печерський районний суд міста києва
Справа № 757/11865/16-ц
02 жовтня 2017 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Писанець В.А.,
при секретарі - Ясеновенко К. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві подання Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича у виконавчому провадженні № 40630565 про обмеження виїзду за межі України боржника ОСОБА_2,-
Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадим І. С. звернувся до суду з поданням, у якому просив тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон з тимчасовим вилученням паспорту громадянина України для виїзду за кордон до виконання зобов'язань громадянина України ОСОБА_2
У судове засідання державний виконавець не з'явився, про розгляд подання повідомлявся належним чином, заяви або клопотання не подав, про причини неявки суду не повідомив.
Суд, вивчивши подання, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що у задоволенні подання державного виконавця слід відмовити.
Подання мотивується тим, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України знаходиться виконавче провадження № 40630565 з примусового виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14.08.2013, виконавчий лист для якого видано 18.10.2013 на стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «Комерційний Банк «Експобанк» суму у розмірі 1092044,73 доларів США, що станом на 09.04.2012 за курсом НБУ становить 8722707,28 грн., 2444010,33 грн. та судові витрати у сумі 3339,00 грн.
В обґрунтування подання державний виконавець посилається на те, що добровільно боржник вимоги ВДВС та виконавчого документу не виконує, що свідчить, на думку державного виконавця, про ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань. Так у поданні зазначено, що у наданий семиденний строк для добровільного виконання судового рішення заборгованість не погашена, поведінка боржника у відносинах з стягувачем свідчить про небажання виконувати судове рішення, сума заборгованості не погашена навіть частково.
11.11.2013 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазур Г. І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 40630565.
Постановою у виконавчому провадженні від 31.03.2015 на майно боржника накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження. У ході проведення виконавчого провадження державним виконавцем направлено запити до державних установ з метою з'ясування наявності рухомого та нерухомого майна, що належить боржникові на праві власності, зокрема до Державної авіаційної служби України, УДАІ ГУ МВС України в Київській області, Національної комісії з цінних папір та фондового ринку, Державної інспекції сільського господарства України, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві. Разом з тим, зареєстрованого на праві власності за ОСОБА_2 майна не встановлено, як вбачається з наданих на запити державного виконавця листів.
Положенням цивільного процесуального закону, а саме частиною 1 статті 377-1 ЦПК України визначено, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.
При цьому частиною 2 вказаної статті передбачено імперативну норму, якою встановлено, що суд розглядає таке подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.
Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
В силу статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах будь-якої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною 2 та 3 вказаної статті Закону визначено обов'язки та повноваження виконавця під час здійснення виконавчого провадження.
Згідно з пунктом 19 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виникає право у державного, приватного виконавця звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Таким чином, право державного виконавця, приватного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Вирішуючи питання про задоволення подання, суд має перевірити вчинення державним, приватним виконавцем при примусовому виконанні судового рішення всіх можливих виконавчих дій, та з'ясувати наявність доказів, які б свідчили, що боржник умисно ухиляється від виконання рішення суду.
Звертаючись до суду з даним поданням, головний державний виконавець посилався на ті підстави, що боржником не вчиняються дії для виконання виконавчого документа, що трактується не інакше, як ухилення від погашення існуючої заборгованості та переховування майна, на яке передбачено звернення стягнення.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п.5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-ХІІ та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-ХІV, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде встановлено протилежне.
Відповідно до положення ч. 3 ст. 10 ЦПК України, наявність умислу та обставин, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Разом з тим, з доданих до подання доказів не вбачається, що боржник свідомо ухиляється від виконання зобов'язання.
Також суду не надано доказів того, що боржник вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, зокрема, що за час виконання судового рішення боржник виїжджав за межі України, що призвело до виникнення заборгованості, боржник безпідставно не з'являвся на виклики державного виконавця, або доказів, які дають підстави вважати, що боржник має намір ухилитися від виконання виконавчого напису шляхом залишення території України.
Державним виконавцем не надано доказів стосовного того, що боржнику відомо про відкриття виконавчого провадження, доказів отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, копії постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, доказів ухилення боржника від виконання рішення суду та вимог державного виконавця, доказів того, що останнім вчинено всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» спрямовані на погашення боржником суми боргу, а тому висновок про умисні дії боржника щодо уникнення виконання судового рішення є передчасним, з огляду на надані суду письмові докази.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 377-1 ЦПК України, суд, -
Подання Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича у виконавчому провадженні № 40630565 про обмеження виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя В. А. Писанець