ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.11.2017Справа №910/16403/17
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ України"
до Товариства з додатковою відповідальністю" Страхове товариство "Домінанта"
Третя особа, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору на стороні позивача
ОСОБА_1
провідшкодування шкоди 18 371,55 грн.
Суддя Спичак О.М.
Учасники судового процесу:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю" Страхове товариство "Домінанта" про відшкодування шкоди 18 371,55 грн.
Ухвалою суду Господарського суду м. Києва від 28.09.2017 було порушено провадження у справі № 910/16403/17, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та призначено розгляд зазначеної справи на 20.10.2017.
Представник позивача в судове засідання 20.10.2017 не з'явився, про дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, проте 25.09.2017 подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Представники відповідача та третьої особи в дане судове засідання не з'явились, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали, про дату та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
У зв'язку із неявкою представників сторін, а також враховуючи необхідність витребування додаткових документів до справі, ухвалою суду від 20.10.2017 розгляд зазначеної справи було відкладено на 06.11.2017.
24.10.2017 від позивача до канцелярії суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду від 20.10.2017, яке судом розглянуто та задоволено.
03.11.2017 представником відповідача було подано до канцелярії суду відзив на позовну заяву.
В судове засідання 06.11.2017 учасники судового процесу не з'явились, про дату та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого ггосподарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 06.11.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -
05.10.2015 на 7 км + 100 м. автодороги Тимковичі-Дружба, за участю автомобіля «МАЗ-500Д», державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 та за участю автомобіля «Skoda Rapid», державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2 та який належить ОСОБА_3, сталася дорожньо-транспортна пригода.
Згідно постанови Чортківського районного суду Тернопільської області від 13.11.2015 справа № 608/2162/15-п дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм автомобіля «МАЗ-500Д», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1 ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.
Постановою Чортківського районного суду Тернопільської області від 13.11.2015 справа № 608/2162/15-п ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та на підставі статті 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серія АМ № 092157 від 26.11.2014 страховиком автомобіля «Skoda Rapid», державний номер НОМЕР_2 є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ України".
Частиною 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
ДТП, яка сталася 05.10.2015 відповідно до норм чинного законодавства, було визначено страховим випадком.
Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
На підставі заяви про настання страхового випадку, Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ України" було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № UA2015100500001/L01/01 від 27.10.2015 транспортного засобу «Skoda Rapid», державний номер НОМЕР_2 та встановлена сума страхового відшкодування у загальному розмірі 18 371,55 грн.
Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором страхування наземного транспорту виконав належним чином, перерахувавши на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_4 (призначення платежу "страх. відшкод. ОСОБА_3 ІПН НОМЕР_3 за авторем. роб. зг. рах. № 053-15 від 09.10.2015р. без ПДВ. зг. дог. № АМ.092157 від 25.11.2014) 18 371,55 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 36680 від 27.10.2015.
Зважаючи на те, що з вини ОСОБА_1, який керував автомобілем «МАЗ-500Д», державний номер НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося пошкодження автомобіля «Skoda Rapid», державний номер НОМЕР_2, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний зазначеному автомобілю.
Між Товариством з додатковою відповідальністю" Страхове товариство "Домінанта" та ОСОБА_1 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс АІ/8718041, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «МАЗ-500Д», державний номер НОМЕР_1.
Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ України", відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів та статей 993 і 1191 Цивільного кодексу України, отримало право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме - до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія транспортного засобу «МАЗ-500Д», державний номер НОМЕР_1, тобто до Товариства з додатковою відповідальністю" Страхове товариство "Домінанта".
У зв'язку з вищенаведеним, позивач звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування шкоди з пакетом доданих документів, проте відповідачем не були виконані вимоги щодо виплати суми страхового відшкодування.
Враховуючи зазначене на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ України" до Товариства з додатковою відповідальністю" Страхове товариство "Домінанта" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 18 371,55 грн.
Відповідач проти задоволення зазначених позовних вимог заперечує в повному обсязі, посилаючись на неукладеність договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серія АМ № 092157 від 26.11.2014.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1, 3 статті 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Пунктом 2.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Вказана норма кореспондується із частиною 2 статті 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відтак, у спорах пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, покладений Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на страховика (винної особи), у межах встановлених даним Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, також встановлений і статтею 1194 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, враховуючи положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та статті 1194 ЦК України, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховикові цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи та у межах шкоди, яка покривається страховиком згідно із законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а у решті на особі, яка завдала цю шкоду, і яка не покрита її страховиком.
За загальним правилом згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Проте, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежує розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність (пункт 22.1 статті 22 - межами ліміту відповідальності; стаття 29 - вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством; відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту).
Так, відповідно до пункту 22.1 Закону № 1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому або погодженим з ним особам, які, зокрема, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.
При цьому, згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Враховуючи вищевказане, різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, який відшкодовує страховик згідно з Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Отже, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи, на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, як вказано вище, на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Наведене вище не суперечить правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15, яка вказує, що Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування (тобто у даному випадку - Позивача) визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу.
Проте, як наведено вище судом, ст. 29 Закону № Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" стосується не обсягу зобов'язання страховика за договором добровільного страхування, а обсягу відповідальності страховика за полісом обов'язкового страхування перед третіми особами у випадку завдання його страховиком шкоди цим третім особам.
Відтак, викладений вище висновок суду, щодо обов'язку відповідача, як страховика за договором обов'язкового страхування, здійснити виплату (страхове відшкодування) вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу деталей пошкодженого у ДТП автомобіля третьої особи не суперечить та кореспондується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15, де вказано, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування набув права зворотної вимоги до страхувальника винної особи у сумі страхового відшкодування у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи. Тобто саме у межах фактичних затрат (із вирахуванням франшизи, якщо є), а не в такому ж точному їх розмірі.
Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.
Відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Відповідно до п. 7.39 Методики, винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що автомобіль «Skoda Rapid», державний номер НОМЕР_2 - 2013 року випуску, елементи кузова, що мають корозійні пошкодження - відсутні.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що коефіцієнт фізичного зносу є таким, що дорівнює нулю.
Відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до Полісу № АІ/8718041 розмір франшизи становить 0,00 грн., а ліміт відповідальності по майну становить 50 000,00 грн.
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АІ/8718041 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 ЦК України, у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати Позивачу шкоду, в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50 000,00 грн.), в межах суми (фактичних затрат) та з урахуванням франшиза (0,00 грн.), право на вимогу якої перейшло до позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування, виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля (18 371,55 грн), без урахуванням коефіцієнту зносу деталей, а отже в сумі 18 371,55 грн.
Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також з урахуванням ліміту відповідальності визначеного чинним законодавством, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення стріхового відшкодування підлягають задоволенню повністю в сумі 18 371,55грн.
Щодо заперечень відповідача, проти задоволення позовних вимог, які грунтуються на неукладеності договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серія АМ № 092157 від 26.11.2014, то господарським судом зазначається наступне.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач наголошує на тому, що у договорі добровільного страхування наземних транспортних засобів серія АМ № 092157 від 26.11.2014, який укладено між позивачем та ОСОБА_3, відсутні істотні умови договору, такі як перелік страхових випадків, порядок зміни і припинення договору, умови здійснення страхової виплати, причини відмови в страховій виплаті, права і обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору.
На думку відповідача, всі умови, перелік яких закріплений у ст. 16 ЗУ «Про страхування» є обов'язковим для включення їх у договори страхування.
Разом із тим, господарський суд не погоджується із зазначеним твердженням з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно зі ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Умовами ст. 981 ЦК України визначено, що договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Істотні умови договору страхування визначені ст. 982 ЦК України. У відповідності до зазначеної норми істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
Зі змісту договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серія АМ № 092157 від 26.11.2014, укладеного між ОСОБА_3 (страхувальником) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ України" (страховиком), вбачається, що між контрагентами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов зазначеного договору.
Крім того, ч. 2 ст. 218 ЦК України передбачає, що якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Як вже було встановлено судом, Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ України" були виконані свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспортних засобів належним чином, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_4 (призначення платежу "страх. відшкод. ОСОБА_3 ІПН НОМЕР_3 за авторем. роб. зг. рах. № 053-15 від 09.10.2015р. без ПДВ. зг. дог. № АМ.092157 від 25.11.2014) грошових коштів у сумі 18 371,55 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 36680 від 27.10.2015.
Підсумовуючи все вищенаведене у сукупності, господарський суд зазначає, що твердження відповідача щодо неукладенння договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серія АМ № 092157 від 26.11.2014 є необґрунтованими та юридично неспроможними, у зв'язку із чим відхиляються судом, як безпідставні.
Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю" Страхове товариство "Домінанта" (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 119, код ЄДРПОУ 25265086) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ України" (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, 40, код ЄДРПОУ 20782312) 18 371(вісімнадцять тисяч триста сімдесят одну) грн. 55 коп. страхового відшкодування та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 13.11.2017
Суддя Спичак О.М.