1 листопада 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 - ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження №12016100040015208 за апеляційною скаргою прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_5 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20 березня 2017 року, яким
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 26 березня 2015 року за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. (штраф не сплачений),
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України, та призначено покарання у виді 5 місяців арешту.
У пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 185 КК України за епізодом від 3 листопада 2016 року, та за ч. 2 ст. 185 КК України за епізодами від 3 листопада 2016 року, 5 листопада 2016 року, 6 листопада 2016 року, 7 листопада 2016 року, 11 листопада 2016 року, 20 листопада 2016 року, 24 листопада 2016 року, 27 листопада 2016 року, 28 листопада 2016 року, 8 грудня 2016 року, 9 грудня 2016 року визнаний невинуватим та виправданий у зв'язку з недоведеністю у вчиненні кримінального правопорушення обвинуваченим.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 26 березня 2015 року за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України у відповідності до вимог ст.ст. 71, 72 КК України виконувати самостійно,
за участю сторін судового провадження
прокурора - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
обвинуваченого - ОСОБА_6
Вироком суду ОСОБА_6 визнаний винуватим в тому, що 14 грудня 2016 року, приблизно о 02.50 год., перебуваючи поряд з будинком за адресою м. Київ, вул. Курнатовського 5-а, помітив припаркований автомобіль марки «ВАЗ 2110», сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 .
В цей час у ОСОБА_10 виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна з вищевказаного автомобіля, з метою протиправного збагачення.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_10 , діючи умисно, з корисливих мотивів, підійшов до вищевказаного автомобіля та, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, відчинив двері багажного відділення автомобіля «ВАЗ 2110», державний номерний знак НОМЕР_2 , звідки дістав колесо «michalin alpina» 175/65 г 14, вартістю 700 грн., з диском, вартість якого 350 грн., та ще одне колесо «Debika Frigo» 175/70 RI 3, вартістю 500 грн., та два автомобільні дроти вартість кожного складає 100 грн., загальною вартістю 200 грн. .
У подальшому ОСОБА_10 з викраденим з місця вчинення злочину зник, завдавши потерпілому ОСОБА_9 , матеріального збитку на загальну суму 1750 грн. .
Цим же вироком ОСОБА_6 виправданий за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України у зв'язку з недоведеністю у вчиненні кримінального правопорушення за висунутим обвинуваченням, а саме:
3 листопада 2016 року 02.30 год., ОСОБА_6 , перебуваючи поряд з будинком за адресою м. Київ, вул. Стальського, 24, побачив припаркований автомобіль марки «Газ 3110», державний номерний знак НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_11 .
В цей час у ОСОБА_6 , виник злочинний умисел, направлений на таємне, викрадення чужого майна з вищевказаного автомобіля, з метою протиправного збагачення.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне, викрадення чужого майна, ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, підійшов до вищевказаного автомобіля та впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою зазделегіть підготовленої викрутки, шляхом пошкодження замка передніх дверей відчинив двері автомобіля «ГАЗ 3110», державний номерний знак НОМЕР_3 , звідки дістав акумулятор, магнітофон «Кенго», металеву каністру з бензином 10 літрів, набір ключів, автомобільні та слюсарні ключі, електричну болгарк, дрель, та газовий балон.
У подальшому ОСОБА_6 , з викраденим з місця вчинення злочину зник завдавши потерпілому ОСОБА_11 , матеріального збитку на загальну суму 10000 грн. .
Дії ОСОБА_6 органами досудового розслідування кваліфіковані за даним епізодом як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) за ч. 1 ст. 185 КК України.
Також ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що 3 листопада 2016 року, приблизно о 4 годині, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 , з корисливих спонукань, з метою повторного таємного викрадення чужого майна, підійшов до автомобіля марки «ВАЗ 2107», державний номерний знак НОМЕР_4 та, здійснюючи свої злочинні наміри, скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто їз сторонніх осіб не спостерігає, за допомогою ножа відкрив водійські двері даного автомобіля, звідки повторно таємно викрав авто магнітолу, вартістю 1000 грн., який належить потерпілому ОСОБА_12 , чим спричинив останньому матеріальної шкоди на вказану суму.
Після цього, ОСОБА_6 з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що 5 листопада 2016 року, приблизно о 4 годині, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_3 , з корисливих спонукань, з метою повторного таємного викрадення чужого майна, підійшов до автомобіля марки «Кіа», державний номерний знак НОМЕР_5 та, здійснюючи свої злочинні наміри, скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, розбив ліве переднє скло даного автомобіля, звідки повторно таємно викрав шліфувальну машину «Старко», вартістю 2000 грн., електролобзик «Інтерсстол» вартістю 1500 грн., акумулятор вартістю 2500 грн., які належать потерпілому ОСОБА_13 , чим спричинив останньому матеріальної шкоди на суму 6000 грн. .
Після цього, ОСОБА_6 з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що 6 листопада 2016 року, приблизно о 03 годині, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_4 , з корисливих спонукань, з метою повторного таємного викрадення чужого майна, підійшов до автомобіля марки «Рено», державний номерний знак НОМЕР_6 та, здійснюючи свої злочинні наміри, скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, розбив скло задніх дверей даного автомобіля, звідки повторно таємно викрав інструменти автомобільні марки «Таптди», циркуляційний насос «Бош» в кількості 2 шт., нагрівальні елементи для пральних машин в кількості 5 шт., зливні насоси в кількості 4 штуки для пральних машин «Аскол» електронні модулі в кількості 15 штук, тент для бойлера марки «Електролюкс», супорта для пральної машини в кількості 2 штуки, шланг заливу води для пральної машин СМЕТ, кювета для води пральної машини «Самсунг», які належать потерпілому ОСОБА_14 , чим спричинив останньому матеріальної шкоди на суму 10000 грн. .
Після цього, ОСОБА_6 з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що 7 листопада 2016 року, приблизно о 3 годині, перебуваючи біля будинку № 20 по вулиці Курнатовського в місті Києві, з корисливих спонукань, з метою повторного таємного викрадення чужого майна, підійшов до автомобіля марки «Шевроле Авео», державний номерний знак НОМЕР_7 та, здійснюючи свої злочинні наміри, скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, розбив переднє скло даного автомобіля, звідки повторно таємно викрав відео реєстратор «Гейзер», який належать потерпілому ОСОБА_15 , чим спричинив останньому матеріальної шкоди на суму 1000 грн. .
Після цього, ОСОБА_6 з викраденим майном з місця вчинення правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що 11 листопада 2016 року, приблизно о 3 год. перебуваючи біля будинку АДРЕСА_5 , з корисливих спонукань та з метою повторного таємного викрадення чужого майна, підійшов до автомобіля марки «Шевроле », державний номерний знак НОМЕР_8 та, здійснюючи свої злочинні наміри, скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, розбив переднє праве скло даного автомобіля, звідки повторно таємно викрав перфоратор «Боні» вартістю 3000 грн., шуруповерт «Бош» вартістю 2500 грн., які належать потерпілому ОСОБА_16 , чим спричинив останньому матеріальної шкоди на суму 5500 грн. .
Після цього, ОСОБА_6 з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що 20 листопада 2016 року, приблизно о 3 год., перебуваючи біля будинку АДРЕСА_6 , з корисливих спонукань, з метою повторного таємного викрадення чужого майна, підійшов до автомобіля марки «Мітсубісі Паджеро», державний номерний знак НОМЕР_9 , та, здійснюючи свої злочинні наміри, скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, розбив переднє праве скло даного автомобіля, звідки повторно таємно викрав відео реєстратор вартістю 500 грн., який належить потерпілому ОСОБА_17 , чим спричинив останньому матеріальної шкоди на суму 500 грн. .
Після цього, ОСОБА_6 з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що 24 листопада 2016 року, приблизно о 23 год. 00 хвилин, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_7 , з корисливих спонукань, з метою повторного таємного викрадення чужого майна, підійшов до автомобіля марки «Заз Віда», державний номерний знак НОМЕР_10 та, здійснюючи свої злочинні наміри, скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, розбив переднє праве скло даного автомобіля, звідки повторно таємно викрав відео реєстратор вартістю 700 грн., та зарядний пристрій до мобільного телефону «Самсунг» вартістю 220 грн., які належать потерпілому ОСОБА_18 , чим спричинив останньому матеріальної шкоди на суму 920 грн..
Після цього, ОСОБА_6 з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що 27 листопада 2016 року, приблизно о 23 год., перебуваючи біля будинку № 24 по Курнатовського в місті Києві, з корисливих спонукань, з метою повторного таємного викрадення чужого майна, підійшов до автомобіля марки «Лада Каліна», державний номерний знак НОМЕР_11 та, здійснюючи свої злочинні наміри, скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, шляхом пошкодження замків дверей відчинив бажане відділення, звідки повторно таємно викрав перфоратор вартістю 3000 грн., який належить потерпілому ОСОБА_19 , чим спричинив останньому матеріальної шкоди на суму 3000 грн. .
Після цього, ОСОБА_6 з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що 28 листопада 2016 року, приблизно о 2 год., перебуваючи біля будинку АДРЕСА_8 , з корисливих спонукань, з метою повторного таємного викрадення чужого майна, підійшов до автомобіля марки «Шеврове Авео», державний номерний знак НОМЕР_12 та, здійснюючи свої злочинні наміри, скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, розбив переднє праве скло даного автомобіля, звідки повторно таємно викрав авто магнітолу вартістю 500 грн., перфоратор вартістю 1500 грн., шуруповерт 1000 грн., електронасос вартістю 1000 грн., які належать потерпілому ОСОБА_20 , чим спричинив останньому матеріальної шкоди на суму 4500 грн. .
Після цього, ОСОБА_6 з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що 9 грудня 2016 року, приблизно о 02 год., перебуваючи біля будинку АДРЕСА_9 , з корисливих спонукань, з метою повторного таємного викрадення чужого майна, підійшов до автомобіля марки «Нісан Мікра », державний номерний знак НОМЕР_13 та, здійснюючи свої злочинні наміри, скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, розбив скло багажного відділення даного автомобіля, звідки повторно таємно викрав запасне колесо, домкрат, які належать потерпіло мій ОСОБА_21 , чим спричинив останній матеріальної шкоди.
Після цього, ОСОБА_6 з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що 8 грудня 2016 року, приблизно о 03 год., перебуваючи біля будинку АДРЕСА_10 , з корисливих спонукань, з метою повторного таємного викрадення чужого майна, підійшов до автомобіля марки «ВАЗ 2101», державний номерний знак НОМЕР_14 та, здійснюючи свої злочинні наміри, скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, шляхом пошкодження замків дверей відчинив дверцята та із салону відчинив капот, звідки повторно таємно викрав акумулятор, який належить потерпілому ОСОБА_22 , чим спричинив останньому матеріальної шкоди.
Після цього, ОСОБА_6 з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд.
Дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування за даними епізодами кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції в частині виправдання ОСОБА_6 , прокурор у провадженні подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість, ухвалити новий вирок, яким визнати винуватим ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України за всіма інкримінованими стороною обвинувачення епізодами, а саме: від 14 грудня 2016 року, 3 листопада 2016 року, 3 листопада 2016 року, 5 листопада 2016 року, 6 листопада 2016 року, 7 листопада 2016 року, 11 листопада 2016 року, 20 листопада 2016 року, 24 листопада 2016 року, 27 листопада 2016 року, 28 листопада 2016 року, 8 грудня 2016 року, 9 грудня 2016 року та призначити покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі.
Вимоги апеляційної скарги прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 під час досудового розслідування визнав свою провину у всіх інкримінованих йому злочинів, надавши відповідні показання. З метою перевірки та уточнення показань ОСОБА_6 була проведена слідча дія - слідчий експеримент, на що останній добровільно погодився, та така слідча дія здійснювалась з дотриманням вимог ст.ст. 223, 240 КПК України. З власних міркувань підозрюваний на стадії досудового розслідування добровільно відмовився від захисника і тому вказана слідча дія була проведене без участі захисника. Під час судового розгляду допитаний понятий, який підтвердив обставини проведення слідчого експерименту, те, що ОСОБА_6 відтворював обставини вчинених ним кримінальних правопорушень добровільно та без будь-якого впливу. З приводу застосування примусу до ОСОБА_6 з боку працівників поліції, ОСОБА_6 жодного разу не звертався зі скаргами. За таких обставин, на думку прокурора, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а тому судове рішення підлягає скасуванню.
Окрім того, як посилається в апеляційній скарзі прокурор, суд першої інстанції не звернув увагу на суспільну небезпеку вчинених правопорушень проти власності, те, що він раніше судимий, поведінка та стиль життя ОСОБА_6 має стійку антисуспільну спрямованість. Судом не враховано, що ОСОБА_6 на час вчинення злочину не працював, що свідчить про те, що крадіжки майна громадян є його джерелом утримання та отримання прибутків для існування злочинним шляхом. Також прокурор зазначає, що слід звернути увагу на слабкі соціальні зв'язки обвинуваченого, оскільки він не одружений, дітей не має, не працює, а тому схильний до подальшої злочинної антисоціальної поведінки. Виправдання ОСОБА_6 за ряд вчинених крадіжок без належного кримінально-правового впливу, на думку прокурора, стане негативним прикладом для суспільства в цілому та сприятиме формуванню в ньому негативних навичок. Суд першої інстанції не врахував тяжкість вчинення правопорушення, яке належить до категорії середньої тяжкості.
Відповідно до ст. 404 КПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглянувши кримінальне провадження в межах пред'явленого обвинувачення та поданої апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі, захисника та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши за клопотанням сторони обвинувачення докази, провівши судові дебати, надавши останнє слово обвинуваченому, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясував всі обставини кримінального провадження, перевірив їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, які досліджені в судовому засіданні та оцінені з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, у зв'язку з чим дійшов до обґрунтованого висновку про виправдання у зв'язку з недоведеністю у вчиненні кримінального правопорушення обвинуваченим за ч. 1 ст. 185 КК України за епізодом від 3 листопада 2016 року, та за ч. 2 ст. 185 КК України за епізодами від 3 листопада 2016 року, 5 листопада 2016 року, 6 листопада 2016 року, 7 листопада 2016 року, 11 листопада 2016 року, 20 листопада 2016 року, 24 листопада 2016 року, 27 листопада 2016 року, 28 листопада 2016 року, 8 грудня 2016 року, 9 грудня 2016 року, та про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення 14 грудня 2016 року по факту таємного викрадення належного ОСОБА_9 майна за обставин, викладених у вироку.
Обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 по епізоду від 14 листопада 2016 року, встановлені судом першої інстанції, прокурором в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому в цій частині висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального правопорушення по вказаному епізоду, які не оспорюються і в апеляційній скарзі, перевірці апеляційним судом не підлягають.
Дії ОСОБА_6 по епізоду від 14 листопада 2016 року правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_6 під час досудового розслідування визнавав вину по всіх епізодах, слідчий експеримент проведений відповідно до вимог закону, що підтверджено й показаннями свідка - понятого під час розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
З огляду на положення закону суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги показання ОСОБА_6 під час досудового розслідування, а тому посилання прокурора в апеляційній скарзі в цій частині не ґрунтуються на вимогах закону.
Крім того, судом першої інстанції досліджені надані стороною обвинувачення докази по епізодам 3 листопада 2016 року, 3 листопада 2016 року, 5 листопада 2016 року, 6 листопада 2016 року, 7 листопада 2016 року, 11 листопада 2016 року, 20 листопада 2016 року, 24 листопада 2016 року, 27 листопада 2016 року, 28 листопада 2016 року, 8 та 9 грудня 2016 року, та обґрунтовано зроблений висновок про визнання невинуватим обвинуваченого у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень та виправдання ОСОБА_6 по цих епізодах у зв'язку з недоведеністю у вчиненні кримінального правопорушення обвинуваченим.
Так, з показань допитаних під час судового розгляду в суді першої інстанції потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 вбачається, що потерпілі підтвердили лише факт вчинення крадіжки їх майна з автомобілів, однак, ким вчинені кримінальні правопорушення відносно них, їм невідомо.
У зв'язку з неявкою в судове засідання потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_22 , судом під час розгляду справи досліджені надані стороною обвинувачення відомості, що внесені до ЄРДР, по епізодам крадіжок майна вказаних потерпілих, з яких вбачається, що вказаним потерпілим також невідомо, хто вчинив крадіжку.
Судом першої інстанції досліджені та проаналізовані по всіх епізодах протоколи огляду місця події, в яких зафіксовані наслідки вчинених кримінальних правопорушень відносно потерпілих та обстановку після вчинення крадіжок з автомобілів. Проте, протоколи не містять відомостей про вчинення злочинів обвинуваченим, а тому, на думку колегії суддів, судом першої інстанції протоколи огляду місця події обґрунтовано не визнані доказами того, що вказані крадіжки вчинені обвинуваченим.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора, що судом безпідставно не взято як доказ винуватості обвинуваченого слідчий експеримент з останнім, під час якого ОСОБА_6 відтворював обставини вчинених ним кримінальних правопорушень добровільно та без будь-якого впливу, на думку колегії суддів, вони є безпідставними, оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції судом перевірялися докази в їх сукупності, і суд першої інстанції, враховуючи, що обвинувачений в суді першої інстанції не визнав фактів крадіжок по вказаним епізодам, обґрунтовано прийшов до висновку, що слідчий експеримент, проведений з обвинуваченим під час досудового розслідування не може бути покладений в основу обвинувального вироку, оскільки під час проведення вказаної слідчої дії слідчий не дотримався вимог процесуального законодавства, та, користуючись обставинами того, що обвинувачений погодився визнати себе винним, між іншим без захисника, не досяг мети проведення зазначеної слідчої дії та її наслідків, що, згідно вимог ст.223 КПК України, є підставою проведення слідчої дії, що знайшло своє відображення й у вироку суду.
Так, відповідно до положень ст. 240 КПК України, слідчий експеримент проводиться з метою перевірки та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та проводиться шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, тощо.
Разом з тим, як правильно вказав суд у вироку, зі змісту протоколу вбачається, що результати слідчого експерименту фактично зведені до показань підозрюваного під час досудового розслідування щодо обставин вчинення крадіжок, від яких в ході судового розгляду обвинувачений відмовився. Відтворення обставин вчинення кожного епізоду крадіжок, зокрема, спосіб проникнення та заволодіння викраденими предметами, можливість застосування знаряддя вчинення злочинів, про які говорив ОСОБА_6 , розміщення викрадених предметів, можливість проникнення до автомобіля у зазначений спосіб, тощо, не проводилася та не відмічалася а ні в протоколі, а ні згідно відеозапису під час проведення самого слідчого експерименту.
Крім того, показання потерпілих відносно найменування та кількості викрадених речей суттєво відрізнялися від тих, які вказувалися ОСОБА_6 під час слідчого експерименту, і ці суперечності під час досудового розслідування не були усунуті слідчим, як і прокурором під час судового розгляду.
За таких обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з наданих прокурором доказів по епізодах 3 листопада 2016 року, 3 листопада 2016 року, 5 листопада 2016 року, 6 листопада 2016 року, 7 листопада 2016 року, 11 листопада 2016 року, 20 листопада 2016 року, 24 листопада 2016 року, 27 листопада 2016 року, 28 листопада 2016 року, 8 та 9 грудня 2016 року вбачається, що обвинувачення по вказаних епізодах ґрунтується фактично на показаннях ОСОБА_6 на стадії досудового розслідування в якості підозрюваного та його показаннях, відображених в протоколі проведення слідчого експерименту, за відсутності інших доказів, тобто фактичних даних, отриманих у визначений КПК України спосіб, які би доводили винність обвинуваченого (показання, речові докази, документи, висновки експертиз).
Будь-яких інших доказів сторонами обвинувачення та захисту надано не було.
З огляду на те, що інших достатніх та переконливих доказів, які б підтверджували обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України за епізодами (3 листопада 2016 року, 3 листопада 2016 року, 5 листопада 2016 року, 6 листопада 2016 року, 7 листопада 2016 року, 11 листопада 2016 року, 20 листопада 2016 року, 24 листопада 2016 року, 27 листопада 2016 року, 28 листопада 2016 року, 8 та 9 грудня 2016 року) стороною обвинувачення не надано, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що надані докази є недостатніми для визнання винуватості ОСОБА_6 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень та виправдав обвинуваченого за цими епізодами кримінальних правопорушень у зв'язку з недоведеністю у вчиненні кримінального правопорушення обвинуваченим.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на суспільну небезпеку вчинених правопорушень проти власності, тяжкість вчинення правопорушення, яке належить до категорії середньої тяжкості, те, що він раніше судимий, що поведінка та стиль життя ОСОБА_6 має стійку антисуспільну спрямованість, те, що ОСОБА_6 на час вчинення злочину не працював, що свідчить про те, що крадіжки майна громадян є його джерелом утримання та отримання прибутків для існування злочинним шляхом, на слабкі соціальні зв'язки обвинуваченого, оскільки він не одружений, дітей не має, не працює, а тому схильний до подальшої злочинної антисоціальної поведінки, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, при призначення покарання обвинуваченому суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого злочину, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; його поведінку під час та після вчинення злочинних дій; особу винного, який раніше судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, позитивні характеристики, дані, щодо стану здоров'я, невстановленість судом наявності зв'язків з антигромадськими елементами, спосіб життя (раніше судимий, неодружений); відношення обвинуваченого до вчиненого, а саме наявність у нього розуміння неприйнятності вчинених ним дій у цивілізованому суспільстві; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), обставину, яка пом'якшує покарання, - щире каяття, за відсутності обставин, що обтяжують покарання, та з урахуванням встановлено під час розгляду справи призначив обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України у виді 5 місяців арешту.
З огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_6 засуджений вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 26 березня 2015 року за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. і штраф не сплачений, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду, а повторно кримінальне правопорушення ОСОБА_6 вчинено 14 листопада 2016 року, тобто після постановлення попереднього вироку, суд першої інстанції обґрунтовано застосував до обвинуваченого положення ст. 71, 72 КК України, та прийняв рішення про виконання вироків самостійно.
Колегія суддів вважає, що розмір та вид призначеного покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, його наслідкам, характеристиці особи, з урахуванням інших обставин, встановлених у кримінальному провадженні, і такий вид та розмір покарання у даному випадку, на думку колегії суддів, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
При перевірці законності вироку суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим судом були встановлені дійсні обставини справи та надана належна оцінка зібраним доказам, правильно застосовані норми матеріального права та не допущено порушення норм процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20 березня 2017 року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін, апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня її оголошення.
Судді:
_______________________ ____________________________ ____________________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3