Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" листопада 2017 р.Справа № 922/2972/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ольшанченка В.І.
при секретарі судового засідання Масаловій І.А.
розглянувши справу
за позовом Харківської міської ради (м. Харків)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Харків)
про стягнення 352298,07 грн.,
за участю представників:
позивача - головного спеціаліста-юрисконсульта сектору правового забезпечення земельного контролю відділу правового забезпечення Департаменту територіального контролю ХМР Білова О.О. (довіреність №08-11/2631/2-17 від 19.08.2017 р.),
відповідача - адвоката Мякоти О.Ю. (договір №47/17 на надання юридичних та інформаційно-консультаційних послуг від 12.10.2017 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1446 від 16.05.2007 р.),
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 352298,07 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач використовує земельні ділянки по АДРЕСА_2 без виникнення правових підстав, за відсутності укладеного договору він у період з 01.09.2014 р. по 31.08.2017 р. не сплачував за користування земельними ділянками плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, що призвело до фактичного безоплатного отримання ним послуг з користування земельною ділянкою та, як наслідок, одержання доходу в результаті використання вказаної земельної ділянки, розмір якого розрахований позивачем виходячи з розміру орендної плати за землю, посилаючись при цьому на ст.ст. 1212 - 1214 ЦК України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.09.2017 р. була прийнята позовна заява до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.09.2017 р. о 12:00 год.
18.09.2017 р. розгляд справи був відкладений на 02.10.2017 р. о 14:30 год. через неявку представників позивача і відповідача, ненадання позивачем витребуваних судом документів в повному обсязі, а також ненадання відповідачем відзиву на позов та витребуваних судом документів.
02.10.2017 р. розгляд справи був відкладений на 19.10.2017 р. о 12:30 год., зокрема, через ненадання позивачем витребуваних судом документів.
Відповідач надав письмове заперечення на позов, в якому вважає, що провадження у даній справі має бути припинено на підставі ч. 1 ст. 80 ГПК України, посилаючись на те, що на сьогоднішній день є фізичною особою-підприємцем, але вже тривалий час не здійснює підприємницької діяльності, нежитлові будівлі літ. "М-1" і "Т-1", які розташовані по АДРЕСА_2, належать на праві приватної власності фізичній особі ОСОБА_1 Дані нежитлові будівлі ОСОБА_1 як фізична особа надає в оренду, сплачує як фізична особа податок та декларує свій доход як фізична особа. Також, як фізична особа сплачує відповідно до чинного законодавства земельний податок.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.10.2017 р. розгляд справи був відкладений на 01.11.2017 р. о 12:30 год. через ненадання позивачем та відповідачем витребуваних судом документів в повному обсязі.
01.11.2017 р. позивач не надав витребувані судом документи.
Представник відповідача надав заяву про долучення до матеріалів справи копій документів, які перелічені в ній.
Розглянувши цю заяву, суд вважає за можливе задовольнити її.
01.11.2017 р. в судовому засіданні була оголошена перерва до 02.11.2017 р. о 15:00 год.
Після перерви позивач надав письмові пояснення по справі.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №94239240 від 10.08.2017 р. право власності на нежитлову будівлю літ. "Н-1" загальною площею 1438,4 кв.м. по АДРЕСА_2 зареєстровано з 16.04.2003 р. за ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1) на підставі договору купівлі-продажу за №53 від 08.01.2002 р. Також, за ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1) з 29.04.2003 р. зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. "М-1" загальною площею 934,9 кв.м. по АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-продажу за №8455 від 19.09.2002 р.
Відповідно до листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області №19-20.08-3-5118/20-16 від 28.11.2016 р. та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради №8467/0/225-16 від 07.12.2016 р. речові права відповідача на земельні ділянки по АДРЕСА_2 не зареєстровані.
Отже, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням ст.ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,1051 га та земельна ділянка площею 0,1611 га по АДРЕСА_2, які використовує відповідач, перебувають у власності територіальної громади міста Харкова.
11.08.2017 р. головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради ОСОБА_4 за участі інженера-геодезиста ОСОБА_5 та інженера-землевпорядника ОСОБА_6, в порядку та на підставі ст.ст. 12, 189 Земельного кодексу України здійснені заходи самоврядного контролю щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 здійснено обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельних ділянок.
За результатами обстеження складено акт від 11.08.2017 р. обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_2.
Межі земельних ділянок визначені відповідно до зовнішніх меж нежитлових будівель.
Так, за результатами комплексного вивчення наявних матеріалів та проведеного обстеження земельної ділянки на місцевості встановлено, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за №94239240 від 10.08.2017 р. ОСОБА_1 з 16.04.2003 р. та по теперішній час використовує земельну ділянку 2 площею 0,1611 га по АДРЕСА_2, а також з 29.04.2003 р. та по теперішній час використовує земельну ділянку 1 площею 0,1051 га по АДРЕСА_2, без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України.
Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці розташована нежитлова будівля літ. "М-1" площею 934,9 кв.м., право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1
На земельній ділянці 2 розташована нежитлова будівля літ. "Н-1" площею 1438,4 кв.м., право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1
Вказані земельні ділянки використовуються ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "Н-1" площею 1438,4 кв.м. та літ. "М-1" площею 934,9 кв.м. (складські приміщення).
Відповідно до листа Головного управління ДФС у Харківській області №6180/9/20-40-13-07 від 27.07.2017 р. ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДФС у Харківській області (територія обслуговування Центральна ОДПІ м. Харкова) як платник земельного податку за земельні ділянки площею 2234,00 кв.м. та 3486,00 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2. У період 01.06.2014 р. - 31.12.2016 р. задекларовано земельного податку в сумі 145911,88 грн. та сплачено до бюджету в повному обсязі. За 2017 р. земельний податок не сплачувався. Станом на 25.07.2017 р. заборгованості зі сплати земельного податку не має.
Посилаючись на те, що відповідач не набув належних прав власності або користування на земельну ділянку площею 0,1611 га та на земельну ділянку площею 0,1051 га по АДРЕСА_2, а тому використовує ці земельні ділянки без виникнення правових підстав, за відсутності укладеного договору він у період з 01.09.2014 р. по 31.08.2017 р. не сплачував за користування земельними ділянками плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, що призвело до фактичного безоплатного отримання ним послуг з користування земельною ділянкою та, як наслідок, одержання доходу в результаті використання вказаної земельної ділянки, розмір якого розрахований позивачем виходячи з розміру орендної плати за землю, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому на підставі ст.ст. 1212 - 1214 ЦК України просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати у розмірі орендної плати у сумі 352298,07 грн. за період з 01.09.2014 р. по 31.08.2017 р.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.10.2017 р. за №1003113608, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 26.02.2007 р. Дані про перебування фізичної особи-підприємця в процесі припинення підприємницької діяльності, банкрутства, а також дата та номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, відсутні.
Видами діяльності ОСОБА_1 є управління нерухомим майном (70.32.0), оренда інших машин та устаткування (71.34.0), дослідження кон'юктури ринку та виявлення суспільної думки (74.34.0), консультування з питань комерційної діяльності та управління (74.14.0), надання інших комерційних послуг (74.87.0).
Нежитлові будівлі, які належать ОСОБА_1 літ. "М-1" площею 934,9 кв.м. та літ. "Н-1" площею 1438,4 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 вона здає в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Троянда-Харків", що підтверджується копіями договорів оренди №3/2014 від 01.01.2014 р. та №3/2017 від 01.02.2017 р., акту від 01.01.2014 р. прийому-передачі оренди до договору оренди №3/2014 від 01.01.2014 р., акту від 01.02.2017 р. прийому-передачі оренди до договору оренди №3/2017 від 01.02.2017 р., податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2014 р. і 2015 р.
Таким чином, відповідач використовує вказані нежитлові будівлі у своїй підприємницькій діяльності.
Враховуючи викладене, посилання відповідача у письмовому запереченні на позов на те, що на сьогоднішній день вона є фізичною особою-підприємцем, але вже тривалий час не здійснює підприємницької діяльності, суд вважає необґрунтованими та не підтвердженими документально, оскільки відповідач не надав доказів державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1
Отже, ОСОБА_1 з 16.04.2003 р. є власником нежитлової будівлі літ. "Н-1" загальною площею 1438,4 кв.м., а також з 29.04.2003 р. є власником нежитлової будівлі літ. "М-1" загальною площею 934,9 кв.м. по АДРЕСА_2, та у період з 01.09.2014 р. по 31.08.2017 р. використовувала вказані земельні ділянки комунальної власності з порушенням вимог земельного законодавства.
Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.
Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.
Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.
Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Зважаючи на ці положення, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.
Судом встановлено, що відповідач правомірно володіє лише нежитловими будівлями, розташованими на земельних ділянках по АДРЕСА_2. Проте відповідне право щодо вказаних земельних ділянок за відповідачем не зареєстровано.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, норма статті 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільний кодекс України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Тобто, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельними ділянками у встановленому законодавчими актами розмірі, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під вказане вище визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
При цьому, суд зазначає, що відновлення порушених прав ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.
Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов'язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Визначення розміру безпідставно збереженої орендної плати позивачем було зроблено шляхом множень площ земельної ділянки, визначеної з урахуванням геодезичної зйомки (фактичних меж земельної ділянки, встановленої актом в ході обстеження 11.08.2017 р.) та розміру нормативної грошової оцінки займаних земельних ділянок.
З матеріалів справи вбачається, що розрахунок розміру доходу, одержаного відповідачем за користування від безпідставно набутого майна територіальної громади м. Харкова здійснено позивачем, виходячи з розміру орендної плати за землю, зменшений на розмір безпідставно зроблених відповідачем платежів за використання землі у вигляді земельного податку. В той же час, відповідач не спростував вказаний розрахунок розміру доходу та не надав контрозрахунок іншого розміру орендної плати.
При цьому суд зазначає, що Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993 р. не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, враховуючи вищевикладене, а також те, що його положення, зокрема пункт 3, не передбачають відшкодування грошових коштів безпідставно збережених у зв'язку з користуванням зазначеними вище земельними ділянками без належного оформлення.
Матеріали справи свідчать, що відповідач правомірно володіючи нежитловими будівлями по АДРЕСА_2, користується земельними ділянками під вказаними об'єктами нерухомого майна.
При цьому, відповідач не вчинив дій, спрямованих на оформлення права власності або права на постійне землекористування вищевказаними земельними ділянками, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку.
Відповідно до ст.ст. 1212 - 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно та відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельних ділянок, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).
Відповідач у період з 01.09.2014 р. по 31.08.2017 р. не сплачував за користування земельними ділянками орендну плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.
Таким чином, із часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов'язок укласти та зареєструвати договір оренди на вищезазначені земельні ділянки. Цього обов'язку відповідач не виконав, а отже без законних підстав зберіг у себе майно - кошти за оренду землі.
Відтак, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельними ділянками за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).
Розмір доходу відповідача у період з 01.09.2014 р. по 31.08.2017 р. було розраховано позивачем як розмір плати за земельні ділянки комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
При визначенні розміру доходів, отриманих відповідачем від безпідставно набутого майна, позивачем правомірно враховано, що відповідач обліковується у Головному управлінні ДФС у Харківській області (територія обслуговування Центральна ОДПІ м. Харкова) як платник земельного податку, яким за період 01.06.2014 р. - 31.12.2016 р. задекларовано та сплачено 145911,88 грн. земельного податку за земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_2. Тому, сума доходу відповідача обґрунтовано була зменшена позивачем на вказаний розмір внесених платежів за використання землі у вигляді земельного податку.
Отже, за розрахунком позивача, розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна склав 352298,07 грн. за період з 01.09.2014 р. по 31.08.2017 р.
Суд погоджується з вказаним розрахунком, оскільки він здійснений на підставі: Земельного кодексу України; Податкового кодексу України; Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р., затвердженого рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 р. №1269/13; Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 р. №41/08; Рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 р. №1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013".
Суд також зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права ґрунтується на вищенаведених положеннях чинного законодавства та підтверджується постановами Вищого господарського суду України від 12.01.2017 р. у справі №922/51/15 та від 04.10.2017 р. у справі №922/210/15, а також постановами Верховного Суду України від 30.11.2016 р. у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 р. у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 р. у справі №922/207/15.
Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 352298,07 грн. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір.
Крім того, суд зазначає, що ст. 22 ГПК України визначає не тільки права сторін, а і обов'язки.
Згідно з ч. 3 ст. 57 ГПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Отже, поряд з оригіналами доказів сплати судового збору та відправки копії позову з додатком відповідачу, позивач у даному випадку зобов'язаний надати оригінал довіреності, а не її копію.
Статті 38 і 65 ГПК України уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.
Так, ст. 64 ГПК України передбачено, що в ухвалі про порушення провадження у справі вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.
В силу ст. 65 ГПК України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках дії по підготовці справи до розгляду. Зокрема, зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою про порушення провадження у справі від 06.09.2017 р., ухвалами про відкладення розгляду справи від 18.09.2017 р., 02.10.2017 р., 19.10.2017 р., а також у судовому засіданні 01.11.2017 р., суд зобов'язував позивача надати оригінал довіреності на представника, що підписав позов, оскільки згідно з ч. 3 ст. 57 ГПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача, а не її копія, а також: обґрунтований розрахунок суми позову; докази права власності на вказані земельні ділянки; докази отримання відповідачем доходу в сумі 352298,07 грн.; докази використання відповідачем земельних ділянок у вказаний період; письмове пояснення що розуміється під словами: "безпідставно збережені кошти"; докази безпідставного отримання та збереження відповідачем коштів в сумі 352298,07 грн.; докази отримання відповідачем доходів від безпідставно отриманих або збережених коштів та в якій сумі; письмове пояснення щодо відсутності вимоги про повернення належних позивачу коштів в сумі 352298,07 грн. та безпідставно збережених відповідачем; витяг державного реєстратора з ЄДР станом на час розгляду справи на позивача.
Крім того, суд зобов'язував позивача направити у судове засідання своїх повноважних представників, повноваження яких повинні бути оформлені відповідно до приписів статті 28 ГПК України та подати суду документи на підтвердження повноважень таких представників.
Проте, як свідчать матеріали справи, представник позивача двічі у судові засідання не з'являвся, витребуваних судом документів не подав, хоча позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.
Суд чотири рази відкладав розгляд справи через ненадання позивачем без поважних причин витребуваних судом документів в повному обсязі, у тому числі довіреності на представника, що підписав позов.
Таким чином, ухилення позивача від виконання вимог суду носить систематичний характер.
Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно з ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до п. 5 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.
Враховуючи систематичне невиконання позивачем вимог господарського суду про надання витребуваних ухвалами господарського суду документів, відповідно до п. 5 ст. 83 ГПК України, суд вважає за необхідне стягнути з позивача в доход Державного бюджету України штраф за ухилення від вчинення дій, покладених на нього господарським судом, в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн.
Керуючись ст.ст. 11, 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, ст. 206 Земельного кодексу України, ст. 1, 15 Закону України "Про оренду землі", ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 33-35, 43, 49, 57, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61174, АДРЕСА_1. Ідент. код НОМЕР_1) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7. Код ЄДРПОУ 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 352298,07 грн. та судовий збір в сумі 5284,47 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7. Код ЄДРПОУ 04059243) в доход Державного бюджету України штраф за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом, в сумі 1700,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 07.11.2017 р.
Суддя В.І. Ольшанченко