09.11.2017 Справа № 904/9084/17
За позовом Публічного акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ", м. Нікополь, Дніпропетровська область
до Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 739 928,68 грн.
Суддя Бєлік В.Г.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 535-4016 від 16.09.2015, представник;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 19 від 29.09.2017, представник.
Публічне акціонерне товариство "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 739 928,68 грн., який складається з сум: 668 871,62 грн. - пеня, 71 057,06 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного між сторонами Договору поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015, позивач поставив відповідачу феросплави на загальну суму 10 629 677,75 грн. Відповідачем прийнято феросплави, але оплачено з порушенням строків оплати, в наслідок чого позивач заявив до стягнення з відповідача штрафні санкції.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду в засіданні на 09.11.2017 об 11:45год.
09.11.2017 відповідач у судовому засіданні надав клопотання, яким просить суд зменшити розмір штрафник санкцій, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем.
У судовому засіданні 09.11.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ч.2 ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -
Між Публічним акціонерним товариством "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" (далі - позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" (далі - відповідач, покупець) укладений договір поставки № 161504/1506163 від 25.12.2015 (далі - договір).
В силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Згідно п.1.1. договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити згідно з п. 3.4. цього договору феросплавів, іменовані надалі товар, протягом строку з 01.01.2016 по 31.12.2016, на умовах, в кількості і строки, зазначені в специфікаціях до цього договору, що є його невід'ємною частиною.
Пунктом 4.4. договору встановлено, що товар вважається поставленим постачальником, зокрема, за кількістю - відповідно кількості, вказаній у сертифікаті якості, накладній на відпуск товару на сторону з відміткою вагової та/або у товаросупровідних документах, що видані вантажовідправником.
На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 10 629 677,75 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними та залізничними накладними:
- видаткова накладна № 006049 від 18.10.2016 на суму 453 477,66 грн.;
- видаткова накладна № 006070 від 25.10.2016 на суму 459 348,68 грн.;
- видаткова накладна № 008219 від 25.10.2016 на суму 885 092,18 грн.;
- видаткова накладна № 008250 від 11.11.2016 на суму 880 930,12 грн.;
- видаткова накладна № 006154 від 15.11.2016 на суму 480 121,26 грн.;
- видаткова накладна № 008251 від 15.11.2016 на суму 887 703,02 грн.;
- видаткова накладна № 008257 від 30.11.2016 на суму 893 121,36 грн.;
- видаткова накладна № 006218 від 30.11.2016 на суму 451 539,76 грн.;
- залізнична накладна № 45676954 від 22.12.2016 на суму 2 129 814,19 грн.;
- залізнична накладна № 45676939 від 22.12.2016 на суму 3 108 529,52 грн.
Отримання товару по вказаним видатковими та залізничними накладними підтверджується підписом на них повноважного представника відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктом 3.4. договору передбачено, що покупець повинен здійснити оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30-ти банківських днів від дати поставки товару.
Як визначено у ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначний відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повністю оплатив поставлений позивачем товар, але з порушенням строків, які передбачені п. 3.4. договору.
Виконання відповідачем зобов'язань в частині оплати поставленого товару підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 111-118).
Внаслідок пропущення строку оплати, який передбачений п. 3.4. договору, протягом 30-ти банківських днів з дати поставки, позивач заявив до стягнення з відповідача сплату неустойки.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
За змістом ст.ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.
Пунктом 7.6. договору встановлено, що в разі порушення покупцем строків оплати передбачених даним договором, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді, за кожний день прострочення оплати, включаючи день оплати.
За розрахунком позивача, сума пені, заявлена до стягнення за загальний період з 30.11.2016 по 12.05.2017 складає 668 871,62 грн. (а.с. 8-10).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач розрахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 71 057,06 грн.
Перевіривши розрахунки позивача судом встановлено, що розрахунок 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, вимогу позивача щодо стягнення 3% річних у сумі 71 057,06 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач позов не визнає, вважає нарахований розмір штрафних санкцій надмірно великим, просить суд зменшити його розмір, подав відповідний відзив на позовну заяву.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Отже, за викладених обставин, суд вважає за можливе зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій на 40% до розміру 401 322,97 грн.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2016 рік збитки відповідача від операційної діяльності становить 38 166 тис. грн. Позивачем доказів в підтвердження збитковості роботи підприємства не надано, відсутня. До того ж відповідачем здійснено розрахунки за поставлений йому товар у повному обсязі.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими.
Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги позивача частково у загальному розмірі 472 380,03 грн., який складається з сум: 71 057,06 грн. - 3% річних, 401 322,97 грн. - пені.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, та згідно з п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" (50057, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1, код ЄДРПОУ 31550176) на користь Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310, код ЄДРПОУ 00186520) - 71 057,06 грн. 3% річних, 668 871,62 грн. пені та 11 098,93 грн. витрати по сплаті судового збору.
В решті позову відмовити.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 14.11.2017
Суддя ОСОБА_3