1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 06 листопада 2017 року, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 серпня 2017 року, щодо
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кобижча Бобровицького району, Чернігівської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушенні, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК України,
за участі: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 06 жовтня 2017 року, з одночасним визначенням застави в розмірі 750 000 грн. та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Вирішуючи питання про вид заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя врахував тяжкість покарання за ч. 4 ст. 368-4 КК України, особу підозрюваного, його вік, стан здоров'я, наявність постійного місця проживання, майновий стан, та прийшов до висновку, що докази та обставини на які посилається слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави слідчому вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування, знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.
Не погоджуючись з таким рішення, захисник в інтересах підозрюваного подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 серпня 2017 року та постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, а саме у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв., виконання якого проводити за адресою його постійного місця проживання.
Апеляційна скарга мотивована тим, що слідчий суддя задовольняючи клопотання прокурора про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не в повній мірі дослідив всі обставини, з'ясування яких, могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення, а тому не мав достатніх підстав для обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, захисник звертає увагу на те, що відповідно до протоколу затримання ОСОБА_6 , його було затримано 08 серпня 2017 р. о 13:25 год. у дворі біля будинку № 25 по вул. Чорновола в м. Києві, але у дійсності до цього моменту він вже знаходився у кайданках понад дві години.
Крім того стверджує, що слідчим суддею залишено поза увагою ту обставину, що ОСОБА_6 постійно проживає за однією адресою, добре характеризується за місцем проживання, має сім'ю, дітей, які хоч і дорослі, проте потребують його допомоги, підтримки та піклування, знаходження ОСОБА_6 під вартою, вкрай негативно відобразиться на психологічному стані його вагітної доньки.
Разом з тим, автор апеляційної скарги вважає, що слідчий суддя не обґрунтовано прийшов до висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурор не навів будь-яких прийнятних обставин, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не зможе запобігти доведеному ризику, і тому безпідставно застосував щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, на думку сторони захисту, на сьогоднішній день є лише припущення прокурора, що ОСОБА_6 буде ухилятись від слідства, перешкоджати встановленню істини у справі, здійснювати злочинну діяльність або здійснювати негативний вплив на свідків з метою зміни ними їх показань, щоб уникнути покарання, будь-якими фактичними даними це не обґрунтовано та спростовуються крайньою зацікавленістю підозрюваного в об'єктивному розслідуванні даного кримінального провадження, наміром до співпраці з досудовим слідством та належною процесуальною поведінкою.
Крім того, посилання в оскаржуваній ухвалі слідчого судді тільки на тяжкість злочину, на переконання захисника, суперечить конституційним принципам ст. 62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, а отже тяжкість злочину сама по собі не може бути достатньою підставою для застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Разом з тим, автор апеляційної скарги звертає увагу на те, що в оскаржуваній ухвалі слідчий суддя вказав строк проголошення повного тексту ухвали 11 серпня 2017 року о 10 год. 55 хв. Але фактично в цей час ухвалу проголошено не було, і на руки її сторонам не видали, оскільки суддя знаходився у нарадчій кімнаті. Повний текст ухвали адвокат отримав лише 15 серпня 2017 року. Таким чином, на переконання захисника, слідчий суддя грубо порушив право на захист підозрюваного, позбавивши його можливості на вчасне апеляційне оскарження його ухвали та справедливого судового розгляду, оскільки у сторони захисту не залишається часу на підготовку та подання апеляційної скарги на ухвалу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника, які просили задовольнити їхню апеляційну скаргу, виступ прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційних вимог сторони захисту, та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника в інтересах підозрюваного задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 12 липня 2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 420170000000002224, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК України.
08 серпня 2017 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України та того ж дня повідомлено про підозру в одержанні особою, яка проводить професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вчинення дій або бездіяльності з використанням наданих їй повноважень в інтересах того хто надає таку вигоду та третіх осіб, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
09 серпня 2017 року старший слідчий в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 серпня 2017 року зазначене клопотання задоволено.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Так, з ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим, а також інші дані про особу ОСОБА_6 , в їх сукупності.
Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що підозра у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення є обґрунтованою та підтверджується вагомими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
На об'єктивне переконання і колегії суддів апеляційного суду сукупність всіх даних зазначених в ухвалі слідчого судді дає достатні підстави вважати ймовірною підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-4 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування кримінального правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язує його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.
Колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.
Матеріали судового провадження містять докази про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою.
Враховуючи викладене, вимоги апеляційної скарги захисника в цій частині не заслуговують на увагу.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вище вказаним вимогам, і що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Дані, на які посилаються в своїй апеляційній скарзі захисник, які б унеможливлювали перебування підозрюваного ОСОБА_6 під вартою, матеріали судової справи не містять.
Крім того, посилання захисника на те, що слідчий суддя задовольняючи клопотання прокурора не в повній мірі дослідив всі обставини, з'ясування яких, могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення, а тому не мав достатніх підстав для обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під варто, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання прокурора про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дослідив всі обставини, з'ясування яких, могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення відповідно до вимог ст. 370 КПК України.
Наявність даних, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_6 , зокрема те, що він постійно проживає за однією адресою, добре характеризується за місцем проживання, має добру сім'ю, дітей, які хоч і дорослі, потребують його допомоги, підтримки та піклування, - не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_6 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
Твердження автора апеляційної скарги про те, що посилання в оскаржуваній ухвалі слідчого судді тільки на тяжкість злочину, суперечить конституційним принципам ст. 62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, а отже тяжкість злочину сама по собі не може бути достатньою підставою для застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Що стосується доводів захисника про те, що слідчий суддя грубо порушив право на захист підозрюваного, позбавивши його можливості на вчасне апеляційне оскарження його ухвали та справедливого судового розгляду, оскільки у сторони захисту не залишається часу на підготовку та подання апеляційної скарги на ухвалу, колегія суддів вважає їх не переконливими, оскільки вони спростовуються матеріалами судового провадження.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник підозрюваного просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
При цьому судом також враховано положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
Слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 182 КПК України, з урахуванням обставин справи, тяжкості злочинів, визначив заставу, що належним чином забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави, з урахуванням майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. З таким твердженням слідчого судді погоджується і колегія суддів.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не виявлено і не вбачаються такі зі змісту апеляційної скарги.
Суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , даних про його особу, застосував запобіжний захід у вигляді тримання його під вартою, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 серпня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 06 жовтня 2017 року, з одночасним визначенням застави в розмірі 750 000 грн. та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-сс/796/4366/2017 Категорія: ст.183 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_10 Доповідач: ОСОБА_1