"06" листопада 2017 р. Справа № 922/2670/17
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3018 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 06.09.17 у справі
за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків,
до Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків,
про стягнення коштів
Позивач, Акціонерна компанія "Харківобленерго", звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації, в якій просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 3221,05 грн., які складаються з: пені у розмірі 555,88 грн., 3 % річних у розмірі 485,20 грн. та індекс інфляції у розмірі 2179,97 грн., які нараховані позивачем за квітень та червень 2017року на заборгованість відповідача з січня 2015 р. по грудень 2016р. за додатковою угодою до договору №514 від 21.08.2012р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 06.09.2017 року (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено частково.
Стягнуто з Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації (61038, м. Харків, вул. Cалтівське шосе, 73, п/р 35210001008519 ГУ ДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 23000066) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханвська,149, п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_3 Аваль", МФО 380805, код ЄДРПОУ 00131954) 3% річних у розмірі 485,20 грн., індекс інфляції у розмірі 2179,97 грн. та судовий збір у розмірі 1323,88 грн.
В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 555,88 грн. - у задоволенні позову відмовлено.
Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 555,88 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.
Представник відповідача у відзиві та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.
Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. У ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обов'язків, висуненні проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
На підставі договору про постачання електричної енергії від 05.04.2006р. №03-6298 АК "Харківобленерго" (далі по тексту - позивач) постачає Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації (споживач за договором, далі по тексту - відповідач) електричну енергію.
У зв'язку зі зміною назви споживача згідно з розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 21.08.2012р. №514 було укладено додаткову угоду (далі по тексту - договір) до договору про постачання електричної енергії від 05.04.2006р. №03-6298 та відповідно п. 1.1 додаткової угоди змінено назву споживача з Головного управління з питань НС ОДА на Департамент цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації (відповідач). На підставі п. 9.11 договір пролонговано на 2017 р.
Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997р. № 575/97-ВР та "Правил користування електричною енергією", затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (далі - "Правила"), договір про постачання електричної енергії є основним документом та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Зокрема, укладення договору №03-6298 означає, що між позивачем та відповідачем досягнуто згоди з усіх його умов.
У ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання щодо оплати електричної енергії повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та чинних нормативно-правових актів.
Відповідно до п. 7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору, п. 2.1.2 якого передбачено, що постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням розділів 6, 7 договору, відповідно до додатка 1 "Договірні величини споживання" та додатка 2 "Порядок розрахунків".
Згідно до п. 2.2.5. договору, споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування. Згідно з п. 5 додатка 2 остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунку, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії. Відповідно до п. 5 додатка 2 до договору споживач повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 5 банківських днів з дня його отримання.
Зобов'язання щодо оплати електричної енергії повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та чинних нормативно-правових актів (ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України). Крім того, самим договором, а саме п. 2.2.1, передбачено обов'язок відповідача виконувати його умови.
Оплата обсягу спожитої електричної енергії відповідно до п. 1 ст. 275 ГК України та п. 10.2 "Правил" є обов'язком відповідача як споживача електричної енергії.
Відповідач виконував свої зобов'язання за договором несвоєчасно, та у позивача обліковується заборгованість за договором за період з січня 2015 року по грудень 2016р. включно, у зв'язку із чим позивачем у справі нараховано 3 % річних у розмірі 485,20 грн. та індекс інфляції у розмірі 2179,97 грн.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивачем нараховано пеню у розмірі 555, 88 грн. за період травень - червень 2017р. на заборгованість, яка обліковується у відповідача у жовтні - грудні 2016 року.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору; сплата неустойки.
Відповідно до пункту 4.2.1. договору сторони обумовили, що за невнесення платежів, передбачених пунктом 2.3.3 - 2.3.4 договору, з порушенням терміну визначених додатком №2 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, 3% річних та інфляції. Сума пені нараховується споживачу з першого дня прострочення платежу, який повинен бути здійснений споживачем в термін, встановлений в додатку №2 "Порядок розрахунків", до дня заборгованості включно та зазначається в рахунку окремим рядком.
Однак розрахунок позивача був зроблений без врахування ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинно мало бути виконано.
За викладеного, колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду про те, що за вказані позивачем місяці: жовтень, листопад та грудень 2016 року нарахування пені припиняться відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України у травні 2017р. та червні 2017р., а позивач звернувся до суду у серпні 2017 р., позовні вимоги і цій частині задоволенню не підлягають.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається, тому - апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 06.09.2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 13.11.2017 року.
Головуючий суддя Сіверін В. І.
Суддя Терещенко О.І.
Суддя Слободін М.М.