печерський районний суд міста києва
Справа № 757/15756/17-ц
18 серпня 2017 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Москаленко К.О.,
при секретарі - Березовській К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Вищого Адміністративного Суду України, Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ - про відшкодування моральної шкоди,-
20.03.2017 позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів, просить стягнути з Держави України в особі Кабінету Міністрів України на свою користь моральну шкоду в розмірі 102 000 грн. 00 коп.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивачі посилаються на порушення вказаними судами прав позивача на судовий захист.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач Вищий Адміністративний Суд України в судове засідання свого уповноваженого представника не направив, направив письмові заперечення, згідно яких просив розглядати справу без участі представника та відмовити у задоволенні позову.
Інші відповідачі, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи в судове засідання своїх уповноважених представників не направили та не повідомили про причини неявки представників.
Суд, на підставі ч.2 ст. 169 ЦПК України, визнав можливим розгляд справи за відсутності сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ст.15 ЦПК України суди в порядку цивільного судочинства розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно з частиною 6 ст.6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Рішення суду і відповідно дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних із підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях, можуть оскаржуватись в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, а не шляхом оскарження їх дій ( чи відшкодування моральної шкоди чи матеріальної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом, а отже і вирішення питання про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті прийняття судових рішень суперечить закону.
Частиною першою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Таким чином, суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як приватна особа, до якої можна звернутися з позовом.
Відповідно до п.10 Посанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007р. №8 «Про незалежність судової влади» виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві.
Отже чинне законодавство дає можливість особі повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення.
Аналогічну позицію висловлено у Висновку №3 (2002) Консультативної ради європейських суддів. Зокрема, судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі в частині вимог до Вищого Адміністративного Суду України, Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, як таких, що не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 205, 206, 292, 293, 294 ЦПК України, -
Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Вищого Адміністративного Суду України, Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про відшкодування моральної шкоди в частині вимог до Вищого Адміністративного Суду України, Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про відшкодування моральної шкоди.
Закриття провадження у справі перешкоджає повторному зверненню до суду з таким самим позовом.
Ухвала суду першої інстанції про закриття провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали Апеляційному суду міста Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя Печерського
районного суду м.Києва К.О. Москаленко