Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "09" листопада 2017 р. Справа № 906/1097/16
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 05.09.2017;
від відповідача: не прибув.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" МСС" ТІДІСІ-Дальнобой"
до Приватного підприємства" Вікінг"
про визнання недійсним третейського застереження, зазначеного в п.п. 11.2. договору оренди №940/2015 від 01.12.2015 та стягнення 667363,12 грн
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 667363,12 грн., з яких: 606693,75 грн. заборгованість зі сплати орендної плати та 60669,37 грн. штраф за невиконання зобов'язань за Договором оренди № 940/2015 від 01.12.15р. ( далі - Договір оренди).
Рішенням господарського суду Житомирської області від 04.04.2017 (суддя Машевська О.П.) позов задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства "Вікінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " МСС" ТІДІСІ-Дальнобой" 606693,75 грн. основного боргу; 9100,41 грн. судового збору за позовну заяву та 689,00 грн. судового збору за забезпечення позову. У стягненні 60669,37 грн. штрафу відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вікінг" від 13.04.2017 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 04.04.2017 у справі №906/1097/16 - без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2017 касаційну скаргу Приватного підприємства "Вікінг" на рішення господарського суду Житомирської області від 04.04.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 у справі № 906/1097/16 господарського суду Житомирської області частково задоволено. Рішення господарського суду Житомирської області від 04.04.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 у справі №906/1097/16 господарського суду Житомирської області скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи №906/1027/16, останню розподілено судді Кудряшовій Ю.В.
Ухвалою господарського суду від 25.09.2017 (суддя Кудряшова Ю.В.) справу №906/109716 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.
20.10.2017 через загальний відділ суду надійшла заява позивача за вих.№1710 від 17.10.2017 про зменшення розміру позовних вимог та зміну предмету позову, згідно якої останній просить: прийняти вказану заяву; визнати недійсним третейське застереження зазначене в п. 11.2 договору оренди №940/2015 від 01.12.2015, укладеному між Приватним підприємством "Вікінг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-Дальнобой"; стягнути з Приватного підприємства "Вікінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-Дальнобой" 606693,75 грн. заборгованості та 11389,41 грн. витрат на сплату судового збору.
Ухвалою від 20.10.2017 прийнято до розгляду заяву позивача за вих. №1710 від 17.10.2017 про зменшення розміру позовних вимог та зміну предмету позову.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно Договору оренди №940/2015 від 12.12.2015 передав в користування відповідачу шини для вантажних автотранспортних засобів (далі - об'єкт оренди). Об'єкт оренди на вантажні транспортні засоби відповідача встановлено позивачем самостійно та за його власний кошт, та лише позивач вправі здійснювати його обслуговування, ремонт, заміну та зняття з транспортних засобів після закінчення строку оренди.
Внаслідок недотримання умов договору оренди відповідачем щодо оплати орендних платежів та ненадання звітів про пробіг транспортних засобів, позивач самостійно здійснив розрахунок орендної плати за період з квітня 2016року.
Позивач наголошував на тому, що орендні платежі відповідачем сплачені не були.
Крім цього, позивач з підстав недотримання положень ч. 5 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" щодо зазначення предмету спору, з яким сторони повинні звертатися до третейського суду та посилаючись на положення ст.ст. 203, 215 ЦК України, просив визнати недійсним третейське застереження зазначене в п. 11.2 договору оренди №940/2015 від 01.12.2015, укладеному між сторонами у справі.
Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив.
07.11.2017 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без їх відповідача.
Також в матеріалах справи міститься відзив, згідно якого відповідач вимоги позову не визнає доводить, що у спірний період не користувався об'єктом оренди, оскільки встановив на транспортні засобі власні старі шини.
Додатково відповідач у відзиві наголошував, що всі майнові претензії позивача безпідставні, оскільки не ґрунтуються на первинних документах, оформлених за вимогами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р.
В доповненні до відзиву відповідач звертав увагу суду на те, що третейське застереження не втратило чинності, що визначено ст. 12 Закону України "Про третейські суди", а саме недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження.
Крім цього, відповідач у відповідній заяві вх. №14555/17 від 07.11.2017 заперечував проти розгляду даного спору в порядку господарського судочинства, вважає, що третейська угода є чинною, тому спір повинен розглядати саме третейський суд.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мережа Сервісних станцій "ТІДІСІ- Дальнобой" (орендодавець) та Приватним підприємством "Вікінг" (орендар) укладено договір оренди №940/2015 (а.с. 11-28, т. І), відповідно до якого Орендодавець передає Орендарю шини для вантажних автотранспортних засобів Орендаря (далі об'єкт оренди) на певний строк (далі термін оренди) та за певну плату (далі орендна плата), а Орендар приймає об'єкт оренди в тимчасове володіння і користування для здійснення власної господарської діяльності (п.п. 1.1. договору).
Пунктом 1.2. договору визначено, що об'єкт оренди на весь термін оренди залишається власністю орендодавця.
Відповідно до пункту 1.4. договору під терміном оренди сторони розуміють термін експлуатації об'єкту оренди на транспортних засобах Орендаря, протягом якого залишкова глибина протектора становить не менш ніж 2 (два) міліметри згідно з Методикою оцінки залишкової глибини протектора шин в редакції Орендодавця.
Згідно пункту 1.6. договору Орендодавець під час дії цього договору самостійно і за власний кошт встановлює об'єкт оренди на транспортні засоби Орендаря, здійснює його обслуговування, ремонт та заміну при його передчасному виходу з ладу, а також знімає з транспортних засобів після закінчення терміну оренди.
Випадки зміни (заміни) окремого об'єкту оренди протягом терміну оренди, а також порядок зміни (заміни) окремого об'єкту оренди, та підстави повернення об'єкти оренди Сторони погодили у пунктах 1.12-1.15 договору оренди.
Пунктом 2.1. договору визначено, що Орендар вносить плату за користування об'єктом оренди в порядку, що обумовлений цим Договором.
Орендна плата розраховується Орендодавцем за формулою: ОП=ОСхПТЗ, де ОП- орендна плата, ОС - орендна ставка, ПТЗ - пробіг транспортного засобу за місяць, згідно зі "Звітом про пробіг об'єкту оренди за місяць", підписаним сторонами (пункт 2.2 договору).
Згідно пункту 2.3. договору на момент укладення цього договору орендна ставка за 1 000 (одну тисячу) кілометрів пробігу становить:
п. 2.3.1) по основному транспортному засобу (тягач) - 635, 56 грн. з ПДВ в розмірі 20%, що еквівалентно 31,54 доларам США за офіційним курсом Національного банку України станом на день підписання цього Договору;
п. 2.3.2) по причіпному транспортному засобу (6 шин) - 635, 56 грн. з ПДВ в розмірі 20%, що еквівалентно 34,29 доларам США за офіційним курсом Національного банку України станом на день підписання цього Договору.
Підстави зміни орендної ставки Сторони узгодили у пункті 2.5 та у пунктах 2.6 і 2.8, додатково, погодили, що зміна орендної ставки може відбуватися лише з початку нового календарного місяця та фіксується в окремій Додатковій угоді, що є невід'ємною частиною договору оренди.
Відповідно пункту 2.9. договору Звіт про пробіг транспортних засобів складається Орендарем щомісячно в розрізі кожного транспортного засобу (згідно з обліком роботи транспортного засобу та її контролем за GPS-навігаційною системою Орендаря) та надається Орендодавцю протягом п'яти робочих днів місяця , наступного за звітним.
У випадку не надання Орендарем Орендодавцеві звіту про пробіг транспортних засобів, у строки встановлені у пункті 2.9. договору оренди, орендодавець здійснює розрахунок орендної плати самостійно, з урахуванням показників пробігу автотранспортних засобів Орендаря за минулий місяць, з подальшим коригуванням орендної плати в наступному місяці та надає Орендареві рахунок-фактуру на оплату. Такий рахунок-фактура підлягає оплаті у строк, встановлений у ньому (пункт 2.9.1. договору).
Пунктом 2.11. договору сторони визначили, що у разі, якщо показники пробігу окремого транспортного засобу, на який встановлено об'єкт оренди, визначити неможливо, Сторони керуються аналогічними показниками за минулий місяць, з відповідним коригуванням в наступному місяці.
Згідно пункту 2.12 договору Орендодавець здійснює розрахунок орендної плати з врахуванням сукупного пробігу транспортних засобів Орендаря, на які встановлений об'єкт оренди, та розміру орендної плати по кожній групі транспортних засобів (у разі, якщо в цьому Договорі фігурують декілька значень орендної ставки), у визначеному еквіваленті долару США.
Орендна плата, нараховується за повний календарний місяць оренди, який починається першим числом та закінчується останнім числом календарного місяця (пункт 2.13 договору)
Відповідно до пункту 2.14 договору для оплати орендодавець не пізніше 10-го числа поточного місяця надає Орендарю розрахунок орендної плати за попередній місяць та рахунок-фактуру, сформований станом на останній день місяця, за який сплачується орендна плата, що виставляється в національній валюті - гривні - з врахуванням офіційного курсу гривні до долара США, встановленого НБУ на день формування рахунку-фактури.
Орендар оплачує рахунок-фактуру не пізніше 15-числа місяця, наступного за звітним. Оплата здійснюється в повному обсязі, у разі якщо курс гривні до долара США Національного банку України на момент оплати відрізняється від курсу, за яким виставлено рахунок-фактуру, в межах +/- 2% (два відсотка). В протилежному випадку, орендодавець здійснює перерахунок орендної плати та надає відкоригований рахунок-фактуру (пункти 2.15, 2.16 договору).
Пунктом 2.18 договору визначено: щомісячно після проведення оплати Орендарем, сторони підписують "Акти виконаних робіт".
Договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та засвідчення корпоративними печатками сторін і діє до моменту, поки одна із сторін не стане ініціатором його розірвання (пункт 15.1 договору).
Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.
Крім того, даним договором передбачено додаткові права Орендодавця , а саме:
- право переглядати всі його суттєві положення, в тому числі, зокрема, щодо сум та числа платежів, терміну оренди тощо ( пункт 15.3.1);
- змінювати форму, вигляд та формат додатків, якими Сторони узгоджують свої дії за цим Договором, якщо такі зміни не викривляють суті та змісту домовленостей Сторін за цим Договором (пункт 15.3.2 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно актів приймання-передачі та встановлення об'єкту оренди №1 - №48 від 01.12.2015, Орендодавець передав Орендарю та встановив на його транспортні засоби об'єкти оренди (378 вантажних шин) загальною вартістю 2732140,06грн. (а.с. 29-74,т. І).
Крім цього, судом при розгляді справи встановлено, що у період квітня-серпня 2016 року орендна плата відповідачем не сплачувалась, звіти про пробіг об'єкта оренди та акти виконаних робіт за цей період у паперовій формі не складались та не підписувались.
Оскільки орендна плата за умовами розділу 2 Договору оренди є розрахунковою величиною, основу якої складають щомісячні звіти про пробіг транспортних засобів, на які встановлені об'єкти оренди згідно з обліком роботи транспортного засобу та її контролем за GPS-навігаційною системою, матеріалами справи встановлено, що у спірний період, виконання пункту 2.9 договору оренди Орендарем здійснювалося у спосіб надіслання звітів про пробіг транспортних засобів з власної електронної пошти vikingv67@mail.ru на електронну пошту Орендодавця www.dalnoboy.com (а.с.195-207, т. ІІ).
Орендодавець приймав виконання пункту 2.9 договору оренди в такий спосіб, у зв'язку з цим не користувався правом самостійного здійснення розрахунку орендної плати за квітень-серпень 2016 року за показниками пробігу автотранспортних засобів Орендаря за березень 2016року, як це передбачено у пункті 2.9.1 та з врахуванням пунктів 2.12 та 2.14 даного договору (а.с. 188,т. ІІ).
Орендодавець в свою чергу на підставі показників пробігу автотранспортних засобів Орендаря, отриманих на свою електронну пошту у спірний період, щомісяця формував акти здачі-прийнятих робіт: №143 від 30.04.2016 на загальну суму з ПДВ 132399,79 грн; № 198 від 31.05.2016 на загальну суму з ПДВ 96489,89 грн; №268 від 30.06.2016 на загальну суму з ПДВ 156139,18 грн; №323 від 31.07.2016 на загальну суму з ПДВ 155786,09 грн; №382 від 31.08.2016 на загальну суму з ПДВ 65408,82 грн.
Згідно листа-повідомлення про розірвання договору оренди (вих. №0108/1 від 01.08.2016) Орендодавець звернувся з претензією до Орендаря 09.06.2016 (вих. № 9606 від 09.06.2016р.).
14.07.2016 Орендар отримав наступне повідомлення Орендодавця про існуючу заборгованість (вих.№9606 від 14.07.2016р.). Станом на 29 липня 2016року Орендодавець довів до відома Орендаря, що розмір його боргу за договором оренди становить 385498,84 грн. З посиланням на систематичне невиконання Орендарем пункту 2.1. договору оренди та на підставі пункту 8.6. цього договору, повідомив Орендаря про дострокове розірвання договору оренди від 01.12.2015 №940/2015 з 01.09.2016 (а.с. 32-34, т. ІІ).
Надалі Орендодавець звернувся до Орендаря з претензію №1210 від 12.10.2016 про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 606 693,75грн., до якої додав відповідні рахунки - фактури, акти здачі - приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000198, № ОУ-0000268, № ОУ-0000323, № ОУ-0000382 та звіти про пробіг об'єкту оренди за формою додатку №8 до договору оренди (а.с. 75-94,т. І).
Вказана претензія Орендодавця залишена Орендарем без задоволення.
За наведених обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "МСС "ТІДІСІ-Дальнобой" звернулося до господарського суду Житомирської області з даним позовом.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Абзацом 2 частини 1 статті 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Правовідносини, що виникли між сторонами спору є відносинами, що виникли з договору оренди (найму).
Відповідно до частин 1, 2 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 6 статті 283 ГК України).
Згідно частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частинами 1, 5 статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору (частина 1 статті 773 ЦК України).
Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином не допускаються (частина 7 статті 193 ГК України)
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, враховуючи наведені обставини, суд вважає вимоги в частині стягнення 606693,75 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про визнання недійсним третейського застереження зазначеного в п. 11.2 договору оренди №940/2015 від 01.12.2015, укладеному між Приватним підприємством "Вікінг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мережа сервісних станцій "ТІДІСІ-Дальнобой", суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що договір оренди №940/2015 від 01.12.2015 розірвано за згодою сторін.
Разом з тим, ст. 6 Закону України "Про третейські суди" визначено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, , за винятком спорів. передбачених дано статте п. п. 1-14.
Також п.п. 11.1 та 11.2. договору сторони передбачили, що усі спори, що виникають з цього договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. У випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", домовились про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Продавців послуг та товарів для автомобілів", що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Богунська, 26в. Суддя призначається головою Третейського суду у відповідності до чинного Регламенту постійно діючого Третейського суду Асоціації "Продавців послуг та товарів для автомобілів", з яким сторони ознайомлені.
За наведених обставин, суд вважає, що сторони скористалися своїм правом та визначили в третейському застереженні, що на розгляд третейського суду можуть бути передані всі спори, що виникають з вказаного договору, в тому числі і стягнення заборгованості з орендних платежів.
Разом з цим, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.
Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про третейський суд» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 визначено, що ч. 2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, установлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду за захистом своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, у тому числі в судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 12 ГПК підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, та спорів, передбачених п. 4 ч. 1 цієї статті.
Водночас відповідно до положень ч. 2 ст. 124 Конституції України, ст. ст. 7, 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. 1 ст. 16 ЦК, ч. 3 ст. 1 ГПК юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі; ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Тобто третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав. У зв'язку з викладеним у сторін існує виключно правова можливість, а не обов'язок звертатися до третейського суду. При цьому обмеження права звернення до господарського суду не допускається.
Відсутність взаємної згоди саме сторін спору на його розгляд третейським судом, оформленої відповідним застереженням, незалежно від попередньої домовленості про це, виключає можливість розгляду спору таким судом.
У разі відсутності такого застереження господарський суд зобов'язаний припинити провадження у справі лише за наявності волі обох сторін про розгляд конкретного спору арбітражем, оформленої відповідним зверненням до суду.
Аналогічної позиції дотримається Верховний Суд України (постанова від 18.10.2017 у справі №910/8318/16).
За наведених обставин, суд вважає вимогу про визнання недійсним третейського застереження зазначеного в п. 11.2 договору оренди №940/2015 від 01.12.2015 такою, що не підлягає задоволенню.
Заперечення відповідача щодо розгляду господарським судом Житомирської області зазначеного спору спростовуються наведеними вище нормами.
Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України oбставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Oбов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Відповідач не подав до суду достатніх доказів на спростування позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 606693,75 заборгованості обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В частині позову щодо визнання недійсним третейського застереження зазначеного в п. 11.2 договору оренди №940/2015 від 01.12.2015 суд відмовляє в задоволенні.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Вікінг" (11500, Житомирська область, м. Коростень, Білоцерківське шосе, 10, ід. код 31581361)
- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " МСС" ТІДІСІ-Дальнобой" (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 5, кім. 312, ід. код 33212540) 606693,75 грн. основного боргу; 9100,41 грн. судового збору за позовну заяву.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 14.11.17
Суддя Кудряшова Ю.В.
Віддрукувати:
1 - в справу;
2,3 - сторонам (рек. з повід.)