"08" листопада 2017 р.Справа № 916/2380/17
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань ОСОБА_1
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №б/н від 29.08.2017р.
Від відповідача: ОСОБА_3 /посвідчення/.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства “Укрцукортеплоізоляції” до Першої Одеської державної нотаріальної контори про зняття арешту з майна та зобов'язання вчинити певні дії, -
Приватне акціонерне товариство “Укрцукортеплоізоляція” (далі по тексту - ПрАТ “Укрцукортеплоізоляція”) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Першої Одеської державної нотаріальної контори (далі по тексту - Нотаріальна контора) про зняття арешту, зареєстрованого Нотаріальною конторою 12.11.2008р. за №8179517, із нежилих будівель та споруд, які належать на праві колективної власності позивачу та розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, №2а; про зобов'язання відповідача здійснити відповідний запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про зняття арешту з нежилих будівель та споруд, які належать на праві колективної власності позивачу та розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, №2а. Позовні вимоги обґрунтовані фактом порушення прав позивача, у зв'язку з проведення Нотаріальною конторою реєстрації обтяження нерухомого майна, яке належить позивачу на праві власності.
Нотаріальна контора у відзиві на позову заяву повністю заперечувала проти позову посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. Крім того, відповідачем наголошується на здійсненні ним лише реєстраційної дії на підставі винесеної органом прокуратури відповідної постанови про накладення арешту.
07.11.2017р. до господарського суду, у порядку ст. 24 ГПК України, надійшло клопотання ПрАТ “Укрцукортеплоізоляція” про залучення до участі у справі у якості співвідповідача Одеської місцевої прокуратури №2. Необхідність залучення Одеської місцевої прокуратури №2 до участі у справі у якості співвідповідача позивач обґрунтовує фактом накладення арешту на належне позивачу майно на підставі постанови органу прокуратури. Разом із клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідача ПрАТ “Укрцукортеплоізоляція” було подано до суду уточнену позовну заяву, відповідно до якої позивач просить господарський суд зобов'язати Одеську місцеву прокуратуру №2 зняти арешт з нежилих будівель та споруд, які належать на праві колективної власності позивачу та розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, №2а; зобов'язати Нотаріальну контору здійснити відповідний запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про зняття арешту з нежилих будівель та споруд, які належать на праві колективної власності позивачу та розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, №2а.
08.11.2017р. ПрАТ “Укрцукортеплоізоляція” звернулось до суду із заявою про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач просить господарський суд визнати незаконними дії Нотаріальної контори щодо реєстрації 12.11.2008р. арешту майна за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Желябова, №2а, реєстраційний номер обтяження №8179517; зобов'язати Нотаріальну контору вилучити з Єдиного державного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна запис про арешт майна, розташованого за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Желябова, №2а, реєстраційний номер обтяження №8179517.
Враховуючи приписи ст. 22 ГПК України, якими позивачу надано право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду господарським судом справи по суті, справа розглядається з урахуванням заяви ПрАТ “Укрцукортеплоізоляція” про зміну предмета позовних вимог від 08.11.2017р.
Окрім того, у судовому засіданні, яке відбулось 08.11.2017р., ПрАТ “Укрцукортеплоізоляція” було подано уточнене клопотання про залучення до участі у справі у якості співвідповідача Одеської місцевої прокуратури №2 з підстав, наведених у клопотанні від 07.11.2017р. Розглянувши клопотання ПрАТ “Укрцукортеплоізоляція” про залучення до участі у справі співвідповідача, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.
Згідно з ч. 1 п. 1.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) господарський суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобов'язана сторона.
Приймаючи до уваги підстави, заявлених ПрАТ “Укрцукортеплоізоляція” позовних вимог, а також заяву про зміну предмета позову, яка була прийнята до розгляду господарський судом як остаточна, та відповідно до якої позивачем не було заявлено жодної позовної вимоги до Одеської місцевої прокуратури №2, судом було відмовлено позивачу у задоволенні заявленого клопотання.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву за №1630 від 31.12.1997р. було вирішено вважати процес приватизації відкритого акціонерного товариства “Укрцукортеплоізоляція” завершеним. З листа Фонду державного майна України по місту Києву від 23.04.1998р. вбачається, що до статутного капіталу відкритого акціонерного товариства “Укрцукортеплоізоляція” було передано, зокрема, слюсарну майстерню, склад 168, та побутове приміщення, розміщені за адресою: м. Одеса, вул. Мельницька, буд.15. У письмових поясненнях ПрАТ “Укрцукортеплоізоляція” зазначало, що адреса вказаних приміщень при оформленні технічного паспорту була змінена на вул. Желябова, №2а.
03.10.1997р. прокурором Малиновського району м. Одеси, за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження по факту ухилення від сплати податків посадовими особами ТОВ „Пілар”, було винесено постанову про накладення арешту на майно ТОВ „Пілар” (юридична адреса: м. Одеса, вул. Желябова, №2а), включаючи всі рахунки, відкриті у банківських установах.
З відомостей з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №93783206 від 07.08.2017р. вбачається, що 09.03.1998р. було зареєстровано обтяження майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, №2а, власником якого є ТОВ „Пілар”.
Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ “Укрцукортеплоізоляція” на праві колективної власності належать нежилі будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Желябова, №2а, що підтверджується свідоцтвом про право власності №016783 від 27.12.2001р., виданим виконавчим комітетом Одеської міської ради. Свідоцтво про право власності було видано позивачеві на підставі переліку нерухомого майна, що було передано до статутного фонду ВАТ “Укрцукортеплоізоляція” , та наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 19.12.1995р. за №1739-АТ.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Зі змісту положень ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Приписами ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” від 1 липня 2004 року N 1952-IV (з наступними змінами та доповненнями) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.
Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.
Відповідно до п.п. 1.5, 2.1 Положення про Єдиний реєстр для реєстрації заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 травня 1997 року N 41/5 (в редакції чинній на дату накладення прокурором Малиновського району м. Одеси арешту на майно ТОВ „Пілар”), накладені заборони та арешти реєструються реєструвальним органом за місцезнаходженням об'єкта нерухомого майна, а також заносяться до алфавітної книги обліку заборон відчуження нерухомого майна. Підставами для внесення у Базовий реєстр відомостей про заборони на відчуження та арешти об'єктів нерухомого майна, а також записів в алфавітну книгу заборон відчуження нерухомого майна є: а) накладення державним нотаріусом заборони на об'єкт нерухомого майна; б) повідомлення посадової особи виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів про накладення заборони на об'єкт нерухомого майна; в) повідомлення судових і слідчих органів про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна; г) повідомлення приватного нотаріуса, який посвідчив угоду, що буде підставою для накладення заборони на відчуження нерухомого майна.
Згідно з п. 3.1 Положення про Єдиний реєстр для реєстрації заборон відчуження об'єктів нерухомого майна органи та особи, зазначені у підпунктах "а", "б", "в" і "г" пункту 2.1 цього Положення, надсилають реєструвальному органу повідомлення про накладені заборони чи арешти об'єктів нерухомого майна встановленого зразку не пізніше 3-х днів з моменту їх вчинення. Повідомлення надсилаються на паперових носіях, а також електронною поштою. Реєструвальний орган відмовляє у внесенні відомостей про заборони та арешти у Базовий реєстр, якщо подані документи не відповідають вимогам цього Положення.
Відповідно до ст. ст. 125, 126 Кримінально-процесуального кодексу України (в редакції чинній на дату накладення прокурором Малиновського району м. Одеси арешту на майно ТОВ „Пілар”) слідчий за клопотанням цивільного позивача або з своєї ініціативи зобов'язаний вжити заходів до забезпечення заявленого в кримінальній справі цивільного позову, а також можливого в майбутньому цивільного позову, склавши про це постанову. В справах про злочини, за які кримінальним законом передбачена конфіскація майна, слідчий зобов'язаний вжити необхідних заходів до забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, склавши про це постанову. Забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
Приписами п. 9 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України 13 квітня 2012 року N 4651-VI встановлено, що запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернення приватного акціонерного товариства “Укрцукортеплоізоляції” до органів прокуратури з приводу скасування постанови про накладення арешту на належне позивачу майно.
Враховуючи приведені по тексту рішення вище приписи чинного законодавства дозволяють господарському суду дійти висновку, що державна реєстрації припинення обтяження майна може бути проведена, зокрема, у випадку скасування рішення, на підставі якого було внесено запис про обтяження майна. Проте, з огляду на Перехідні положення Кримінального процесуального кодексу України питання щодо скасування чи припинення дії запобіжного заходу, який було вжито у межах кримінального провадження, повинно вирішуватись у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством.
Викладене дозволяє господарському суду дійти висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених ПрАТ “Укрцукортеплоізоляція” позовних вимог про визнання незаконними дій Нотаріальної контори щодо реєстрації 12.11.2008р. арешту майна за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Желябова, №2а, реєстраційний номер обтяження №8179517; та зобов'язання відповідача вилучити з Єдиного державного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна запис про арешт майна, розташованого за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Желябова, №2а, реєстраційний номер обтяження №8179517.
Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку, що приватним акціонерним товариством “Укрцукортеплоізоляції” було обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, у зв'язку з чим, позовні вимоги, заявлені у межах даної справи задоволенню не підлягають.
Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Підсумовуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 15, 16, 321, 322 Цивільного кодексу України, ст. 1, 26 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, п. 9 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, позов приватного акціонерного товариства “Укрцукортеплоізоляції” до Першої Одеської державної нотаріальної контори про визнання незаконними дій щодо реєстрації 12.11.2008р. арешту майна за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Желябова, №2а, реєстраційний номер обтяження №8179517; та зобов'язання відповідача вилучити з Єдиного державного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна запис про арешт майна, розташованого за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Желябова, №2а, реєстраційний номер обтяження №8179517, задоволенню не підлягає.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судом покладаються на позивача у зв'язку із відмовою у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 32, 33,35, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повне рішення складено 13 листопада 2017 р.
Суддя С.П. Желєзна