Справа №22-2363/12
Головуючий у 1 інстанції - Жежера О.В.
Доповідач - Українець Л.Д.
Іменем України
18 січня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва
В складі : головуючого - Українець Л.Д.
суддів - Шебуєвої В.А.
- БорисоваоїО.В. при секретарі - Дем»янчук Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 листопада 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа - Головне управління юстиції в м. Києві про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом
встановила:
У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеним позовом.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 16 грудня 2009 року ОСОБА_3 на його ім'я склала заповіт, посвідчений секретарем Пилиповецької сільської ради Новоград- Волинського району Житомирської області, зареєстрований в реєстрі за №60, відповідно до якого усе належне їй майно на день смерті вона заповіла йому. Спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року та після її смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, яке складається з квартири АДРЕСА_1.
Звернувшись до 21 Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з причини не дотримання форми заповіту передбаченої п.157 та п. 171 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами.
Вважає, що при складані заповіту від 16 грудня 2009 року посадовою особою норм чинного законодавства порушено не було і причин для відмови в прийнятті заповіту та у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом відсутні, оскільки при посвідченні спірного заповіту були дотримані загальні вимоги до форми заповіту.
До початку розгляду справи судом першої інстанції до участі у справі в якості співвідповідача було залучено Київську міську раду та проведено заміну неналежної третьої особи державного нотаріуса 21 Київської Державної нотаріальної контори ОСОБА_4 на належну - Головне управління юстиції у м.Києві.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 листопада 2011 ОСОБА_2 відмовлено в задоволені позову.
Не погоджуючись із таким рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його вимог.
Зазначив, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи. Заповіт ОСОБА_3 від 16.12.2009 року виготовлений за допомогою загальноприйнятих технічних засобів - друкування на папері, вказано місце складання - село Пилиповичі Новограда-Волинського району Житомирської області, зазначено час - 14 годин, 30 хвилин, містить написану фразу - «заповіт прочитано заповідачем вголос», підписаний особисто заповідачем, посвідчений належною особою, тобто, вказаний заповіт відповідає всім вимогам щодо форми заповіту, зазначеним у ст. 1247 ЦК та порядку посвідчення заповіту згідно до вимог ст. 1248 ЦК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 13 серпня 1993 року, виданим Фондом комунального майна Мінського району м. Києва (а.с.9).
16 грудня 2009 року від імені ОСОБА_3 було складено заповіт, яким вона все належне їй майно заповіла позивачу ОСОБА_2, заповіт був посвідчений секретарем Пилиповецької сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області та зареєстрований в реєстрі за №60.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 12 серпня 2010 року відділом реєстрації смерті у м.Києві (а.с.6). Після її смерті відкрилась спадщина на зазначене майно.
Позивач, звернувшись до 21 Київської нотаріальної контори із заявою щодо одержання після смерті ОСОБА_3 спадщини за заповітом, посвідченим секретарем Пилиповецької сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області 16 грудня 2009 року, отримав відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з причини недотримання форми заповіту передбаченої п.157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України станом на грудень 2009 року та порядку реєстрації заповіту, передбаченого п.171 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України станом на грудень 2009 року.
При досліджені заповіту ОСОБА_3 від 16 грудня 2009 року на ім'я позивача, судом встановлено, що він складений у письмовій формі, із зазначенням населеного пункту і дати складання заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Зазначений заповіт посвідчений секретарем Пилиповецької сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області ОСОБА_5, що не суперечить вимогам ст.1251 ЦК України, в якій зазначено, що якщо в населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Проте, судом вірно встановлено, що спірний заповіт не відповідає вимогам Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року №20/5 та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року №22/5.
Відповідно до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Зазначені вимоги також відображені у п.157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та п.33 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, а саме: заповіт має бути складений у письмовій формі із зазначенням місця і часу складання заповіту.
У заповіті від 16 грудня 2009 року зазначений лише населений пункт, в якому складено заповіт, при цьому не зазначено місце його складання із зазначенням адреси та часу складання.
Крім того, при виготовлені заповіту нотаріусом за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, заповідач повинен перед своїм підписом написати власноручно фразу про те, що заповіт ним прочитано в голос. Зазначене передбачено ч.3 ст.157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, проте, зазначена фраза у заповіті надрукована за допомогою технічного запису, а не написана заповідачем ОСОБА_3 Також, заповіт не містить власноручно написаного заповідачем прізвища, ім'я та по-батькові.
Також судом було встановлено порушення п.171 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який передбачає, що відомості про заповіти підлягають обов'язковій реєстрації в Спадковому реєстрі в порядку, установленому Положенням про Спадковий реєстр, затвердженим наказом Міністерства юстиції України.
Згідно п.п.2.4,2.5,2.6 Наказу Міністерства юстиції України № 51/5 від 17.10.2000 року «Про Спадковий реєстр» (в редакції, яка діяла станом на грудень 2009 року, тобто, на момент посвідчення заповіту) посадові особи органів місцевого самоврядування здійснюють внесення відомостей до Спадкового реєстру шляхом подання державному підприємству «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України чи його регіональним філіям заяв встановленого зразка. Заяви подаються (надсилаються) Реєстратору в такі строки: у день вчинення відповідної нотаріальної дії. Заяву про реєстрацію заповіту, посвідченого посадовими, службовими особами, зазначеними у ст.ст.1251,1252 ЦК України, ст.ст.37,38 і ч.1 ст.40 Закону України «Про нотаріат», може бути надано Реєстратору безпосередньо заповідачем.
Проте, з Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі вбачається, що відомості про заповіт від 16 грудня 2009 року зареєстровані у реєстрі лише 30 серпня 2010 року, тобто, після смерті заповідача ОСОБА_3 та з порушенням строків, встановлених п.2.5 вищезазначеного Наказу міністерства юстиції України №51/5 від 17 жовтня 2000 року «Про Спадковий реєстр».
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заповіт, посвідчений секретарем Пилиповецької сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області ОСОБА_5 16 грудня 2009 року та зареєстрований в реєстрі за №60, суперечить вимогам ст.ст. 1247,1248 ЦК України, а також положенням Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України щодо його форми та порядку посвідчення.
Відповідно до ч.1 ст.1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення є нікчемним.
Оскільки заповіт є правочином, то на нього поширюються загальні положення про правочин.
В силу ч.2 ст.215, ч.1 ст.216 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Крім того, слід зазначити, що в силу глави 89 ЦК України, оформлення права на спадщину проводиться нотаріусом.
В разі безпідставної відмови нотаріуса від видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, такі дії нотаріуса підлягають оскарженню в судовому порядку.
Позивач не надав доказів, що він оскаржував дії нотаріуса щодо безпідставності відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину, а тому даний позов не підлягав задоволенню і в судовому порядку.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : Судді :