"06" листопада 2017 р.Справа № 916/2080/17
За позовом: Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району;
до відповідача: Приватного підприємства "Артек-Союз";
про стягнення 26138,04 грн.
Суддя Ю.М. Щавинська
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Теплицький М.І. - довіреність №б/н від 22.11.2016р.
У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ: Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району звернулася до господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємства "Артек-Союз", згідно якої просить суд стягнути з відповідача грошові кошти (збитки) за спожиті комунальні послуги з теплопостачання у розмірі 26138,04 грн., а також витрати по сплаті судового збору за подання позову.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно п. 6.4.11 договорів про закупівлю послуг щодо забезпечення харчуванням за контрактом (послуги щодо забезпечення харчуванням особового складу військових частин та військових навчальних закладів ЗС України, інших осіб, які згідно з законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах? на годування штатних тварин), укладених між Міністерством оборони України та ПП „Артек-Союз” № 286/2/15/5 від 30.03.2015р.; № 286/15/56 від 18.08.2015р.; № 286/2/15/99 від 18.11.2015р. та № 286/2/16/8 від 25.03.2016р.? визначено обов'язок Виконавця (відповідача) здійснювати оплату за отримані комунальні послуги та енергоносії на підставі договорів, укладених ПП „Артек-Союз” з прямими постачальниками цих послуг, у разі технічної неможливості укладення прямих договорів вони укладаються з КЕВ (КЕЧ) районів.
Однак, як вказує позивач, відповідач всупереч вимогам договорів відповідного договору не уклало, у зв'язку із чим мало місце бездоговірне споживання послуг.
Білгород-Дністровська КЕЧ району зазначає, що згідно звіту Південного територіального управління внутрішнього аудиту департаменту внутрішнього аудиту від 21.04.2017р. було встановлено, що у період з 02.12.2015р. по 31.12.2016р. на території військової містечка № 74 с.Тузли в порушення вищевказаних договорів ПП „Артек-Союз” здійснювало свою діяльність щодо надання послуг з харчування особовому складу військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , які знаходяться на забезпеченні КЕЧ, без укладення договорів про відшкодування вартості спожитих енергоносіїв та комунальних послуг
Позивач зазначає, що в ході аудиту з огляду на відсутність засобів обліку на об'єктах надання послуг військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 розрахунковим порядком визначена вартість спожитої електроенергії, питної води та опалення за період з грудня 2015р. по грудень 2016р.
Так, посилаючись на норми ст.ст.224, 225 ГК України, ст. 1166 ЦК України, позивач вказує, що ПП „Артек-союз” безоплатно спожило комунальні послуги з опалення приміщень, якими користувалося у процесі надання послуг з харчування на військових об'єктах частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , що призвело до втрат на загальну суму 26138,04 грн. внаслідок покриття витрат сторонніх споживачів за рахунок загального фонду державного бюджету, в тому числі за теплопостачання 16877,60 грн., зокрема по військовій частині НОМЕР_1 у 2015р. - 2413,14 грн., у 2016р. - 14464,46 грн., по військовій частині НОМЕР_2 у 2015р. - 1208,09 грн., у 2016р. - 8052,35 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.08.2017р. порушено провадження у справі №916/2080/17 із призначенням до розгляду в засіданні суду 13.09.2017р.
В судовому засіданні 13.09.2017р. представник позивача під час розгляду спору в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача в свою чергу надав письмові заперечення щодо позову (т.1 а.с.82), згідно яких вказує на ненадання позивачем жодних доказів при розрахунку стягуваної суми (вартості (тарифу) формули, об'єму).
Так, відповідач зазначає, що розмір позовних вимог розрахований позивачем, виходячи із неузгоджених цін/тарифів, об'ємів, формули розрахунку.
При цьому вказує на відсутність між ними існуючого договору у період, за який позивачем здійснено розрахунок, а відтак зазначає, що сторонами не було досягнуто домовленості щодо однієї із істотних умов, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, а саме вичерпного переліку житлово-комунальних послуг, тарифів та їх складових на кожну з цих послуг, загальної вартості послуг .
В узагальнення зазначає, що стягнення заборгованості, розрахованої на підставі тарифу, об'єму, формули, без узгодження з іншою стороною та без доказування правомірності використання саме цих показників при розрахунку заборгованості за споживану комунальну послугу є неправомірним.
ПП „Артек-Союз” вказує, що наданий позивачем розрахунок не підтверджує фактично понесені позивачем витрати та є недопустимим та належним доказом, на підставі якого може бути стягнута спірна сума.
Крім того, у поданому відзиві відповідач вказує на відсутність у військової частині НОМЕР_2 приладів опалення.
Представник відповідача під час розгляду справи по суті заперечував проти позову в повному обсязі, просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у вищевказаних письмових запереченнях.
Ухвалою суду від 13.09.2017р., з огляду на невиконання сторонами вимог ухвали суду, а також необхідність додаткового дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 11.10.2017р.
Ухвалою суду від 11.10.2017р. строк розгляду справи за клопотанням представника позивача було продовжено на п'ятнадцять днів, в засіданні суду 11.10.2017р. оголошено перерву до 25.10.2017р.
В судовому засіданні 25.10.2017р. оголошено перерву до 06.11.2017р.
В засідання суду 06.11.2017р. з'явився представник відповідача, який в повному обсязі підтримав свою правову позицію, що була викладена ним в попередніх судових засідань.
Представник позивача в судове засідання 06.11.2017р. не з'явився, про місце та час розгляду справи був цілком обізнаний, що підтверджується наявною в матеріалах розпискою від 25.10.2017р. (т.2а.с.25).
Приймаючи до уваги з'ясування усіх обставин справи та правових позицій сторін щодо спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вищевказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Як встановлено судом, позовні вимоги Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району направлені на стягнення з відповідача збитків за спожиті комунальні послуги з теплопостачання у розмірі 26138,04 грн.
Позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, зазначає, що згідно п. 6.4.11 договорів про закупівлю послуг щодо забезпечення харчуванням за контрактом (послуги щодо забезпечення харчуванням особового складу військових частин та військових навчальних закладів ЗС України, інших осіб, які згідно з законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах, на годування штатних тварин), укладених між Міністерством оборони України та ПП „Артек-Союз” № 286/2/15/5 від 30.03.2015р.; № 286/15/56 від 18.08.2015р.; № 286/2/15/99 від 18.11.2015р. та № 286/2/16/8 від 25.03.2016р., визначено обов'язок Виконавця (відповідача) здійснювати оплату за отримані комунальні послуги та енергоносії на підставі договорів, укладених ПП „Артек-Союз” з прямими постачальниками цих послуг, у разі технічної неможливості укладення прямих договорів вони укладаються з КЕВ (КЕЧ) районів.
Однак, як вказує позивач, відповідач всупереч вимогам договорів відповідного договору не уклало, у зв'язку із чим мало місце бездоговірне споживання послуг.
Так, посилаючись на норми ст.ст.224, 225 ГК України, ст. 1166 ЦК України, позивач вказує, що ПП „Артек-Союз” безоплатно спожило комунальні послуги з опалення приміщень, якими користувалося у процесі надання послуг з харчування на військових об'єктах частин А1516 та НОМЕР_2 , що призвело до втрат на загальну суму 26138,04 грн. внаслідок покриття витрат сторонніх споживачів за рахунок загального фонду державного бюджету.
Позиція відповідача в свою чергу зводиться до того, що позивачем не надано жодних доказів обґрунтованості розрахунку стягуваної суми. При цьому останній вказує на відсутність між ними існуючого договору у період, за який позивачем здійснено розрахунок.
Вирішуючи питання про можливість стягнення з відповідача суми, заявленої позивачем, суд зазначає наступне.
За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Як встановлено судом, відповідного договору між сторонами у період з грудня 2015р. по грудень 2016р., за який позивачем розраховано заборгованість, не існувало.
Частиною 2 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг.
За приписами ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Згідно зі ст. 632 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 13 Закону України “Про теплопостачання” до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.
Статтею 14 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” визначений розподіл житлово-комунальних послуг за порядком затвердження цін/тарифів.
Згідно з приписами наведеної норми залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:
1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики;
2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;
3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).
Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Відповідно до ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.
Суд зазначає, що позивачем правильно вказано про наявність обов'язку споживача оплачувати фактично отримані житлово-комунальні послуги за відсутності укладеного договору, як це встановлено у постанові Верховного суду України від 20.04.2016р. по справі № 6-2951цс15.
При цьому суд вказує, що в такому разі під час споживання цих послуг повинні діяти затверджені уповноваженим органом ціни/тарифи на такі послуги, крім того, обов'язковому доведенню підлягає сам факт отримання послуг.
За таких обставин, оскільки тарифи, на підставі яких позивачем розраховано заборгованість відповідача, не затверджені уповноваженим органом, у зв'язку з чим не можуть бути застосовані при вирішенні спору за відсутності між сторонами договірних відносин, а також, приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять доказів споживання відповідачем послуг з теплопостачання, суд доходить висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.
Зазначена позиція була також висловлена у постанові Вищого господарського суду України у справі №916/99/17 з аналогічних правовідносин.
Разом з тим, з урахуванням посилання позивача на те, що спірна сума є збитками, а він є тим самим суб'єктом, який має право на їх відшкодування, суд зазначає таке.
У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.
У пункті 1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 р. N 02-5/215 „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” (в редакції Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29 грудня 2007 року N 04-5/239 визначено, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).
Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.
Згідно ж до п. 6 Роз'яснень встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
Таким чином, предметом доведення по справам про стягнення збитків є: по-перше, наявність збитків та визначення правових підстав їх виникнення, по-друге, наявність вини особи, яка завдала ці збитки, а по-третє, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і завданими збитками.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).
Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Проте, позивачем жодним чином не доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, які потрібна для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків: (протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини).
Таким чином, спірна сума також не може бути стягнута в якості збитків.
З огляду на вищевикладені висновки суду, у позові Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району слід відмовити, у зв'язку з чим на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України обов'язок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору на відповідача не покладається.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 13 листопада 2017 р.
Суддя Ю.М. Щавинська