06 листопада 2017 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 , отримавши апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні № 120 161 000 100 029 56 від 18 березня, який брав участь у судовому провадженні - прокурора Київської місцевої прокуратури № 1 міста Києва ОСОБА_2 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 14 вересня 2017 року, -
Цим вироком ОСОБА_3 визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 203-2 КК України та його виправдано, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується, вчинено обвинуваченим.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор у кримінальному провадженні, який брав участь у судовому провадженні - прокурор Київської місцевої прокуратури № 1 міста Києва ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
Виходячи з положень п. 1 ч. 1 ст. 392 КПК України, вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 14 вересня 2017 року може бути оскаржений і прокурор, який брав участь у судовому провадженні, у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 393 та ч. 4 ст. 36 КПК України, має право на подачу апеляційної скарги.
Водночас прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_2 , який брав участь у судовому провадженні, в апеляційній скарзі, наряду зі своїм процесуальним становищем, вказав займану ним посаду не існуючої прокуратури - Київська місцева прокуратура № 1 міста Києва, тоді як, згідно до положень ст. 12 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 № 1697-VІІ та Додатку до нього, які визначають перелік/назву місцевої прокуратури і територіальну юрисдикцію, назва місцевої прокуратури, діяльність якої поширюється на Голосіївський район міста Києва - є Київська місцева прокуратура № 1.
Як регламентують приписи п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.
Ухвалою судді-доповідача від 20 жовтня 2017 року апеляційна скарга прокурора ОСОБА_2 залишена без руху та прокурору встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі, що надійшла до Апеляційного суду міста Києва 31 жовтня 2017 року, прокурор ОСОБА_2 не усунув наступні недоліки.
Так, як видно з апеляційної скарги у новій редакції, прокурор ОСОБА_2 просить вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 14 вересня 2017 року стосовно ОСОБА_3 скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, ухвалити новий вирок з дотриманням вимог ст. 374 КПК України, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, та призначити покарання за вказаною статтею у виді штрафу у розмірі тридцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією грального обладнання.
На обґрунтування вказаних апеляційних вимог прокурор послався фактично на ті ж саме доводи, що викладені в апеляційній скарзі в редакції від 12 жовтня 2017 року, що визнані суддею-доповідачем ухвалою від 20 жовтня 2017 року як такі, що містять недоліки, які підлягають усуненню.
Проте прокурор не звернув уваги на обставини, що слугували підставою для залишення його апеляційної скарги без руху та не послався в апеляційній скарзі в новій редакції, на противагу обставинам, указаним у вироку суду першої інстанції, щодо порушення права ОСОБА_3 на захист за відсутності під час досудового розслідування захисника у провадженні за ч. 1 ст. 203-2 КК України, що відноситься до особливо тяжких злочинів, де участь захисника, у відповідності до ч. 1 ст. 52 КК України, є обов'язковою з моменту набуття особою статусу підозрюваного, і, як наслідок, визнання недопустимими доказами у провадженні, згідно приписів п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК України, у тому числі показань свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які не були відкриті захиснику, як і протокол огляду місця події, під час якого були вилучені 10 системних блоків, ноутбук, які, в свою чергу, не набули статусу тимчасово вилученого майна, на них не накладено арешт та вони не визнані речовими доказами, і висновок експерта по них та інші.
За наведеним, а також, виходячи з того, що при проханні прокурора про необхідність ухвалення стосовно ОСОБА_3 обвинувального вироку на підставі дослідження доказів, не вказано яких, як того вимагають приписи ч. 3 ст. 404 КПК України, і чи вони є допустимими, з визнанням його винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, з призначення покарання у виді штрафу у розмірі тридцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в порушення вимог ст. 53 КК України без визначення грошового еквіваленту, без посилання на правові підстави конфіскації грального обладнання - слід прийти до висновку про те, що прокурор ОСОБА_2 не усунув недоліки апеляційної скарги, яка залишена без руху, в установлений строк, а тому, виходячи з приписів п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційну скаргу слід повернути прокурору ОСОБА_2 .
На підставі викладеного, керуючись ст. 399 КПК України, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні № 120 161 000 100 029 56 від 18 березня, який брав участь у судовому провадженні - прокурора Київської місцевої прокуратури № 1 міста Києва ОСОБА_2 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 14 вересня 2017 року, яким ОСОБА_3 визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 203-2 КК України та його виправдано, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується, вчинено обвинуваченим - повернути прокурору.
Копію ухвали невідкладно надіслати прокурору ОСОБА_2 разом з апеляційною скаргою та додатками.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців.
Суддя Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1