61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
09.11.2017 Справа № 905/2170/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,
при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ, ЄДРПОУ 31301827,
до відповідача, Комунального підприємства “Макіївтепломережа”, м.Макіївка Донецької області, ЄДРПОУ 31534547,
про стягнення 2865489,22 грн., -
за участю уповноважених представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився, -
Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №31/13 - 3644 від 07.09.2017р. до Комунального підприємства “Макіївтепломережа”, м.Макіївка Донецької області, про стягнення 2865489,22 грн., у тому числі: суми основного боргу за період з лютого 2016р. по серпень 2017р. в розмірі 1893784,34 грн., пені за невиконання зобов'язань лютого 2016р. - серпня 2017р. у розмірі 162768,86 грн., штрафу за невиконання зобов'язань серпня 2016р. - липня 2017р. у розмірі 83725,20 грн., суми, на яку збільшилась заборгованість за зобов'язаннями лютого 2016р. - червня 2017р. внаслідок інфляційних процесів за період з березня 2016р. по липень 2017р. у розмірі 184034,37 грн., 3% річних, нарахованих на заборгованість за зобов'язаннями лютого 2016р. - липня 2017р., нарахованих за період з 29.02.2016р. по 01.09.2017р. в сумі 43037,06 грн., суми, на яку збільшився основний борг, стягнутий за рішенням господарського суду Донецької області від 20.05.2016р. у справі №905/987/16, внаслідок інфляційних процесів з лютого 2016р. по липень 2017р. у розмірі 407671,44 грн., 3% річних, нарахованих на суму основного боргу, стягнутого згідно з рішенням господарського суду Донецької області від 20.05.2016р. у справі №905/987/16 за період з 26.02.2016р. по 01.09.2017р. у розмірі 90467,95 грн.
З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2170/17 визначено суддю Кротінову О.В.
Ухвалою суду від 19.09.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/2170/17.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору про реструктуризацію заборгованості №14/12-237 від 28.05.2012р. із відповідачем, неналежне виконання останнім своїх зобов'язань за ним щодо внесення суми основного боргу за природний газ згідно затвердженого сторонами графіку погашення заборгованості, внаслідок чого є невиконаними зобов'язання та виникли підстави для нарахування за ними пені, 3% річних, інфляційних витрат та штрафу, а також на тривале невиконання рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2016р. у справі №905/987/16, внаслідок чого виникли підстави для донарахування 3% річних за період з 26.02.2016р. - 01.09.2017р. та інфляційних витрат з лютого 2016р. по липень 2017р.
На підтвердження викладених обставин позивачем наведено розрахунок заявлених позовних вимог, а також у копіях: договір про реструктуризацію заборгованості №14/12-237 від 28.05.2012р.; акт звіряння розрахунків №б/н від 24.05.2012р. щодо заборгованості за природний газ, яка утворилась станом на 01.01.2011р. і не сплачена станом на 04.06.2011р. з урахуванням зміни заборгованості станом на 31.03.2012р., витяг з веб - сайту “Єдиний державний реєстр судових рішень” рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2016р. по справі №905/987/16, правоустановчі документи позивача, витяг з сайту Міністерства юстиції України “Безкоштовний запит. Загальна інформація про юридичну особу” щодо відповідача, довіреність на представника позивача.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.11-16, 258, 525, 526, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 202, 216-217, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 35, 54-57, 61, 64, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.
10.10.2017р. представником позивача через канцелярію господарського суду Донецької області подано лист - пояснення б/н від 10.10.2017р. на виконання вимог ухвали суду.
Представник позивача у судове засідання 09.11.2017р. не з'явився, причини неявки не повідомив.
Представник відповідача у судове засідання 09.11.2017р. не з'явився, витребувані судом документи не надав.
Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
28.05.2012р. між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (Кредитор) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Донецькміськгаз” (Боржник) укладено договір про реструктуризацію заборгованості №14/12-237, згідно з яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, Кредитор та Боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу, що виникла у Боржника перед Кредитором за договором поставки природного газу від 14.10.2010р. №06/10-1073-ТЕ-8.
Відповідно до п.2.1 договору загальна сума основного боргу, що підлягає реструктуризації відповідно до п.1.1, складає 23 921 487,47 грн. станом на 31.03.2012р., що підтверджується актом звірки розрахунків.
За визначеннями п.2.2 договору Боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у п.2.1 цього договору, шляхом сплати зобов'язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості, зазначеного у цьому пункті. Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з графіком повинні надходити від Боржника на рахунок Кредитора у сумі, визначеній цим графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню, а саме (зазначається в частині спірного періоду):
Рік погашення
Місяць погашення
Сума, яка підлягає сплаті, грн.
Строк, до якого повинен бути здійснений платіж
2016
лютий
99672,86
29.02.2016
2016
березень
99672,86
31.03.2016
2016
квітень
99672,86
29.04.2016
2016
травень
99672,86
31.05.2016
2016
червень
99672,86
30.06.2016
2016
липень
99672,86
29.07.2016
2016
серпень
99672,86
31.08.2016
2016
вересень
99672,86
30.09.2016
2016
жовтень
99672,86
31.10.2016
2016
листопад
99672,86
30.11.2016
2016
грудень
99672,86
30.12.2016
2017
січень
99672,86
31.01.2017
2017
лютий
99672,86
28.02.2017
2017
березень
99672,86
31.03.2017
2017
квітень
99672,86
28.04.2017
2017
травень
99672,86
31.05.2017
2017
червень
99672,86
30.06.2017
2017
липень
99672,86
28.07.2017
2017
березень
99672,86
31.08.2017
Згідно п.2.3 договору зобов'язання Боржника по сплаті чергового платежу вважаються виконаними за умови надходження на рахунок Кредитора грошових коштів в термін та сумі, встановлених у п.2.2 цього договору на відповідний місяць.
За відсутності заборгованості (прострочення сплати) по платежах поточного місяця та попередніх місяців згідно графіку, передбаченого п.2.2 договору, Боржник має право дострокового погашення заборгованості, строк погашення якої не настав (п.2.4 договору).
У випадку, якщо у Боржника існує прострочення оплати щомісячних платежів за попередні місяці, Кредитор зараховує кошти, що надійшли від Боржника як погашення заборгованості за простроченими платежами попередніх місяців незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу (п.2.5 договору).
Пунктом 5.1 договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до 30.05.2032р., а в частині виконання зобов'язань за договором - до їх повного здійснення.
Означений договір містить підписи з боку обох сторін, що скріплені печатками підприємств.
Зауважень щодо укладання договору №14/12-237 від 28.05.2012р. або доказів, що спростовують факт вчинення такого правочину суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.
Відтак, договір про реструктуризацію заборгованості №14/12-237 від 28.05.2012р. є укладеним між позивачем і відповідачем, та таким, що породжує встановлені ним права та обов'язки для сторін.
З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).
Як було зазначено вище, п.2.2 договору визначено, що грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з графіком повинні надходити від Боржника на рахунок Кредитора у сумі, визначеній цим графіком, не пізніше останнього числа місяця, у якому платіж підлягає виконанню.
Доказів зміни строку сплати суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.
Проте, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Боржника перед Кредитором з внесення планових платежів лютого 2016р. - серпня 2017р. у загальній сумі 1 893 784,34 грн. у встановлені договором строки, як і на час розгляду справи, не виконано.
Доказів протилежного суду не надано, з матеріалів справи не вбачається.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення основного боргу за платежами лютого 2016р.-серпня 2017р. відповідно до договору про реструктуризацію заборгованості №14/12-237 від 28.05.2012р. підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме у сумі, що становить 1 893 784,34 грн.
При цьому, згідно приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як свідчать матеріали справи, Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, Київ, зверталось до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства "Макіївтепломережа", м.Макіївка Донецької області, про стягнення боргу у розмірі 1 993 457,20 грн., пені у розмірі 315 464,23 грн., штрафу у розмірі 76 748,10 грн., суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 435 271,37 грн., 3% річних від основного боргу у розмірі 51 612,02 грн.
За результатами розгляду означеного позову, рішенням господарського суду Донецької області від 20.05.2016р. по справі №905/987/16 позовні вимоги Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ, задоволено, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 1 993 457,20грн. суми основного боргу, 315 464,23грн. пені, 76 748,10грн. штрафу, 435 271,37 грн. інфляційних витрат та 51 612,02грн. 3% річних, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 43 088,29грн.
Даним судовим актом встановлено факт неналежного виконання обов'язку відповідачем з внесення планових платежів червня 2014р. - січня 2016р. та наявність боргу останнього перед позивачем у сумі 1 993 457,20 грн. До того ж, досліджені та задоволені вимоги, зокрема, щодо стягнення з відповідача нарахованих 3% річних за період згідно розрахунку по 24.02.2016р., інфляційні втрати за період по грудень 2015р., пені за період по 25.02.2016р. та штрафу за зобов'язаннями лютого-грудня 2015р., з огляду на порушення строків оплати вказаного основного грошового зобов'язання та приписи ст.625 Цивільного кодексу України.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За відомостями позивача, що не спростовуються відповідачем, за означеними спірними зобов'язаннями червня 2014р.-січня 2016р.. за договором №14/12-237 від 28.05.2012р. борг в сумі 1 993 457,20 грн. на теперішній час рахується у повному обсязі, так як відсутні оплати.
Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на несвоєчасність внесення платежів за договором №14/12-237 від 28.05.2012р. позивачем нараховано інфляційні витрати за прострочення виконання основного зобов'язання лютого 2016р. - червня 2017р. у загальній сумі 184 034,37 грн. та донараховано інфляційні витрати за прострочення виконання основного зобов'язання червня 2014р. - січня 2016р. у загальній сумі 407 671,44 грн. (нарахування здійснено згідно розрахунку, наведено у позові).
За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.
Відтак, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат є правомірним і тому приймається судом для нарахування цих вимог.
Здійснив перерахунок інфляційних витрат, за допомогою програми “Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН”, за визначений позивачем період, суд дійшов висновку про їх задоволення у повному обсязі.
Одночасно, позивачем заявлено до стягнення 3% річних за прострочення виконання основного зобов'язання лютий 2016р.-липень 2017р. у загальній сумі 43 037,06 грн. та донараховано 3% річних за прострочення виконання основного зобов'язання червня 2014р. - січня 2016р. у загальній сумі 90 467,95 грн. (нарахування здійснено згідно розрахунку).
Здійснив перерахунок 3% річних, за допомогою програми “Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН”, за визначений позивачем період, суд дійшов висновку про помилкове визначення позивачем початку періоду прострочення за зобов'язаннями лютого 2016р. - липня 2017р., внаслідок чого здійснив перерахунок вимог у цій частині та встановив їх дійсний розмір у загальній сумі, що дорівнює 42 816,18грн.
Відтак, позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, з урахуванням встановленого.
Пунктом 3.1 наведеного договору про реструктуризацію заборгованості сторони обумовили, що за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до цього договору та чинного законодавства України.
За прострочення виконання зобов'язань, вказаних у п.2.2 договору, Боржник зобов'язується сплатити Кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу (п.3.4 договору).
За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов'язання становить 162 768,86 грн. (нарахування здійснено за зобов'язаннями березня 2016р.-серпня 2017р. згідно розрахунку).
Разом з тим, позивачем до стягнення заявлено штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу у загальній сумі 83 725,20 грн. (розрахований за прострочення виконання грошових зобов'язань понад тридцять днів від суми простроченого платежу: у серпні 2016р.-липні 2017р.).
Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування штрафу та пені, за допомогою програми “Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН”, суд дійшов висновку про помилкове визначення позивачем початку періоду прострочення за зобов'язаннями березня 2016р. - серпня 2017р., внаслідок чого здійснив перерахунок вимог у цій частині та встановив їх дійсний розмір у загальній сумі, що дорівнює 159 097,00грн.
З огляду на таке, позовні вимоги у цій частині підлягають замовленню частково, з урахуванням зазначеного.
Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Приймаючи до уваги зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позовні вимоги Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ, до Комунального підприємства “Макіївтепломережа”, м.Макіївка Донецької області, про стягнення 2865489,22 грн., у тому числі: суми основного боргу за період з лютого 2016р. по серпень 2017р. в розмірі 1893784,34 грн., пені за невиконання зобов'язань лютого 2016р. - серпня 2017р. у розмірі 162768,86 грн., штрафу за невиконання зобов'язань серпня 2016р. - липня 2017р. у розмірі 83725,20 грн., суми, на яку збільшилась заборгованість за зобов'язаннями лютого 2016р. - червня 2017р. внаслідок інфляційних процесів за період з березня 2016р. по липень 2017р. у розмірі 184034,37 грн., 3% річних, нарахованих на заборгованість за зобов'язаннями лютого 2016р. - липня 2017р., нарахованих за період з 29.02.2016р. по 01.09.2017р. в сумі 43037,06 грн., суми, на яку збільшився основний борг, стягнутий за рішенням господарського суду Донецької області від 20.05.2016р. у справі №905/987/16, внаслідок інфляційних процесів з лютого 2016р. по липень 2017р. у розмірі 407671,44 грн., 3% річних, нарахованих на суму основного боргу, стягнутого згідно з рішенням господарського суду Донецької області від 20.05.2016р. у справі №905/987/16 за період з 26.02.2016р. по 01.09.2017р. у розмірі 90467,95 грн., задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Макіївтепломережа” (86156, Донецька область, м.Макіївка, Гірницький район, вул.Лебедєва, б.72а, ЄДРПОУ 31534547, банківські реквізити не вказано) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м.Київ, Шевченківський район, вул.Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 31301827, банківські реквізити не вказано) 2 861 596,48грн., у тому числі: боргу в розмірі 1 893 784,34 грн. за період: лютий 2016р. - серпень 2017р., пені у розмірі 159 097,00 грн. за прострочення виконання зобов'язань березня 2016р. - серпня 2017р., штрафу 7% у розмірі 83 725,20 грн. за прострочення понад 30 днів виконання зобов'язань серпня 2016р. - липня 2017р., суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 184 034,37 грн. за прострочення виконання зобов'язань лютого 2016р. - червня 2017р., 3% річних від основного боргу у розмірі 42 816,18 грн. за прострочення виконання зобов'язань лютого 2016р. - липня 2017р., суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 407 671,44 грн. за зобов'язаннями червня 2014р. - січня 2016р., стягнутий рішенням господарського суду Донецької області від 20.05.2016р. у справі №905/987/16 за період з лютого 2016р.. по липень 2017р., 3% річних від основного боргу у розмірі 90 467,95 грн. за зобов'язаннями червня 2014р. - січня 2016р., стягнутий рішенням господарського суду Донецької області від 20.05.2016р. у справі №905/987/16 за період з 26.02.2016р. по 31.08.2017р., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 42 923,95 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. В судовому засіданні 09.11.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.
7. Повний текст рішення складено та підписано 14.11.2017р.
Суддя О.В. Кротінова