14.11.2017 Справа № 904/8809/17
За позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 17 323,52 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 5 092,58 грн. інфляційних втрат, 657,87 грн. 3% річних, 673,48 грн. пені, 413,35 грн. 7% штрафу
Суддя Бондарєв Е.М.
Представники:
Від позивача: Кожемятов К.М., довіреність №3414/01 від 03.10.2017 року
Від відповідача: не з'явився
Публічне акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 17 323,52 грн. заборгованості, 673,48 грн. пені, 657,87 грн. 3% річних, 5 092,58 грн. втрат від інфляції та 413,35 грн. 7% штрафу. Загалом заявлена до стягнення сума складає 24 160,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 1600 купівлі-продажу теплової енергії від 12.03.2014 року щодо своєчасної та повної оплати за спожиту теплову енергію.
Ухвалою суду від 09.10.2017 року порушено провадження, розгляд справи призначено на 02.11.2017 року.
Представник позивача в судове засідання з'явився, підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, надав пояснення по справі та витребувані судом документи, відповів на поставленні питання.
В судовому засіданні 02.11.2017р. розгляд справи було відкладено до 14.11.2017р.
Відповідач в судове засідання не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Ухвали суду надсилалися, за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідача відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.10.2017 (а.с.48-49, том 1).
Окрім того, згідно заяви від 30.10.2017р., представник відповідача ознайомлювався з матеріалами справи.
За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 14.11.2017 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
Між державним підприємством "Криворізька теплоцентраль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - теплопостачальна організація, позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - споживач, відповідач) 12.03.2014 року укладено договір №1600 купівлі-продажу теплової енергії (далі - договір) відповідно до п. 1.1 якого теплопостачальна організація-продавець бере на себе зобов'язання постачати споживачеві-покупцю теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач-покупець зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими згідно чинного законодавства тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Теплова енергія постачається споживачу в обсягах, визначених в Додатку № 1 до договору, що є його невід'ємною частиною, на такі потреби:
- опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду;
- гаряче водопостачання - протягом року (за наявності виділеного об'єму природного газу) (п.2.1. договору).
Облік споживання споживачем теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку, у разі їх відсутності - розрахунковим способом (п.5.1. договору).
Цей Договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 31.12.2014 року, з урахуванням частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 10.3 Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.
Доказів розірвання чи припинення договору купівлі-продажу теплової енергії №1600 від 12.03.2014р. сторонами не надано.
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання та поставив відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, що підтверджується наданими в матеріали справи та підписаними сторонами актами здачі-прийняття (надання послуг) за період з 2014 року по 2017 рік (а.с 27-45а том 1).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.6.1. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем-покупцем проводяться в грошовій формі за розрахунковий період, відповідно до встановлених тарифів, встановлених згідно чинного законодавства України.
Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів, встановлених згідно чинного законодавства України, шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 днів до початку здійснення споживання. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем-покупне протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли при цьому від споживача-покупця, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості споживача-покупця за цим договором. Остаточний розрахунок за фактичну спожиту споживачем-по купцем теплову енергію здійснюється до 20 числа місяця наступного за місяцем споживання теплової енергії. (п.п.6.2.- 6.3. Договору).
Позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості у розмірі 17 323,52 грн. за період жовтень 2014 р. - березень 2017р.
Відповідачем не надано доказів погашення заборгованості у заявленому до стягнення розмірі за визначений позивачем період, чим порушено приписи ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України щодо виконання зобов'язання належним чином відповідно до умов договору, вимог закону, з огляду на що, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 17 323,52 грн.
Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею) (ст. 546 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.ч. 4, 6 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Позивачем заявлено до стягнення 673,48 грн. пені за загальний період прострочення з 21.11.2016р. по 01.08.2017р.
Відповідно до п. 7.3. Договору за порушення строків сплати споживачем - покупцем за отриману теплову енергію, з нього стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій, встановлено у три роки.
Тобто, умовами вищезазначеного пункту договору сторони не визначили розмір пені у відсотках, як це передбачено вимогами законів, а лише обмежили її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ.
Натомість ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Таким чином, оскільки сторони не узгодили в договорі конкретний розмір пені, то нарахування позивачем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ є неправомірним.
Отже, вимога позивача про стягнення пені є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
За прострочення оплати теплової енергії понад 30 (тридцять) днів позивач також просить стягнути штраф у розмірі 7% у сумі 413,35 грн. за період прострочення з 21.11.2016р. по 01.08.2017р. Перевіркою правильності розрахунку штрафу у розмірі 7% встановлено, що розрахунок є вірним, з огляду на що, суд вбачає підстави для задоволення даної позовної вимоги.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення 657,87 грн. 3% річних за період прострочення з 21.11.2015р. по 01.08.2017р. Розрахунок позивача відповідає матеріалам справи та фактичним обставинам, а позовна вимога про стягнення 3% річних у сумі 657,87 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 092,58 грн. втрат від інфляції за загальний період серпень 2014 - червень 2017 року.
Перевіривши правильність нарахування суми втрат від інфляції, суд вбачає підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення 5 092,58 грн. втрат від інфляції.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, код 00130850) 17 323,52 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 657,87 грн., втрати від інфляції у сумі 5 092,58 грн., 7% штрафу у розмірі 413,35 грн., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1 555,40 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 15.11.2017
Суддя Е.М. Бондарєв