06.11.2017 Справа № 904/8381/17
За позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК",
м. Дніпро
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дзержинівське",
с. Іверське, Солонянський район, Дніпропетровська область
про стягнення за договором банківського обслуговування у розмірі 768 061, 78 грн.
Суддя Суховаров А.В.
Представники:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 5219-К-О від 10.03.17р.;
від відповідача - не з'явився.
Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить господарський суд стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дзержинівське" (далі - відповідача) на свою користь заборгованість за договором банківського обслуговування №б/н від 20.01.15р., в розмірі 768 061, 78 грн., з яких: 460 000, 00 грн. - заборгованість за кредитом, 192 991, 30 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 27 600, 00 грн. - заборгованість по комісії, 87 470, 48 грн. - пеня, а також 1 600, 00 грн. судового збору.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач надав відзив на позов, в задоволенні позовних вимог просить відмовити з посиланням на те, що договір укладений з недодержанням письмової форми; розмір відсотків є необґрунтованим; в розрахунках не враховані сплачені відповідачем грошові кошти; позивачем невірно розраховано у розмір відсотків; розрахунок пені здійснений з порушенням вимог діючого законодавства України.
В судовому засіданні 30.10.2017 року оголошувалась перерва до 06.11.2017 року.
Згідно ст. 75 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
В порядку ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
встановив:
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
20.01.2015 року між позивачем та відповідачем підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки, згідно якої Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дзержинівське" приєдналось до “Умов та правил надання банківських послуг” (надалі - Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.//privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 20.01.15р. (далі - Договір).
Відповідно до Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок №26004060005293, в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано “Умовами та правилами надання банківських послуг” (далі - Умови).
Згідно п. 3.2.1.1.16 Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта (відповідача у справі) до “Умов і правил надання банківських послуг” (або у формі “Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки” або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Стаття 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначає, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.
У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Пунктом 3.2.1.1.1 Умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах, кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.
Відповідно до п. 3.2.1.1.3 Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.
Згідно п. 3.18.1.8 Умов, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до “Умов і правил надання банківських послуг” (або у формі “Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки” або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - “Угода”).
Пункт 3.2.1.1.6 Умов зазначає, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, смс - повідомлення або інших).
За умовами п.3.2.1.1.8 Умов обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.
Вивчивши документи, долучені до матеріалів справи, господарський суд зазначає, що прийняті на себе зобов'язання банк (позивач у справі) виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредитний ліміт у розмірі 460 000, 00 грн., що підтверджується відповідною випискою про рух коштів по рахунку відповідача.
Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно п.3.2.1.4.1 Умов, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).
За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015 період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо не повинен перевищувати 30 днів (п.3.2.1.4.1.1 Умов).
За сумами кредиту, отриманими з 01.01.2016, при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 32 (тридцять два) % річних. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1-х числах кожного місяця, за попередній місяць, (п.3.2.1.4.1.2 Умов).
За сумами кредиту, отриманими з 01.01.2016 для клієнтів аграрного сектору економіки (основний вид економічної діяльності підприємства відповідає значенню з секції "А" Класифікатору видів економічної діяльності України і така відповідність підтверджена документарно) період використання кредиту з моменту виникнення дебетового сальдо до даті повного погашення дебетового сальдо не повинен перевищувати 270* днів. В випадках, коли повне погашення кредиту не було виконано протягом 270 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо мало бути погашене, починаючи с 271-го* дня кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта по погашенню заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 64 (шістдесят чотири) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості, (п. 3.2.1.4.1.6 Умов)
Сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих згідно з п.п. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, проводиться в порядку, зазначеному в п. 3.2.1.1.1, 3.2.1.2.1.4, 3.2.1.2.2.8. Відсотки, несплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими (крім випадків розірвання кредиту згідно з п. 3.2.1.2.3.4). Сплата відсотків може бути проведена Клієнтом також з інших належних йому рахунків у встановленому законом порядку (п. 3.2.1.4.3 Умов).
Згідно п. 3.2.1.4.9 Умов розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими (п.3.2.1.4.10 Умов).
Клієнт сплачує банку комісію за використання ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Банк може на свій розсуд не стягувати зазначену комісію в разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній календарний місяць, не перевищувало 100 гривень. Сума стягуваної комісії не менше за 200 грн. (п. 3.2.1.4.4 Умов)
Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, позичальником прийняті на себе зобов'язання виконані не належно. Таким чином, станом на 05.07.2017 року борг останнього складає суму 46 000, 00 грн. простроченого кредиту, 192 991, 31 грн. відсотків за користування кредитом, 27 600, 00 грн. несплаченої комісії, насамперед, який визнається судом та підлягає примусовому стягненню.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що уразі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).
Відповідно до п. 3.2.1.5.1 Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2,3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту , передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Згідно п.3.2.1.2.3.4 Умов банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, відповідно до п.3.2.1.5.4 Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п.3.2.1.0.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом п'ятнадцяти років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.
У зазначений договором термін відповідач не виконав зобов'язання в частині сплати заборгованості по кредиту та відсоткам за його використання, у зв'язку з чим позивач нарахував пеню у розмірі 87 470, 48 грн. за період з 30.06.16 р. по 05.07.17 р., яка правомірно розрахована та підлягає задоволенню.
На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми по кредиту, відсоткам, комісії та пені.
З приводу наданих позивачем заперечень, суд зазначає наступне.
Відповідач, підписавши заяву про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки від 20.01.2015 року, погодився тим самим з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті Приватбанку, в т.ч. і в частині умов щодо кредитування рахунку, та прийняв їх. Тобто відповідач своїм підписом на заяві засвідчив факт укладення з відповідачем договору банківського обслуговування та взяв на себе зобов'язання виконувати умови зазначеного договору. Наведеним спростовуються безпідставні твердження відповідача про відсутність у нього волевиявлення на укладення спірного кредитного договору та відсутність письмової форми договору.
З приводу посилань відповідача на правову позицію, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 04.11.2015 року (справа № 6-1926цс15), суд вказує, що вона стосується збільшення банком позовної давності в Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам (пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років), що суперечить частині 1 статті 259 ЦК України, згідно з якою, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Наказом № РК.-2016-6517525 від 19.01.2016 року "Про актуалізацію Умов та Правил надання банківських послуг" затверджено Умови та Правила надання банківських послуг, які чинні на момент початку користування відповідачем кредитним лімітом, а саме з 22.02.2016 року.
Щодо заперечення відповідача про відсутність мокрої печатки банку та підпису Голови правління позивача на заяві, що на думку відповідача, вказує на недодержання письмової форми Договору, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідач погодився з тим, що при укладенні договорів, а також додаткових угод до них та клієнт допускає використання факсимільного відтворення печатки та підпису особи, уповноваженої підписувати договори та угоди до них від імені банку, здійсненого за допомогою засобів копіювання.
Умовами чинного законодавства не встановлено обов'язковість мокрої печатки на договорах, безпосередньо така вимога відсутня в ст. 207 ЦК України, а тому сторони погодили використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення печатки та підпису особи, уповноваженої підписувати договори та угоди до них від імені банку, й використання факсимільного відтворення печатки та підпису особи, уповноваженої підписувати договори та угоди до них від імені банк на заяві є правомірним, а тому заперечення відповідача стосовно того, що договір банківського обслуговування від 20.01.2015 року є неукладеним, відхиляються судом.
Твердження відповідача про непогодження між сторонами істотних умов договору спростовуються Умовами та Правилами надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач, та які є складовими договору банківського обслуговування, визначені всі істотні умови кредитування за послугою "Кредитний ліміт", а саме: визначено предмет договору - кредитний ліміт на поточний рахунок відповідача, зазначено порядок визначення кредитного ліміту, визначено ціну - розмір процентів за користування кредитним лімітом, строк дії договору, а також умови про сплату комісії за користування кредитними коштами, умови повернення кредиту, умови та розмір відповідальності за порушення зобов'язання з повернення кредитного ліміту.
Використання відповідачем кредитних коштів понад залишок на поточному рахунку та часткове повернення кредиту свідчить про згоду та бажання відповідача користуватися кредитним лімітом в розмірі 460 000 грн.
Заперечення відповідача щодо відсутності доказів використання відповідачем кредитних коштів відхиляються судом з наступних підстав.
Відповідно до п.5.1, п. 5.3, п. 5.6 Постанови Правління Національного Банку України №254 від 18.06.2003 року "Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України", виписка з особистих рахунків є підтвердженням виконаних за день операцій, є регістром бухгалтерського обліку та первинним документом.
Позивач надав суду та направив відповідачу виписку по рахунку відповідача № 26004060005293, що підтверджує використання відповідачем кредитних коштів, а тому позивач надав належні та допустимі докази кредитування рахунку відповідача понад залишок коштів на рахунку відповідача № 26004060005293.
Також, позивачем долучено до матеріалів справи відомість оборотів та залишків по рахунку відповідача № 26004060005293.
Стостовно заперечень відповідача щодо сплачених ним коштів у більшому розмірі суд зазначає наступне.
З виписки про рух коштів та відомості оборотів та залишків коштів на рахунку вбачається наступне:
26.02.2016 року на рахунок відповідача надійшли кошти в сумі 25000 грн. (прихід), при цьому у вказаних день відповідач надав позивачу для виконання платіжних доручень в сумі 16397,77 грн. (видаток), відповідно залишок коштів на кінець банківського дня склав 8602,23 грн., що й було направлено на погашення кредитного ліміту;
11.03.2016 року на рахунок відповідача надійшли кошти в сумі 20000 грн. (прихід), при цьому у вказаних день відповідач надав позивачу для виконання платіжних доручень в сумі 3392,35 грн. (видаток), відповідно залишок коштів на кінець банківського дня склав 16902,50 грн., що й було направлено на погашення кредитного ліміту;
18.03.2016 року на рахунок відповідача надійшли кошти в сумі 25000 грн. (прихід), при цьому у вказаних день відповідач надав позивачу для виконання платіжних доручень в сумі 5705,07 грн. (видаток), відповідно залишок коштів на кінець банківського дня склав 19294,93 грн., що й було направлено на погашення кредитного ліміту;
25.03.2016 року на рахунок відповідача надійшли кошти в сумі 30000 грн. (прихід), при цьому у вказаних день відповідач надав позивачу для виконання платіжних доручень в сумі 3824,27 грн. (видаток), відповідно залишок коштів на кінець банківського дня склав 27205,73 грн., що й було направлено на погашення кредитного ліміту;
01.04.2016 року на рахунок відповідача надійшли кошти в сумі 25000 грн. (прихід), при цьому у вказаних день відповідач надав позивачу для виконання платіжних доручень в сумі 8240,00 грн. (видаток), відповідно залишок коштів на кінець банківського дня склав 16760,00 грн., що й було направлено на погашення кредитного ліміту;
08.04.2016 року на рахунок відповідача надійшли кошти в сумі 25000 грн. (прихід), при цьому у вказаних день відповідач надав позивачу для виконання платіжних доручень в сумі 22361,36 грн. (видаток), відповідно залишок коштів на кінець банківського дня склав 2638,64 грн., що й було направлено на погашення кредитного ліміту;
15.04.2016 року на рахунок відповідача надійшли кошти в сумі 15000 грн. (прихід), при цьому у вказаних день відповідач надав позивачу для виконання платіжних доручень в сумі 3869,00 грн. (видаток), відповідно залишок коштів на кінець банківського дня склав 11131,00 грн., що й було направлено на погашення кредитного ліміту;
22.04.2016 року на рахунок відповідача надійшли кошти в сумі 40000 грн. (прихід), при цьому у вказаних день відповідач надав позивачу для виконання платіжних доручень в сумі 20503,00 грн. (видаток), відповідно залишок коштів на кінець банківського дня склав 16403,50 грн., що й було направлено на погашення кредитного ліміту;
25.04.2016 року на рахунок відповідача надійшли кошти в сумі 1200 грн. (прихід), при цьому у вказаних день відповідач надав возивачу для виконання платіжних доручень в сумі 4916,00 грн. (видаток), відповідно залишок коштів на кінець банківського дня склав 0,00 грн., а тому погашення кредитного ліміту не відбулось;
29.04.2016 року на рахунок відповідача надійшли кошти в сумі 35000 грн. (прихід), при цьому у вказаних день відповідач надав позивачу для виконання платіжних доручень в сумі 34763,21 грн. (видаток), відповідно залишок коштів на кінець банківського дня склав 236,79 грн., що й було направлено на погашення кредитного ліміту;
06.05.2016 року на рахунок відповідача надійшли кошти в сумі 20000 грн. (прихід), при цьому у вказаних день відповідач надав позивачу для виконання платіжних доручень в сумі 19901,06 грн. (видаток), відповідно залишок коштів на кінець банківського дня склав 98,94 грн., що й було направлено на погашення кредитного ліміту;
12.05.2016 року на рахунок відповідача надійшли кошти в сумі 6000 грн. (прихід), при цьому у вказаних день відповідач надав позивачу для виконання платіжних доручень в сумі 7353,93 грн. (видаток), відповідно залишок коштів на кінець банківського дня склав 0,00грн., а тому погашення кредитного ліміту не відбулось;
27.05.2016 року на рахунок відповідача надійшли кошти в сумі 40000 грн. (прихід), при цьому у вказаних день відповідач надав позивачу для виконання платіжних доручень в сумі 6180,00 грн. (видаток), відповідно залишок коштів на кінець банківського дня склав 36193,90 грн., що й було направлено на погашення кредитного ліміту;
28.07.2016 року на рахунок відповідача надійшли кошти в сумі 40000 грн. (прихід), при цьому у вказаних день відповідач надав позивачу для виконання платіжних доручень в сумі 28898393 грн. (видаток), відповідно залишок коштів на кінець банківського дня склав 31607 грн., що й було направлено на погашення кредитного ліміту.
Враховуючи викладене, судом відхиляються заперечення відповідача щодо сплачених ним коштів у більшому розмірі з огляду на відсутність переплат, що вбачається з виписки про рух коштів та відомості оборотів та залишків коштів на рахунку відповідача.
Заперечення відповідача про відсутність доказів використання відповідачем кредитних коштів також відхиляються судом з наступних підстав.
Відповідно до п.5.1, п. 5.3, п. 5.6 Постанови Правління Національного Банку України № 254 від 18.06.2003 року Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України, виписка є особистих рахунків є підтвердженням виконаних за день операцій, є регістром бухгалтерського обліку та первинним документом. Позивач надав суду та направив відповідачу виписку по рахунку відповідача № 26004060005293, що підтверджує використання відповідачем кредитних коштів.
Щодо заперечень відповідача в частині невірного нарахування позивачем розміру відсотків на суму простроченої заборгованості, суд зазначає, що розрахунок відсотків здійснюється наступним чином:
Графа 26.02.2016 року нараховано проценти за 26.02.2016 року (1 день) на суму 416372,62 грн. (сума процентів в графі 25.02.2016 року, а в графі 26.02.2016 р. зазначена сума на кінець банківського дня 26.02.2016 року з урахуванням часткового погашення боргу що відбулося 26.02.2016 року): 416372,62*32%/360=370,11, як й зазначено в розрахунку-таблиці, що надав позивач.
Графа 04.03.2016 року нараховано проценти за період з 03.03.2016 року по 04.03.2016 року (2 дні) на суму 454760,06 грн. (сума процентів в графі 02.03.2016 року, а в графі 04.03.2016р. зазначена сума на кінець банківського дня 04.03.2016 року з урахуванням часткового погашення боргу що відбулося 04.03.2016 року): 454760,06*32%*2/360=808,46, як й зазначено в розрахунку-таблиці, що надав позивач.
За інші періоди здійснено аналогічний розрахунок.
Відповідачем здійснено розрахунок шляхом множення суми боргу на день розрахунку та на проценти.
За результатами таких розрахунків розмір процентів не відповідає дійсній сумі, що має бути нарахована позивачем, а тому заперечення відповідача в цій частині відхиляються судом.
Заперечення відповідача щодо невірного нарахування комісії також відхиляються судом з наступних підстав.
Згідно із. ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до , умов договору, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 627 сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. При зверненні позивача до банку з проханням надати кредит, ПриватБанком роз'яснено та надано всю інформацію по всіх складових кредитування рахунку. При цьому інформація щодо винагороди за користування кредитом міститься в Умовах та правилах надання банківських послуг. Тобто плата за надання фінансового інструменту прямо передбачено умовами кредитного договору, і при підписанні цього договору, відповідач мав всю інформацію, щодо наявності винагороди за користування кредитом, а тому умова про плату за управління фінансовим інструментом є законною в силу ст. 627 ЦК України та обов'язкова до виконання сторонами.
Посилання відповідача у відзиві на правову позицію, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.11.2016року (справа № 6-1746цс16) є необґрунтованими, оскільки вона стосується неправомірності умови про стягнення комісії в порушення Закону України "Про захист прав споживачів", проте вказаний закон не може бути застосовано до правовідносин між позивачем та відповідачем, оскільки відповідач не є споживачем в розумінні Закону України "Про захист прав споживачів".
Щодо заперечень відповідача стосовно невірного розрахунку пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3.2.1.5.1. при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2,3-2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. В разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, відповідно до 3.2.1.5.4 Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.3.2.1.0.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом п'ятнадцяти років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.
Пунктом 3.2.1.6.1. Умов визначено, що цей договір, а саме - обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта, набирає чинності з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання Ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань Сторонами за цим Договором.
Оскільки, умовами договору передбачено нарахування пені протягом 15 років, то нарахування пені поза межами строку, визначеного ст. 232 ГК України є правомірним, а заперечення відповідача відхиляються судом.
Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.
В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.
Згідно ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дзержинівське" (52421, Дніпропетровськ область, Солонянський район, м.Іверське, вул. Центральна, 6; код ЄДРПОУ 31523582) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ 14360570) суму 460 000, 00 грн. заборгованості за кредитом, 192 991, 30 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 27 600, 00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 87 470, 48 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 11 520, 93 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 13.11.2017
Суддя ОСОБА_2