09.11.2017 Справа № 904/8433/17
За позовом публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (м. Київ)
до Управління соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації (м. Синельникове, Дніпропетровська область)
про стягнення заборгованості
Суддя: Татарчук В.О.
Секретар судового засідання: Білан О.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, дов. №1023 від 12.12.2016
від відповідача: ОСОБА_2, дов. №2781 від 27.09.2017
Суть спору:
Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» звернулось з позовом до Управління соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації про стягнення 9659,71грн заборгованості на фінансування пільг, пов'язаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року позивач надав телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення, які проживають у Синельниківському районі Дніпропетровської області на загальну суму 9659,71грн;
- між ПАТ «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» та Управлінням соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації існують відносини із компенсації пільг певним категоріям громадян;
- надання телекомунікаційних послуг та фактичне споживання їх пільговими категоріями населення, що користуються пільгами, підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за період з 01.12.2015 по 01.02.2017 та щомісячними звітами форми 2-пільга.
Відповідач заперечує проти позову з посиланням на наступне:
- згідно з актом звіряння взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.01.2016 заборгованість відсутня;
- між сторонами не був укладений договір на 2016 рік про надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення та проведення розрахунків за надані пільги, у зв'язку з тим, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» не передбачені видатки на компенсацію пільг за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом;
- частина телефонів у пільгових категорій громадян не працювала протягом значного часу.
В судовому засіданні 09.11.2017 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
встановив:
11.02.2015 між ПАТ «Укртелеком» (постачальник) та Управлінням соціального захисту населення Синельниківської районної райдержадміністрації (платник) був укладений договір № 64 про надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення та проведення розрахунків за надані пільги.
Предметом цього договору є відносини сторін щодо фінансування пільг, пов'язаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення (п. 1.1 договору).
Пунктом 1.2 договору передбачено, що постачальник здійснює надання телекомунікаційних (в т.ч. абонплата, встановлення телефонів, проведення додаткових робіт при позачерговому та пільговому встановленні квартирних телефонів) громадянам, які мають відповідні пільги, а платник здійснює фінансування пільг, відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», а платник проводить розрахунки за надані пільги в межах своїх кошторисних призначень.
Крім того, в період з грудня 2015 року по грудень 2016 року публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам, що проживають у Синельниківському районі Дніпропетровської області і які мають пільги на підставі пункту 19 частини 1 статті 12, пункту 10 частини 1 статті 13, пункту 18 частини 1 статті 14, пункту 20 частини 1 статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пункту 11 статті 20, статті 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», частини 5 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 4 частини 3 статті 13 Закону України «Про охорону дитинства» та пункту 6 частини 1 статті 6, частини 3 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з таких підстав.
Пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про прокуратуру», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
За приписами частини 3 статті 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Загальні засади фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг на підставі вищевказаних законів, визначено безпосередньо у даних законах, зокрема:
- у статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;
- у статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;
- у статті 9 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» вказано, що витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;
- у статті 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вказано, що фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
За період з грудня 2015 року по грудень 2016 року позивач надав телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення, які проживають у Синельниківському районі Дніпропетровської області, на загальну суму 9659,71грн, що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за період з 01.12.2015 по 01.02.2017.
Також, щомісячно позивач надавав відповідачу звіти форми 2-пільга.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:
- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Позивач звертався до відповідача з листами від 08.06.2016 № 121200-740, від 30.01.2017 № 121200-139 щодо необхідності відшкодування пільг з оплати послуг зв'язку.
Відповідач листами від 16.03.2016 № 823, від 12.05.2016 № 1971, від 29.06.16 № 2216 повідомив позивача про відсутність фінансування на відшкодування пільг в 2016 році.
Позивачем було направлено відповідачу вимогу від 10.08.2017 № 236 стосовно відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення Синельниківського району Дніпропетровської області.
Однак, відповідач своїх обов'язків по відшкодуванню пільги не виконав.
Таким чином, заборгованість відповідача складає 9659,71грн.
Суд не приймає посилання відповідача на те, що договір на 2016 рік між сторонами не укладався та на відсутність субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку.
Відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від необхідності виконання зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтями 89, 102 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки на державні програми соціального захисту (пільги окремим категоріям громадян) здійснюються з місцевих бюджетів та проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі - Порядок).
Пунктом 3 Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
Таким чином, головним розпорядником коштів у Синельниківському районі Дніпропетровської області є Управління соціального захисту населення Синельниківської районної державної адміністрації.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» від 04.03.2002 № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Отже, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із закону і не залежать від їх бажання, що спростовує доводи відповідача про необґрунтованість заявленого позову з огляду на відсутність укладеного між сторонами договору, який врегульовував би спірні відносини.
Окрім того, законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог законів України.
Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частини 1- 4 статті 48 Бюджетного кодексу України.
Враховуючи викладене, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законодавчих актів і не залежать від бажання сторін.
Відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
За змістом частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 905/2358/16 та від 15.05.2012 у справі №11/446, постановах Вищого господарського суду України від 12.04.2017 у справі № 927/1039/16, від 08.08.2017 у справі №910/599/17, від 05.09.2017 у справі №908/3196/16, від 26.09.2017 у справі №921/19/17-г/14.
З приводу посилання відповідача на те що, згідно акту звіряння взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.01.2016 заборгованість відсутня, суд зазначає наступне.
У вказаному акті не був врахований період за грудень 2015 року.
Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов'язується:
Надавати населенню обумовлені законодавством України пільги на оплату телекомунікаційних послуг відповідно до затверджених тарифів і в обсязі передбаченим платником у кошторисі доходів і видатків на фінансування цих пільг (п. 2.1.1 договору).
Щомісяця надавати у відділ персоніфікованого обліку пільговиків платника:
- до 10 числа місяця, що настає за звітним, надавати на електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих громадянам пільгових категорій у минулому місяці, згідно з формою « 2-пільга» встановленою п.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» (зі змінами) (надалі - Єдиний реєстр);
- 20 числа місяця, що настає за звітним, надавати відомості про фактично надані послуги на паперових носіях;
- до 06 числа місяця, другого за звітним, складати акти звіряння сум заборгованості по наданим послугам зв'язку за станом на 1 число місяця, що передує звітному (п. 2.1.2 договору).
Пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» (далі - постанова № 117) передбачено, що підприємства та організації, що надають послуги щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунку щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою « 2-пільга».
На виконання умов договору та постанови № 117, позивачем до відповідача 16.01.2016 були надіслані розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за грудень 2015 року та акти звіряння розрахунків за наданні телекомунікаційні послуги пільговій категорії громадян у грудні 2015 року на суму 1186,57грн про що свідчить реєстр відправки поштової кореспонденції від 16.01.2016.
За таких обставин, відповідно до норм законодавства України, позивачем були надані відповідачу усі необхідні документи для здійснення відшкодування витрат за наданні телекомунікаційні послуги пільговій категорії громадян.
Суд не приймає посилання відповідача на те, що послуги зв'язку фактично не отримувались громадянами.
Згідно з ч. 27 п. 35 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 (надалі - Правила), споживачі під час замовлення та/або отримання послуг мають право на несплату абонентної плати за весь час пошкодження телекомунікаційних мереж та технічних засобів, що призвело до тимчасового припинення надання послуг у разі порушення оператором, провайдером граничних строків усунення пошкодження та виникло не з вини споживачів, з дати реєстрації оператором, провайдером відповідної заяви (усної чи письмової).
Відповідно до п. 40 Правил, за ненадання або неналежне надання послуг оператор, провайдер несе перед споживачем відповідальність, в тому числі майнову, відповідно до закону та договору.
У разі неусунення пошкодження телекомунікаційної мережі, яке унеможливило доступ абонента до послуги або знизило до неприпустимих значень показники якості послуг, понад одну добу із зафіксованого моменту подання абонентом відповідної заяви абонентна плата не нараховується за весь період пошкодження, а понад п'ять діб - оператор, провайдер несе відповідальність згідно із Законом України «Про телекомунікації».
Відповідачем не надано доказів своєчасності подання відповідних заяв позивачу.
Таким чином, неналежне виконання відповідачем зобов'язань є підставою для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Синельниківської районної Державної адміністрації (52500 Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Покровська, 3-А, ідентифікаційний код 25001414) на користь публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601 м. Київ, бул. ОСОБА_3, буд. 18, ідентифікаційний код 21560766) в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (49600 м. Дніпро, вул. Херсонська, буд. 26, ідентифікаційний код 25543196) 9659,71грн - основного боргу, 1600грн - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено - 14.11.2017.
Суддя В.О.Татарчук
Повне рішення складено 14.11.2017