25 вересня 2017 року м. Київ
Суддя Апеляційного суду м. Києва Васильєва М.А.,
за участю
потерпілої ОСОБА_1
захисника ПустовогоБ.В.
особи, яка притягнута
до адміністративної відповідальності ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 24 березня 2017 року, якою
ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1
визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. та стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 320 грн.,
Відповідно до постанови суду, ОСОБА_3 11 лютого 2017 року об 11 год. 50 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1 в м. Києві по Столичному шосе не була уважною, не витримала безпечного бокового інтервалу, в результаті чого допустила зіткнення з автомобілем «Тойота» державний номерний знак НОМЕР_2, що призвело до пошкодження вказаних автомобілів, порушивши п. 2.3 (б), 13.1 ПДР України.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в яких просить поновити строк на оскарження постанови суду першої інстанції, постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Клопотання про поновлення строку обґрунтовує тим, що справа була розглянута за її відсутності. Копію постанови вона отримала тільки 4 квітня 2017 року в канцелярії суду, тобто, того ж дня коли дізналась про існування такого рішення. 6 квітня 2017 року нею подана апеляційна скарга.
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що вона не могла порушити п. 13.1 ПДРУ, який стосується безпечного інтервалу, оскільки рух не здійснювала. Також апелянт зазначає, що під час оформлення матеріалів працівникам патрульної поліції пояснила, що перед зіткненням рухалась по головній перед виїздом з території АЗС, мала намір повернути ліворуч та відповідно до вимог п. 10.4 ПДРУ зайняла крайнє ліве положення на дорозі, після чого зупинила автомобіль, подивилась праворуч, потім ліворуч, і в цей самий час побачила, як водій автомобіля «Тойота», повертаючи праворуч на АЗС, просто в'їхала в її (ОСОБА_3) автомобіль, який стояв перед виїздом на дорогу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_1, дослідивши матеріали провадження та матеріали справи № № 752/3829/17, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить до такого висновку.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, розгляд справи був призначений на 24 березня 2017 року.
Однак, 17 березня 2917 року від захисника Пустового Б.В. до суду подане клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що він буде перебувати у черговій відпустці з 22 березня 2017 року по 6 квітня 2017 року, та викладене прохання про повідомлення його та ОСОБА_3 про день та час розгляду справи (ас. 8).
Повідомлення на ім'я ОСОБА_3 про явку до суду 24 березня 2017 року повернулося до суду за закінченням встановленого строку зберігання (ас. 13-14), чим підтверджуються доводи, викладені у клопотанні ОСОБА_3, про те, що розгляд справи відбувся за її відсутності.
При цьому ОСОБА_3 пояснила, що вона була присутня під час розгляду справи щодо ОСОБА_1, яке відбулося 16 березня 2017 року.
Таким чином, за наявності клопотання захисника про відкладення розгляду справи суддя розглянув справу за відсутності ОСОБА_3 та її захисника.
Крім того, відповідно до вимог ст.. 285 КУпАП копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Згідно до матеріалів справи, копія постанови ОСОБА_3 направлена 24 березня 2017 року (ас. 16). Проте даних, коли ОСОБА_3 отримала копію постанови, матеріали справи не містять, а доводи ОСОБА_3 про те, що нею отримана 4 квітня 2017 року наявними у справі доказами не спростовані.
6 квітня 2017 року ОСОБА_3 подана апеляційна скарга.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про поновлення ОСОБА_3 строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 24 березня 2017 року.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що вони є слушними.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Між тим, при розгляді даної справи суд першої інстанції цих вимог закону дотримавсяне в повному обсязі, фактичні обставини справи не встановив та не звернув увагу на те, що вони не були встановлені й під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 11 лютого 2017 року об 11.50 год. по Столичному шосе в м. Києві відбулося зіткнення між автомобілем НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобілем «Тойота» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_3 пояснила, що вона виїжджала на автомобілі з заправки на основну магістраль - Столичне шосе. Для цього їй необхідно було зайняти ліве крайнє положення на дорозі. Проте, у зв'язку з тим, що було багато снігу на обочині, а рух по дорозі, по якій вона рухалась, можливий був у двох напрямках: праворуч і ліворуч, вона взяла трохи лівіше та перед виїздом на перехрестя зупинилась, пропускаючи автомобілі, які рухалися згори справа від неї по тій дорозі, куди їй потрібно було виїхати. В цей час в ліву передню частину автомобіля під її керуванням в'їхав автомобіль «Тойота» під керуванням водія ОСОБА_1, яка, заїжджаючи на АЗС з боку Столичного шосе, при повороті праворуч не вписалася в поворот, взявши більш великий кут заїзду, та, рухаючись не по смузі руху, не дотрималася бокового інтервалу. А тому, вважає, що саме дії водія ОСОБА_1 є причиною ДТП.
ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 не заперечувала свою винуватість та обставини ДТП, вказавши, що вона сплатила штраф, не заперечуючи проти постанови суду.
Зі схеми ДТП, на якій зафіксоване положення транспортних засобів після ДТП, а також наявних у справі фотокарток, наданих ОСОБА_3, вбачається, що на момент ДТП автомобіль під керуванням ОСОБА_1 дійсно знаходиться поза межами смуги руху, по якій їй необхідно було рухатися, та від краю смуги на відстані 2,9 м задні колеса та 3,1 м передні колеса (ас. 3, 34-41), що свідчить про те, що під час руху ОСОБА_1 не дотрималася безпечного бокового інтервалу.
Відповідно до відомостей, вказаних на зворотньому боці схеми ДТП, в автомобілі під керуванням ОСОБА_1 пошкоджені бампер передній, фара ліва, переднє ліве крило; в автомобілі під керуванням ОСОБА_3 пошкоджені: бампер передній, ліва фара, переднє ліве крило, протитуманна ліва фара, підкрилок лівий передній, ковпак лівий передній (ас. 3 зв.).
З метою перевірки доводів апеляційної скарги апеляційним судом витребувані матеріали справи № 752/3829/17, з яких вбачається, що постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року ОСОБА_1 визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 340 грн. (ас.8)
При цьому з постанови вбачається, що ОСОБА_1 визнана винуватою в тому, що 11 лютого 2017 року об 11 год. 50 хв., керуючи автомобілем «Тойота» державний номерний знак НОМЕР_2 по Столичному шосе в м. Києві, не дотрималася безпечного бокового інтервалу, в результаті чого допустила зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 в м. Києві, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів, чим порушила п. 2.3 (б), 13.1 ПДР України.
З огляду на викладене, наявність в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП, за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові суду, є припущенням і не підтверджена будь-якими доказами, здобутими у справі, а, навпаки, спростовується їх сукупністю.
За таких обставин постанова місцевого суду, відповідно до якої ОСОБА_3 визнана винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП, підлягає скасуванню, а провадження у справі щодо ОСОБА_3 підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в її діях зазначеного складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
Поновити ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження постанови суду.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 24 березня 2017 року, якою ОСОБА_3 визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. та стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 320 грн. - скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва М.А. Васильєва