"08" листопада 2017 р. Справа № 922/2141/17
Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.
при секретарі Міракові Г.А.
за участю :
від позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю № 744 від 12.12.2016);
від відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Балаклійської райдержадміністрації (вх. №2705 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 14.08.2017 у справі № 922/2141/17
за позовом ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком"
до Управління праці та соціального захисту населення Балаклійської райдержадміністрації
про стягнення 310990,59 грн.,
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.08.2017 у справі № 922/2141/17 (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Балаклійської райдержадміністрації на користь ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" 310990,59 грн невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення згідно вимог чинного законодавства та 4664,86 грн судового збору.
Відповідач не погодився з прийнятим у справі рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.08.2017 у справі № 922/2141/17 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2017 у справі № 922/2141/17 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 18.10.2017.
Від позивача надійшов відзив (вх. 9796 від 20.09.2014) на апеляційну скаргу, в якому він наводить заперечення на доводи, викладені в скарзі. Вважає її вимоги безпідставними та просить відмовити в її задоволенні.
Крім того, позивач направив додаткові пояснення (вх. 10530 від 17.10.2017) до відзиву, в якому наводить додаткові доводи в обґрунтування своєї позиції у справі.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.10.2017 у зв'язку з відпусткою судді Плахова О.В. визначено наступний склад колегії суддів для розгляду даної справи : головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.
Враховуючи викладене, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги з початку.
В судове засідання 18.10.2017 апелянт уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення представнику апелянта (т. 3 а.с. 128).
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 розгляд справи відкладено на 08.11.2017.
В судове засідання Харківського апеляційного господарського суду 08.11.2017 апелянт вдруге не направив уповноваженого представника. Щодо причин неявки пояснив у клопотанні від 09.11.2017 (вх. 11387), в якому просить суд розглядати апеляційну скаргу без участі уповноваженого представника управління за наявними у справі матеріалами у зв'язку з відпутскою юриста та повідомляє, що вимоги скарги підтримує в повному обсязі.
В судовому засіданні 08.11.2017 представник позивача пояснив, що вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності представника апелянта за наявними у справі матеріалами.
У п. 3.9.2. постанови пленуму ВГС України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" надано господарським судам наступні роз'яснення: у випадку нез'явлення в засідання суду представників обох сторін або однієї із них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи встановлений процесуальним законом строк розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду першої інстанції, те, що розгляд справи відкладався, сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи та попереджені, що у разі неявки їх представників до судового засідання справа може бути розглянута за наявними матеріалами, судова колегія дійшла висновку про те, що сторонам створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав і підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
В судовому засіданні 08.11.2017 представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги та просив залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції, яке вважає законним та обґрунтованим.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, в межах ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11 квітня 2012 року, інших законодавчих актів України.
Відповідно до частини 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року (включно) Харківською філією Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (позивачем) були надані послуги зв'язку на пільгових умовах населенню м. Балаклія та Балаклійського району Харківської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дія пункту 19 частини 1 статті 12, пункту 10 частини 1 статті 13, пункту 18 частини 1 статті 14, пункту 20 частини 1 статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пункту 11 статті 20, статті 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пункту 6 частини 1 статті 6, частини 3 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", частини 5 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункту 4 частини 3 статті 13 Закону України "Про охорону дитинства" на загальну суму 310990,59 грн.
Враховуючи те, що відповідачем не виконано покладеного Законом на нього обов'язку щодо фактичного відшкодування понесених позивачем витрат щодо надання на пільгових умовах телекомунікаційних послуг окремим категоріям осіб в повному обсязі, позивач звернувся з позовом у даній справі.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, господарський суд першої інстанції вважав, що всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг за 2016 рік відповідачем відшкодовані не були, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 310990,59 грн. Заявлена до стягнення сума заборгованості підтверджується матеріалами справи, є доведеною. Отже, позовні вимоги законні та обґрунтовані.
Судова колегія вважає правомірним такий висновок суду першої інстанції, зважаючи на таке.
Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України "Про телекомунікаційні послуги" та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 року, споживачами, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Статтею 87 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.
Згідно з підпунктом б пункту 4 частини першої статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною другою статті 97 Бюджетного кодексу України визначено, порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року за № 256 (надалі - Постанова № 256) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі - Порядок № 256), якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Зокрема, пунктом 2 Постанови № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 256, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг у м. Балаклія та Балаклійського району Харківської області є Управління соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації.
На підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови та Порядку № 256, відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.
Відповідно до частини першої пункту 8 Порядку № 256, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (частина друга пункту 8 Порядку № 256).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції так і під час апеляційного провадження, на виконання пункту 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року за № 117, позивач подавав на паперових та електронних носіях відповідачеві розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці.
Поіменні списки абонентів за формою "2-пільга" щомісячно надсилались позивачем на електронну адресу відповідача.
Згідно пункту 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року за № 256, саме на відповідача покладено обов'язок щомісяця звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі з отриманою від позивача інформацією, здійснювати розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до відповідача з вимогами щодо погашення заборгованості. (лист від 02.11.2016 № 18-07/561). (т.1 а.с. 42).
Однак, на час винесення оскаржуваного рішення так і на час апеляційного перегляду матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем зазначеної суми заборгованості.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною другою статті 193 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини першої, третьої статті 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги мають надаватися відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно з частиною шостою статті 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допоміг, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частини першої - четвертої статті 48 Бюджетного кодексу України.
У листі від 30.06.2011 року за № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що "...деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів)".
Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення місцевого господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості з витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян в розмірі 310990,59 грн. законне, обґрунтоване та прийняте при належному дослідження обставин справи.
Судова колегія вважає безпідставним та таким, що не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати витрати за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян посилання апелянта на відсутність субвенцій з Державного бюджету на відповідний рік.
Так, законодавством не встановлена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.
Отже, відповідач відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Згідно з пункту 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 року, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Судова колегія вважає безпідставними посилання апелянта на неправильність розрахунків заборгованості, оскільки як встановлено вище, відповідачу щомісячно надавались розрахунки за формою "2-пільга" на електронних та паперових носіях. Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів подання жодних зауважень щодо неточностей стосовно наданих відомостей та розрахунків. матеріали справи містять докази своєчасного направлення розрахунків за формою "2-пільга" відповідачеві. Відповідачем не надано контррозрахунку наданих послуг за формою "2-пільга" ані до суду першої ані до апеляційного господарського суду.
Натомість, в матеріалах справи містяться належні докази обґрунтованості заявлених вимог, які надані позивачем. Крім того, до суду апеляційної інстанції позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому додатково наведено пояснення щодо розміру вимог, які повністю спростовують твердження апелянта про те, що позивачем допущені неточності в наданих даних.
Отже, з огляду на те, що доводи апелянта не знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, а також враховуючи наведені обставини справи та норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства та матеріалам справи, на підставі чого вказане рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись 49, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Харківський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Балаклійської райдержадміністрації залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 14.08.2017 у справі № 922/2141/17 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 13.11.17
Головуючий суддя Шутенко І.А.
Суддя Бородіна Л.І.
Суддя Здоровко Л.М.