 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) підтверджує те, що період дії форс-мажорних обставин за Договором, які унеможливили його виконання в заманений термін складає чотири дні, а саме: з 15.12.2016 по 18.12.2016 до уваги судом не береться, з огляду на наступне.
Приписами статей 218, 219 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин. Також в силу частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У п. 8.1 Договору сторони погодили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за ним Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна).
Згідно з п. 8.2 Договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі.
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-Промисловою палатою України або органом виконавчої влади за місцем виникнення вищезазначених обставин (п.8.3 Договору).
Так, зокрема частиною 1 ст. 1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання.
Згідно з ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Однак, відповідачем не долучено до матеріалів справи жодного доказу на підтвердження письмового повідомлення відповідача, як це передбачено сторонами у п. 8.2 Договору, протягом п'яти календарних днів з моменту неможливості виконання своїх зобов'язань за Договором про настання форс-мажорних обставин..
При цьому, позивач зазначаючи, що форс-мажорні обставини тривали чотири дні, а саме з 15.12.2016 по 18.12.2016, що на його думку підтверджує факт неможливості виконання взятих на себе зобов'язань, долучає до позовної заяви видаткові накладні № 423 від 17.12.2016р. на суму 6 428 797,40 грн., № 420 від 18.12.2016р. на суму 5 233 658,85 грн., № 428 від 18.12.2016р. на суму 2 490 137,74 грн. та зазначає, що саме у ці дні було здійснено поставку.
Однак, як вже зазначалось судом, сторонами було погоджено, що належним чином доказом на підтвердження дат здійснення позивачем продукції є саме Акти прийому-передачі продукції, а відтак, оскільки тривалість форс-мажорних обставин згідно вказаного Сертифікату Торгово-промислової палати України від 29.03.2017р. №173/05-4 складає 4 дні, тоді як судом встановлено, що поставка повного обсягу товару позивачем була здійснена з 6-денним простроченням.
Разом з тим, статтею 568 Цивільного кодексу України передбачено випадки припинення гарантії, до яких віднесено: 1) сплата бенефіціарові суми, на яку видано гарантію; 2) закінчення передбаченого в гарантії строку, на який її видано; 3) відмова кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.
Із зазначеними положеннями кореспондуються умови банківської гарантії №16/58942, якими визначено підстави припинення зобов'язання гаранта перед бенефіціаром, а саме: у випадку сплати гарантом суми, на яку видану гарантію; закінчення строку дії гарантії та відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією шляхом повернення бенефіціаром гаранту оригіналу гарантії. Повернення гарантії саме гаранту, тобто банку (третій особі), визначено положенням Гарантії №16-58942, згідно якого банк, який взяв на себе зобов'язання із забезпечення належного виконання позивачем умов договору поставки, укладеного останнім з відповідачем, у виданій ним гарантії, встановить, що вона повинна бути повернена гаранту у випадку непотрібності або коли термін її дії закінчиться - у залежності від того, яка з цих подій відбудеться раніше.
Правовідносини, які виникають між сторонами при забезпеченні виконання зобов'язання шляхом видачі гарантії, є відмінними від інших видів забезпечення виконання зобов'язань, передбачених Главою 49 Цивільного кодексу України, зокрема з огляду на спеціальний суб'єктний склад правовідносин за гарантією та обсягу прав та обов'язків їх сторін.
З аналізу норм законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, що виникли між сторонами у справі, вбачається, що припинення гарантії переважно слідує із взаємовідносин бенефіціара та гаранта, а визначені у ст. 568 Цивільного кодексу України підстави припинення зобов'язань гаранта перед кредитором пов'язані або з виконанням гарантом свого зобов'язання, або з односторонньою відмовою бенефіціара від своїх прав, або внаслідок закінчення строку, на який її видано.
При цьому, в переліку підстав припинення гарантії відсутній випадок припинення основного зобов'язання, що цілком відповідає принципу незалежності гарантії від основного зобов'язання, передбаченого у згаданій вище статті 562 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права.
Тобто дія з повернення бенефіціаром гаранту оригіналу банківської гарантії на паперовому носії, є формою відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією (п.3 ч.1 ст.568 Цивільного кодексу України) і є мірою можливої поведінки, а не обов'язком відповідача.
А відтак, повернення спірної гарантії позивачу (принципалу) за результатами судового розгляду, приймаючи до уваги обставини пред'явлення відповідачем в межах терміну дії гарантії вимоги до гаранта по ній, не відповідає приписам вищевказаної статті 568 Цивільного кодексу України.
Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання. Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 17.10.2017 у справі № 910/1237/17.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
При цьому, відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Август Пром" (51934, Дніпропетровська обл., місто Кам'янське, проспект Аношкіна, будинок 80/1, квартира 24,41,42; ідентифікаційний код: 39176765) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код: 00034022) витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 1 920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 09.11.2017.
Суддя О.А. Грєхова