13.11.2017 Справа № 904/9020/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут",м. Дніпро
до Державної установи "Софіївська виправна колонія (№45)", с. Макорти, Софіївський район, Дніпропетровська область
про стягнення 21 569,95 грн. за договором на постачання природного газу
Суддя Назаренко Н.Г.
Секретар судового засідання Гриценко І.О.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 007.1Др-36-0617 від 19.06.2017
Від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 45/16-620 ВІД 09.11.2017
Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" звернулось до господарського суду з позовом до Державної установи «Софіївська виправна колонія (№45)» про стягнення 21 569,95 грн. за договором на постачання природного газу, з яких: 9418,32 грн. - пеня, 1117,78 грн. - 3% річних, 11033,85 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем за договором на постачання природного газу №114108FMR1BB107 від 26.01.2017р. в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого у лютому-березні 2017 року газу на суму 377 767,91 грн. Вказаний розмір заборгованості було стягнуто з відповідача рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017 у справі №904/5900/17. Внаслідок того, що заборгованість у розмірі 377 767,91 грн., відповідачем була сплачена лише 21.06.2017, позивачем було нараховано відповідачу пеню, 3% річних від простроченої суми та інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2017, порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 13.11.2017.
Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач подав відзив на позов, в якому визнав позовні вимоги заявлені позивачем, але зазначив, що прострочення оплати відбулось не з вини відповідача.
Відповідач, як на відсутність своєї вини у несвоєчасній оплаті вказує, що він є бюджетною установою, яка фінансується з державного бюджету. В зв'язку з наявністю тимчасового кошторису, за результатами споживання природного газу впродовж опалювального сезону початку 2017 року та неможливістю виконання бюджетних зобов'язань по оплаті енергоносіїв через недофінансування, в установі виникла кредиторська заборгованість, в сумі 377767,91 грн. На початку березня 2017 року, з врахуванням положень Закону України «Про ринок природного газу» розпочато нову процедуру закупівлі - відкриті торги, але ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» в ній участі не приймало. Незважаючи на наявність коштів на рахунках установи сплатити дану кредиторську заборгованість не було можливості, так як були відсутні підстави: підтвердні документи про взяття бюджетного зобов'язання. їх відсутність не дала можливості надати платіжні доручення для проведення розрахунків. Вирішення питання шляхом переговорів між відповідними структурними підрозділами Споживача та Постачальника, були безрезультатними.
ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» 16.05.2017 року звернулось з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області і рішенням від 01.06.2017 року по справі №904/5900/17 позовні вимоги було частково задоволено. Повний текст рішення складено 02.06.2017 року. Після набрання судовим рішенням чинності видано наказ Господарського суду Дніпропетровської області, який набув чинності 13.06.2017 року та став єдиною підставою для проведення розрахунків за спожиті енергоносії.
На підставі вимоги УДКС України у Софіївському районі Дніпропетровської області від 19.06.2017 року за №01-12/223, яка надійшла до установи 19.06.2017 року вхідний №1607, з метою виконання судового рішення встановлено термін до 22.06.2017 року визначити рахунки, з яких буде проводитись безспірне списання коштів. 20.06.2017 року до УДКС України у Софіївському районі Дніпропетровської області надано визначену вимогою інформацію. Відповідно до повідомлення управління казначейської служби установі надано інформацію про те, що 21.06.2017 року проведено безспірне списання коштів на суму 386842,82 грн.
На підставі вищевикладеного, відповідач визнав позовні вимоги про стягнення 21 569,95 грн. за договором на постачання природного газу та просив суд, на підставі ч. 3 ст. 83 ГПК України, зменшити розмір заявленої позивачем пені.
Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представниками сторін не заявлялись.
В судовому засіданні 13.11.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
З матеріалів справи вбачається, що у травні 2016 ТОВ “Дніпропетровськгаз збут” (позивач) звернувся з позовом до ДП “Софіївська виправна колонія (№45)” (відповідач) про стягнення 398 733, 13 грн. заборгованості (в т.ч.: 377 767, 91грн. - основний борг; 18 872, 39 грн. - пеня та 2 093,91 грн. - 3% річних ) за договором на постачання природного газу №114108FMR1BB107 від 26.01.2017р. (а.с.24-26).
Позовні вимоги були обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за вищезазначеним договором в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого у лютому-березні 2017 року газу.
За результатами розгляду справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017 у справі №904/5900/17 встановлено наступні обставини:
26.01.17 р. між ТОВ “Дніпропетровськгаз збут” (постачальник) та ДП “Софіївська виправна колонія (№45)” (споживач) укладено договір на постачання природного газу №114108FMR1BB107, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у січні-березні 2017 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором (п.1.1. договору).
Згідно пунктів 1.2. та 1.3. договору сторони погодили річний та планові обсяги постачання газу в січні-березні 2017 року , який склав 200 тис. куб. м.
Відповідно до п.3.1. розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем.
Згідно з п.3.2. договору ціна газу становить 7 518, 53 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ 1 503,71 грн., всього з ПДВ - 9022, 24 грн.
Ціна, зазначена в п.3.2. договору, може змінюватись протягом дії договору; зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору. п.3.3. договору).
Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором. (п.3.4. договору).
Відповідно до п.3.6. договору (поміж-іншим) загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним договором і становить 1 804 448,00 грн., у т.ч. ПДВ-20%.
Згідно з п 4.1. договору розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.
Відповідно до п.4.2. договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: - не пізніше 30 (31) числа розрахункового місяця, у якому здійснюється постачання природного газу. (п.4.2.1. договору); у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу (п.4.2.2. договору).
В п.6.2.1 договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
На виконання умов договору позивач у лютому та березні 2017р. здійснив постачання відповідачу природного газу в обсязі 96,025 тис. м. куб. на загальну суму 976 253, 37 грн. (що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу за період лютий та березень 2017р.).
Однак в порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідач не своєчасно та не в повному обсязі здійснював оплату отриманого від позивача газу (сплачено лише 598 485,46грн.); у зв'язку з чим (згідно з наданим позивачем розрахунком та актом звірки розрахунків станом на 20.04.17р. , підписаним відповідачем без зауважень) за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 377 767,91 грн.
Окрім того - позивач відповідно до п.6.2.1 договору та приписів ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу: 18 872,39 грн. - пеня та 2 093,91 грн. - 3% річних.
На час прийняття рішення у справі №904/5900/17 відповідачем доказів сплати заборгованості не надано.
В ході вирішення спору у справі №904/5900/17 встановлено неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2017 у справі №904/5900/17 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Держаної установи “Софіївська виправна колонія (№45)” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровськгаз збут” 377 767,91грн. - заборгованості за договором, 1000,00 грн. - пені за період з 01.03.2017 по 15.05.2017, 2 093, 91 грн. - 3% річних за період з 01.03.2017 по 15.05.2017 та 5 981,00 грн. - витрат на сплату судового збору.
Згідно інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення
Відповідач, в повному обсязі та належним чином, не виконав ні умови договору щодо оплати за надані послуги, ні рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/5900/17 від 01.06.2017 року в частині оплати заборгованості. Заборгованість стягнута рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/5900/17 від 01.06.2017 року була сплачена відповідачем 21.06.2017, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами № 91866276 (# 91866276) від 20.06.2017 (проведено банком 21.06.2017) на суму 379861,82 грн. та №1 (# 91870576) від 20.06.2017 (проведено банком 21.06.2017) на суму 6981,00 грн.
Отже, внаслідок несвоєчасної оплати боргу, заборгованість продовжувала існувати з 16.05.2017р. по 20.06.2017р., в зв'язку з чим позивач нарахував відповідачеві пеню у сумі 9418,32 грн., 3% річних у сумі 1 117,78 грн. та інфляційні втрати у сумі 11 033,85 грн. за вказаний період, що і є причиною спору.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України).
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Положеннями ст. 229 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до п. 6.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно з договором і чинним законодавством України.
У разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. ( п. 6.2.1. договору)
Положеннями ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що сума пені нарахована за період з 16.05.2017 по 20.06.2017 у розмірі 9 418,32 грн. є обґрунтованою.
Одночасно з цим, суд приймає до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру пені, що викладено у відзиві на позов, яке обґрунтовано відсутністю вини відповідача у несвоєчасній оплаті заборгованості.
Відповідач, як на відсутність своєї вини у несвоєчасній оплаті вказує, що він є бюджетною установою, яка фінансується з державного бюджету. В зв'язку з наявністю тимчасового кошторису, за результатами споживання природного газу впродовж опалювального сезону початку 2017 року та неможливістю виконання бюджетних зобов'язань по оплаті енергоносіїв через недофінансування, в установі виникла кредиторська заборгованість, в сумі 377767,91 грн. На початку березня 2017 року, з врахуванням положень Закону України «Про ринок природного газу» розпочато нову процедуру закупівлі - відкриті торги, але ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» в ній участі не приймало. Незважаючи на наявність коштів на рахунках установи сплатити дану кредиторську заборгованість не було можливості, так як були відсутні підстави: підтвердні документи про взяття бюджетного зобов'язання. їх відсутність не дала можливості надати платіжні доручення для проведення розрахунків. Вирішення питання шляхом переговорів між відповідними структурними підрозділами Споживача та Постачальника, були безрезультатними.
ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» 16.05.2017 року звернулось з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області і рішенням від 01.06.2017 року по справі №904/5900/17 позовні вимоги було частково задоволено. Повний текст рішення складено 02.06.2017 року. Після набрання судовим рішенням чинності видано наказ Господарського суду Дніпропетровської області, який набув чинності 13.06.2017 року та став підставою для проведення розрахунків за спожиті енергоносії.
На підставі вимоги УДКС України у Софіївському районі Дніпропетровської області від 19.06.2017 року за №01-12/223, яка надійшла до установи 19.06.2017 року вхідний №1607, з метою виконання судового рішення встановлено термін до 22.06.2017 року визначити рахунки, з яких буде проводитись безспірне списання коштів. 20.06.2017 року до УДКС України у Софіївському районі Дніпропетровської області надано визначену вимогою інформацію. Відповідно до повідомлення управління казначейської служби установі надано інформацію про те, що 21.06.2017 року проведено безспірне списання коштів на суму 386842,82 грн.
Відповідно до ч. 1.2 ст. 21 Бюджетного кодексу України вказано, що для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.
Відповідач є бюджетною установою, яка фінансується з державного бюджету.
Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845 (надалі Порядок №845) визначено механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Відповідно до п. 3 Порядку №845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Так, затримка виконання грошового зобов'язання відповідачем обґрунтовується доказами, які надані до матеріалів справи, які свідчать про поважність причин несвоєчасного виконання розрахунків з позивачем.
Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання.
Згідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зменшення судом розміру присудженої до стягнення неустойки є правом суду, яке реалізується ним на визначених законом підставах.
Водночас, виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальності, які встановленні договором або актом цивільного законодавства (ст. 14 ЦК України).
З огляду на зазначене, суд вважає, що зазначені обставини справи є винятковими щодо можливості та доцільності зменшення розміру пені до 20%.
При прийнятті судом рішення щодо зменшення розміру пені, судом враховано що прострочення оплати боргу було нетривалим, а також той факт, що позивачем не надано доказів того, що він зазнав будь-яких збитків в наслідок неналежного виконання відповідачем умов договору. При цьому, судом враховано, що відповідач є бюджетною установою, та розмір стягуваних штрафних санкцій є явно неспіврозмірним із наслідками поведінки винної сторони.
Враховуючи викладене, до стягнення з відповідача підлягає сума пені у розмірі 1883,66 грн.
В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 7534,66 грн. суд відмовляє.
Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.
3% річних за період з 16.05.2017 по 20.06.2017 становлять 1117,78 грн. та підлягають до стягнення.
Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 11033,85 грн. за період з 01.05.2017 по 20.06.2017.
Заборгованість була оплачена відповідачем 21.06.2017.
Отже, на останній день місяця, за який нараховуються інфляційні втрати, заборгованість відповідача перед позивачем за договором на постачання природного газу була відсутня.
Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних втрат суперечить вищевикладеним приписам Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
За розрахунком суду, інфляційні втрати, що підлягають стягненню з відповідача складають 4910,98 грн. за травень 2017.
В решті нарахованих позивачем інфляційних втрат за червень 2017 у сумі 6122,87 грн. слід відмовити.
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 1883,66 грн., 3% річних у сумі 1117,78 грн. та 4910,98 грн. інфляційних втрат.
В решті позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з врахуванням п. 4.3 Пленуму ВСГУ № 7 від 21.02.2013р., відповідно до якого у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Держаної установи “Софіївська виправна колонія (№45)” (53121, Дніпропетровська область, Софіївський район, с. Макорти, вул. Центральна, 2, код ЄДРПОУ 08562973) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровськгаз збут” (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 39572642) пеню у сумі 1883,66 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят три грн. 66 коп.), 3% річних у сумі 1117,78 грн. (одна тисяча сто сімнадцять грн. 78 коп.), 4910,98 грн. (чотири тисячі дев'ятсот десять грн. 98 коп.) інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1145,82 грн. (одна тисяча сто сорок п'ять грн. 82 коп.), про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення, оформленого
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,
- 14.11.2017.
Суддя ОСОБА_3