ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.11.2017№ 910/22762/13
За скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія
«Нафтогаз України»
на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві
За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації
«Маріупольгаз»
до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія
«Нафтогаз України»
про визнання договору укладеним
Суддя Літвінова М.Є.
Представники учасників судового процесу:
від стягувача: не з'явився;
від заявника (боржника): Сороколіт Є.М. за довіреністю № 14-74 від 14.04.2017;
від ВДВС: Бєлінська І.В. за довіреністю від 25.05.2017.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.02.2014 у справі № 910/22762/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2014, позовні вимоги задоволено; стягнуто з Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" 1 147,00 грн. судового збору.
07.05.2014 р. господарським судом міста Києва в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України видано наказ про примусове виконання вищевказаного судового рішення.
22.09.2017 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - скаржник, боржник) надійшла скарга на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.09.2017 розгляд скарги призначено на 18.10.2017 року.
17.10.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником скаржника подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.10.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд скарги відкладено на 08.11.2017 року.
В судовому засіданні 08.11.2017 року представник скаржника підтримав викладені у скарзі вимоги.
Представник ВДВС в судовому засіданні 08.11.2017 року проти задоволення скарги заперечив.
Представник стягувача в судове засідання 08.11.2017 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Розглянувши в судовому засіданні 08.11.2017 року скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, суд вирішив задовольнити її, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Названий Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Законом України «Про виконавче провадження» регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
Згідно зі ст. 1 вказаного Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.
Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.
В даному випадку, на розгляд суду передані вимоги про:
-поновлення процесуального строку на оскарження рішень, дій та бездіяльності Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо не закінчення виконавчого провадження ВП № 43976273, а також щодо стягнення зі скаржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в межах виконавчого провадження ВП № 43976273;
- визнання незаконною бездіяльності Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві стосовно не закінчення виконавчого провадження ВП № 43976273 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з наказом господарського суду міста Києва від 07.05.2014 № 910/22762/13;
- зобов'язання державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 43976273 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з наказом господарського суду міста Києва від 07.05.2014 № 910/22762/13;
- визнання незаконними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо винесення 08.08.2017 в межах виконавчого провадження ВП № 43976273: постанови про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» виконавчого збору у розмірі 114,70 грн.; постанови про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» витрат виконавчого провадження у розмірі 351,00 грн.;
- визнання недійсними постанови державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 08.08.2017, винесені в межах виконавчого провадження ВП № 43976273 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» виконавчого збору у розмірі 114,70 грн.; постанови про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» витрат виконавчого провадження у розмірі 351,00 грн.
Розглянувши зазначені вимоги, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.
Частиною 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред'явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у стягувача не було можливості.
Оцінюючи доводи скаржника щодо поважності причин для поновлення строків на подання скарги на дії ВДВС, суд, визнає причини пропуску строків на їх оскарження поважними, у зв'язку з чим поновлює боржнику строки на подання скарги на дії ВДВС.
11.07.2014 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43976273 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 07.05.2014 № 910/22762/13.
11.09.2014 року державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.
Згідно з платіжним дорученням № 5002552 від 06.04.2017 скаржник перерахував на рахунок стягувача заборгованість в сумі 1 147,00 грн., стягнуту за виконавчим документом.
19.04.2017 року скаржник звернувся до державного виконавця з заявою № 14/5-422В про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з оплатою заборгованості.
08.08.2017 року державним виконавцем на підставі ч. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про поновлення виконавчого провадження № 43976273 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 07.05.2014 №910/22762/13.
При цьому, 08.08.2017 державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 351,00 грн. на підставі статті 42 Закону України «Про виконавче провадження», а також постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 114,70 на підставі статей 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Водночас, отримавши від боржника докази самостійної сплати стягнутої за виконавчим документом суми боргу, державним виконавцем всупереч приписів п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» не було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження.
У зв'язку з цим, заявлені скаржником вимоги про визнання незаконною бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві стосовно не закінчення виконавчого провадження ВП № 43976273 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з наказом господарського суду міста Києва від 07.05.2014 № 910/22762/13 та зобов'язання державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 43976273 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з наказом господарського суду міста Києва від 07.05.2014 № 910/22762/13, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що у постанові Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 11.07.2014 ВП № 43976273 про відкриття виконавчого провадження, як того вимагали положення чинного на момент винесення вказаної постанови Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, вказано боржнику на необхідність виконати рішення суду у строк до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
В свою чергу, з 05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закону України «Про виконавче провадження»).
За приписами п. 7 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Водночас, оскільки питання про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в межах виконавчого провадження № 43976273 до 05.10.2016 вирішено державним виконавцем не було, з огляду на положення п. 7 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», дане питання підлягає вирішенню у порядку, встановленому саме положеннями Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
За змістом ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Частиною 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Також, з 05.10.2016 діє Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5 (надалі - Інструкція).
Відповідно до п. 8 Розділу ІІІ Інструкції стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом. Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
Таким чином, за змістом наведених положень законодавства, питання про стягнення з боржника виконавчого збору може бути вирішено державним виконавцем або на стадії відкриття виконавчого провадження (про що зазначається у відповідній постанові про відкриття виконавчого провадження), або (якщо виконавчий збір не стягнуто) при поверненні виконавчого документа стягувачу чи закінченні виконавчого провадження.
Так само, зі змісту ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» слідує що постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника таких витрат виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 08.08.2017 (дата винесення оскаржуваних постанов) питання про повернення виконавчого документа стягувачу або закінчення виконавчого провадження вирішено державним виконавцем не було. Відтак, на даній стадії виконавчого провадження у державного виконавця були відсутні підстави для винесення постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, а відповідні дії виконавця положенням законодавства не відповідають.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Системний аналіз Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави вважати, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є:
1) фактичне виконання судового рішення;
2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
Отже, за своїм змістом виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.
Водночас, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання судового рішення, тоді як скаржник самостійно оплатив стягувачу зазначену у виконавчому документі суму боргу.
За таких обставин, вимоги скаржника про визнання незаконними дій Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо винесення 08.08.2017 в межах виконавчого провадження ВП № 43976273 постанови про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» виконавчого збору у розмірі 114,70 грн., а також визнання даної постанови недійсною є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За змістом частини 2 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» витратами виконавчого провадження є витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень.
Згідно з п. 2 Розділу VI Інструкції фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону. Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 554.
Пунктом 2 Розділу VI Інструкції визначено, що витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження.
Однак, в порушення наведених приписів Інструкції, в постанові про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження види та суми таких витрат державним виконавцем зазначено не було. Жодних доказів на підтвердження фактичного понесення витрат на проведення та організацію виконавчих дій, матеріали справи не містять.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги скаржника про визнання незаконними дій Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо винесення 08.08.2017 в межах виконавчого провадження № 43976273 постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та визнання даної постанови недійсною.
Доводи державного виконавця, щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору на підставі ст. 28 Закону № 606-XIV, чинного станом на час відкриття виконавчого провадження, суперечать п. 7 прикінцевих та перехідних положень Закону, у зв'язку з чим не приймаються судом до уваги.
Згідно з п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги боржника, викладені у скарзі такими, що підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.
Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Поновити Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» процесуальний строк на оскарження рішень, дій та бездіяльності Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
2. Скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві задовольнити.
3. Визнати незаконною бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві стосовно не закінчення виконавчого провадження ВП № 43976273 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з наказом господарського суду міста Києва від 07.05.2014 № 910/22762/13.
4. Зобов'язати державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 43976273 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з наказом господарського суду міста Києва від 07.05.2014 № 910/22762/13.
5. Визнати незаконними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо винесення 08.08.2017 в межах виконавчого провадження ВП № 43976273 постанови про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» виконавчого збору у розмірі 114, 70 грн.
6. Визнати недійсною постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 08.08.2017, винесену в межах виконавчого провадження ВП № 43976273 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» виконавчого збору у розмірі 114, 70 грн.
7. Визнати незаконними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо винесення 08.08.2017 в межах виконавчого провадження ВП № 43976273 постанови про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» витрат виконавчого провадження у розмірі 351, 00 грн.
8. Визнати недійсною постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 08.08.2017, винесену в межах виконавчого провадження ВП № 43976273 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» витрат виконавчого провадження у розмірі 351, 00 грн.
9. Ухвалу може бути оскаржено в порядку, передбаченому господарським процесуальним кодексом України.
Суддя М.Є. Літвінова
на 18.10.17 о 11:30 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В, зал № .
Суддя