номер провадження справи 35/145/17
09.11.2017 Справа № 908/2155/17
Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.
при секретарі Осоцькому Д.І.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, дов. № б/н від 08.12.2016р.
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 323 від 20.06.2017 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», Запорізька область, м. Енергодар
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя
про стягнення заборгованості в розмірі 109634,62 грн.
30.10.2017 р. до Господарського суду Запорізької області звернулося Державне підприємство «Національна атомна компанія енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» до Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості за Договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7 від 01.01.2013р. у сумі 108851,97 грн., а саме: 101646,85 грн. - основного боргу, 6428,15 грн. - пені, 776,97 грн. - 3% річних.
Позивач, обґрунтовуючи свій позов, посилається на те, що між ним та ВАТ «Запоріжжяобленерго» 01.01.2013р. укладено Договір №12-7 про спільне використання технологічних електричних мереж, за умовами якого позивач зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі/транзиту електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок відповідача та/або інших суб'єктів господарювання - субспоживачів, передачу електричної енергії яким забезпечує відповідач, а відповідач зобов'язується своєчасно сплачувати вартість послуг позивача з утримання технологічних електричних мереж використання та інші послуги, відповідно до умов договору. Позивач зазначає, що ним зобов'язання за договором були виконані своєчасно та в повному обсязі, проте відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за отримані послуги не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем за рахунком № 425 від 30.06.2017 р. в розмірі 101646,85 грн., на які позивачем, відповідно до умов Договору та законодавства нараховано пеню та 3 % річних.
30.10.2017 р. автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл, справу призначено до розгляду судді Топчій О.А.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.11 .2017 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 35/145/17 та призначено розгляд справи на 09.11.2017 р.
Через Відділ документального забезпечення Господарського суду Запорізької області 08.11.2017 р. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній зазначає, що вказана заборгованість утворилася в зв'язку з скрутним фінансовим становищем відповідача, ознаками критичної неплатоспроможності та фінансової неестабільності. Зазначає, що застосування судом в повному обсязі господарсько - правової відповідальності призведе до відсутності коштів для поточної оплати за купівлю електроенергії. Просить зменшити розмір пені до 1000,00 грн. та розстрочити виконання рішення рівними частинами на 12 місяців.
09.11.2017 р. через Відділ документального забезпечення від позивача надійшли письмові пояснення № 28-23/23831 від 08.11.2017 р. та заява № 28-23/23322 від 03.11.2017р. про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначає, що після звернення позивача до Господарського суду Запорізької області з відповідним позовом, відповідач не оплатив рахунок № 425 від 30.06.2017 р., відповідно на дату розгляду справи строк прострочення виконання зобов'язання складає 102 дні за період з 31.07.2017 р. по 09.11.2017 р. та просив суд стягнути з відповідача 101646,85 грн. - основного боргу, 7135,61 грн. - пені, 914,82 грн. - інфляційних втрат, 852,16 грн. - 3 % річних.
В судовому засіданні 09.11.2017 р. суд розглянув заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та задовольнив її частково, з огляду на наступне.
В пунктах 3.10, 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
У своїй заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг, пеню, 3 % річних та інфляційні втрати, проте відповідно до прохальної частини позовної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу, пені та 3 % річних.
Таким чином, заява позивача про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 914,82 грн. розцінюються судом не як про збільшення розміру позовних вимог, а як заявлення нової позовної вимоги, які не були заявлені позивачем при поданні позову.
Отже заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 914,82 грн. інфляційних втрат повинні розглядатися в іншому судовому провадження.
В зв'язку з чим, суд розглядає позовні вимоги в частині стягнення 101646,85 грн. - основного боргу, 7135,61 грн. - пені та 852,16 грн. - 3 % річних.
В судовому засіданні 09.11.2017 р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та заперечив проти зменшення розміру пені до 1000 грн., а також заперечив проти надання відповідачеві розстрочки. Просить суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 09.11.2017 р. не заперечив наявність боргу та підтримав клопотання про зменшення розміру пені до 1000,00 грн. та розстрочки виконання рішення суду на дванадцять місяців.
Справа розглянута за заявою представників сторін без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 09.11.2017 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, документи, надані сторонами додатково, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
01.01.2013р. між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (далі - власник мереж) та ВАТ «Запоріжжяобленерго» (в подальшому перейменоване в Публічне акціонерне товариство) (далі - користувач) укладено Договір №12-7 про спільне використання технологічних електричних мереж.
Відповідно до п. 1.1 Договору власник мереж зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача та/або інших суб'єктів господарювання - субспоживачів, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач зобов'язується своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж використання та інші послуги, відповідно до умов договору.
Згідно з п. 1.2 Договору, передача електричної енергії забезпечується відповідно до додатка № 1 «однолінійна схема», наданого власником мереж, з обов'язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії.
Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених «ОСОБА_2 розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», яка наведена у додатку № 2 «Перелік точок приєднання електроустановок користувача та субспоживачів до технологічних електричних мереж власника мереж».
Відповідно до п. 11.5 Договору, цей Договір набирає чинності з 01.01.2013 і укладається терміном до 31.12.2013. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією з його сторін про відмову від нього або про його перегляд.
Станом на день розгляду справи Договір № 12-7 від 01.01.2013р. є чинним.
Пунктом 7.3 Договору сторони домовились, що за підсумками розрахункового періоду власник мереж у термін до п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу рахунок. Сума платежу визначається за «Порядком обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж», який викладений в Додатку №4 до договору №12-7, з урахуванням сум платежів, що надійшли від користувача. Разом з рахунком власник мереж направляє користувачу, в тому числі і підписані зі своєї сторони та скріплені печаткою два примірника «ОСОБА_2 прийому-здачі наданих послуг».
Відповідно до п. 7.4 Договору, оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунка та оформленого «ОСОБА_2 прийому-здачі наданих послуг» до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника мереж.
Як вбачається з матеріалів справи, власником мереж на адресу користувача був направлений акт прийому-здачі наданих послуг № 6-17 від 30.06.2017 на суму 101646,85 грн. та рахунок № 425 від 30.06.2017 на суму 101646,85 грн.
Відповідачем акт прийому-здачі наданих послуг був підписаний без зауважень та заперечень, та повернутий на адресу позивача.
Одним з обов'язків відповідача є обов'язок здійснювати оплату за використання електричних мереж за розрахунковий період, яким є період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця. Розрахунок плати за використання електричних мереж здійснюється згідно з «Порядком обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж», який викладений в Додатку №4 до договору №12-7 (п. 7.1 та п. 4.1 Договору).
Проте, свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за використання електричних мереж відповідач виконав не належним чином, в строк передбачений умовами Договору рахунок № 425 від 30.06.2017 р. не оплатив, в результаті чого у останнього виникала заборгованість в розмірі 101646,85 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 30.08.2017 р. на адресу відповідача була надіслана претензія з вимогою сплати 101646,85 грн. - основного боргу, 2142,72 грн. - пені та 258,99 грн. - 3 % річних.
Матеріали справи містять відповідь відповідача № 007-33/14414 від 12.09.2017 р. на вказану вище претензію, відповідно до якої останній зазначає, що заборгованість виникла не з вини відповідача та просить позивача розглянути питання про розстрочення оплати суми послуг на 12 місяців.
Позивач на вказаний вище лист відповідача відповіді не надав.
Згідно зі ст. ст. 11, 509 ЦК України, договір є однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже зазначалося раніше, п. 7.4 Договору сторони обумовили, що оплата відповідачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача.
Оскільки судом встановлено та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, що відповідачем за рахунком № 425 від 30.06.2017 р. не була здійснена оплата за отримані послуги, сума заборгованості станом на день розгляду справи становить 101646,85 грн., тобто, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за отримані послуги виконав неналежним чином, а отже вимога позивача щодо стягнення несплаченої суми основної заборгованості в розмірі 101646,85 грн. є законною, обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.
Як встановлено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 5510570/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 9.2.1 Договору передбачено, що в за порушення строків оплати, передбачених п. 4.1, користувач сплачує власнику мереж пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені.
Загальна сума пені, що заявлена до стягнення становить 7135,61 грн. за період з 31.07.2017. р. по 09.11.2017 р.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що нараховані суми пені не перевищують подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, розрахунок зроблений вірно, а тому заявлені вимоги щодо стягнення пені в розмірі 7135,61 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивачем нарахована сума 3 % річних в розмірі 852,16 за період з 31.07.2017 р. по 09.11.2017 р.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», судом встановлено, що в межах заявлених вимог, розрахунки здійснено вірно, а тому сума 3 % річних в розмірі 852,16 за період з 31.07.2017 р. по 09.11.2017 р. підлягає задоволенню.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання за Договором № 12-7 від 31.03.2013р. щодо своєчасної та повної оплати за отримані послуги, а саме за рахунком № 425 від 30.06.2017 р. виконав не належним чином, то вимоги позивача про стягнення основного боргу в розмірі 101646,85 грн.; 7135,61 грн. пені; та 852,16 грн. 3 % річних суд вважає законними, обґрунтованими, документально підтвердженими, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню, з урахуванням викладеного вище.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду на дванадцять місяців, задовольняє його частково, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарсько - процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
При вирішенні питання про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, суд виходить з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів»).
При цьому, при прийнятті рішення про надання розстрочки та відстрочки суд має враховувати приписи статті 121 ГПК про те, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.
Відповідач, як на підставу надання розстрочки виконання рішення посилається на те, що заборгованість утворилася в зв'язку зі скрутним фінансовим становищем відповідача та незадовільною платіжною дисципліною споживачів. Також відповідач зазначає, що Кабінетом Міністрів України 4 березня 2015 року постановою №83, затверджено Перелік об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, до якого включено ВАТ «Запоріжжяобленерго». Прийняття рішення про стягнення заборгованості без врахування обставин, що ускладнюють його виконання, ставить під сумнів стабільність фінансового стану енергопостачальника, та як наслідок може відобразитись на безпеці експлуатації об'єктів електроенергетики, на безперервності передачі та поставки енергії, на екологічній безпеці об'єктів електроенергетики, на збережені цілісності та забезпечені надійного і ефективного функціонування ОЕС України тощо. Відповідач зазначає, що господарська діяльність його підприємства фактично паралізована. Складна ситуація є наслідком дій регулятора в сфері електроенергетики - НКРЕКП, що вмотивовано низьким рівнем розрахунків з ДП «Енергоринок», в тому числі надання судами розстрочки виконання рішень боржникам ПАТ «Запоріжжяобленерго». НКРЕКП було фактично заблоковано надходження грошових коштів після розподілу на поточні рахунки відповідача. Підтвердження тому є встановлення починаючи з грудня 2014 р. для відповідача нульового відсотку відрахувань коштів на поточні рахунки постачальника електричної енергії. Просить розстрочити виконання рішення строком на дванадцять місяців.
За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд вислухавши пояснення та доводи сторін щодо розстрочення виконання рішення суду, приходить до висновку про можливість надання розстрочки строком на три місяців.
Також відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 1000,00 грн. Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
У відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні представник відповідача просить суд зменшити розмір пені до 1000,00 грн. обґрунтовуючи тим, що відповідач перебуває в край критичному фінансовому стані, а саме: ознаками критичної неспроможності, фінансової нестабільності та потенційного банкрутства.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявність інших обставин, які мають істотне значення.
Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.
Суд при цьому враховує, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013).
Як зазначено в п. 3.17.4 постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, враховуючи, що відповідачем не заперечується факт прострочення виконання своїх зобов'язань, а також приймаючи до уваги обґрунтування відповідача та надані суду документи щодо зменшення розміру пені, суд вважає за можливе скористатися наданим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України правом та зменшити на 50% розмір пені. Таким чином, підлягає стягненню з відповідача 3567,81 грн. (7135,61 грн. - 50%) пені.
Відповідно до ст. 49 ГПК України та з урахуванням останнього абзацу п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», судовий збір, який відчислюється від суми позовних вимог, покладається на відповідача, без урахування зменшення неустойки.
Керуючись ст. ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035 м. Запоріжжя вул. Сталеварів, 14; 69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26, код ЄДРПОУ 00130926, ІПН 0013092082449, п/р № 260081031709 в ПАТ «СБЕРБАНК», МФО 320627) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504 м. Енергодар, Запорізька область вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964, ІПН 245846626653; п/р № 26001212001241 в ПАТ АБ «Укргазбанк») основний борг в розмірі 101646 (сто одна тисяча шістсот сорок шість) грн. 85 коп.; 3567 (три тисячі п'ятсот шістдесят сім) грн. 81 коп. - пені; 852 (вісімсот п'ятдесят дві) грн. 16 коп. - 3 % річних та 1644 (одну тисячу шістсот сорок чотири) грн. 52 коп. судового збору, розстрочивши виконання рішення на три місяці, а саме:
з 25.11.2017 р. по 25.12.2017 р. - 35355,61 грн. та 1644,52 грн. судового збору;
з 25.12.2017 р. по 25.01.2018 р. - 35355,61 грн.;
з 25.01.2018 р. по 25.02.2018 р. - 35355,60 грн. Видати наказ.
Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 14.11.2017р.
Суддя О.А. Топчій