номер провадження справи 28/50/17
09.11.2017 Справа № 908/1723/17
Суддя Федорова Олена Владиславівна, розглянувши справу
за позовом організації, яка звертається за захистом порушених прав суб'єкта авторського права: приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, б. 23, оф. 916) в інтересах
позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (01024, місто Київ, вул. Лютеранська, 15, буд. А, прим. 18)
до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69071, АДРЕСА_1)
про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав в розмірі 32000,00 грн.
Представники:
від заявника позову - Завгородня О.Г. (довіреність б/н від 30.12.2016 р.);
від позивача - не з'явився;
від відповідача - ОСОБА_4 (довіреність №2244 від 10.11.2014 р.).
До господарського суду Запорізької області 28.08.2017 р. надійшла позовна заява приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" з позовною заявою до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав в розмірі 32000,00 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №908/1723/17 призначено до розгляду судді Федорової О.В.
Ухвалою суду від 29.08.2017 р. порушено провадження у справі №908/1723/17, присвоєно справі номер провадження 28/50/17, судове засідання призначено на 14.09.2017 р. В порядку ст. 65 ГПК України, суд зобов'язав сторони надати документи для всебічного та повного з'ясування фактичних обставин справи.
Ухвалою суду від 21.09.2017р., у зв'язку з перебуванням судді Федорової О.В. з 13.09.2017р. по 20.09.2017р. на лікарняному, судове засідання призначено на 03.10.2017р.
Від відповідача 03.10.2017 р. надійшли заперечення на позов, у яких відповідач просить відмовити позивачу в позові, посилаючись на те, що вимоги позивача ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Зокрема, зазначив, що акт фіксації порушення від 01.11.2016 р. уповноваженим представником відповідача не підписаний. Доказів надсилання або вручення примірника цього акту відповідачу не надано. З даного акту не вбачається, хто здійснює господарську діяльність у закладі, у той час як в приміщенні по АДРЕСА_2 станом на 01.11.2016 р., окрім відповідача, господарську діяльність здійснювали також інші суб'єкти господарювання (суборендарі ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6). З наданого до суду відеозапису не вбачається, за допомогою якого саме пристрою як джерела походження звуку відбулося публічне виконання спірного музичного твору. Не зазначений пристрій і в акті фіксації порушення. Фіскальний чек №4839 від 01.11.2016 р. не є доказом використання спірного музичного твору саме відповідачем, враховуючи наявність також інших чеків у матеріалах справи за тією ж адресою.
Ухвалою суду від 03.10.2017р. за клопотанням заявника позову відкладено розгляд справи на 26.10.2017р.
Ухвалою суду від 26.10.2017 р. за клопотанням заявника позову про продовження строку розгляду справи на 15 днів для надання додаткових пояснень, враховуючи також подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 13.11.2017р. Відкладено розгляд справи на 09.11.2017 р.
В судовому засіданні 09.11.2017 р. були присутні представники заявника позову та відповідача, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Представник заявника позову підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях на позов.
По закінченні судового засідання 09.11.2017 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників заявника позову та відповідача, суд
01.11.2016 р. представником приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (заявник позову) Гавзінським Е.І. була проведена фіксація фактів використання музичних творів в продовольчому магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_2, в якому господарську діяльність здійснює фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (відповідач у справі).
За результатами проведеної фіксації було складено акт фіксації комерційного використання музичних творів способом публічного виконання №01/11/16 від 01.11.2016 р., в якому відображено факт публічного виконання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець - ОСОБА_8) шляхом розповсюдження звукової хвилі за допомогою пристроїв, якими обладнаний заклад. Акт підписаний представником приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" Гавзінським Е.І. З боку відповідача акт не підписаний. В акті зазначено, що представник закладу відмовився від отримання примірника даного акту. До акту додано оптичний диск із відео-звукозаписом факту публічного виконання.
За твердженням заявника позову виключні майнові права щодо зазначеного музичного твору належать товариству з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (позивач у справі). Підтвердженням зазначених обставин заявник вважає ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" та товариством з обмеженою відповідальністю «Ворнер/Чаппел». Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна", у свою чергу, передало приватній організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" повноваження на управління своїми майновими авторськими правами щодо вказаного твору на підставі договору №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014 р.
Посилаючись на те, що відповідач використовував спірний музичний твір без дозволу правовласника та без сплати відповідної винагороди, а також не підтвердив факт наявності в нього авторського права або суміжних прав щодо спірного музичного твору, приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" про стягнення з відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 компенсації за порушення майнових авторських прав на підставі п. «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права» - один мінімально допустимий розмір компенсації за незаконне використання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець - ОСОБА_8), що складає 10 мінімальних заробітних плат і на дату подання позову відповідає 32 000,00 грн.
Спірні правовідносини сторін виникли з приводу використання об'єкту інтелектуальної власності - музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець - ОСОБА_8).
Відповідно до ч. 4 ст. 16 ГПК України справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення.
В абз. 2 п. 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» роз'яснено, що місце вчинення порушення визначається з урахуванням конкретних обставин, зазначених у позовній заяві.
Враховуючи викладені у позовній заяві обставини, спір у даній справі підвідомчій господарському суду Запорізької області.
Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини сторін, є Закон України від 23.12.1993р. № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права».
В ч. 1 ст. 11 Закону України від 23.12.1993р. № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» зазначено, що первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 даного Закону до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:
а) виключне право на використання твору;
б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.
Відповідно до ст. 1 даного закону:
автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір;
виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
В абз. 1, 2 п. 41 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» роз'яснено, що використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 23.12.1993р. № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» публічне виконання - подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.
Виходячи з цього, сповіщення спірного твору за допомогою технічних пристроїв для передачі звуку в місці здійснення господарської діяльності, де може бути присутнім невизначене коло осіб (в даному випадку - продовольчий магазин) вважається публічним виконанням твору.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 52 Закону України від 23.12.1993р. №3792-XII «Про авторське право і суміжні права» за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
Згідно з підпунктом «г» абзацу 1 частини 1 та підпунктом «г» абзацу 6 частини 2 статті 52 даного Закону при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови до суду про виплату компенсацій. Суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
Суд зазначає, що згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.
Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
До суб'єктів, які мають право на подачу позову в інтересах інших осіб частиною 1 статті 2 ГПК України віднесені державні та інші органи, прокурори, Рахункова палата.
Виходячи зі змісту положень ст. ст. 1, 2, 21 ГПК України, такі суб'єкти подають позови не у власних інтересах, а з метою захисту інтересів осіб, зазначених у ст. 1 ГПК України, які виступають позивачами у справі.
В даному випадку, як вбачається зі змісту позовної заяви, позов пред'явлений приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна". Однак при цьому в прохальній частині позову заявник просить стягнути суму компенсації не на користь позивача, а на власний поточний рахунок. Тобто фактично позов пред'явлений в інтересах заявника.
У якості доказів права на пред'явлення позову в даній справі про стягнення компенсації в розмірі 32 000,00 грн. приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" надала суду свідоцтво про облік організації колективного управління правами №18/2011 від 24.01.2011р., договір №АВ-24012014/01 від 24.01.2014 р. про управління майновими авторськими правами, укладений між приватною організацію "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (заявник позову, організація) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (позивач, видавник), а також ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Ворнер/Чаппелл» (видавник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (позивач, субвидавник).
Як вбачається із договору №АВ-24012014/01 від 24.01.2014 р. про управління майновими авторськими правами (надалі - договір), який укладений між приватною організацію "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами"(заявник позову, організація) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (позивач, видавник), видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори (твори та субвидані твори надалі іменуються як «об'єкти авторського права»), які належать або протягом дії цього договору будуть йому належати, а саме: дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третіми особами відповідно до умов цього договору.
У п. 2.2 даного договору роз'яснено, що надання повноважень на колективне управління правами передбачає укладення організацією договорів на право використання об'єктів авторського права третіми особами, збір винагороди, її розподіл та виплату.
За умовами п. 2.3 договору організація не використовує будь-яким способом об'єкти авторського права, права на управління якими передаються видавником за цим договором.
Згідно з п. 2.4 договору видавник уповноважує організацію отримувати від третіх осіб, зокрема від організацій колективного управління, винагороду, зібрану ними за використання об'єкта авторського права на території України способами, визначеними у пункті 5.1.1 договору, у тому числі впродовж періодів, передуючих укладенню цього договору.
До способів використання об'єктів авторського права у пункті 5.1.1 договору віднесено публічне виконання об'єктів авторського права.
Як зазначено у додатку №1 до цього договору, відповідно до п. 7.1 договору його дія поширюється на територію України.
Строк дії цього договору визначено у п. 12.1 договору з моменту підписання його сторонами безстроково.
Доказів припинення даного договору суду не надано, отже даний договір є чинним на момент судового розгляду.
Згідно з п. «в» ч. 1 ст. 45 Закону України від 23.12.1993р. № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами через організацію колективного управління.
У ст. 1 даного закону визначено, що організацією колективного управління (організація колективного управління майновими правами) є організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і(або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 47 Закону України від 23.12.1993р. № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Організації колективного управління створюються суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи згідно із законом.
В абз. 2 ч. 1 ст. 48 Закону України від 23.12.1993р. № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» зазначено, що організації колективного управління діють на основі статутів, що затверджуються в установленому порядку і в межах повноважень, одержаних від суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Зокрема, відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 49 Закону України від 23.12.1993р. № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції: вчиняти дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.
В абз. 2 п. 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» роз'яснено, що за наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами, організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права", що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.
Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.
Організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й договорів про взаємне представництво інтересів.
Названі організації, діючи в межах наданих їм суб'єктами авторського та/або суміжних прав повноважень чи на підставі статей 42, 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права", звертаються до господарського суду з позовами на захист прав таких суб'єктів без подання їх довіреностей на право представництва у суді в кожному окремому випадку.
Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.
Спір за участю організації колективного управління може бути вирішений господарським судом без участі конкретної особи, чиї майнові інтереси представляє така організація. За необхідності господарський суд може залучити її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (стаття 27 ГПК).
Виходячи з наведених приписів законодавства та положень роз'яснення, організація колективного управління звертається до господарського суду як позивач за захистом прав особи, чиї майнові інтереси вона представляє, за наявності документів, що підтверджують її право на звернення до суду з таким позовом. Зокрема, повноваження на подачу позову мають підтверджуватися свідоцтвом про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління, статутними повноваженнями цієї організації, договором з особою, якій належать відповідні права та документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.
Відповідно до п. 4.3 статуту приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" до функцій організації відноситься вчинення дій, передбачених чинним законодавством, необхідних для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звернення до суду за захистом прав суб'єктів авторського права.
Втім, пунктом 9.1 договору №АВ-24012014/01 від 24.01.2014 р. уповноважено організацію здійснювати відповідно до чинного законодавства України та цього договору будь-які юридичні дії, направлені на забезпечення та захист майнових прав видавника на об'єкти авторського права, повноваження на управління якими передані організації за цим договором, в порядку визначеному в цьому розділі.
Зокрема, у п. 9.2 договору (зміст якого наводиться судом з урахуванням перекладу змісту даного пункту російською мовою, без слова «позови») зазначено, що у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання з метою захисту прав видавника та реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами, має право:
п. 9.2.1 договору - пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу організації;
п. 9.2.2 договору - вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені на захист авторських прав видавника за умов отримання попередньої згоди видавника.
Згідно з п. 9.5 договору дії, визначені в пункті 9.2.2 договору організація здійснює за умов отримання попередньо письмової згоди видавника.
Таким чином, враховуючи те, що в п. 9.2.1 договору не йдеться про пред'явлення позовів, то на подачу позову згідно умов п. 9.2.2 договору необхідно отримати попередню письмову згоду видавника.
Заявник не надав суду доказів на підтвердження права на подачу позову в даній справі в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна».
Крім того, за змістом договору №АВ-24012014/01 від 24.01.2014р. організації з управління майновими авторськими правами не надається право стягувати компенсацію за незаконне використання твору, в тому числі на свою користь.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України від 23.12.1993р. № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
В даному випадку заявник не підтвердив обсяг своїх повноважень на звернення до суду з відповідним позовом, оскільки не надав суду згоди видавника на подачу позову в даній справі, а також не підтвердив право на стягнення компенсації на свою користь. Отже, право на стягнення компенсації заявником не доведено.
Крім того, заявником не доведено факту належності позивачу права на використання спірного твору, не надано правовстановлюючих документів на спірний твір.
В п. 29 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» зазначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;
2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.
У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.
За умовами п. 3.1 договору №АВ-24012014/01 від 24.01.2014 р. видавник (позивач) зобов'язується задекларувати свої майнові права на об'єкти авторського права згідно з правилами, встановленими організацією відповідно до положень Статуту (надалі - «Правила декларування»).
У п. 4.2 договору зазначено, що особливості декларування майнових прав на субвидані твори встановлюються Правилами декларування організації.
Субвиданими творами відповідно до п. 1.1.2 договору є оприлюднені музичні твори (з текстом чи без тексту), майнові права на які передані видавнику від нерезидента України.
На вимогу суду заявник не надав Правила декларування організації, тому суд не може встановити особливості декларування спірного твору.
На підтвердження факту декларування спірного твору заявник надав декларацію об'єктів авторського права (музичних творів) №107 від 01.10.2016 р. заявника/видавника ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» з посиланням на номер договору №АВ-24012014/01 від 24.01.2014 р. та договір, на підставі якого заявник/видавник отримав права - № ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 р. щодо спірного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець - ОСОБА_8) із зазначенням в розділі «майнові авторські права»: публічне виконання - 50%.
Права на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець - ОСОБА_8), як вказує заявник, передані позивачу за ліцензійним договором №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 р. (далі - ліцензійний договір) товариством з обмеженою відповідальністю «Ворнер/Чаппелл», який є нерезидентом, тобто спірний твір відповідно до умов п. 1.1.2 договору є субвиданим твором.
Відповідно до умов пунктів 1.9, 2.1 ліцензійного договору видавник (товариство з обмеженою відповідальністю «Ворнер/Чаппелл») надає субвидавнику (товариству з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна», позивачу) право на використання протягом строку на території України способами, вказаними в договорі всіх творів, які входять до каталогу видавника, за винятком продакшн музики. Згідно з п. 1.6 ліцензійного договору продакшн музика - музикальні твори, створені для використання у фільмах, телебаченні, радіо або інших засобах аудіовізуальної інформації, які належать або підконтрольні компаніям НонСтопМьюзік Інк та Ворнер/ЧаппелЛайбраріМьюзік Лімітед.
Відповідно до п. 2.3 ліцензійного договору субвидавник вправі використовувати твори протягом строку на території України на умовах виключеної ліцензії, способами, визначеними пунктами 2.3.1 - 2.34 ліцензійного договору, в тому числі шляхом публічного виконання (за винятком права на здійснення постановки творів), відтворення творів або будь-якої їх частини в будь-якій матеріальній формі, шляхом механічного або електронного відтворення творів на території на будь-яких носіях звукозапису, магнітній стрічці, або іншим способом, сповіщення творів в ефір, по радіо або телебаченню.
Згідно з п. 2.7 ліцензійного договору субвидавник вправі надавати права використання творів користувачам в межах території протягом строку договору в межах прав та способів використання, передбачених даним договором. При цьому субвидавник гарантував у підпункті 10.2.3 ліцензійного договору, що він не буде укладати нові та (або) вносити зміни в існуючі договори з авторськими товариствами без попереднього письмового погодження з видавником. До авторських організацій пунктом 1.4 ліцензійного договору віднесені організації по управлінню правами на колективній основі, які діють на території України.
Строк дії ліцензійного договору відповідно до пунктів 11.1, 11.2 його умов обчислюється з моменту його підписання та спливає 31.12.2014 р. з подальшою пролонгацією до моменту його розірвання будь-якою із сторін. При цьому сторони обумовили, що договір в частині надання прав субвидавнику поширюється на період з 01.01.2014 р. Доказів припинення дії ліцензійного договору суду не надано.
Пунктом 8.2 ліцензійного договору передбачено, що субвидавник не вправі ініціювати від свого імені та (або) від імені видавника судові процеси у відношенні до будь-яких творів без отримання попередньої письмової згоди видавника.
В п. 19 додатку №1 до ліцензійного договору (роздруківка №11 з каталогу музичних творів) станом на 01.10.2016 р. значиться музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець - ОСОБА_8). Також вкінці цього додатку зазначається, що ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» наділено правом звернення до суду згідно діючого в Україні законодавства з метою захисту порушеного права. Також ТОВ «Ворнер/Чаппел» погоджується з правом ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» доручати судове представництво ПО «ОКУАСП» (код 37396151) на підставі договору про управління майновими авторськими правами.
Разом із цим суд зазначає, що в абз. 3 п. 30.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» звернуто увагу господарських судів на те, що у вирішенні спорів, пов'язаних з передачею авторського права та/або суміжних прав чи наданням дозволу на використання творів та/або об'єктів суміжних прав, господарські суди повинні всебічно і повно досліджувати обставини щодо обсягу прав, які передано чи надано у використання за договором, строку дії авторського договору тощо. У разі коли з матеріалів справи вбачається, що мало місце неодноразове передання майнових прав на твір або об'єкт суміжних прав, господарському суду у розгляді справи необхідно з'ясовувати усі обставини, пов'язані із встановленням суб'єктів майнового права на твір або об'єкт суміжного права і передачею (відчуженням) повністю чи частково прав таких суб'єктів. Зокрема, підлягають з'ясуванню питання про те, який саме обсяг майнових прав передано і чи дотримано при цьому вимоги Закону щодо авторського договору; яким у зв'язку з цим є обсяг майнового права відповідної особи тощо.
Таким чином, в предмет доказування по даній справі входить встановлення первісного правовласника спірного твору (автора), фактів передачі цього права іншим користувачам, а звідси - правомірність використання твору кінцевим користувачем (в даному випадку - позивачем).
В п. 8.3 ліцензійного договору видавник підтвердив, що у випадку необхідності зобов'язується надати субвидавнику належним чином засвідчені правовстановлюючі документи на той чи інший твір або інші документи, необхідні субвидавнику для захисту прав на твори.
В даному випадку суду не надано правовстановлюючих документів ТОВ «Ворнер/Чаппел» на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець - ОСОБА_8). Каталог з переліком творів, який є додатком до ліцензійного договору, не є таким доказом.
Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заявником та позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що ТОВ «Ворнер/Чаппел» мало право використовувати спірний музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець - ОСОБА_8) та передавати це право третім особам, зокрема позивачу - ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна».
Крім того, як було зазначено вище, відповідно до п. 29 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», з огляду на приписи статті 33 ГПК позивач повинен довести не тільки факт належності йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем. При цьому суд зауважує, що на відповідача покладається обов'язок довести правомірність використання ним спірного твору лише у тому випадку, коли позивачем доведений факт використання спірного твору відповідачем.
В даному випадку, за висновком суду, подані позивачем докази на підтвердження факту використання твору відповідачем є неналежними та не доводять факту використання спірного твору саме відповідачем.
Так, акт фіксації порушення складений позивачем в односторонньому порядку, одним тільки представником позивача. Представником відповідача даний акт не підписаний, а факт використання спірного твору відповідачем не визнаний. Як вбачається із наданого відео, фіксація проводилась у скритий спосіб і на відео не зафіксовано, за допомогою якого саме джерела (пристрою) відбувалося публічне виконання спірних творів. На відео відображені тільки аудіодинаміки, а не сам пристрій, який є джерелом походження звуку, в процесі його роботи. В акті також не відображено, за допомогою якого пристрою відбувалось поширення звуку.
Також з наданих суду доказів не вбачається, що пристрій як джерело походження звуку належав саме відповідачу. Як вбачається з наданих відповідачем доказів, в приміщенні по АДРЕСА_2 на момент складання акту фіксації (01.11.2016 р.) здійснювали декілька суб'єктів господарювання.
Так, відповідно до укладеного між ФОП ОСОБА_1 (орендар) та ФОП ОСОБА_5 (суборендар) договору суборенди №19 від 01.09.2017 р. остання на правах оренди використовувала частину нежитлового приміщення площею 139,5 кв.м. в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_2 для здійснення торговельної діяльності з продажу продовольчих товарів.
Відповідно до укладеного між ФОП ОСОБА_1 (орендар) та ФОП ОСОБА_6 (суборендар) договору суборенди №17 від 01.09.2017 р. остання на правах оренди використовувала частину нежитлового приміщення площею 76,5 кв.м. в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_2 для розташування закладу громадського харчування з випічки піци, хлібобулочних та кондитерських виробів.
Відповідачем надані суду докази фактичного здійснення господарської діяльності в орендованому приміщенні ФОП ОСОБА_5 Це, зокрема, товарна накладна №2802675 від 01.11.2016 р., накладна №ПР200433 від 01.11.2016 р., товарно-транспортна накладна №ХК330001291 від 01.11.2016 р., за якими доставка здійснювалась на користь ФОП ОСОБА_5 на адресу: АДРЕСА_2.
Таким чином, в приміщенні по АДРЕСА_2 господарську діяльність здійснював не тільки відповідач.
Надані позивачем фіскальні чеки на підтвердження здійснення покупок в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_2 не є належними доказами в розумінні ст.34 ГПК України на підтвердження факту використання спірного твору, а є лише доказом здійснення покупки у вказаному магазині. Належних доказів на підтвердження факту використання спірного твору саме відповідачем суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору в сумі 1600,00 грн. покладаються на заявника позову.
На підставі викладеного, керуючись 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити.
Суддя О.В.Федорова
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 14 листопада 2017 р.