1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 07 листопада 2017 року апеляційну скаргу представника ПАТ "Закритого не диверсифікованого венчурного корпоративного інвестиційного фонду "Норіс" - адвоката ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 07 червня 2017 року,
за участі: прокурора представника ОСОБА_6 , ОСОБА_5 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_7 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42017101070000126, та накладено арешт на речові докази - земельну ділянку 1/1 з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5234, загальною площею 3,9999 га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Гатне, вул. Київська, ПАТ "Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Норіс" (код ЄДРПОУ 38901651).
Як вбачається з ухвали, слідчий суддя врахувавши наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України для накладення арешту на зазначену земельну ділянку, з метою забезпечення кримінального провадження шляхом збереження речових доказів , попередження (унеможливлення) вчинення неправомірних дій по її відчуженню, прийшов до висновку про задоволення клопотання прокурора.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого суддіпредставник ПАТ "Закритого не диверсифікованого венчурного корпоративного інвестиційного фонду "Норіс" - адвокат ОСОБА_5 , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 07 червня 2017 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.
Щодо строків апеляційного оскарження адвокат зазначає, що клопотання прокурора було розглянуто слідчим суддею без участі вищевказаного товариства, копію ухвали останнє отримало лише 27 вересня 2017 року, таким чином, апеляційну скаргу було подано в межах строків, визначених законом.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, винесеною з порушенням норм КПК України, що регулюють порядок накладення арешту на майно, за відсутності правових підстав та без належних доказів необхідності накладення арешту.
Так, автор апеляційної скарги звертає увагу на те, що розглянувши клопотання прокурора без повідомлення товариства, слідчий суддя порушив вимоги ст.ст. 172, 370 КПК України, та жодним чином не мотивував своє рішення наявністю об'єктивних для цього підстав.
Як зазначає адвокат, ухвала не містить жодного обґрунтування щодо можливості визнання вищевказаної земельної ділянки речовим доказом.
Крім того вважає, що слідчий суддя не з'ясував, яким чином завдання арешту майна, передбачені КПК України, співвідносяться із арештом земельної ділянки зазначеного товариства.
Стверджує, що в оскаржуваній ухвалі відсутнє будь-яке обґрунтування обставин того, що компанія, як власник земельної ділянки, могла б завадити її збереженню у якості речового доказу, і жодним чином не обґрунтовано, чим саме підтверджуються наявні ризики відчуження вказаної земельної ділянки.
Крім того, посилається на те, що слідчий суддя в порушення вимог ст.ст. 2, 132, 370 КПК України виніс ухвалу без урахування принципу розумності, співмірності обмеження права власності товариства.
Також автор апеляційної скарги зазначає, що, оскільки компанія є добросовісним набувачем, то винесення обвинувального вироку щодо службових осіб Києво-Святошинської районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру в Київській області не матиме наслідком конфіскації вказаної земельної ділянки, яка їм не належить.
Більше того, вилучення даної земельної ділянки в разі цивільного позову, на думку представника, є також неможливим, так як цивільний позов вже розглянутий постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 червня 2017 року.
Крім того, окремо звертає увагу на те, що до слідчого судді клопотання подавав прокурор Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_7 , а задоволено було клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_8 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З апеляційної скарги, доданих до неї документів та матеріалів судового провадження вбачається, що клопотання про накладення арешту на майно було розглянуто судом у відсутність власника майна та його представників, а копію ухвали товариство отримало лише 27 вересня 2017 року, а тому колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу було подано в межах строків, визначених законом.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим відділом Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 29 травня 2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42017101070000126, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені службові особи Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області та Головного управління Держгеокадастру в Київській області, зловживаючи своїм службовим становищем, використовуючи підроблені документи, безпідставно вилучили з постійного користування та передали у приватну власність земельну ділянку на території дослідних полів ДП ДГ «Чабани».
Крім того, встановлено, що ДП «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» згідно державного акта на право постійного користування серії 1-КВ №001207 має в постійному користуванні землю, що розташована на території Гатненської селищної ради.
Києво-Святошинська районна державна адміністрація звернулась до Національної академії аграрних наук України (звернення від 12 липня 2010 року за № 07-30-2622) щодо розгляду питання можливості відмови та припинення прав постійного користування частиною земельної ділянки, яка розташована в адміністративних межах Гатненської сільської ради для подальшого її використання громадянами.
Постановою Президії Української академії аграрних наук № 12 від 21 липня 2010 року надано згоду на вилучення землі із землекористування ДП «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства УААН» земельної ділянки площею 4,0 га.
Листом ДП «Дослідне господарство «Чабани» Національного наукового центру «Інститут землеробства УААН» № 62 від 15 липня 2010 року підтримано прохання Києво-Святошинської РДА та погоджено виділення 4,0 га землі в адміністративних межах Гатнянської сільської ради.
В подальшому встановлено, що Києво-Святошинська РДА, при передачі у приватну власність земельних ділянок громадянам, виділила земельні ділянки не у місцях погоджених сторонами та вказаних у викопіюванні з плану впорядкування території свого землекористування, де вказано місце розташування земельної ділянки, що вилучається, а в зовсім іншому місця, значно віддаленому від попереднього місця погодження, біля Одеської траси.
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 88329670 від 29 травня 2017 року, об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка 1/1 з кадастровим номером 3222481600:02:001:5234, загальною площею 3,9999 га, що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Гатне, вул. Київська, належить на праві власності ПАТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Норіс».
Постановою прокурора Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_7 дану земельну ділянку визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
06 червня 2017 року прокурор Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_7 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на вищевказану земельну ділянку, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування будь-яким чином зазначеною земельною ділянкою, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м Києва від 07 червня 2017 року зазначене клопотання задоволено та на згадану земельну ділянку накладено арешт.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на такі обставини.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42017101070000126, про накладення арешту на вищезазначену земельну ділянку, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, врахувавши наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України для накладення арешту на зазначену земельну ділянку, з метою забезпечення кримінального провадження шляхом збереження речових доказів, попередження (унеможливлення) вчинення неправомірних дій по її відчуженню та прийшов до висновку про задоволення клопотання прокурора.
З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч ствердженням автора апеляційної скарги, встановив належні правові підстави, передбачені ч. ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказані грошові кошти, оскільки вони, як вважає колегія суддів відповідають критеріям ст. 98 КПК України та постановою прокурора від 06 червня 2017 року визнані речовим доказом (а.п. 15-16).
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вищезазначену земельну ділянку, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, всупереч доводам апеляційної скарги.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вищевказану земельну ділянку, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому твердження в апеляційній скарзі стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Посилання апелянта на те, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без повідомлення товариства, є необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, що мало місце в даному випадку.
Доводи апеляційної скарги з приводу того, що до слідчого судді клопотання подавав прокурор Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_7 , а задоволено було клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_8 , хоч і заслуговують на увагу, але не можуть бути безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки автор апеляційної скарги не позбавлений можливості звернутися до слідчого судді Подільського районного суду м. Києва з заявою про виправлення описки.
Всі інші підстави, з яких автор апеляційної скарги просить скасувати ухвалу слідчого судді підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, авторам апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника ПАТ "Закритого не диверсифікованого венчурного корпоративного інвестиційного фонду "Норіс", навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводами, задоволенню не підлягає. При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування решту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 172 ,173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 07 червня 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 та накладено арешт на речові докази - земельну ділянку 1/1 з кадастровим номером: 3222481600:02:001:5234, загальною площею 3,9999 га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.Гатне, вул. Київська, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ПАТ "Закритого недиверсифікованого венчурного корпоративного інвестиційного фонду "Норіс" - адвоката ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №11-сс/796/5150/2017 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_9 Доповідач: ОСОБА_1