09.11.2017 року Справа № 904/7240/17
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Кузнецової І.Л. (доповідач),
суддів - Подобєда І.М., Іванова О.Г.,
секретар судового засідання: Мацекос І.М.,
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 1785 від 26.10.2017 р.,
від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № 52-16/119 від 27.12.2016 р.,
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Південний гірничо - збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2017р. у справі №904/7240/17
за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро
до публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг, Дніпропетровської області
про стягнення 21620грн.04коп. плати за користування вагонами та 1727грн.64коп. збору за зберігання вантажу
- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2017р. у справі №904/7240/17 (суддя Фещенко Ю.В.) позов публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" задоволено, з ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі-ПАТ "Південний ГЗК") на користь позивача стягнуто 21620грн.04коп. плати за користування вагонами та 1727грн.64коп. збору за зберігання вантажу;
- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин щодо надання позивачем належних доказів на підтвердження того, що затримка вагонів на станції Кривий Ріг відбулася з вини ПАТ "Південний ГЗК" у зв"язку з неприйняттям останнім вагонів та несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу і це призвело до скупченості вагонів на станції призначення;
- не погодившись з рішенням суду, ПАТ"Південний ГЗК" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи та на порушення ним норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог повністю;
- у поданій скарзі йдеться про те, що зайнятість колій на станції призначення була спричинена саме залізницею, про безпідставність нарахування позивачем плати за користування вагонами, оскільки відповідно до ст.119 Статуту залізниць України така плата вноситься за затримку вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, переваження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під"їзної колії, у даному випадку, станцією призначення є станція Кривий Ріг, відповідно до Єдиного технологічного процесу роботи під"їзної колії відповідача підходами до станції Кривий Ріг є станції Кривий Ріг - Західний та Кривий Ріг - Головний, за актами затримки вагонів форми ГУ-23а вагони, що прямували на адресу відповідача затримувалися на станціях Марганець та Кривий Ріг Сортувальний, зазначені станції не є станціями призначення та не є станціями підходу до станції призначення, у зв"язку чим, позивач неправомірно затримав спірні вагони за наказами станції Марганець №157 та станції Кривий Ріг Сортувальний №163, 164, тому вина відповідача за спірними наказами у затримці вагонів на шляху прямування відсутня, а також про неправомірне нарахування позивачем збору за зберігання вантажу, оскільки власні порожні вагони в розумінні ст.5 Статуту не являються вантажем;
- позивач вважає рішення господарського суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що період часу з моменту прибуття вагонів на станцію підходу до моменту надання наказу про затримку з вини одержувача не відноситься до даної справи, оскільки такий час не є спірним і за нього вказані вище платежі не нараховувалися, а також на те, що власні порожні вагони, які перевозяться залізницею, за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати мають статус вантажу.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2013р. ДП"Придніпровська залізниця"(залізницею) та відкритим акціонерним товариством "Південний ГЗК" (власником колії) укладено договір №ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч/2013/у/ТО/1466 про експлуатацію залізничної під"їзної колії ВАТ"Південний ГЗК", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці.
Відповідно до п.1 договору експлуатується під"їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці спареною стрілкою №2/4 в парній горловині станції. Під"їзна колія обслуговується власним локомотивом, межею під"їзної колії є знак "Межа під"їзної колії", який встановлено біля вхідного сигналу Ч станції Допоміжна власника колії на відстані 4779 метрів від стрілки примикання.
Згідно з п.5 договору повідомлення про подачу вагонів на під'їзну колію передаються старшим прийомоздавальником станції Кривий Ріг по телефону оператору диспетчера зовнішнього транспорту УЗТ не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичного подавання вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2.
П.8 договору передбачено, що про готовність вагонів до забирання диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ по прямому телефонному зв'язку повідомляє старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг, повідомлення передається не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичної здачі вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2.
В п.11. договору сторонами узгоджено, що час перебування вагонів на під"їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.
Відповідно до п.15 договору власник колії сплачує залізниці:
- за користування вагонами - згідно з Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом України;
- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів.
В п. 20 договору сторони визначили, що договір укладається терміном на 1 рік з 11.12.2013р. до 10.12.2014р. включно.
Додатковою угодою №6 від 18.08.2014р. п.20 договору викладено в новій редакції: "Цей договір укладається терміном на п'ять років з 11.12.2013р. до 10.12.2018р. включно.".
Додатковою угодою №9 від 15.12.2015р. викладено в новій редакції назву договору: "Договір про експлуатацію залізничної під"їзної колії публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг філії "Придніпровська залізниця" ПАТ"Укрзалізниця", преамбулу діючого договору в частині залізниця: "Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"", а також пункт договору "Місцезнаходження сторін та банківські реквізити": "Залізниця: публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" 03680, м.Київ, вул.Тверська,5. Регіональна філія "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 49602, м.Дніпропетровськ, пр.К.Маркса,108 р/р 26034302527468 в філії Дніпропетровського обласного управління АТ"Ощадбанк" МФО305482 ЄДРПОУ 40081237".
Матеріали справи свідчать також і про те, що по накладних (т.1, а.с.69-180) залізницею було прийнято до перевезення на адресу одержувача - ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" порожні власні вагони.
Позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони, про що зроблено відповідні записи у книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2 №4.
За наказом №157 від 16.01.2017р. о 23год. 58хв. у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажо-власником по причині скупчення на станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу останні були затримані на станції Марганець.
Відповідно до вказаного наказу позивачем затримано вагони:
- №№ голова 65434912 хвіст 65093676 у кількості 55 вагонів; індекс поїзда 4600-451-4672 з вантажем на своїх осях, що перевозились у поїзді №2711.
За наказом №163 від 17.01.2017р. о 00год. 34хв. у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажо-власником по причині скупчення вагонів на станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу останні були затримані на станції Кривий Ріг -Сортувальний.
Відповідно до вказаного наказу позивачем затримано вагони:
- №№ голова 62200639 хвіст 53069308 у кількості 57 вагонів, індекс поїзда 4671-210-4672 з вантажем на своїх осях, що перевозилися у поїзді №3551;
За наказом №164 від 17.01.2017р. о 00год. 37хв. у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажо-власником (відповідачем) по причині скупчення вагонів на станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу останні були затримані на станції Кривий Ріг -Сортувальний.
Відповідно до вказаного наказу позивачем затримано вагони:
- №№ голова 55063192, хвіст 61224648 у кількості 51 вагон; індекс поїзда 4671-212-4672 з вантажем на своїх осях, що перевозились у поїзді №3553;
Станціями затримки Марганець та Кривий Ріг-Сортувальний складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а: № 6 від 16.01.2017р., № 4 від 17.01.2017р., № 5 від 17.01.2017 р. .
Підставою для складання актів є затримка вагонів через неприйняття їх вантажовласником з причин скупчення вагонів на станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці, які прибули на адресу ПАТ"Південний ГЗК" і несвоєчасного вивільнення колій від вантажу.
Повідомлення про затримку вагонів, що перевозяться в поїзді № 2711 (акт форми ГУ-23а № 6 від 16.01.2017р.) отримано відповідачем 17.01.2017р. о 00год. 40 хв..
Повідомлення про затримку вагонів, що перевозяться в поїзді № 3551 (акт форми ГУ-23а № 4 від 17.01.2017р.) отримано відповідачем 17.01.2017р. о 01год. 45 хв..
Повідомлення про затримку вагонів, що перевозяться в поїзді № 3553 (акт форми ГУ-23а № 5 від 17.01.2017р.) отримане відповідачем 17.01.2017р. о 01год. 45 хв.
Відповідно до акту про затримку вагонів форми ГУ-23а № 6 від 16.01.2017р. затримані вагони, що прибули 16.01.2017р. о 10год. 06хв. поїздом №2711, відправлені 18.01.2017р. о 23год. 45хв. поїздом № 2711.
Відповідно до акту про затримку вагонів форми ГУ-23а № 4 від 17.01.2017р. затримані вагони, що прибули 16.01.2017р. о 01год. 08хв. поїздом №3501 відправлені 17.01.2017р. о 13год. 55хв. поїздом № 3551 .
Відповідно до акту про затримку вагонів форми ГУ-23а № 5 від 17.01.2017р. затримані вагони, що прибули 16.01.2017р. о 10год. 43хв. поїздом №3501 відправлені 18.01.2017р. о 05год. 30хв. поїздом № 3557.
Викладені обставини слугували визначальними для нарахування залізницею плати за користування вагонами в сумі 21620грн.04коп. по відомостях плати форми ГУ-46: №№19019055, 19019056, 16029205, 22019068, 22019065, 22019066, 22019060, 19019058, 22019064, 25019095, 28019103, 14029195, 15029200, 22019069, 23019075, 23029224, які підписані представником відповідача із застереженнями про відмову в оплаті з посиланням на те, що шляхи прийому були вільні і на готовність прийняти вагони, а також 1 727 грн. 64 коп. збору за зберігання вантажу по накопичувальним карткам форми ДУ-92 № 23019018 та № 23019019, які з боку відповідача підписані з аналогічними застереженнями.
Відповідно до положень ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями ч.2 ст.908 та ст.920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами; сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно з ст.42 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998р. N457 залізниця зобов'язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня.
Відповідно до ст.46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Згідно з ст.119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Збір за зберігання вантажу розраховується згідно з п.8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, відповідно до якого збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Відповідно до п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. N644 усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами, включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Згідно з п.3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.02.1999 N113 облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів ф.ГУ-45, Актів про затримку вагонів ф.ГУ-23а, Актів загальної ф.ГУ-23.
П.4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Відповідно до п.6 розділу ІІІ названих Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
За приписами п.8 розділу ІІІ Правил у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Згідно з п.9 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці
Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.
П.10 розділу ІІІ Правил встановлено, що акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
Відповідно до п.12 розділу ІІІ Правил загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника; час до 30 хв. не врахову-ється, час 30 хв. і більше враховується як повна година.
П.3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334 передбачено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача.
Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: своєчасного повідомлення відповідача про готовність залізниці подати спірні вагони, які прибули на його адресу, неприйняття цих вагонів відповідачем по причині скупчення на станції Кривий Ріг внаслідок несвоєчасного вивільнення колій від вантажу, що призвело до затримки останніх, ненадання відповідачем належних та допустимих доказів на підтвердження повідомлення залізниці про готовність забрати на свою під"їзну колію вагони зі станції призначення, а також доказів на підтвердження прийняття заходів відносно залізниці з приводу порушення нею умов договору №ПР/М-13-2/11-131387/ НЮдч/2013/у/ТО/1466 від 28.11.2013р. в частині дотримання строку подачі вагонів на під"їзну колію вантажовласника нарахування залізницею 21620грн.04коп. плати за користування вагонами та 1727грн.64коп. збору за зберігання вантажу є обґрунтованим і правомірним.
Тому рішення господарського суду про задоволення позовних вимог слід залишити без змін.
Доводи скаржника про відсутність своєї вини у затримці спірних вагонів колегією суддів не прийняті до уваги з огляду на наступне.
Несвоєчасне забирання з колій станції відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог п.33 Правил видачі вантажів та ст.ст.46,47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом, договором, контрактом, замовленням тощо.
Крім того, відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування .
Позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони на його під'їзну колію щодо яких складено вищевказані акти загальної форми. Відповідні записи відображені у книгах форми ГУ-2 повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження станція Кривий Ріг Придніпровської залізниці .
Доказів на підтвердження повідомлення залізниці прямим телефонним зв'язком відповідно до умов договору або іншим чином щодо готовності забрати на свою під'їзну колію вагони та доказів на підтвердження прийняття заходів до залізниці з приводу порушення нею умов договору в частині дотримання строку здачі вагонів на під'їзну колію вантажовласника скаржник зі свого боку не надав.
Також, в обґрунтування правової позиції щодо готовності забрати вагони зі станції призначення на свої під'їзні колії відповідач подав до суду довідки щодо зайнятості колій на станції Допоміжна на момент видачі залізницею наказів №157 від 16.01.2017р., №163 від 17.01.2017р. та №164 від 17.01.2017р. (т.2, а.с.44-46).
Між тим, навіть за умов наявності вільних під'їзних колій на станції Допоміжна, за обставин відсутності з боку відповідача доказів на підтвердження прийняття ним передбачених договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, не можна погодитися з відсутністю його вини у їх скупченні, а навпаки - це є свідченням саме його вини у такому скупченні внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення за наявності вільних під'їзних колій.
Викладеним спростовується твердження відповідача про його готовність прийняти спірні вагони на свою під'їзну колію та відсутність його вини у їх затримці.
В абз.3, 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України №0701-11/96/275/14 від 12.06.2014р. зазначено: "Що ж до зайнятості колій на станції призначення з причин, які залежать від вантажоодержувача і через які залізниця не мала можливості доставити вагони на станцію призначення та затримала їх на підходах, то у відповідних питаннях господарським судам слід керуватися пунктом 8 Правил користування вагонами і контейнерами, за яким у разі затримки вагонів на станції призначення з причин, що залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми ГУ-23, який підписується представниками станції і вантажовласника. У разі відмови представника вантажовласника підписати акт загальної форми ГУ-23 станція призначення складає акт за названою формою про відмову від підписання акта представником вантажоодержувача.
Водночас слід мати на увазі, що: визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів; вантажоодержувач повинен надавати суду документально підтверджені відомості про те, з яких причин готові до передавання на під"їзну колію і оброблені порожні власні вагони на його адресу простоювали на станції призначення більше нормативного часу і не забиралися на під"їзну колію".
За таких обставин висновок відповідача про наявну можливість у позивача доставити спірні вагони на станцію призначення внаслідок наявних деяких вільних колій має односторонній характер.
Посилання скаржника на неправомірну видачу вказаних вище наказів, обґрунтовані обставинами затримки спірних вагонів на станціях Марганець та Кривий Ріг Сортувальний, які не є станціями підходу до станції призначення правильно визнані господарським судом необґрунтованими, оскільки чинне законодавство не містить норм, які б визначали станцією підходу лише станцію перед станцією призначення, навпаки, з системного аналізу нормативних актів щодо залізничних перевезень можна дійти висновку, що станціями підходу є станції, які знаходяться на шляху прямування до станції призначення.
Обставини щодо прибуття спірних вагонів на станції за 14, 15 годин та за добу до моменту видачі наказів не входять до предмету спору у даній справі, оскільки за цей час плата залізницею не нараховувалася та у даній справі не заявлена до стягнення. Отже, вказані обставини не є спірними, а їх дослідження та аналіз не впливає на оцінку доказів щодо предмета спору.
Доводи скаржника про те, що власні порожні вагони товариства не являються вантажем в розумінні ст.5 Статуту залізниць України є безпідставними тому, що перевезення таких вагонів здійснено за оформленими перевізними документами зі сплатою провізної плати, у зв"язку з чим, ці вагони мають статус вантажу.
Керуючись ст.ст.101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд ПОСТАНОВИВ:
- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2017р. у справі №904/7240/17 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення
Головуючий суддя І.Л. Кузнецова
Суддя О.Г.Іванов
Суддя І.М.Подобєд
Повна постанова складена 14.11.2017р.