13 листопада 2017 року Справа № 914/2796/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоКролевець О.А. (доповідач у справі),
суддів:Євсікова О.О., Попікової О.В.,
розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 26.07.2017
та ухвалуГосподарського суду Львівської області від 21.06.2017
за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Енергія-Новояворівськ"
про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню
у справі№914/2796/15 Господарського суду Львівської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
доТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Енергія-Новояворівськ"
простягнення 2709067,21 грн.
за участю представників сторін
від позивача:Прокоф'єва Л.В.
від відповідача:Денькович М.І.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.11.2015, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2016, частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Енергія-Новояворівськ" 676512,73 грн. пені, 318535,95 грн. 3% річних, 919768,70 грн. інфляційних втрат та 51826,60 грн. судового збору з відстрочкою виконання рішення суду на шість місяців, у решті частин позовних вимог у задоволенні позову відмовлено.
На виконання вказаного судового рішення Господарським судом Львівської області видано наказ про примусове виконання рішення від 28.12.2015.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.02.2016 виправлено описку, допущену при оформленні зазначеного наказу - зазначено про відстрочку його виконання строком на шість місяців.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.06.2016 розстрочено виконання судового рішення у даній справі строком на шість місяців рівними частинами.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.06.2017 (суддя Чорній Л.З.), яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 (колегія суддів: Якімець Г.Г., Бонк Т.Б., Мирутенко О.Л.), за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Енергія-Новояворівськ" визнано наказ №914/2796/15, виданий Господарським судом Львівської області 28.12.2015 в частині стягнення з ТОВ НВП "Енергія-Новояворівськ" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 676512,73 грн. пені, 318535,95 грн. 3% річних, 919768,70 грн. інфляційних втрат таким, що не підлягає виконанню; стягнуто з ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь ТОВ НВП "Енергія-Новояворівськ" 676512,73 грн. пені, 318535,95 грн. 3% річних, 919768,70 грн. інфляційних втрат у зв'язку з визнанням наказу №914/2796/15, виданого Господарським судом Львівської області 28.12.2015, таким, що не підлягає виконанню.
Не погоджуючись з вказаними ухвалою та постановою, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ НВП "Енергія-Новояворівськ" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У силу ч. 1 ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Однак згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника, зокрема, визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.
Тобто частина четверта статті 117 ГПК України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: - якщо його видано помилково; - якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").
Звертаючись з заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу про примусове виконання рішення у даній справі, виданого Господарським судом Львівської області 28.12.2015, відповідач послався на положення ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії" (далі - Закон №1730-VIII від 03.11.2016), який набрав чинності 30.11.2016 та визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
У ч. 1 ст. 1 Закону №1730-VIII від 03.11.2016 визначено, що процедура врегулювання заборгованості - це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
Учасники процедури врегулювання заборгованості - це підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - це державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Частиною 1 ст. 3 Закону №1730-VIII від 03.11.2016 передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
При цьому у ст. 1 Закону №1730-VIII від 03.11.2016 визначено, яка саме заборгованість підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема: кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №1730-VIII від 03.11.2016 реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.
Водночас у силу ч. 3 ст. 7 Закону №1730-VIII від 03.11.2016 на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Тобто законодавець передбачив можливість уникнення божником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.
Під час розгляду заяви відповідача суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ТОВ НВП "Енергія-Новояворівськ" є підприємством, яке здійснює господарську діяльність із централізованого водопостачання та водовідведення відповідно до ліцензії, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Наказ Господарського суду Львівської області від 28.12.2015 у справі №914/996/15 стосується стягнення 676512,73 грн. пені, 318535,95 грн. 3% річних, 919768,70 грн. інфляційних втрат, які нараховані саме на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, згідно з договором купівлі-продажу природного газу №13/2846-ТЕ-21 від 28.12.2012. При цьому у мотивувальній частині рішення Господарського суду Львівської області від 04.11.2015 зазначено, що на момент порушення провадження у даній справі відповідач у повному обсязі розрахувався за енергоносії, куплені в позивача за період з 01.01.2013 до 31.12.2013, вказана заборгованість була погашена 20.11.2014.
Отже, встановивши наведені обставини погашення відповідачем до 30.11.2016 заборгованості за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, на яку нараховані пеня, інфляційні і 3% річних, що є предметом позовних вимог у даній справі, суди дійшли правильного висновку, що ТОВ НВП "Енергія-Новояворівськ" підпадає під процедуру врегулювання заборгованості, встановлену Законом №1730-VIII від 03.11.2016.
При цьому суди дійшли висновку, що здійснення примусового виконання рішення суду у даній справі після набрання чинності Законом №1730-VIII від 03.11.2016 (постанова про закінчення виконавчого провадження винесена 31.03.2017) та до моменту створення відповідного Реєстру та надання боржнику можливості реалізувати свої права щодо включення до нього та проведення відповідної процедури списання заборгованості, позбавило боржника гарантій, встановлених цим Законом.
Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив про ненадання ним оцінки поданому відповідачем наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №173 від 12.07.2017 "Про включення до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання", серед яких і ТОВ НВП "Енергія-Новояворівськ" (№4 у Переліку), оскільки такий наказ датований після винесення місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали.
Втім, ч. 3 ст. 7 Закону №1730-VIII від 03.11.2016 є нормою прямої дії та передбачає, що право на ненарахування та списання неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних не ставиться у залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності цим Законом. Наведеним спростовуються доводи про необхідність включення боржника до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а також про необхідність проведення відповідної процедури списання заборгованості боржника з обох сторін.
З огляду ж на обставини виконання у примусовому порядку судового рішення у даній справі щодо стягнення з відповідача грошових коштів після набрання чинності Законом №1730-VIII від 03.11.2016 можливість реалізації відповідачем свого права на списання спірних сум, передбачене ч. 3 ст. 7 названого Закону, забезпечена шляхом визнання відповідного наказу таким, що не підлягає виконанню, та повернення відповідачу примусово стягнутих з нього коштів.
Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не довів порушення або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій певних норм матеріального чи процесуального права щодо обставин, встановлених ними під час розгляду справи. Доводи скаржника по суті зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, що не входить до визначених ст. 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у судових рішеннях попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст.ст. 43, 86, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34, 35 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.06.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 у справі №914/2796/15 залишити без змін.
Головуючий суддя О.Кролевець
Судді О.Євсіков
О.Попікова