Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
"08" листопада 2017 р. № 820/210/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Спірідонов М.О.
за участю секретаря судового засідання Попова А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Північно-східного офісу Держаудитслужби, третя особа з самостійними позовними вимогами - ОСОБА_1
про часткове скасування вимоги ,
Позивач - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Північно-східного офісу Держаудитслужби, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд скасувати вимоги Північно-східного офісу Держаудитслужби, викладені у листі від 05.12.2016 № 20-05-25-14/1042, щодо зобов'язання позивача усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку та зобов'язання розглянути питання про притягнення працівників підприємства, винних у зазначених порушеннях, до встановленої законом відповідальності, в частині тверджень, зазначених у пунктах 1,2,3,4,6 та частково п.5 мотивувальної частини вимоги № 20-05-25-14/1042.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не вчиняв правопорушень законодавства у сфері господарювання, у т.ч. в частині використання бюджетних коштів, бухгалтерського обліку тощо, про які згадується в акті ревізії від 31.10.2016р. № 05-11/8. На думку позивача, викладені в згаданому акті ревізії судження органу державного фінансового контролю в оспорюваній частині є помилковими, адже штучно вигадані ДАС внаслідок перекручення та спотворення дійсних фактичних обставин господарської діяльності залізниці. Позивач вважає, що спірним рішенням суб'єкт владних повноважень необґрунтовано поклав на підприємство обов'язок виконання певних дій, тоді як філією не скоєно ані господарських правопорушень, ані правопорушень у бюджетній сфері, а також у сфері розпорядження державними фінансовими ресурсами тощо, вимоги пред'явлені до філії ПАТ «Укрзалізниця», тоді як перевірка проводилась щодо діяльності іншої юридичної особи - Державного підприємства «Південна залізниця.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення заявлених вимог.
Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_1 як службова особа-керівник регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», до якої спрямовані вимоги ДАС, звернувся із позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, також просить скасувати вимоги Північно-східного офісу Держаудитслужби, викладені у листі від 05.12.2016 № 20-05-25-14/1042, щодо зобов'язання позивача усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку та зобов'язання розглянути питання про притягнення працівників підприємства, винних у зазначених порушеннях, до встановленої законом відповідальності, в частині тверджень, зазначених у пунктах 1,2,3,4,6 та частково п.5 з мотивів, зазначених у позовній заяві.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення заявлених вимог.
Відповідач - Північно-східний офіс Держаудитслужби, з позовом не погодився.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що ревізія ДП «Південна залізниця» проведена працівниками Північно-східного офісу Держаудитслужби цілком об'єктивно, висновки про наявність фактів порушень у діяльності ДП «Південна залізниця» є правомірними та обґрунтованими. Судження ДАС з приводу протиправних діянь ДП «Південна залізниця» відповідають фактичним обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а відтак спірна вимога є правомірною.
У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи, викладені у запереченнях на позов, просили суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог у повному обсязі.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
За матеріалами справи судом встановлено, що працівниками Північно-східного офісу Держаудитслужби проведена ревізія фінансово-господарської діяльності ДП «Південна залізниця» за період з 01.07.2014р. по 31.05.2016р.
Результати ревізії оформлені актом № 05-11/8 від 31.10.2016р.
Не погодившись із вказаним актом регіональна філія «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» надала заперечення за № НФ-01-08/1845 від 10.11.2016р., в яких частково не погоджувалась із висновками, викладеними в акті ревізії.
05.12.2016р. відповідач - Північно-східний офіс Держаудитслужби, посилаючись на названий акт ревізії, видав спірну вимогу № 20-05-25-14/1042.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення у формі вимоги, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті ревізії, суд встановив, що правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».
Частиною 2 ст.2 згаданого вище Закону передбачено, що державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
У силу положень ч.1 ст.4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
З положень наведеної норми закону чітко і безумовно слідує, що законодавець надав органам державного фінансового контролю повноваження по встановленню винних у допущенні фактів порушення законодавства посадових осіб та матеріально відповідальних працівників підконтрольної установи.
Пунктом 2 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами (затверджено постановою КМУ від 20.04.2006р. №550; далі за текстом - Порядок №550), положення якого спрямовані на законодавчу деталізацію правовідносин з приводу реалізації органами державного фінансового контролю владних управлінських функцій контролю у спосіб проведення інспекцій також зазначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Згідно з п.7 ч.1 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», органам державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Відповідно до п.46 Порядку №550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Аналізуючи положення наведених норм законодавства, суд доходить висновку, що письмова вимога органу державного фінансового контролю за своєю правовою суттю є рішенням суб'єкта владних повноважень, породжує для зобов'язаної особи правові наслідки у вигляді необхідності вчинення певних дій, а відтак, з огляду на приписи ст.8 Конституції України, має, по-перше, містити чітке викладення суті владного припису, котре унеможливлює неоднозначне розуміння як змісту, так і порядку виконання висунутої органом управління вимоги, по-друге, допускати реальну можливість виконання владного припису.
Проте, при виданні спірної вимоги суб'єкт владних повноважень не забезпечив дотримання закону, позаяк владні приписи власного письмового рішення виклав не чітко, що створює ймовірність їх неоднозначного і множинного тлумачення та спричиняє неможливість їх виконання.
Так, орган державного фінансового контролю у пункті 2 спірної вимоги постановив вимогу розглянути питання про притягнення працівників Підприємства, винних у зазначених порушеннях, до встановленої законодавством відповідальності. Проте, така вимога не кореспондується з вимогами чинного законодавства, оскільки суб'єкт владних повноважень у своїй вимозі не навів конкретного переліку осіб, винних у скоєнні зафіксованих в акті ревізії порушень законодавства, хоча в силу ст. 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та п.2 Порядку №550 був обтяжений обов'язком встановити порушників - посадових осіб підконтрольної установи та порушників - матеріально відповідальних осіб підконтрольної установи, та не вказав який саме вид відповідальності слід застосувати.
Наведені недоліки в реалізації суб'єктом владних повноважень управлінської функції у спірних правовідносинах суд вважає суттєвими, і не можуть бути усунуті судом при вирішенні адміністративного спору з огляду на положення ст.ст.6, 8, 19 Конституції України, а відтак, є окремими, самостійними і достатніми підставами для визнання спірного рішення протиправним.
Судовим розглядом встановлено, що акт ревізії № 05-11/8 від 31.10.2016р. містить судження суб'єкта владних повноважень, котре слугувало фактичною підставою для формулювання владного припису п.1 спірної вимоги, згідно якої зазначено, що в порушення п. 1 ст. 75, ч. 9 ст. 75 Господарського кодексу України від 16.01.2006 № 436-ІV та п.13 п.п. в) постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 №1673 «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів», наслідок проведення у II півріччі 2014 року та в січні-листопаді 2015 року витрат на благодійну допомогу понад визначені граничні рівні та понад визначені фінансовим планом обсяги, ДП «Південна залізниця» здійснено зайвих (незаконних) витрат у розмірі 17 563 761,74 грн., чим ДП «Південна залізниця» завдано матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму.
В ході судового розгляду встановлено, що згідно з ч.9 ст.75 Господарського кодексу України розподіл прибутку державних комерційних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог цього Кодексу та інших законів.
Відповідно до п.20 ч.2 ст.5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» Кабінет Міністрів України, здійснюючи управління об'єктами державної власності, затверджує річні фінансові плани державних підприємств, що є суб'єктами природних монополій, та державних підприємств, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень.
Чинними законодавством України, а саме наказом Мінекономіки від 21.06.2005р. № 173 «Про затвердження Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів державних підприємств, акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, та їх дочірніх підприємств»; наказом Мінінфраструктури від 15.06.2011р. № 152 «Про порядок складання фінансових планів підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Міністерства інфраструктури України» передбачений порядок формування фінансового плану залізниці України.
Так, Державна адміністрація залізничного транспорту України (далі - «Укрзалізниця»), як орган управління залізничним транспортом України, що діяв у період, зазначений в акті ревізії, подає на розгляд та погодження до Мінінфраструктури зведений фінансовий план залізниць України, а інші підприємства, підпорядковані Укрзалізниці - на затвердження. Після розгляду в Мінінфраструктури зведений фінансовий план залізниць України подається на погодження до Міністерства Фінансів та Мінекономрозвитку, після чого - на затвердження до Кабінету Міністрів України.
Згідно з п.13 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2006р. №1673 «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів» витрати на фінансову допомогу понад граничний рівень (1% від фактичного чистого прибутку минулого періоду) передбачені ряд. «Інші цілі» розділу II «Розподіл чистого прибутку» фінансового плану Південної залізниці, затвердженого Міністерством інфраструктури України та здійснені у відповідності до вимог наказу Міністерства фінансів України від 19.12.2006р. №1213 «Про затвердження Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій і змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку» і погоджено Спільними постановами керівництва та президії Дорпрофсожу залізниці, як єдиного представника інтересів трудового колективу.
Витрати ДП «Південна залізниця» на благодійну допомогу у розмірі 17 563 761,74 грн, в тому числі за ІІ півріччя 2014 року в сумі 17 164 226,48 грн., за січень-листопад 2015 року в сумі 399 535,26 грн. здійснено в межах фінансового плану ряд. «Інші цілі» розділу II «Розподіл чистого прибутку», обсяги яких погоджені «Укрзалізницею» та затверджені Міністерством інфраструктури України.
Прийняті до обліку фінансові звіти залізниці за 2014 та 2015 роки, які включені до зведеного фінансового звіту по Укрзалізниці, свідчать про узгодження та прийняття до обліку всіх фінансових показників ДП «Південна залізниця» державним органом управління залізничним транспортом України, та про відсутність в діях працівників ДП «Південна залізниця» порушень вимог приписів чинного законодавства по даному епізоду.
В акті ревізії № 05-11/8 від 31.10.2016р. викладені судження суб'єкта владних повноважень, котрі слугували фактичною підставою для формулювання владного припису п.2 спірної вимоги, в якому зазначено, що в порушення вимог п. 5 та п. 21 Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого Мінфіном України від 29.11.1999 № 290, в результаті не виконання в 2012 році Компанією «Нуudaі Согрогаtіоn» (Корея) умов контракту від 24.12.2010, в частині не дотримання графіку поставки чотирьох електропоїздів та окремих запасних частин, комплектуючих та обладнання до них, що відповідно до умов контракту, тягне за собою сплату на користь Південної залізниці штрафних санкцій у розмірі 5% річних за кожний день затримки поставки, та вимог ДП „Південна залізниця", а саме: Компанією «Нуudaі Согрогаtіоn» (Корея) не сплачено штрафних санкцій, що призвело до недоотримання ДП «Південна залізниця» фінансових ресурсів на загальну суму 496 223,20 доларів США, що по курсу 25,767 грн./долар становить 12 786 183,19 грн., чим ДП «Південна залізниця» завдано матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму.
Крім того у п.6 спірної вимоги суб'єктом владних повноважень зроблено висновок, що в порушення вимог п. 20 Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Мінфіном України від 31.12.1999 №318, щодо несвоєчасної поставки Компанією «Нуudaі Согрогаtіоn» приладу для випробувань гальмового обладнання, Південною залізницею при його розмитненні сплачено обов'язкових платежів на суму 23,94 тис. доларів США по курсу 23,557 грн./долар, в той час як у липні 2012 року (термін поставки за графіком) курс валюти був майже в 3 рази дешевше та складав близько 8,00 грн./долар, в результаті чого ДП «Південна залізниця» понесені зайві витрати на покриття курсової валютної різниці в сумі 366 091,27 грн., чим ДП «Південна залізниця» завдано матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму.
Суд зазначає наступне. Відповідно до приписів ст.ст. 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, умови договору визначаються на розсуд сторін і погоджуються ними.
Статтею 179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
В ході судового розгляду встановлено, що згідно з умовами Контракту, укладеного між ДП «Південна залізниця» та Компанією Нyundai Corporation від 24.12.2010, Контракт діяв до 04.12.2014 з послідуючим підписанням повноваженими представниками двох сторін акту остаточного виконання для останнього електропоїзда із 10 вагонів або його припинення у відповідності до умов Контракту. Акт остаточного виконання для останнього електропоїзда із 10 вагонів складається після закінчення гарантійного періоду для кожного електропоїзду.
У період дії Контракту компанія Нyundai Corporation повинна була виконати свої зобов'язання, у тому числі і щодо поставки запасних частин. Зазначений міжнародний Контракт був укладений у рамках державної програми по підготовці та проведення чемпіонату Європи по футболу 2012 відповідно до Англійського права.
Відповідно до ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Приписами ст. 20 ЦК України встановлено, що право на захист особа здійснює на власний розсуд.
Чинне законодавство не містить жодної імперативної норми щодо механізму реалізації суб'єктивного права особи на захист своїх цивільних прав.
Як зазначено в акті перевірки, починаючи з серпня 2012 року в адресу Компанії «Нуundai Соrporation» направлялись претензії з вимогою про сплату штрафних санкцій за порушення строків поставки електропоїздів та запасних частин, проте, претензії не були задоволені. Таким чином судом встановлено, що на ДП «Південна залізниця» проводилась претензійна робота з цього питання у вказаний в акті ревізії період.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» утворено публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття.
До переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», увійшло Державне підприємство «Південна залізниця».
Суд зазначає, що з моменту створення ПАТ «Укрзалізниця» вирішення питання організації ведення господарської діяльності товариства та, зокрема, ведення претензійно-позовної діяльності відноситься до компетенції правління товариства.
За наявними матеріалами справи судом встановлено, що враховуючи складність англійської правової системи, відсутність на Південній залізниці фахівців в зазначеній сфері та повноважень керівництва філії (після проведеної реорганізації) щодо вирішення міжнародних спорів, службові особи Південної залізниці неодноразово зверталась до Правління та керівництва ПАТ «Укрзалізниця» щодо правового вирішення вказаного питання (листи від 30.11.2015р. №НЗЕ-14/45, від 23.06.2016р. №НЮ-30/646, від 02.11.2016р. №НЮ-30/1229).
Крім того судом встановлено, що відповідно до актів приймання-передачі згідно договору фінансового лізингу № П/НФ-12900/НЮ від 15.06.2012р. фактично експлуатація 10 міжрегіональних електропоїздів подвійного живлення в 9-вагонній комплектації виробництва корейської компанії «Hyundai Rotem», здійснюється філією «УЗШК» ПАТ «Укрзалізниця», а не регіональною філією «Південна залізниця».
Таким чином, враховуючи, відсутність у керівника регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» повноважень щодо організації захисту інтересів ДП «Південна залізниця» в Арбітражному суді при Міжнародній торгівельній палаті, в тому числі щодо стягнення сум штрафних санкцій, вимога суб'єкта владних повноважень в цій частині направлена неуправненій особі, а відтак є необґрунтованою.
Крім того суд зазначає, що наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід"» визначено лише методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та їх розкриття у фінансовій звітності. Незастосування суб'єктивного права особи щодо нарахування штрафних санкцій не може бути визначено як порушення п.5 та п.21 вказаного нормативного акту.
Стосовно висновків органу контролю про порушення ДП «Південна залізниця» п.20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, то суд також вважає їх необґрунтованими, оскільки відповідно до вказаного пункту до складу інших операційних витрат включаються, зокрема, втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства).
Проаналізувавши наведені норми ЦК України, суд доходить висновку, що захист свого порушеного права, зокрема нарахування та стягнення штрафних санкцій, залежить виключно від волі особи, право якої порушене, в тому числі й неналежним виконанням умов договорів.
Чинне законодавство не містить жодної імперативної норми щодо механізму реалізації суб'єктивного права особи на захист своїх цивільних прав. Законодавство не містить також й умов покладання відповідальності за невикористання суб'єктивного права, а лише за неналежне виконання обов'язків, оскільки інше суперечить принципам цивільного права.
Отже, висновки органу контролю, викладені у п.2 та п.6 спірної вимоги, суд вважає необґрунтованими.
В акті ревізії № 05-11/8 від 31.10.2016р. викладені судження суб'єкта владних повноважень, котрі слугували підставою для формулювання владного припису п.3 спірної вимоги, згідно якого зазначено, що внаслідок недотримання термінів перерахування лізингових платежів по договору від 18.06.2007 №84/П/Л-071821/НЮ, що призвело до порушення вимог, визначених ст.526, 530, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, Південною залізницею нараховано та сплачено пені і штрафних санкцій на суму 1 060 682,75 грн., що призвело до зайвих витрат ДП «Південна залізниця» на вказану суму, чим ДП «Південна залізниця» завдано матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму.
У судовому засіданні встановлено, що, як зазначено в акті ревізії та не заперечувалось позивачем, 16.12.2014 Господарським судом в Харківській області у справі № 922/5157/14 прийнято рішення про стягнення з Державного підприємства «Південна залізниця» на користь Публічного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг» суми основного боргу у розмірі 13 506 716,88 грн.; пені в сумі 858 446,30 грн.; трьох відсотків річних в сумі 202 236,45 грн.; судового збору в сумі 73 080,00 гривень.
На виконання вказаного рішення Господарського суду в Харківській області у справі № 922/5157/14 ДП «Південна залізниця» сплачено 1 060 682,75 грн. штрафних санкцій.
Суд зазначає, що в силу приписів ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При цьому органом контролю при винесенні спірної вимоги у вказаній частині не встановлено вини працівників підконтрольної організації та причинно-наслідкові зв'язки між їх діями (бездіяльністю) та настанням негативних наслідків.
Натомість позивачем надані пояснення, що у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2011 №316 «Про затвердження переліку робіт і послуг, що належать до основної діяльності залізничного транспорту, та Порядку перерозподілу надходжень доходу від основної діяльності залізничного транспорту» доходами від перевезень є доходи, які належать залізницям за виконані перевезення і пов'язані з ними роботи (послуги) після перерозподілу надходжень доходу.
Відповідно до «Положення про порядок зарахування дохідних надходжень з поточних рахунків зі спеціальним режимом використання залізниць і підприємств, підпорядкованих Державній адміністрації залізничного транспорту України, на єдиний поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Державної адміністрації залізничного транспорту України», затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 04.11.2013р. №872, Укрзалізниця з єдиного поточного рахунку зі спеціальним режимом використання на підставі свого платіжного доручення здійснює відповідні перерахування на поточні рахунки залізниць. Позивачем також надані пояснення, що умови договору від 18.06.2007 №84/П/Л-071821/НЮ виконані з порушенням строків у зв'язку з відсутністю необхідних обсягів фінансування Укрзалізницею через істотне зменшення доходних надходжень.
Так, за даними бухгалтерського обліку ДП «Південна залізниця» в липні 2014 року отримано коштів 404 158,0 тис.грн. при необхідних першочергових платежах - 1 153 279,7 тис.грн., тобто дефіцит коштів складав 749 121,7 тис.грн.; в серпні 2014 року отримано коштів 448 401,3 тис.грн. при необхідних першочергових платежах - 605 788,5 тис.грн., тобто дефіцит коштів складав 157 387,2 тис.грн.; в вересні 2014 року отримано коштів 479 710,7 тис.грн. при необхідних першочергових платежах - 625 323,9 тис.грн., тобто дефіцит коштів складав 145 613,2 тис.грн.; в жовтні 2014 року отримано коштів 540 490,2 тис.грн. при необхідних першочергових платежах - 1 171 312,8 тис.грн., тобто дефіцит коштів складав 630 822,6 тис.грн.; в листопаді 2014 року отримано коштів 487 034,8 тис.грн. при необхідних першочергових платежах - 1 204 098,6 тис.грн., тобто дефіцит коштів складав 717 063,8 тис. грн.; в грудні 2014 року отримано коштів 548 369,0 тис. грн. при необхідних першочергових платежах - 597 328,9 тис.грн., дефіцит коштів складав 48 959,9 тис. грн.; в січні 2015 року отримано коштів 525 754,6 тис. грн. при необхідних першочергових платежах - 547 115,0 тис.грн., дефіцит коштів складав 21 360,4 тис. грн.
Зазначені обставини та пояснення не спростовані в судовому засіданні відповідачем, останній не довів правомірності та обґрунтованості власних суджень за даним епізодом завдання підприємству матеріальної шкоди (збитків), наявності вини працівників ДП «Південна залізниця» у сплаті штрафних санкцій, у зв'язку з чим суд вважає необґрунтованими вказані у вимозі твердження органу контролю в цій частині.
В акті ревізії № 05-11/8 від 31.10.2016р. викладені судження суб'єкта владних повноважень, котрі слугували підставою для формулювання владного припису п.4 спірної вимоги, згідно якого зазначено, що внаслідок порушення вимог п.2 ст. 193 Господарського кодексу України, ст.629 Цивільного кодексу України та п.6.2 договорів від 11.02.2014 №11/2014-ЦЮ і від 11.02.2014 №20/2014-ЦЮ, ДП «Південна залізниця» в період з 01.07.2014 по 30.10.2015 не нараховано та не виставлено ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» штрафних санкцій за несвоєчасну здачу електровозів з капітального ремонту (модернізації), на загальну суму 1 957 383,44 грн., чим ДП «Південна залізниця» завдано матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму.
Відповідач у своєму акті ревізії вказав, що перевіркою своєчасності нарахування пені та штрафних санкцій і пред'явлення їх Замовником по цим договорам за даними бухгалтерського обліку ДП «Південна залізниця» по субрахунку 3740 «Розрахунки за пред'явленими претензіями» встановлено, що пеня та штрафні санкції не нараховувались та для оплати не пред'являлись. У зв'язку з тим, що пеня не нараховувалась та Замовником для оплати не пред'являлась, відповідно з п.1 ст.193 Господарського кодексу України, ст. 629 Цивільного кодексу України, підприємством недоотримано фінансових ресурсів.
У зв'язку з чим суб'єкт владних повноважень прийшов до висновку, що в порушення вимог п.1 ст.193 Господарського кодексу України, ст.629 Цивільного кодексу України, п.6.2 Договору внаслідок невиконання ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» зобов'язань в частині своєчасного виконання робіт, послуг ДП «Південна залізниця», недоотримано фінансових ресурсів на суму 1 957 383,44 гривень.
Під час судового розгляду встановлено, що Замовником по укладеним договорам на модернізацію тягового рухомого складу від 11.02.2014 №11/2014-ЦЮ та від 11.02.2014 №20/2014-ЦЮ є Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця), Приватне акціонерне товариство «Львівський локомотиворемонтний завод» іменується «Виконавець», а Державне підприємство «Південна залізниця» - «Отримувач».
Аналізом умов укладених договорів встановлено, що за несвоєчасну здачу об'єктів модернізації Отримувачу для слідування в депо приписки згідно з умовами договорів Виконавець сплачує Отримувачу пеню в розмірі 0,1 % від ціни одиниці модернізації ТРС за кожну прострочену добу затримки, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від ціни одиниці модернізації (п.6.2 договорів).
При цьому суд зазначає, що згідно з розділом 3 «Права та обов'язки Сторін» п.3.5 договорів від 11.02.2014 №11/2014-ЦЮ та від 11.02.2014 №20/2014-ЦЮ Отримувач не наділений правом вимоги щодо сплати пені та штрафу за несвоєчасне виконання капітальних ремонтів та модернізації тягового рухомого складу. Також згідно розділу 4 «Ціни, порядок розрахунків, сума Договору» та п.13.6 вказаних договорів всі розрахунки здійснюються через Головне управління капітальних вкладень Укрзалізниці.
Таким чином суд доходить висновку, що ДП «Південна залізниця» згідно умов укладених договорів не наділено самостійними повноваженнями щодо застосування штрафних санкцій до Виконавця.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до п.10.1 вказаних договорів всі спори щодо виконання договору вирішуються шляхом переговорів.
Позивачем надані копії листів від 07.04.2016 №Ц-2/4-3/2887-16 та від 15.06.2016 №ЦЦтех-6/662 ПАТ «Укрзалізниця», як правонаступника Державної адміністрації залізничного транспорту, до Державної фінансової інспекції України зі змісту яких слідує, що Замовнику за договорами були відомі як випадки несвоєчасного виконання зобов'язань ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод», так і їх підстави, які Замовник вважає об'єктивними та поважними, підстав для застосування штрафних санкцій не вбачає.
Відповідно до ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення.
Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Приписами ст. 20 ЦК України встановлено, що право на захист особа здійснює на власний розсуд.
Проаналізувавши наведені норми ЦК України, суд доходить висновку, що захист порушеного права, зокрема нарахування та стягнення штрафних санкцій, залежить виключно від волі особи, право якої порушене, в тому числі й неналежним виконанням умов договорів.
Законодавство не містить також умов покладання відповідальності за невикористання суб'єктивного права, а лише за неналежне виконання обов'язків, оскільки інше суперечить принципам цивільного права.
Відповідач, який згідно з ст. 3 КАС України та в силу Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» є суб'єктом владних повноважень, в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів правомірності та обґрунтованості власних суджень за даним епізодом, у зв'язку з чим його твердження в цій частині суд вважає неправомірними.
В акті ревізії № 05-11/8 від 31.10.2016р. викладені судження суб'єкта владних повноважень, котрі слугували підставою для формулювання п.5 спірної вимоги, щодо твердження згідно якого зазначено, що за період з 01.07.2014 по 30.10.2015, в порушенням вимог п. 13 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти», затвердженого наказом Мінфіну України від 28.04.2001 №205, п. 6.4.4.1 та п. 6.4.7 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», затвердженого Наказом Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293, 5-ма підрядними організаціями завищено вартість виконаних ремонтно-будівельних робіт на загальну суму 763 762,00 грн., а саме: ПП «БСК» - на 368 353,00 грн.; ТОВ «НПП Укренергострой» - на 395 409,00 грн. Внаслідок того, що залізницею ремонтно-будівельні роботи зазначеним підрядним організаціям оплачено в повному обсязі, ДП «Південна залізниця» в результаті даного порушення понесено матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму».
Позивач та третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, з урахуванням уточнених позовних вимог, зазначили, що вважають твердження суб'єкту владних повноважень в частині взаємовідносин ДП «Південна залізниця» з ПП «БСК» та завищення останнім вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт на суму 368 353,00 грн. необґрунтованими.
Судовим розглядом встановлено наступне. За результатами проведеної ревізії правовідносин ДП «Південна залізниця» та ПП «БСК» органом контролю в акті ревізії вказано, що відповідно дефектним актам стану лакофарбового покриття на прогонових споруд № 2 мосту км ПК3 непарної колії дільниці Основа - Букине Ізюмської дистанції колії, прогоновій споруди № 10 мосту 260/261км лінії Кремечук - Бурти Кременчуцької дистанції колії, прогоновій споруди № 2 залізничного шляхопроводу 253 км ПК7+73 непарної пасажирської колії ст. Кременчук, прогоновій споруди № 4 мосту 55 км ПК3 парної колії, прогоновій споруди № 1 та № 2 мосту 55 км ПК3 непарної колії дільниці Харків - Куп'янськ, Куп'янськ - Вузлової дистанції колії основним дефектом лакофарбового покриття прогонових споруд є тріщини по фарбі та відшарування фарби.
Тому окремо застосовувати норми по "Очищення металевих конструкцій від корозії металевими щітками" РН20-38-1 та "Знепиленню металевих поверхонь" Е13-44-9 не потрібно.
Таким чином, суцільною перевіркою питання правильності застосування кошторисних норм по актам форми КБ-2в за липень - жовтень 2015 року, в порушення технології виконання робіт по групі 30 збірника "Ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи Мости та труби" ДСТУ Б Д.2.2-30-2012, затвердженого наказом Держбуду України від 28.12.2012 № 667, необґрунтовано застосоване кошторисні норми РН20-38-1 "Очищення металевих конструкцій від корозії металевими щітками" та Е13-44-9 "Знепилювання металевих поверхонь".
При перерахунку завищення вартості робіт, за рахунок невірного застосування кошторисних норм, складає 368 353,00 грн. (з ПДВ).
У зв'язку з чим суб'єктом владних повноважень зроблений висновок, що порушення щодо оплати завищеної вартості ремонтно-будівельних робіт, проведених ПП «БСК», допущено начальником Відокремленого підрозділу «Служба колії» ДП «Південна залізниця» ОСОБА_2, яким підписано акти виконаних робіт форми КБ-2в, та відповідальними особами, якими завізовані акти форми КБ-2в та які перевіряли правильність визначення вартості виконаних робіт».
У судовому засіданні позивачем надані пояснення, що саме для об'єктів нового будівництва використовується кошторисна норма Е30-84-1, у складі якої передбачені роботи по очищенню елементів від бруду, іржі та старої фарби; грунтуванню конструкцій та безпосередньо фарбуванню поверхонь. Тобто, ця ресурсна норма застосовується для тих конструкцій, які до цього в експлуатації не перебували, не зазнали впливу шкідливих факторів та мають залишки фарби лише у вигляді технологічних маркувань.
Позивачем зазначено, що вказана ресурсна норма не відображає весь комплекс робіт, які необхідно виконати на об'єктах, що перебувають тривалий час у експлуатації, так як для очищення поверхонь в цій нормі передбачений лише розчинник, який входить до складу лакофарбового покриття. Очищення поверхонь металевих залізничних мостів, через тривалий термін експлуатації та накопичення кількох шарів фарби, неможливо виконати лише за допомогою розчинника, для цього застосовується різноманітне приладдя, у тому числі металеві щітки.
Виконання таких робіт передбачене ресурсною нормою РН20-38-1 «Очищення металевих конструкцій від корозії металевими щітками», яка використовується для робіт по капітальному ремонту споруд (тобто для таких споруд, які не є новими, а певний час використовуються за призначенням). Внаслідок великого об'єму робіт по механічному очищенню металевими щітками поверхні прогонових споруд мостів покриваються шаром пилу із подрібненої старої фарби. Для його видалення виконується знепилення поверхонь за допомогою компресорів, що передбачено ресурсною нормою Е13-44-9 «Знепилювання металевих поверхонь».
Вивчивши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, зокрема проектно-кошторисну документацію на виконання аналогічних видів робіт, яка розроблена спеціалізованою установою - Харківським відділенням проектно-вишукувального інституту залізничного транспорту України, суд дійшов висновку, що в діях службових осіб ДП «Південна залізниця» відсутній склад порушення вимог п. 13 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти», затвердженого наказом Мінфіну України від 28.04.2001 №205, п. 6.4.4.1 та п. 6.4.7 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», затвердженого Наказом Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293.
Відповідач, який згідно зі ст. 3 КАС України та в силу Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» є суб'єктом владних повноважень, в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів правомірності та обґрунтованості власних суджень за даним епізодом, у зв'язку з чим суд вважає його вимогу в цій частині неправомірною.
Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши обґрунтованість доводів сторін, з'ясувавши обставини спірних правовідносин та перевіривши їх добутими доказами, суд доходить висновку, що в ході розгляду справи суб'єкт владних повноважень за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів правомірності та обґрунтованості мотивів, покладених в основу спірного рішення, зміст складеного органом державного фінансового контролю акту ревізії не містить належних та достатніх фактичних даних, які б достеменно засвідчували факти вчинення суб'єктом господарювання діянь, віднесених законодавцем до кола правопорушень.
Натомість викладені в акті судження суб'єкта владних повноважень в оспорюваній частині мають характер припущень, бо не підкріплені належними висновками та не доведені відповідними документами.
При вирішенні спору по суті судом також враховано, що оспорювана вимога від 05.12.2016 № 20-05-25-14/1042 спрямована до посадової особи - начальника регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_1 щодо усунення порушень в діяльності іншої юридичної особи - Державного підприємства «Південна залізниця».
Представниками відповідача надані пояснення, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства «Південна залізниця».
Однак судовим розглядом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство «Південна залізниця» перебуває в стані припинення, за рішенням засновників від 16.07.2014, відомості про внесення запису про державну реєстрацію припинення Державного підприємства «Південна залізниця» та про юридичних осіб - правонаступників Державного підприємства «Південна залізниця» відсутні (Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 21705920).
Згідно з приписами ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Таким чином, судом встановлено, що реорганізація ДП «Південна залізниця» у відповідності до вимог чинного законодавства не завершена, а отже оспорювана вимога від 05.12.2016 № 20-05-25-14/1042 направлена не належній особі, що є самостійною та достатньою підставою для визнання її незаконною.
Разом з цим вирішуючи спір по суті суд вважає за необхідне вказати наступне.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення) Інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Інспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).
Відповідно до пункту 6 Положення, Інспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Інспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Таким чином, збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
На підставі наведеного суд доходить висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
У справі, що розглядається, відповідач пред'явив вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір.
Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не адміністративний позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Слушність такого висновку підтверджена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня та 13 травня 2014 року (№№ 21-40а14, 89а14 відповідно) і окружний адміністративний суд не знаходить правових підстав для залишення при розв'язанні спору поза увагою правових позицій, які викладені Верховним Судом України у згаданих судових актах.
Враховуючи вищезазначене у задоволені позову регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» слід відмовити.
Стосовно вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет позову ОСОБА_1, то в судовому засіданні встановлено, що органом державного фінансового контролю не застосовувались до нього заходи, вказані у вимозі від 05.12.2016 № 20-05-25-14/1042, щодо розірвання контракту з керівником суб'єкта господарювання державного сектору економіки. Представники відповідача у судовому засіданні також зазначили, що такі заходи не можуть бути застосовані до ОСОБА_1 і у майбутньому через сплив передбачених чинним законодавством строків.
Згідно зі ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до приписів ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін суд доходить висновку, що оспорюване рішення від 05.12.2016 № 20-05-25-14/1042 суб'єкта владних повноважень не порушує права, свободи та інтереси ОСОБА_1, жодних негативних наслідків у зв'язку з його прийняттям для третьої особи не настало, а відтак суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Північно-східного офісу Держаудитслужби, третя особа з самостійними позовними вимогами - ОСОБА_1 про часткове скасування вимоги - відмовити.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Північно-східного офісу Держаудитслужби про часткове скасування вимоги - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.
Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова у повному обсязі виготовлена 10 листопада 2017 року.
Суддя Спірідонов М.О.