09 листопада 2017 року Справа № 910/782/17
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий, суддяЯценко О.В.,
суддіБакуліна С.В., Ходаківська І.П.,
розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.07.2017
у справі№ 910/782/17
Господарського судуміста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейнфрейт Україна"
про стягнення збитків в розмірі 187 676,20 грн.
в засіданні взяли участь представники:
- позивача:Фортуненко А.В.
- відповідача:Любченко А.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі, позивач або ТОВ ""Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейнфрейт Україна" (далі, відповідач або ТОВ "Мейнфрейт Україна") про стягнення 187 676,20 грн. збитків.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2017 (Мудрий С.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду мотивоване не доведенням усіх елементів складу цивільного правопорушення, які необхідні для застосування такої міри відповідальності, як стягнення з відповідача збитків.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 (судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І., Отрюх Б.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2017 залишено без зміни.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, справу направити до місцевого господарського суду для нового розгляду.
Скаржник доводить, що суди неправильно застосували норми ст.ст. 216-218 Господарського суду України, оскільки відповідач порушив умови п.п. 3.3.1, 5.3 договору, допустивши простій контейнера, внаслідок чого завдано збитків.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.10.2017 у складі колегії: головуючий, суддя - Яценко О.В., судді - Бакуліна С.В., Ходаківська І.П. касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 09.11.2017.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мейнфрейт Україна" (експедитор) укладено Договір транспортного експедирування №ДКМ-122 (далі, Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору експедитор зобов'язується за плату та за рахунок клієнта надати транспортно-експедиторські послуги по організації та забезпеченню перевезення експортних та/або транзитних вантажів клієнта, які слідують по території України та інших держав.
Згідно з пунктом 1.2. Договору спеціальні умови організації перевезення (найменування вантажу, особливості вантажу, маршрут, вартість перечення, строки та ін.) можуть обумовлюватися сторонами в додаткових письмових угодах до даного договору або шляхом офіційної переписки, відправленої та отримуваної наручно або за допомогою поштового обігу, а також дублюванням такої переписки по факсу та/або електронною поштою.
Відповідно до заявки №ЗКМ-2090 від 08.12.2015 до Договору на транспортно-експедиторські послуги №ДКМ-122 від 30.09.2015 позивач замовив у відповідача перевезення вантажу: дві шини Firestone 53,5 габаритні розмірі 1-ї шини: зовнішній діаметр - 3962мм, ширина профілю 1249 мм, вага - 5660 кг, маршрут перевезення: FOB-Savannah, United States - Комсомольськ, Полтавська область, Україна, строк доставки: ЕТА в порт Одеси: 07.01.16, доставка до Комсомольська: орієнтовно 11.01.16.
Порядок оплати послуг експедитора клієнтом було визначено сторонами у відповідному пункті графи Заявки № ЗТМ - 2090: загальна вартість послуг склала 4 283 дол. США. Оплата 3 000,00 дол. США в день прибуття контейнера в порт призначення + 987,00 дол. США в день розвантаження контейнера на складі одержувача + 296,00 дол. США компенсація додаткових послуг.
Для виконання Заявки №ЗКМ - 2090, в частині морського перевезення, експедитор залучив компанію "Мейнфрейт, інк." (США), з якою уклав Договір транспортного експедирування №ДТМ - 223 від 19.05.2015 (з урахуванням умов Додаткової угоди № 1 від 27.05.2015) та Заявку №ZTM-2090 від 19.11.2015 до нього.
Для виконання цієї Заявки, в частині транспортування вантажу клієнта до місця призначення в місто Комсомольск з морського торгівельного м. Одеси, експедитор уклав з ТОВ "ДНС Експрес Інк." Договір №ДТМ - 285 транспортно- експедиторського обслуговування від 16.02.2016 та Заявку №ЗТМ - 2090 - 2 від 16.02.2016 до нього.
З метою організації транспортно-експедиторського обслуговування вантажу клієнта в Одеському морському торгівельному порту, експедитор уклав з ТОВ "Інтернешнл Карго Сервіс Ейч Ді" Договір №ДТМ - 286 від 16.02.2016 та Додаток № 1 до нього.
Вантаж прибув до порту м. Одеси 07.01.2016 та був вивантажений 08.01.2016, що підтверджується документами транспортної лінії "ZIM".
З 07.01.2016 по 23.02.2016 відкритий контейнер з шинами №ZCSU4019302 перебував на контейнерній площадці дочірнього підприємства "ГПК Україна "Компанії "ГПК Гамбург порт консалтинг ГМБХ" (ФРН) в порту м. Одеса.
25.02.2016 вантаж поставлено в м. Комсомольськ, Полтавська область.
Встановлені судом обставини сторонами не заперечуються.
Починаючи з 08.01.2016 по 23.02.2016, позивач сплатив за зберігання вантажу на контейнерній площадці дочірнього підприємства "ГПК Україна "Компанії "ГПК Гамбург порт консалтинг ГМБХ" (ФРН) в порту м. Одеса та за демередж контейнеру №ZCSU4019302 кошти в загальній сумі 187 676,20 грн. а саме:
- на підставі рахунку відповідача від 17.02.2016 №2090-1 позивач здійснив оплату в розмірі 61 980,50 грн. (без ПДВ) штрафних санкцій за простій контейнера №ZCSU4019302 (демередж) за період 07.01.2016 по 19.02.2016 (платіжне доручення від 18.02.2016р.№1000);
- на підставі рахунку від 19.02.2016 №2090-2 позивач здійснив оплату в розмірі 8 712,00 грн. (без ПДВ) демереджу (штраф за простій в морському порту) за контейнер №ZCSU4019302 згідно з рахунком №0014198 компанії ЗІМ за період 20.02.2016 - 23.02.2016 (платіжне доручення від 19.02.2016 №1041);
- на підставі рахунку від 22.02.2016 №2090-5 позивач здійснив оплату в розмірі 116 983,70 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 19 497,28 грн.) за попереднє зберігання вантажу на терміналі дочірнього підприємства "ГПК Україна "Компанії "ГПК Гамбург порт консалтинг ГМБХ" (ФРН) в порту м. Одеса з 08.01.2016 по 22.02.2016 (платіжне доручення від 22.02.2016 №1088).
Позивач вважає, що за простій контейнера в порту стався з вини відповідача, тому останній повинен відшкодувати збитки у розмірі 187 676,20 грн.
Касаційна інстанція погоджується з висновками господарських судів про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення збитків з огляду на наступні мотиви.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.
З огляду на положення статті 22 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Отже, пред'явлення вимоги про відшкодування збитків, що полягають у додаткових витратах, понесених у зв'язку зі зберіганням вантажу на контейнерній площадці дочірнього підприємства "ГПК Україна "Компанії "ГПК Гамбург порт консалтинг ГМБХ" (ФРН) в порту м. Одеса та за демередж контейнеру №ZCSU4019302, покладає на позивача обов'язок довести наявність складових, визначених вищенаведеними нормами.
Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Отже, відповідно до вказаних норм тягар доказування тієї чи іншої обставини покладається виключно на сторону, яка посилається на ті чи інші обставини, в даному випадку, доказування позивачем, що надало б правові підстави для стягнення з відповідача збитків.
Відповідно до пункту 4.1. Договору плата експедитору та витрати розраховуються експедитором по кожному конкретному перевезенні та узгоджується з клієнтом шляхом обміну листами поштою, з їх дублюванням по факсу та/або електронній пошті. Після узгодження клієнтом розміру плати та витрат експедитора, останнім оформлюється та направляється клієнту відповідні рахунки для оплати.
Оплата рахунків експедитора здійснюється клієнтом протягом 5-ми (семи) банківських днів від дати виставлення акту виконаних робіт, при цьому акт повинен бути направлений клієнту по факту чи електронній пошті в день його виставляння (пункт 4.3. Договору).
Як уже зазначалося, відповідно до умов заявки №ЗТМ - 2090 оплата 3000,00 дол. США повинна бути здійснена в день прибуття контейнера в морський торгівельний порт міста Одеса, оплата 987,00 дол. США повинна бути здійснена клієнтом в день розвантаження на складі вантажоотримувача, оплата 296,00 дол. США повинна бути здійснена клієнтом в якості компенсації додаткових послуг.
07.01.2016 експедитором було повідомлено клієнта про прибуття вантажу в порт та направлено рахунок №2090 на суму 3 220,00 дол. США. (76 583,48 грн.) і Акт надання послуг №2090 від 07.01.2016, який клієнтом було підтверджено та підписано 07.01.2016.
При цьому, про знаходження вантажу в морському торгівельному порту м. Одеси відповідачем повідомлено позивача, зокрема, електронним листом від 11.01.2016.
Згідно з пунктом 5.1. Договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у відповідності до вимог діючого законодавства України.
Пунктом 5.3. Договору передбачено, що експедитор несе матеріальну відповідальність за схоронність вантажу в період, коли вантаж знаходився в його безпосередньому розпорядженні. Експедитор несе відповідальність за простій контейнера в порту, що стався з його вини у випадку, якщо вина експедитора підтверджується відповідними документами.
Згідно частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
У зв'язку з відсутністю оплати клієнтом рахунку експедитора від 07.01.2016 №2090, експедитор призупинив подальше експедирування вантажу, про що повідомив клієнта та почав вимагати від клієнта провести необхідну оплату, наголошуючи на тому, що клієнту доведеться оплатити і додаткові витрати: зберігання вантажу в порту та демередж.
Це, зокрема, підтверджується листами експедитора.
Відповідно до умов пункту 3.3.3. Договору експедитор має право отримувати відшкодування своїх витрат, оплату винагороди, а також додаткових витрат, які виникли при виконанні умов даного договору.
Встановленими судом обставинами підтверджується, що на кожному етапі перевезення експедитор письмово погоджував свої дії з клієнтом, у тому числі, і оплату рахунків, які є предметом позовних вимог, що відповідає положенням пунктів 1.2., 4.1. Договору.
З огляду на зазначене, оскільки оплата витрат обумовлена договором за рахунок позивача, сторонами підписано акти надання послуг, підстав кваліфікувати додаткові витрати, які виникли при виконанні умов Договору як збитки немає.
Вина експедитора у простої контейнера в порту не доведена, як і факт правопорушення саме з боку відповідача щодо прав та інтересів позивача; відсутній причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і заподіяною позивачу шкодою.
Отже, суди дійшли правомірних висновків, що позивач не довів наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, вини відповідача за завдану позивачу шкоду у заявленому розмірі.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги слід відхилити, оскільки вони спростовують встановленими обставинами справи, зводяться вимог встановити інші обставини справи та спрямовані на їх переоцінку, що виходить за межі касаційної первірки оскаржуваного судового акту.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 у справі № 910/782/17 Господарського суду міста Києва залишити без зміни.
Головуючий, суддяО.В. Яценко
СуддіС.В. Бакуліна
І.П. Ходаківська