справа № 760/13653/16-ц головуючий у 1-й інстанції: Українець В.В.
апеляційне провадження № 22-ц/796/11288/2017
7 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого Головачова Я.В.
суддів: Поливач Л.Д., Шахової О.В.
при секретарі Горак Ю.М.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Головне територіальне управління юстиції у місті Києві про визнання права власності в порядку спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року,
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_4, після смерті якої відкрилася спадщина на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та земельну ділянку, яка знаходиться у АДРЕСА_2. Зазначив, що за життя ОСОБА_4 заповіту не склала, а тому спадкоємцями за законом після її смерті є він та його рідний брат ОСОБА_2 При цьому, відповідач проживав разом із ОСОБА_4 на день її смерті та в подальшому прийняв у фактичне володіння 1/4 частину спірної квартири після померлої. Позивач вчасно звернувся до Дев'ятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Посилаючись на те, що спірне спадкове майно у вигляді 1/4 частини квартири та 1/2 земельної ділянки належить йому з моменту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, позивач просив суд визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки, яка знаходиться у АДРЕСА_2, які належали померлій ОСОБА_4 на праві власності.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0697 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, що належала ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 17 серпня 2006 року, реєстраційний номер 919, виданого на підставі розпорядження Макарівської районної державної адміністрації № 414 від 20 грудня 2004 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 445 грн. судового збору.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції, зменшити суму судового збору, що стягнута з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, з 3 445 грн. до 650 грн. Скаржник зазначає, що при частковому задоволенні позову, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, однак судом першої інстанції було розділено судові витрати між сторонами порівну, не взявши до уваги, що вартість 1/2 частини земельної ділянки, на яку визнано право власності за позивачем, значно менше за вартість квартири, у визнанні права власності на яку було відмовлено.
Рішення суду в іншій частині сторонами не оскаржується, а тому в силу ст. 303 ЦПК України судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вважала, що судом першої інстанції ухвалено рішення з додержанням вимог закону.
Представник Головного територіального управління юстиції у місті Києві в суд апеляційної інстанції не з'явився, про час і місце розгляду справи третя особа у справі повідомлена належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка їх представника не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що ОСОБА_1 пред'являючи позов до ОСОБА_2 заявив дві самостійні вимоги майнового характеру про визнання за ним права власності в порядку спадкування на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки, яка знаходиться у АДРЕСА_2.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, яка знаходиться у АДРЕСА_2. У задоволенні іншої позовної вимоги про визнання права на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 було відмовлено.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд першої інстанції виходив із того, що з урахуванням часткового задоволення позовних вимог з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 445 грн.
Проте з таким висновком суду повністю погодитися не можна.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Як убачається з роз'яснень, викладених у п. 13 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", якщо у позовній заяві об'єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов'язаних між собою, то, враховуючи, що об'єктом справлення судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог (п. 10 ст. 80 ЦПК України). При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.
У п. 36 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" роз'яснено, що вимога пропорційності присуджених судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір. Якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.
Ураховуючи положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат має переслідувати законну мету.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 11 серпня 2016 року ОСОБА_1 за подачу позовної заяви, яка містить дві самостійні вимоги майнового характеру, ставку судового збору визначено у розмірі 6 890 грн.
При цьому, судом першої інстанції не було надано оцінки, що імовірна вартість спірного майна не є рівною, оскільки вартість Ѕ частини земельної ділянки площею 0,0697 га, яка знаходиться у АДРЕСА_2 очевидно менша за вартість ј частини квартири АДРЕСА_1.
Разом з тим, представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано копії пропозицій з продажу аналогічних за характеристиками земельних ділянок, розміщених на електронному сайті www.olx.ua з яких вбачається, що приблизна ринкова вартість земельної ділянка, яка є предметом спору, становить 130 000 грн. Відповідно вартість Ѕ частини вказаної земельної ділянки становить 65 000 грн.
Таким чином, судовий збір, який підлягав сплаті за визнання права власності на зазначене майно становить 1 відсоток ціни позову (п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) - 650 грн.
За таких обставин суд першої інстанції неправильно розподілив судові витрати та дійшов помилкового висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 3 445 грн.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним рішення суду змінити, зменшити суму судового збору, що стягнута з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, з 3 445 грн. до 650 грн.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 19 вересня 2017 року в частині розподілу судових витрат змінити.
Зменшити суму судового збору, що стягнута з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, з 3 445 грн. до 650 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий Я.В. Головачов
Судді: Л.Д. Поливач
О.В. Шахова